Справа №463/2686/26
Провадження №1-кс/463/3016/26
20 березня 2026 року слідчий суддя Личаківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання слідчого Першого слідчого відділу (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, ОСОБА_6 , що погоджене прокурором Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні № 62025140110004695 від 2 грудня 2025 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
слідчий звернувся з клопотанням про застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжного заходу у виді тримання під вартою строком на 60 днів.
Клопотання мотивує тим, що органом досудового розслідування здійснюється розслідування кримінального провадження № 62025140110004695 від 2 грудня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.
Вважає, що підставою застосування до підозрюваного виняткового запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України. З метою забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного, запобігання продовженню злочинної діяльності та визначеним законодавством ризикам виникла необхідність в обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Метою обрання запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
В обґрунтування необхідності застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зазначає, що санкція злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від п'яти до десяти років, тобто є умисним тяжким злочином. Також просить врахувати, що дії, що інкримінуються підозрюваному, мають виняткову суспільну небезпечність в період триваючої збройної агресії Російської Федерації, особливо, в бойовій обстановці.
Прокурор в судовому засіданні клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою підтримав, пояснив, що на його думку необхідність взяття під варту підозрюваного є обґрунтованою та підтверджується матеріалами клопотання, менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаним ризикам.
Підозрюваний в судовому засіданні зазначив, що його було незаконно затримано працівниками ТЦК, побито та направлено у військову частину. До того він ніколи не служив, жодного досвід не має, тому він покинув військову частину. Вдома у нього хвора на рак мати, яку він доглядає.
Захисник в судовому засіданні зазначила, що відсутні підстави для застосування запобіжного захожу, оскільки підозрюваний не має на меті уникати кримінальної відповідальності і переховуватись. Підозрюваний має міцні соціальні зв'язки, раніше не судимий, має постійне місце проживання. Також має ряд захворювань. Просить застосувати більш м'який запобіжний захід.
Заслухавши пояснення прокурора, захисника, підозрюваного, оглянувши та перевіривши надані матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступних висновків.
З матеріалів подання вбачається, що в провадженні Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, перебуває кримінальне проводження, внесене до Єдиного реєстру досудового розслідування за № 62025140110004695 від 2 грудня 2025 року за підозрою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, а саме у тому, що він під час проходження військової служби за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_1 , у порушення вимог ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», ст. ст. 11, 16, 129, 130, 199 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, не маючи наміру назавжди ухилитись від проходження військової служби, в умовах воєнного стану, не отримавши дозволу відповідного командира, 28.06.2025 самовільно без поважних причин, залишив територію наметового містечка « ІНФОРМАЦІЯ_2 » військової частини НОМЕР_1 , яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , тривалістю понад три доби, та перебував поза межами розташування території військової частини НОМЕР_1 , до моменту добровільної явки в ТУ ДБР у м. Львові, а саме 19.03.2026, чим вчинив самовільне залишення військової частини без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, тобто кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України.
ОСОБА_5 вручене письмове повідомлення про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення.
У відповідності до положень ч. 1 ст. 194 КПК України визначено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Згідно положень ст. 177 КПК України визначено, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до п. с ч. 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом, зокрема: c) законний арешт або затримання особи, здійснене з метою до провадження її до компетентного судового органу за наявності обґрунтованої підозри у вчиненні нею правопорушення або якщо обґрунтовано вважається необхідним запобігти вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення.
Як бачимо, одною з підстав правомірного обмеження права на свободу й особисту недоторканність у кримінальному провадженні є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення. У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово тлумачив термін «обґрунтована підозра» і робив висновки про наявність чи відсутність такої у конкретних справах. Так, у п. 175 рішення від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», ЄСПЛ вказує: Суд повторює, що термін "обґрунтована підозра" означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчините правопорушення (див. рішення у справі "Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства" (Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom) від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, № 182).
При розгляді даного клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий суддя вважає, що слідчий та прокурор довів обґрунтованість підозри висунутої підозрюваному.
Так, обґрунтованість підозри висунутої ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме:
- заявою військової частини НОМЕР_1 про вчинення кримінального правопорушення;
- матеріалами службового розслідування за фактом самовільного залишення військової частини ОСОБА_5 , в їх сукупності (рапортами, доповідями витягами з наказів, характеристиками, тощо);
- показаннями свідків та поясненнями військовослужбовців, отриманих в ході проведення службового розслідування;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Окрім цього, сам підозрюваний не заперечує факт самовільного залишення розташування військової частини.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
З матеріалів клопотання вбачається, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється слідчими органами у вчиненні тяжкого злочину та до нього може бути застосовано покарання у виді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років.
При вирішенні питання обрання запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя погоджується із доводами слідчого та прокурора про те, що існують ризики, передбачені ст. 177 КПК України.
Зокрема, обґрунтованими є доводи слідчого про те, що підозрюваний зможе переховуватись від досудового слідства і суду, оскільки, злочин, у вчиненні якого він підозрюється належить до тяжких, передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років. Слідчий суддя погоджується із доводами, що підозрюваний усвідомлюючи те, що у випадку доведеності винуватості у скоєному, йому загрожує покарання у виді позбавлення волі на тривалий термін. Вказане саме по собі свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України щодо переховування підозрюваного від органів досудового розслідування як на території України, так і поза її межами, з метою уникнення покарання у разі визнання його винним у злочині, у вчиненні якого він підозрюється.
Обґрунтованим є також ризик того, що перебування на волі підозрюваного не виключає можливість вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки у випадку не обрання йому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній продовжить свою протиправну поведінку та може вчинити самовільне залишення військової частини або дезертирство.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.
А тому є всі підстави вважати, що для забезпечення належної процесуальної поведінки затриманого та виконання ним обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, до нього слід застосувати запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Окрім цього, відповідно до положень ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.
З врахуванням особи підозрюваного та обставин кримінального провадження, слідчий суддя вважає, що при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід визначити розмір застави, достатній для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених цим Кодексом.
У відповідності до положень ч.ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Розмір застави визначається у межах, зокрема, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Вирішуючи питання щодо визначення розміру застави, який буде відповідним і достатнім у даному кримінальному провадженні, а також є достатнім і прийнятним з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, слідчий суддя вважає, що у даному випадку необхідно визначити розмір застави, який передбачений п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України - двадцять розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
А тому клопотання слідчого слід задоволити частково, застосувавши до ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою із визначенням розміру застави.
Керуючись вимогами статей 177, 178, 183, 186, 194, 196, 197, 395 КПК України, -
клопотання слідчого задоволити частково.
Застосувати до ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в Державній установі «Львівська установа виконання покарань №19».
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рахувати з часу фактичного затримання 19 березня 2026 року о 13:15.
Строк дії ухвали становить шістдесят днів, а саме до 17 травня 2026 року включно.
Визначити підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу у розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 66 560 гривень (шістдесят шість тисяч п'ятсот шістдесят гривень).
У випадку внесення вказаного розміру застави на відповідний рахунок ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звільняється з-під варти в порядку, визначеному ч. 4 ст. 202 КПК України.
У випадку звільнення з-під варти на ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладаються такі обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора за першим викликом;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора;
- повідомляти слідчого, прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний, обвинувачений вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Ухвала може бути оскаржена до Львівського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Повний текст ухвали складено 25 березня 2026 року.
Слідчий суддя ОСОБА_7