Справа № 947/11448/26
Провадження № 1-кс/947/4235/26
24.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором Одеської Спеціалізованої прокуратур у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій просить накласти арешт на майно, яке виявлено та вилучено 16.03.2026під час огляду місця події за адресою : АДРЕСА_1
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
В ході судового розгляду встановлено, що слідчим управлінням ГУНП в Одеській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється групою прокурорів Одеської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону.
Згідно матеріалів кримінального провадження встановлено, що 10.03.2026 до СУ ГУНП в Одеській області надійшли матеріали УСР в Одеській області ДСР НПУ про те, що відповідальний виконавця адміністративного відділення ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 вимагає у військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 неправомірну вигоду для себе та третьої особи за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо переведення у військову частину АДРЕСА_2 та подальшого не проходження військової служби.
За вказаним фактом органом досудового розслідування було внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12026160000000256 від 10.03.2026, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 369 -2 КК України.
В ході проведення досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_6 , який являється військовослужбовцем військової частини НОМЕР_1 , який повідомив, що 05.03.2025 перебуваючи за адресою: АДРЕСА_3 , ОСОБА_5 вимагав у нього неправомірну вигоду в розмірі 7500 доларів США для себе за вплив на прийняття рішення особами, уповноваженими на виконання функцій держави, а саме невстановленими досудовим розслідуванням службовими особами ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою безперешкодного переведення у військову частину смт Чорноморське на території Одеської області. При цьому ОСОБА_6 буде зарахований до військової частини, отримувати заробітну плату та фактично не з'являтися для проходження служби.
Крім того, під час проведення досудового розслідування за вказаним кримінальним провадженням, слідчим надано доручення співробітникам УСР в Одеській області ДСР НПУ на проведення слідчих (розшукових) дійв порядку ст. ст. 36, 41 КПК України з метою встановлення повних анкетних даних, адрес проживання осіб, які можуть бути причетні до вчинення відповідних кримінальних правопорушень, а також встановлення анкетних даних осіб, які володіють інформацією про обставини вчинення кримінальних правопорушень.
За результатами виконання доручення надійшла відповідь, в якій зазначено, що отримано інформацію про причетність до вчинення зазначеного злочину ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В ході досудового розслідування встановлено, що 16.03.2026 приблизно о 12 годині 51 хвилині ОСОБА_5 зателефонував ОСОБА_6 та поцікавився чи зібрав останній обумовлену суму грошових коштів та призначив зустріч в ЖК «Пространство» по вул. Донського ( Дмитріївська) з метою передачі грошових коштів та обговорення подальшої процедури переводу до іншої бригади військової частини.
Після чого, 16.03.2026 о 15 годині 26 хвилин за адресою: АДРЕСА_1 у порядку ст. 208 КПК України затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
В подальшому, за участі ОСОБА_5 16.03.2026 в період часу з 17 год 14 хв по 17 год 59 хв проведено огляд місця події, а саме ділянки у дворі будинку на парковці за адресою: АДРЕСА_1 , в ході якого виявлено автомобіль марки «Volkswagen» моделі «Passat» д.н.з. НОМЕР_2 , що перебуває у користуванні ОСОБА_5 під водійськими дверима на землі виявлено та вилучено грошові кошти, які скріплені резинками. Оглянувши грошові кошти встановлено, що 66 купюр номіналом 100 доларів США є імітаційними купюрами, та 2 купюри є грошовими коштами номіналом 100 доларів США наступних серій: РС 22267860D, MC20600589A.
В ході досудового розслідування 16.03.2026 вилучені під час огляду місця події предмети визнано речовими доказами про що винесено відповідну постанову.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.
Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_7 .
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події 66 імітаційних купюр номіналом 100 доларів США та грошові кошти у кількості 2 купюри номіналом 100 доларів США наступних серій: РС 22267860D, MC20600589A, оскільки як було встановлено в ході судового засідання, є саме тими коштами які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.
Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку вказані імітаційні грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, йому інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 16.03.2026 під час огляду місця події за адресою м. Одеса, вул. Дмитріївська, буд. 59, а саме на:
- 66 імітаційних купюр номіналом 100 доларів США та грошові кошти у кількості 2 купюри номіналом 100 доларів США наступних серій: РС 22267860D, MC20600589A, шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.
Виконання ухвали покласти на слідчого відділу СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 ..
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1