Справа № 947/10028/26
Провадження № 1-кс/947/3639/26
23.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001277 від 12.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України,-
До Київського районного суду м. Одеси надійшло клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , яке погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 , про арешт майна у кримінальному провадженні №12025160000001277 від 12.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України
У клопотанні сторона обвинувачення, з метою збереження речового доказу, проведення необхідних слідчих (розшукових) дій просить накласти арешт на речі вилучені 06.03.2026 під час затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України.
Слідчий та прокурор у судове засідання не з'явились про розгляд клопотання сповіщалися належним чином, від слідчого ОСОБА_6 до суду надійшла заява в якій просив провести судове засідання без його участі, свої вимоги підтримав та просив задовольнити.
У зв'язку з неявкою учасників процесу, керуючись вимогами ст. 172 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання про можливість розгляду такого клопотання за відсутності наведених осіб.
В ході судового розгляду встановлено, що в провадженні слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області перебувають матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12025160000001277 від 12.12.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням здійснюється прокурорами Одеської обласної прокуратури.
Досудовим розслідуванням встановлено, що до слідчого управління Головного управління Національної поліції в Одеській області надійшла інформація від НОМЕР_1 прикордонного загону ДПС України, про те, що особи з числа громадян України організували нелегальний канал переправлення осіб через державний кордон України поза наявними пунктами пропуску, з метою власного збагачення, в умовах дії правового режиму воєнного стану.
В подальшому, в ході документування злочинної діяльності зазначеної групи осіб встановлено, що особи, які входять до складу вищевказаної групи, в умовах воєнного стану за грошову винагороду займаються організацією незаконного перетину державного кордону України на території Одеської області осіб чоловічої статі, які підлягають мобілізації.
В ході досудового розслідування допитано в якості свідка ОСОБА_7 , який пояснив, що 13.12.2025 він за допомогою мобільного додатку «Telegram», зв'язався із особою на ім'я ОСОБА_8 через аканут ОСОБА_9 , який запропонував ОСОБА_7 за грошову винагороду в розмірі 5500 доларів США, організувати безперешкодний перетин державного кордону України, який здійснюється в Болградському районі Одеської області. Також чоловік на ім'я ОСОБА_8 в ході спілкування повідомив, що у разі погодження на запропоновані умови, особу забирають на автомобілі в місті Одесі, в попередньо обумовленому місці, після чого особу доставляють до Болградського району Одеської області, де її зустрічають та заселяють до готельного номеру або квартири, де вона очікує на виїзд до державного кордону України. Після чого, через деякий час, за вказаною особою приїжджають та відвозять до державного кордону України, де надають точні інструкції щодо подальших дій, з метою безперешкодного перетину кордону. Отримавши зазначену інформацію, ОСОБА_7 звернувся до співробітників поліції.
Після чого, постановою слідчого від 16.12.2025 ОСОБА_7 залучено до конфіденційного співробітництва, з метою документування злочинної діяльності вищезазначеної групи осіб.
Надалі, 21.02.2026 та 26.02.2026 ОСОБА_8 зв'язувався з ОСОБА_7 , з метою роз'яснення причин, за яких перетин державного кордону України на той час не можливий, посилаючись на погодні умови.
Так, 05.03.2026, ОСОБА_8 за допомогою мобільного додатку «Telegram» зв'язався із ОСОБА_7 та повідомив, що йому необхідно прибути о 15:00 год. за адресою: АДРЕСА_1 , оскільки перетин державного кордону України відбуватиметься саме в цей день.
Прибувши до визначеного місця, ОСОБА_7 очікував до 19:00 год., коли на його мобільний телефон зателефонував чоловік, як в подальшому стало відомо ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який запитав у ОСОБА_7 де він знаходиться. Через деякий час до вказаного місця під'їхав автомобіль марки «ВАЗ 21104», д.н.з. НОМЕР_2 , за кермом якого знаходився ОСОБА_10 , а на передньому пасажирському сидінні знаходився ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Доїхавши до м. Арциз Одеської області, де ОСОБА_10 та ОСОБА_5 забрали ще одного чоловіка, який мав намір перетнути державний кордон України.
Під'їхавши на вул. Свободи в м. Арциз Одеської обл., на них вже чекала особа, яка повинна була на автомобілі марки «ВАЗ 21070», д.н.з. НОМЕР_3 відвезти ОСОБА_7 та чоловіка безпосередньо до державного кордону України, однак через технічні несправності, час дещо затягнувся. В цей момент, ОСОБА_5 підійшов до ОСОБА_7 та поцікавився у останнього з приводу грошових коштів, які він повинен передати за незаконний перетин державного кордону України, на що ОСОБА_7 передав ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 5500 доларів США.
Після чого, 06.03.2026 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, затримано ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Під час складання протоколу затримання підозрюваний ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , видав співробітникам поліції належні йому речі, а саме: 28 купюр номіналом 100 доларів США (серія PB 427199669A); мобільний телефон марки «VIVO», model: НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «iPhone 14», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , які були вилучені слідчим.
В подальшому, вказані грошові кошти та мобільні телефони було визнано речовими доказами, про що винесено відповідну постанову від 06.03.2026.
У відповідності до п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження.
Статтею 132 КПК України встановлені загальні правила застосування заходів забезпечення кримінального провадження, застосування яких не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:
- існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;
- потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;
- може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове позбавлення за ухвалою слідчого судді права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Згідно з приписами ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений на рухоме чи нерухоме майно, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді визначено необхідність арешту майна.
Слідчий суддя відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу (абз. 1 ч. 1 ст. 173 КПК України). До таких ризиків віднесено можливість приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження майна.
Також, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати, зокрема:
- правову підставу для арешту майна;
- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні;
- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;
- наслідки арешту майна, зокрема для третіх осіб (ч. 2 ст. 173 КПК України).
Виходячи з положень Кримінального процесуального кодексу України, визначених підстав накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов таких висновків.
1) Існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину такої тяжкості, що дозволяє застосування арешту майна.
Під час розгляду клопотання слідчим доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальних правопорушень. Обставини, що підтверджують підозру у вчиненні кримінальних правопорушень та вагомість наявних доказів про їх вчинення підтверджуються долученими до клопотання матеріалами.
Факти та обставини, які були озвучені та досліджені під час судового засідання, з розумною достатністю та вірогідністю, могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, на даному етапі досудового розслідування, що події кримінальних правопорушень відбулись та до них може бути причетний ОСОБА_11 .
У майбутньому такі обставини мають бути перевірені та оцінені в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні.
Викладене узгоджується з позицією, яка викладена Європейським судом з прав людини у п. 184 рішення Великої Палати у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява № 72508/13, «обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку».
2) Правові підстави накладення арешту майна
Арешт майна, з метою забезпечення збереження речових доказів, накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи, за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу (ч. 3 ст. 170 КПК України).
За змістом ст. 98 КПК України речовими доказами, зокрема, є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення, а також документи, якщо вони містять зазначені вище ознаки.
Тимчасове вилучення у власника електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку для вивчення фізичних властивостей, які мають значення для кримінального провадження, здійснюється лише у разі, якщо вони безпосередньо зазначені в ухвалі. При цьому, забороняється тимчасове вилучення електронних інформаційних систем, комп'ютерних систем або їх частин, мобільних терміналів систем зв'язку, крім випадків, коли їх надання разом з інформацією, що на них міститься, є необхідною умовою проведення експертного дослідження, або якщо такі об'єкти отримані в результаті вчинення кримінального правопорушення чи є засобом або знаряддям його вчинення, а також якщо доступ до них обмежується їх власником, володільцем або утримувачем чи пов'язаний з подоланням системи логічного захисту (абз. 2, 3 ч. 2 ст. 168 КПК України).
Слідчий суддя вважає обґрунтованими доводи клопотання про накладення арешту на вилучені в ході огляду місця події на імітаційні 28 банкнот номіналом 100 доларів США, з однаковими серією та номером, оскільки як було встановлено в ході судового засідання, є саме тими коштами які використовувались при проведенні контролю за вчиненням злочину.
Таким чином слідчий суддя вважає, що вилучені в ході обшуку грошові кошти мають пряме відношення до вчиненого кримінального правопорушення, оскільки можуть містити на собі сліди, які ймовірно будуть використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, їх походження підлягає детальній перевірці, а отже, вони потребують збереженню, в цілях їх подальшого дослідження.
Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_5 перебуває у статусі підозрюваного у даному кримінальному провадженні, йому інкримінується кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 332 КК України.
Кримінальним процесуальним кодексом України не визначено поняття «обґрунтованої підозри», тому слідчий суддя, в силу вимог ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», керується практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права.
Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, обґрунтована підозра є нижчим стандартом доведення, ніж переконання поза розумним сумнівом, та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку. Однак таке переконання суду має бути засновано на об'єктивних фактах.
Європейський Суд визначає, що «розумна підозра передбачає існування фактів або інформації, які повинні задовольнити об'єктивного спостерігача в тому, що особа, щодо якої розглядається питання, вчинила злочин. Те, що позначено словом "обґрунтована", залежатиме від усіх обставин» (справа «Фокс, Кемпбел і Хартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Так, слідчий суддя на стадії досудового розслідування для вирішення питання, зокрема, щодо обґрунтованості підозри, не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини особи/осіб у вчиненні кримінального правопорушення чи її відсутності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи/осіб до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення (справа «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, справа «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994, рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України»).
Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Отже, слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною і достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів, зокрема, арешту майна.
В даному випадку слідчий суддя вважає, що вилучені мобільні телефони можуть містити на собі відомості на підтвердження факту та обставин можливого вчинення кримінально-протиправних дій за обставинами даного кримінального провадження, (дзвінки, листування, фото, номери телефонів осіб пов'язаних з вчиненням дій щодо незаконного перетину державного кордону) в зв'язку з чим таке майно відповідає категорії, що власне підтверджується долученою до клопотання постановою про визнання речових доказів від, а отже, воно потребує збереження, в цілях їх подальшого дослідження та проведення відповідних експертних досліджень.
Слідчий суддя не виключає факту того, що вказані телефони використовувалися при спілкуванні з особами, які перевіряються на причетність щодо вчинення злочинів у даному провадженні, зокрема через нього відбувався обмін повідомленнями за допомогою месенджерів, вони можуть містити електронні файли та електронне листування, що стосується обставин вчинення злочину, відтак, дослідження їх вмісту потрібно здійснювати із залученням спеціаліста, експерта, в умовах лабораторії, зокрема з метою відновлення видалених файлів.
Більш того, слідчий суддя не може виключати, що перед стороною обвинувачення постане питання експертного дослідження вилучених телефонів, а обов'язковою умовою їх проведення є безпосереднє надання для дослідження електронного пристрою, що додатково підтверджує наявність підстав для арешту майна.
При цьому, норми КПК України не визначають чітких термінів для призначення експертного дослідження вилученого майна, а також не передбачають такої підстави для відмови у накладенні арешту, як відсутність станом на час розгляду клопотання постанови про призначення експертизи.
Критерії розумності та співрозмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження є оціночними поняттями. Європейський Суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що будь-яке втручання у право особи з боку держави має забезпечувати «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.
На переконання слідчого судді, загальні інтереси суспільства у вигляді досягнення завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України (зокрема, захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування тощо), виправдовують ступінь втручання у право власності особи, яке пов'язане з накладенням арешту на належне їй майно.
Відповідно до пункту 18 частини першої статті 3 КПК України до повноважень слідчого судді належить здійснення у порядку, передбаченому цим Кодексом, судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні,
Мета судового контролю полягає в тому, щоб досудове розслідування в кримінальних провадженнях проводилось із дотриманням принципу верховенства права.
У порядку встановленому КПК, слідчий суддя приходить до висновку про задоволення даного клопотання.
Одночасно слідчий суддя наголошує, що накладення арешту на майно не є припиненням права власності на нього або невідворотним позбавленням такого права. Хоча власник і обмежується у реалізації всіх правомочностей щодо відповідного майна, проте таке обмеження має тимчасовий характер.
Додатково слідчий суддя акцентує, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального правопорушення майно, на яке накладено арешт , буде оглянуто та встановлено, що відпала необхідність в його подальшому арешті, власник такого майна має право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково, у відповідності до ст.. 174 КПК України.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 132, 170-173, 309 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт на майно, вилучене 06.03.2026 під час затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в порядку, передбаченому ст. 208 КПК України, а саме на: 28 купюр номіналом 100 доларів США (серія PB 427199669A); мобільний телефон марки «VIVO», model: НОМЕР_4 , IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 ; мобільний телефон марки «iPhone 14», IMEI 1: НОМЕР_7 , IMEI 2: НОМЕР_8 , шляхом позбавлення права на відчуження, розпорядження і користування вказаним майном.
Виконання ухвали покласти на т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1