Справа № 947/7559/26
Провадження № 1-кс/947/3004/26
17.03.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 , погоджене прокурором відділу Одеської обласної прокуратури ОСОБА_4 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 12025162470000741 від 12.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України,-
Слідчий за погодженням з прокурором звернувся до слідчого судді із клопотанням про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дій на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ A 160», реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Клопотання мотивоване тим, що транспортний засіб використовувався, як знаряддя для вчинення злочину, відповідно до чого відповідає критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження та в подальшому до нього може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Старший слідчий СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 подала до суду заяву, в якій просила клопотання задовольнити та розглянути за відсутності слідчого.
Власниця майна ОСОБА_5 у судове засідання не з'явилася, хоча повідомлялася про дату, час та місце розгляду клопотання належним чином.
Фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів не здійснювалося на підставі ч. 4 ст. 107 КПК України.
Дослідивши клопотання та матеріали, які обґрунтовують доводи клопотання, приймаючи до уваги заяву слідчого, слідчий суддя приходить до наступного переконання.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 132 КПК України - застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 170 КПК України - арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи. Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 98 КПК країни речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Слідчим суддею встановлено, що СУ ГУНП в Одеській області на теперішній час обґрунтовано здійснюється досудове розслідування в рамках кримінального провадження № 12025162470000741 від 12.05.2025 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України за фактом незаконного переправлення осіб через державний кордон України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що 12.05.2025 року до чергової частини ВП №1 ОРУП №1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення про виявлення ознак кримінального правопорушення від Управління міграційної поліції ГУНП в Одеській області стосовно групи осіб, яка організувала схему незаконної легалізації іноземців на території України та подальшим незаконним переправленням через державний кордон України за грошову винагороду. В діях невстановлених осіб вбачаються ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 332 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що вказана група осіб отримує незаконні прибутки від іноземців, які бажають перебувати на території України шляхом отримання посвідки на постійне/тимчасове проживання на підставі фіктивного шлюбу з громадянками України, які, в свою чергу надають свою згоду на такий шлюб за грошову винагороду. Дана група осіб вчиняє дії направлені на підшукування та вербування громадянок України для вступу у фіктивний шлюб та пошук іноземців, які мають на меті документуватись посвідкою на постійне/тимчасове проживання на підставі фіктивного шлюбу. Окрім того, з метою оформлення фіктивних шлюбів, із вказаною групо осіб діє невстановлена особа з числа співробітників Приморського ДРАЦС міста Одеси, яка за грошову винагороду сприяє у безперешкодному оформленні необхідної документації.
До складу вказаної групи осіб, які організовували вказану «схему» з оформлення фіктивних шлюбів входить ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , а також інші не встановлені на даний час особи.
За наявності достатніх доказів, 04.02.2026 року в рамках кримінального провадження ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
04.02.2026 року на підставі ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси було проведено санкціонований обшук транспортного засобу марки «MERCEDES-BENZ A 160», реєстраційний номер НОМЕР_1 , що перебував у користуванні підозрюваної ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За результатами проведеного обшуку було вилучено транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ A 160», реєстраційний номер НОМЕР_1 , ключі до нього та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .
04.02.2026 року постановою т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 вилучений в ході обшуку транспортний засіб було визнано речовим доказом по кримінальному провадженню.
Вказаний транспортний засіб на праві власності належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка на даний час не має процесуального статусу у кримінальному провадженні. Остання являється рідною сестрою підозрюваної.
Проведеними негласними слідчими (розшуковими) діями, зокрема, спостереженням за особою, встановлено, що ОСОБА_7 , в момент вчинення кримінального правопорушення використовувала зазначений транспортний засіб.
На думку органу досудового розслідування, власниця авто була обізнана про використання її майна, або повинна була знати про його протиправне використання.
За умови доведення використання вказаного ТЗ, як знаряддя злочину та обізнаності власниці або її фактичної участі існують правові підстави в подальшому для застосування спеціальної конфіскації відповідно до ст. ст. 96-1, 96-2 КК України.
Слідчий суддя на підставі долучених до клопотання матеріалів прийшов до висновку, що вилучений транспортний засіб імовірно є засобом для вчинення кримінального правопорушення, так як в ході досудового розслідування було встановлено, що він використовувався підозрюваною особою в момент вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, відповідно до чого відповідає критеріям речових доказів в рамках кримінального провадження та в подальшому до нього може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Отже, слідчим суддею на підставі долучених до клопотання матеріалів встановлено, що майно вилучене під час обшуку відповідає критеріям речових доказів, визначеним ч. 1 ст. 98 КПК України та до нього може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
У зв'язку з викладеним, слідчий суддя приходить до переконання про наявність правових підстав для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, з метою збереження речових доказів, які можуть мати суттєве значення для встановлення обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та забезпечення спеціальної конфіскації майна.
Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 170 КПК України, завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Як вбачається з підстав та мети застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, вилучене майно може бути речовими доказами в рамках кримінального провадження та до нього може бути застосовано спеціальну конфіскацію.
Відповідно до практики Європейського суду, для того, щоб втручання в право власності вважалося допустимим, воно повинно служити не лише законній меті в інтересах суспільства, а повинна бути розумна співмірність між використовуваними інструментами і тією метою, на котру спрямований будь-який захід, що позбавляє особу власності. Розумна рівновага має зберігатися між загальними інтересами суспільства та вимогами дотримання основних прав особи (рішення у справі "АГОСІ" проти Сполученого Королівства" (AGOSI v. TheUnitedKingdom від 24 жовтня 1986 року, серія А, № 108, п. 52). Іншими словами, заходи щодо обмеження права власності мають бути пропорційними щодо мети їх застосування.
Слідчим суддею встановлено, що за обставинами даного кримінального провадження втручання у право власності зацікавленої особи пов'язано із здійсненням кримінального провадження, необхідністю забезпечити збереження речових доказів та спеціальної конфіскації майна, а отже, обмеження не є свавільним та відповідає вимогам законності. При цьому дотримано справедливий баланс між вимогами загального суспільного інтересу (у вигляді досягнення завдань кримінального провадження) та вимогами захисту права власності особи, адже досягнення мети збереження речового доказу та забезпечення спеціальної конфіскації майна, неможливо досягти в інший спосіб, ніж арешт майна.
При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що у випадку, якщо в рамках даного кримінального провадження буде спростовано відповідність зазначеного майна категорії речових доказів та можливість застосування відносно нього спеціальної конфіскації, власниця майна, в порядку ст. 174 КПК України, має процесуальне право на звернення до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту майна.
На підставі викладеного, враховуючи наявність правових підстав для накладення арешту на вилучене майно, оскільки існує необхідність в забезпеченні його збереження, а також з метою забезпечення повного, всебічного розслідування кримінального провадження, слідчий суддя приходить до переконання, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права та інтереси власниці майна, про які йдеться в клопотанні, та якого така особа зазнає внаслідок застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна, а тому клопотання сторони обвинувачення підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 98, 132, 170-173, 309, 395 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання - задовольнити.
Накласти арешт із забороною відчуження, розпорядження та здійснення будь-яких реєстраційних дій на транспортний засіб марки «MERCEDES-BENZ A 160», реєстраційний номер НОМЕР_1 , право власності на який зареєстровано за ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Виконання ухвали покласти на т.в.о. старшого слідчого СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_3 .
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом п'яти днів з дня її оголошення до Одеського апеляційного суду.
Слідчий суддя ОСОБА_1