Справа № 521/18284/25
Номер провадження № 2/521/1212/26
24 березня 2026 року м. Одеса
Хаджибейський районний суд міста Одеси у складі:
головуючого судді - Леонова О.С.,
за участю секретаря судового засідання - Должненко В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України,
1. Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача
У жовтні 2025 року представник Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (далі - АТ «СЕНС БАНК», позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 (далі - відповідачі), у якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь банку заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання грошового зобов'язання, встановленого рішенням суду, яка станом на 23.02.2022 року становить 562 916,56 грн (з яких: 116 658,45 грн - 3% річних; 446 258,11 грн - інфляційні втрати), а також судові витрати.
Доводи позивача обґрунтовані наступним. Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2015 року (справа № 753/26736/14-ц) з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість за кредитним договором № 2006/13-2.06/1080 від 26.12.2006 року в розмірі 784 601,69 грн. На підставі виконавчого листа відкрито виконавче провадження № 75184493. Проте, судове рішення відповідачами добровільно не виконано, кредитна заборгованість не погашена.
Позивач наголошує, що наявність судового рішення не припиняє грошових зобов'язань. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Позивач посилається на сталу практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанови у справах № 444/9519/12, № 5017/1987/2012, № 127/15672/16-ц), згідно з якою невиконання грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням, і кредитор має право на отримання вказаних сум за весь час прострочення.
Розрахунок заборгованості здійснено за період з 12 березня 2017 року по 23 лютого 2022 року. Позивач зазначає, що загальні строки позовної давності були автоматично продовжені відповідно до Закону № 540-ІХ (на строк дії карантину з 12.03.2020 року) та у зв'язку із введенням воєнного стану. Нарахування зупинено 23.02.2022 року з огляду на вимоги Закону № 2120-ІХ, який звільнив позичальників від відповідальності за ст. 625 ЦК України в період дії воєнного стану (з 24.02.2022).
Позиція відповідачів
Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 своїм правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалися. Хоча на стадії підготовчого провадження (у судовому засіданні 12.01.2026 року) представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Шевченко І.Ю. усно зазначив, що розрахунок ціни позову, на його думку, є невірним, і позов не визнається, жодних письмових заперечень, контррозрахунків чи доказів на спростування доводів позивача суду надано не було.
2. Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі
22.10.2025 року ухвалою Хаджибейського районного суду м. Одеси позовну заяву залишено без руху з наданням строку для усунення недоліків (через розбіжності у реєстрі щодо прізвища відповідачки та необхідність подання додатків у паперовій формі).
24.11.2025 року, після усунення позивачем недоліків, ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання.
03.12.2025 року до суду надійшла заява представника відповідачки - адвоката Шевченка І.Ю. про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
10.12.2025, 09.02.2026 та 23.02.2026 року від представника позивача Борщенка К.Ю. надходили письмові пояснення з детальним посиланням на практику Верховного Суду щодо застосування ст. 625 ЦК України та продовження строків позовної давності, а також заяви про розгляд справи за його відсутності із зазначенням про підтримання позовних вимог та згоду на заочний розгляд справи.
12.01.2026 року проведено підготовче судове засідання в режимі відеоконференції. За клопотанням представника відповідачки оголошено перерву для надання можливості скласти відзив, проте у встановлений судом строк відзив подано не було.
24.02.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.
23.03.2026 року від адвоката Барвенка Я.В. надійшла заява про вступ у справу в якості представника відповідачки Коссовської Т.О. та клопотання про відкладення судового розгляду для ознайомлення з матеріалами справи. Суд відмовив у задоволенні вказаного клопотання, оскільки відповідачам було достеменно відомо про розгляд справи, судом неодноразово відкладалися засідання, а залучення нового представника напередодні розгляду справи по суті не є підставою для безпідставного затягування судового процесу.
Вирішуючи вказане клопотання, суд виходив з наступного. Провадження у справі відкрито 24.11.2025 року. Відповідачам було достеменно відомо про перебування справи в суді, що підтверджується, зокрема, участю їхнього попереднього представника у засіданні 12.01.2026 року. Суд неодноразово відкладав розгляд справи, надаючи сторонам достатньо часу для реалізації їхніх процесуальних прав, у тому числі на залучення представника та підготовку захисту. Залучення нового представника напередодні судового розгляду по суті не є безумовною підставою для відкладення засідання, оскільки це призведе до безпідставного затягування судового процесу та порушення строків розгляду справи, встановлених ЦПК України. З огляду на викладене, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, суд відмовив у задоволенні клопотання про відкладення та ухвалив рішення про продовження розгляду справи по суті за наявними матеріалами.
3. Процесуальні мотиви щодо заочного розгляду справи
Справа неодноразово призначалась до розгляду (11.12.2025, 12.01.2026, 09.02.2026, 24.02.2026, 24.03.2026). Відповідачі в судові засідання, призначені судом, у тому числі на розгляд справи по суті, не з'явилися з невідомих для суду причин, хоча про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином. Відзиву від відповідачів на позов до суду не надходило, заяв про розгляд справи у їхню відсутність до суду останні не подавали, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства не є перешкодою для розгляду справи за наявними у ній матеріалами. Суд вважає, що достатньо матеріалів про права та відносини сторін, потрібність дачі особистих пояснень відповідачами відсутня, суд вважає за можливе розглядати справу у їхній відсутності.
Згідно до п. п. 6, 7 ч. 2 ст. 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки та виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно із ч. 1 ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
В своїх рішеннях Європейський суд з прав людини також наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Отже, у зв'язку із тим, що судом створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, враховуючи, що участь в засіданні суду є правом, а не обов'язком сторін, явка учасників судового процесу ухвалою суду не визнана обов'язковою, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справи.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України - суд зважаючи на наявність законних підстав приходить до висновку про можливість у відповідності до вимог ст. 223 ЦПК України ухвалити рішення про задоволення позову на підставі наданих сторонами доказів, без вислуховування особистих пояснень відповідачів по справі.
Згідно приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу окремо шляхом їх всебічного, повного, об'єктивного та безпосереднього дослідження, суд зазначає про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі, враховуючи таке.
4. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин
Судом встановлено, що 26.12.2006 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «УКРСОЦБАНК» (правонаступником якого є АТ «СЕНС БАНК») та ОСОБА_1 було укладено договір кредиту № 2006/13-2.06/1080. З метою забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 26.12.2006 року між банком та ОСОБА_2 було укладено Договір поруки № 07-15/1327, за умовами якого остання поручилася солідарно відповідати за виконання позичальником умов кредитного договору.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 08.09.2015 року у справі № 753/26736/14-ц з відповідачів солідарно на користь банку стягнуто заборгованість за кредитним договором у розмірі 784 601,69 грн. На примусове виконання вказаного рішення видано виконавчий лист, на підставі якого 30.05.2024 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Притуляком В.М. відкрито виконавче провадження № 75184493.
Судове рішення від 08.09.2015 року відповідачами не виконано, сума заборгованості банку не повернута.
Зміст спірних правовідносин полягає у наявності чи відсутності підстав для покладення на відповідачів відповідальності за порушення грошового зобов'язання, встановленої ч. 2 ст. 625 ЦК України, у вигляді обов'язку сплатити 3% річних та інфляційні втрати, нараховані на суму боргу за період прострочення виконання рішення суду з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року.
Суд дійшов висновку, що відповідачами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 порушено майнові права та інтереси позивача АТ «СЕНС БАНК», які полягають у несвоєчасному отриманні грошових коштів, присуджених рішенням суду, що призвело до знецінення цих коштів внаслідок інфляційних процесів та позбавило кредитора можливості користуватися ними.
5. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування
Згідно зі ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (сплатити гроші тощо), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. За приписами ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Суд враховує сталу практику Великої Палати Верховного Суду (зокрема, постанову від 02.07.2025 у справі № 903/602/24), згідно з якою чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з наявністю судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження. Наявність судового акта про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України. Нарахування інфляційних втрат та 3% річних є спеціальною мірою цивільно-правової відповідальності за прострочення грошового зобов'язання. Інфляційні втрати є об'єктивним наслідком знецінення грошей, а їх стягнення є компенсацією за понесені втрати. Згідно з висновками Верховного Суду, інфляційні втрати не є штрафними санкціями, а тому суд не може зменшити їх розмір. Так само, 3% річних є законодавчо встановленим мінімальним розміром процентів, який не підлягає зменшенню судом.
Щодо доводів позивача в частині строку позовної давності, суд зазначає наступне. Невиконання боржником грошового зобов'язання є триваючим правопорушенням. Велика Палата Верховного Суду (справа № 903/602/24) роз'яснила, що право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення зобов'язання до моменту його усунення. Строк позовної давності, який не сплив станом на 12.03.2020 року, був законодавчо продовжений на строк дії карантину (до 30.06.2023 року), а в подальшому - на строк дії воєнного стану, з подальшим зупиненням його перебігу з 30.01.2024 року. Оскільки заявлений позивачем період нарахування починається з 12.03.2017 року, трирічний строк позовної давності щодо цих вимог станом на початок дії карантину (12.03.2020) не сплив, а отже, він був автоматично продовжений та зупинений. Таким чином, звернення банку до суду у жовтні 2025 року відбулося в межах строку позовної давності. Нарахування правомірно зупинено позивачем 23.02.2022 року, зважаючи на приписи Закону України № 2120-ІХ.
6. Докази, відхилені судом, та мотивована оцінка аргументів сторін Відповідачі письмового відзиву та контррозрахунку заборгованості не надали. Усна заява представника відповідачки у підготовчому засіданні щодо незгоди з розрахунком ціни позову оцінюється судом як обґрунтування клопотання про відкладення розгляду справи для підготовки відзиву на позов, однак відзив до суду подано не було та відповідачами також не було надано до суду жодних належних доказів (зокрема квитанцій про погашення боргу), які б спростовували розрахунок банку. Суд приймає наданий Розрахунок позивача, який є арифметично правильним та відповідає вимогам законодавства.
Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги АТ «СЕНС БАНК» є обґрунтованими, доведеними матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
7. Розподіл судових витрат
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог статті 141 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Частиною другою цієї ж статті визначено, що у разі задоволення позову судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються на відповідача.
Як вбачається з матеріалів справи, позовна заява подана представником АТ «СЕНС БАНК» через підсистему ЄСІТС «Електронний суд». Ціна позову становить 562 916,56 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру юридичною особою становить 1,5 відсотка ціни позову (562 916,56 грн х 1,5% = 8 443,75 грн). З урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8 розмір судового збору, який підлягав сплаті та був сплачений позивачем, складає 6 755,00 грн.
Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі, з відповідачів на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 755,00 грн.
При цьому, вирішуючи питання щодо порядку стягнення вказаних витрат з двох відповідачів (до яких заявлено вимогу про солідарне стягнення основного боргу), суд враховує сталу практику Верховного Суду, а саме те, що цивільним процесуальним законодавством не передбачено солідарного стягнення судових витрат, тому такі витрати підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках.
З огляду на наведене, понесені позивачем судові витрати у розмірі 6 755,00 грн підлягають стягненню з відповідачів у рівних частках, тобто по 3 377,50 грн з кожного.
Доказів понесення сторонами інших судових витрат матеріали справи не містять.
Керуючись статтями 4, 12, 13, 81, 141, 247, 259, 263-265, 268, 280-282 ЦПК України, суд, -
1.Позовні вимоги Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за ст. 625 ЦК України - задовольнити повністю.
2.Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» заборгованість, розраховану на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України (за період з 12.03.2017 року по 23.02.2022 року) у загальному розмірі 562 916 (п'ятсот шістдесят дві тисячі дев'ятсот шістнадцять) гривень 56 копійок, яка складається з:
-3 % річних від простроченої суми у розмірі 116 658,45 грн;
-інфляційних втрат у розмірі 446 258,11 грн.
3.Стягнути в рівних частках з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 6 754 (шість тисяч сімсот п'ятдесят чотири) гривні 99 копійок (по 3 377 грн 49 коп. з кожного).
4.Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
5.Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
6.Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи:
Позивач: Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 23494714).
Відповідач 1: ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ).
Відповідач 2: ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ).
Повне судове рішення складено 24 березня 2026 року.
Суддя О.С. Леонов