Справа № 450/997/26 Провадження № 2-о/450/120/26
"20" березня 2026 р. Пустомитівський районний суд Львівської області у складі:
головуючого - судді Данилів Є.О.
при секретарі Хохолик О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Пустомити цивільну справу за заявою адвоката Фис Уляни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису, -
встановив:
представник заявника звернулася до суду з заявою про продовження обмежувального припису стосовно ОСОБА_2 , що мешкає за адресою АДРЕСА_1 строком на 6 (шість місяців) яким визначити такі тимчасові обмеження його прав: заборонити ОСОБА_2 перебувати в місці спільного проживання АДРЕСА_1 з постраждалою особою ОСОБА_1 ; заборони ОСОБА_2 вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб; заборонити наближатися на 600 м. до місця проживання ОСОБА_1 та інших місць частого відвідування останньою; заборони особисто та через третіх осіб переслідувати ОСОБА_1 та в будь-який інший спосіб спілкуватися з нею. В обгрунтування заяви покликається на те, що її син зловживає алкогольними напоями, систематично вчиняє щодо неї домашнє, психологічне, фізичне насильство. Зокрема, підіймав на неї руку, висловлювався нецензурною лайкою, завдавав тілесних ушкоджень, погрожував фізичною розправою, душив її, погрожував ножем, принижував та ображав її. Заявник неодноразово викликала поліцію та рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.06.2023 року задоволено її заяву про видачу обмежувального припису. Однак ОСОБА_2 неодноразово порушував заборонний припис та притягався до адміністративної та кримінальної відповідальності, зокрема вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.01.2022 ОСОБА_2 визнано винуватим за ст. 390-1 КК України та призначено покарання у виді 1 року обмеження волі, згідно ст. 75 КК України звільнено від відбування призначеного покарання. ОСОБА_2 не виконував умови покладені вироком та 5 разів притягувався до адміністративної відповідальності, то ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 липня 2023 року справа № 463/4758/22 скасоване звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 січня 2022 року та направлено засудженого ОСОБА_2 для відбування покарання призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 січня 2022 року у виді обмеження волі.
На розгляді в Пустомитівському районному суді Львівської області перебувало кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12023141360000120 від 16.01.2023 відносно ОСОБА_2 за ст.126-1 КК України справа №450/4136/23. Та вироком Пустомитівському районному суді Львівської області від 28.08.25р. ухвалив ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначено йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік та 4 місяці.
Протягом 2023 ОСОБА_2 3 рази було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ч.2 ст. 173-2 КУпАП: постановами від 20.08.2023, від 20.09.2023, від 20.11.2023; у Пустомитівському районному суді Львівської області перебуває справа щодо притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності щодо вчинення домашнього насильства та порушення тимчасового заборонного припису, відкрито кримінальне провадження за ст. 126-1 КК України, де вона визнана потерпілою. Внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 щодо своєї матері похилого віку, що збільшує її вразливість та ризики щодо негативних наслідків небезпечної поведінки кривдника ОСОБА_2 , значно погіршилась якість життя постраждалої ОСОБА_1 . Вона не може нормально спати, відчуває постійну втому, страх та фізичний дискомфорт, мусить постійно приймати ліки, від постійного стресу погіршується стан здоров'я. Для забезпечення дієвого та ефективного способу захисту від порвторно вчинення домашнього насильства щодо ОСОБА_1 та забезпечити її безпеку, необхідно застосувати обмежувальний припис.
Заявник та її представник в судове засідання не з'явилися, представник подала заяву про розгляд у їх відсутності, вимогу заяву підтримують.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явився.
Суд дослідивши матеріали заяви, а також долучених письмових доказів, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
З ксерокопії паспорта заявниці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 виданого Пустомитівським РВУ МВСУ у Львівській області вбачається, що її місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 .
20.11.2023 року Пустомитівським судом було винесено постанову, якою ОСОБА_2 було визнано винним за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у виді арешту строком на 10 діб.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.08.2023 у справі № 450/3600/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 390-1 КК України (невиконання обмежувального припису) та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного йому за цим вироком покарання у виді одного року обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.01.2022 у справі № 450/58/22 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 390-1 КК України (невиконання обмежувального припису) та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі. Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного йому за цим вироком покарання у виді одного року обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Ухвалою Личаківського районного суду м. Львова від 24 липня 2023 року справа № 463/4758/22 скасоване звільнення від відбування покарання з випробуванням засудженого ОСОБА_2 призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 січня 2022 року та направлено засудженого ОСОБА_2 для відбування покарання призначеного вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14 січня 2022 року у виді обмеження волі.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.01.2024 у справі № 450/6381/23 ОСОБА_2 визнано винуватим у пред'явленому йому обвинуваченні за ст. 390-1 КК України (невиконання обмежувального припису) та призначено йому покарання у виді 1 (одного) року обмеження волі.Згідно ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного йому за цим вироком покарання у виді одного року обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки. Згідно ст. 76 КК України зобов'язано ОСОБА_2 періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.01.2024 у справі № 450/5118/23 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчинені кримінального проступку, передбаченого ст.390-1 КК України та призначити йому покарання у виді 1(одного) року обмеження волі. На підставі ч.1 ст.71 КК України до покарання призначеного за даним вироком суду, частково приєднано невідбуту частину покарання призначене вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 02.08.2023 року, та визначено остаточне покарання у виді 1(одного ) року та 2 (два) місяці обмеження волі.
З витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань вбачається, що 16.01.2023 були внесені відомості за №12023141360000120 за заявою ОСОБА_1 про систематичне вчинення її сином ОСОБА_2 фізичного та психологічного насильства щодо неї, правова кваліфікація ст. 126-1 КК України.
Вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 28.08.2024 ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.126-1 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком на 1 (рік) рік і 4 (чотири) місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 03.01.2024 р. та вироку Пустомитівського районного суду Львівської області від 08.01.2024 р. за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначено ОСОБА_2 покарання у виді 1 (один) рік і 5(п'ять) місяців обмеження волі. На підставі ст. 71 КК України частково приєднано ОСОБА_2 невідбуту частину покарання у виді обмеження волі за вироком Пустомитівського районного суду Львівської області від 14.01.2022р. та за сукупністю вироків, шляхом часткового складання, призначено остаточне покарання у виді обмеження волі строком 1 (рік) та 6 (шість) місяців.
Згідно п. п. 3, 6, 7, 8, 14. ч. 1 ст. 1 Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству" домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Особа, яка постраждала від домашнього насильства - особа, яка зазнала домашнього насильства у будь-якій формі. Кривдник - особа, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі. Обмежувальний припис стосовно кривдника - встановлений у судовому порядку захід тимчасового обмеження прав чи покладення обов'язків на особу, яка вчинила домашнє насильство, спрямований на забезпечення безпеки постраждалої особи. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 756/3859/19 (провадження № 61-11564св19) зроблено висновок, що враховуючи положення Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству",, обмежувальний припис за своєю суттю не є заходом покарання особи (на відміну від норм, закріплених у КУпАП та КК України), а є тимчасовим заходом, виконуючим захисну та запобіжну функцію і направленим на попередження вчинення насильства та забезпечення першочергової безпеки осіб, з огляду на наявність ризиків, передбачених вищезазначеним законом, до вирішення питання про кваліфікацію дій кривдника та прийняття стосовно нього рішення у відповідних адміністративних або кримінальних провадженнях .
Як вбачається з наданих суду матеріалів, заявник з приводу протиправних дій заінтересованої особи відносно неї неодноразово зверталася до поліції.
Частиною 2 ст. 3 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено перелік осіб, на яких поширюється дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання, серед яких - подружжя, батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Частинами 2, 3, 4 ст. 26 ЗУ "Про запобігання та протидію домашньому насильству" визначено, що обмежувальним приписом визначаються один чи декілька таких заходів тимчасового обмеження прав кривдника або покладення на нього обов'язків: 1) заборона перебувати в місці спільного проживання (перебування) з постраждалою особою; 2) усунення перешкод у користуванні майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності або особистою приватною власністю постраждалої особи; 3) обмеження спілкування з постраждалою дитиною; 4) заборона наближатися на визначену відстань до місця проживання (перебування), навчання, роботи, інших місць частого відвідування постраждалою особою; 5) заборона особисто і через третіх осіб розшукувати постраждалу особу, якщо вона за власним бажанням перебуває у місці, невідомому кривднику, переслідувати її та в будь-який спосіб спілкуватися з нею; 6) заборона вести листування, телефонні переговори з постраждалою особою або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб.
Статтею 21 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що постраждала особа має право, зокрема, на дієвий, ефективний та невідкладний захист в усіх випадках домашнього насильства, недопущення повторних випадків домашнього насильства.
Відповідно до п.2 ст.24 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству належить обмежувальний припис стосовно кривдника, тобто до особи, яка вчинила домашнє насильство у будь-якій формі (п. 6 ч.1 ст.1 ЗУ «Про запобігання та протидію домашньому насильству).
Рішення про видачу обмежувального припису або про відмову у видачі обмежувального припису приймається на підставі оцінки ризиків. Оцінкою ризиків вважається оцінювання вірогідності продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення, а також смерті постраждалої особи (п. 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»).
Зважаючи на наведені правила Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», видача обмежувального припису є заходом впливу на кривдника, який може вживатися в інтересах постраждалих осіб у разі настання певних факторів та ризиків.
Під час вирішення питання про наявність підстав для видачі обмежувального припису суди мають встановлювати, яким формам домашнього насильства піддавався заявник, та оцінювати ризики продовження у майбутньому домашнього насильства у будь-якому його прояві.
Дослідивши матеріали заяви, суд вважає доведеним факт, що заінтересована особа ОСОБА_2 вчиняє домашнє, психологічне, фізичне насильство відносно заявника матері, є високим вірогідність продовження чи повторного вчинення насильства, настання тяжких або особливо тяжких наслідків його вчинення щодо постраждалої особи, такі ризики є реальними та підтверджуються матеріалами справи, тому для забезпечення дієвого та ефективного захисту з метою превентивного уникнення можливості настання тяжких наслідків до кривдника необхідно застосувати обмежувальний припис.
За статтею 3 Європейської Конвенції, Україна має зобов'язання захистити громадян від нелюдського і принизливого поводження і ставлення шляхом вжиття заходів для забезпечення того, щоб особи не піддавалися такому поводженню, включаючи нелюдське і принизливе поводження зі сторони інших осіб (не представників держави). Такі заходи повинні передбачати ефективний захист і включати кроки по попередження нелюдського та принизливого ставлення про яке влада знала чи повинна була знати.
У рішенні Європейського Суду по справі Опуз проти Туреччини (Ориz V. Тиrkеу, по. 33401/02, 09.06.2009) суд дав характеристику зобов'язань держави у зв'язку з насильством в сім'ї, визнавши серйозність домашнього насильства в Європі, та підкресливши серйозність, з якою держави повинні вживати відповідних заходів з метою протидії цьому порушенню прав людини. У своєму рішенні Суд підкреслив, що насильство в сім'ї не є приватною чи сімейною справою, але є проблемою, яка зачіпає суспільні інтереси, що в свою чергу вимагає ефективних дій з боку держави. Суд також вказав, що недостатньо мати закони щодо протидії домашньому насильству, більш важливим є наявність ефективних механізмів їх реалізації.
З врахуванням практики Європейського Суду з прав людини, суд вважає, що покарання винного не надали очікуваного результату, а тому обмежувальний припис є належним та допустимим способом захисту її прав.
Враховуючи принцип пропорційності, відповідність вимог заявника щодо застосування заходів тимчасового обмеження прав кривдника ч. 2 ст. 26 зазначеного Закону, суд дійшов висновку про те, що наведені заявником у заяві заходи будуть забезпечувати дієвий та ефективний захист від кривдника.
За таких обставин суд прийшов до переконання про наявність підстав для продовження обмежувального припису.
При визначенні строку продовження обмежувального припису суд враховує обставини, які стали підставою для видачі обмежувального припису, кількість та вагомість встановлених та доведених ризиків, вірогідність їх продовження чи повторного вчинення домашнього насильства, відсутність у особи, стосовно якої подано заяву про видачу обмежувального припису іншого житла для проживання, особу кривдника, який переусвідомив свою поведінку та став на шлях виправлення, та вважає що строк шість місяців буде цілком достатнім для виправлення кривдника та запобігання повторенню насильства у майбутньому.
Крім того, на виконання вимог частини 2 статті 350-8 ЦПК України, суд вважає необхідним повідомити про видачу обмежувального припису уповноважений підрозділ органів Національної поліції України за місцем проживання (перебування) заявників для взяття особи, стосовно якої видано або продовжено обмежувальний припис, на профілактичний облік, а також виконавчий орган районної у місті ради за місцем проживання (перебування) заявника.
Відповідно до ч. 3 ст. 350-5 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, суд відносить на рахунок держави.
На підставі наведеного та керуючись ст. 259 -261, 268, 350-1 - 350-8 ЦПК України, суд,-
ухвалив:
заяву адвоката Фис Уляни Михайлівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , заінтересована особа ОСОБА_2 про продовження обмежувального припису - задоволити.
Продовжити обмежувальний припис ОСОБА_2 на строк 6 (шість) місяців, заборонивши йому:
перебувати в місці спільного проживання з постраждалою особою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 :
заборонити вести листування, телефонні переговори з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 або контактувати з нею через інші засоби зв'язку особисто і через третіх осіб;
заборонити наближатися на 600 метрів до місця проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою АДРЕСА_1 ;
заборонити переслідувати особисто і через третіх осіб постраждалу ОСОБА_1 та в будь-який спосіб спілкуватися з нею.
Про видачу обмежувального припису повідомити Львівське районне управління поліції № 1 ГУНП у Львівській області для взяття кривдника ОСОБА_2 на профілактичний облік.
Рішення суду про видачу обмежувального припису підлягає негайному виконанню, а його оскарження не зупиняє його виконання.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30 - денний строк з дня проголошення рішення.
Заявник: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .
Заінтересована особа: ОСОБА_2 , АДРЕСА_1 .
СуддяЄ. О. Данилів