Рішення від 24.03.2026 по справі 461/2685/25

Справа №461/2685/25

РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2026 року Галицький районний суд м. Львова

у складі: головуючої судді Волоско І.Р.

секретар судового засідання Старовецька С.І.

за участю: представника позивача Мурги О.Г.

представника відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» (код ЄДРПОУ: 39409610) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), ОСОБА_3 (РНОКПП: НОМЕР_2 ), ОСОБА_4 (РНОКПП: НОМЕР_3 ), про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат, -

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «ФК «Інновація» звернулося в суд з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 28.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір з фізичною особою № 014/3530/3/08790, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 40 000,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 27.12.2017 року та сплатою 13,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 28.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_4 укладено договори поруки № 014/3530/3/08790/1, № 014/3530/3/08790/2 відповідно.

ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» за Кредитним договором та Договорами поруки.

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2010 року у справі № 2- 2126/10 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника - ОСОБА_2 перед ВАТ «Ерсте Банк» та його порушення.

В ході примусового виконання вищезазначеного рішення суду щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, стягувачами були отримані грошові кошти у загальному розмірі 338 235,12 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» Вих. № 02/04-01 від 02.04.2025 року, до якого додаються довідка попереднього стягувача - ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП», виписки по рахунку та платіжні інструкції щодо зарахування грошових коштів на рахунок стягувача - ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ». Відповідно до вищезазначеного розрахунку заборгованості станом на 20.01.2022 року існувала непогашена заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2 581,13 грн.

Позивач вказує, що з ухваленням Галицьким районним судом м. Львова 13.05.2010 року рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за Кредитним договором в розмірі 340 816,25 грн. на користь ПАТ «Ерсте Банк», зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання 20.01.2022 року. Відтак ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» як кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення до 20 січня 2022 року.

В межах заявлених ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» вимог, період за який може бути стягнуто 3% річних та інфляційні втрати становить з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року.

Позивач надає розрахунки, згідно яких розмір 3% річних за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року становить: 26 258,11 грн.; сума інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року становить: 74 463,22 грн.

Отже, з урахуванням вищезазначеного розрахунку, загальна сума заборгованості відповідачів перед ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» за 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та нарахованими на заборгованість інфляційними втратами за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року становить: 26 258,11 грн. + 74 463,22 грн. = 100 721,33 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Ухвалою від 07 квітня 2025 року відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження із викликом сторін.

Заочним рішенням від 21.05.2025 у справі №461/2685/25 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» заборгованість за грошовим зобов'язанням за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року в сумі 100 721,33 грн, що складається з 3% річних від простроченої суми 26 258,11 грн. та інфляційних втрат 74 463,22 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 3028,00 гривень, тобто по 1009,34 грн з кожного.

23.02.2026 року представник відповідача подав до суду заяву про перегляд заочного рішення.

Ухвалою від 04.03.2026 року заочне рішення від 21 травня 2025 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ІННОВАЦІЯ» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , про стягнення трьох відсотків річних та інфляційних витрат - скасовано та призначено судове засідання.

Мурга О.Г. у судовому засіданні позовні вимоги підтримав з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Посікіра Р.Р. в судовому засіданні просив у задоволенні позову відмовити частково. Вказує на те, що оскільки ОСОБА_3 є поручителькою за договором поруки, а рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2010 у справі №2-2126/2010 позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, то на зобов'язання щодо сплати передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум порука не поширюється. Окрім того, 19.01.2007 року, укладаючи кредитний договір, визначили своє зобов'язання в іноземній валюті - доларах США. Представник зазначає, що положення ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. При цьому розрахунок позивача суперечить правилам розрахунку інфляційних збитків, оскільки зроблений виходячи не зі зменшення суми боргу за місяць, а щоденно.

Відповідачі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України суд вважає за можливе розглянути справу у відсутності учасників справи, які не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду.

Водночас, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 223 ЦПК України, суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суду також не подано будь-яких інших доказів, які доводять об'єктивну неможливість відповідачів прибути у судове засідання, прийняти участь у розгляді справи в режимі відеоконференцзв'язку, а також неможливість забезпечити участь у судовому засіданні уповноваженого представника.

Суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, а тому суд приходить до переконання про наявність законних підстав для вирішення спору по суті.

При цьому суд наголошує, що основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Відповідно до ч.1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Виходячи з положень ст. 16 ЦК України особа звертається до суду за захистом свого порушеного права.

Перевіривши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 28.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір з фізичною особою № 014/3530/3/08790, згідно якого ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 40 000,00 доларів США зі строком користування кредитними коштами до 27.12.2017 року та сплатою 13,5% річних.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 28.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 укладено іпотечний договір № 014/3530/3/08790/1, посвідчений 28.12.2007 року Сиротяком Ю.Р., приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу, та зареєстрований в реєстрі за № 5608, згідно якого ОСОБА_2 передав в іпотеку «ВАТ «Ерсте Банк» квартиру АДРЕСА_1 .

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 28.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_3 укладено договір поруки № 014/3530/3/08790/1, згідно з яким ОСОБА_3 зобов'язалась нести в повному обсязі солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором.

З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за Кредитним договором 28.12.2007 року між ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , ОСОБА_4 укладено договір поруки № 014/3530/3/08790/2, згідно якого ОСОБА_4 зобов'язався нести в повному обсязі солідарну відповідальність за виконання ОСОБА_2 зобов'язань за Кредитним договором.

ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» є правонаступником ВАТ «Ерсте Банк» за Кредитним договором та Договорами поруки.

З огляду на те, що позичальник ОСОБА_2 належним чином не виконував своїх зобов'язань за Кредитним договором, первісний кредитор ВАТ «Ерсте Банк» звернувся до суду з вимогою про стягнення заборгованості за кредитом з позичальника ОСОБА_2 та поручителів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 .

Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2010 року у справі № 2- 2126/10 про стягнення заборгованості за Кредитним договором підтверджено наявність грошового зобов'язання позичальника - ОСОБА_2 перед ВАТ «Ерсте Банк» та його порушення.

У ході примусового виконання вищезазначеного рішення суду щодо стягнення заборгованості за Кредитним договором, стягувачами були отримані грошові кошти у загальному розмірі 338 235,12 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» Вих. № 02/04-01 від 02.04.2025 року, до якого додаються довідка попереднього стягувача - ТОВ «ФІНАНС ТРАСТ ГРУП», виписки по рахунку та платіжні інструкції щодо зарахування грошових коштів на рахунок стягувача - ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ». Відповідно до вищезазначеного розрахунку заборгованості станом на 20.01.2022 року існувала непогашена заборгованість за Кредитним договором в розмірі 2 581,13 грн.

20.01.2022 року ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» в позасудовому порядку звернуло стягнення на Предмет іпотеки відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку» шляхом укладання з ТОВ «ВЕСТПАЛЬМ» договору купівлі-продажу Предмету іпотеки, посвідченого 20.01.2022 року Тверською І.В., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, та зареєстрованого в реєстрі за № 11, внаслідок чого, отримані грошові кошти за договором купівлі-продажу Предмета іпотеки, були направлені на повне погашення заборгованості за Кредитним договором, у зв'язку з чим 20.01.2022 року відбулося повне погашення заборгованості позичальника за Кредитним договором.

Позивач вказує, що з ухваленням Галицьким районним судом м. Львова 13.05.2010 року рішення про солідарне стягнення з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 заборгованості за Кредитним договором в розмірі 340 816,25 грн. на користь ПАТ «Ерсте Банк», зобов'язання відповідачів сплатити заборгованість за Кредитним договором не припинилося та тривало до моменту фактичного виконання грошового зобов'язання 20.01.2022 року. Відтак ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» як кредитор має право на отримання сум, передбачених ст. 625 ЦК України, за увесь час прострочення до 20 січня 2022 року.

В межах заявлених ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» вимог, період за який може бути стягнуто 3% річних та інфляційні втрати становить з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року.

Позивач надає розрахунки, згідно яких розмір 3% річних за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року становить: 26 258,11 грн.; сума інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року становить: 74 463,22 грн.

Позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідачів перед ТОВ «ФК «ІННОВАЦІЯ» за 3% річних за прострочення виконання грошового зобов'язання та нарахованими на заборгованість інфляційними втратами за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року становить: 26 258,11 грн. + 74 463,22 грн. = 100 721,33 грн, яку позивач просить стягнути з відповідачів.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частин першої та другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

ВАТ «Ерсте Банк» використав право вимоги дострокового повернення суми кредиту в повному обсязі із нарахованими процентами, штрафами та пенею, звернувшись у 2010 року до суду із позовом про стягнення коштів із боржника ОСОБА_2 .

Такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов'язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом, а також неустойки, із чим погодився суд, який 13.05.2010 року задовольнив позовні вимоги банку.

За договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником (частина перша статті 553 ЦК України).

Згідно з положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. Якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, коли кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Умовами договору поруки сторони погодили, що договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання зобов'язання за кредитним договором (пункт 11 договору поруки).

У постанові КЦС ВС від 19.02.2020 у справі № 675/869/16 міститься такий правовий висновок: «Враховуючи встановлену законодавцем правову природу поруки, як додаткового (акцесорного) зобов'язання до основного договору, та пряму залежність від його умов, наявність рішення про дострокове стягнення кредитної заборгованості з боржника та поручителя свідчить про закінчення строку дії договору, а тому на правовідносини, які виникають після ухвалення рішення про стягнення заборгованості, порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки».

Вказане узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18). Також до аналогічних висновків КЦС ВС дійшов у постановах № 502/825/15-ц від 27.05.2020; № 741/1557/17 від 20.05.2020; № 699/599/17 від 19.05.2020; № 522/12590/17 від 22.01.2020, від 01.07.2020 у справі № 607/11260/15-ц.

У зв'язку з чим, оскільки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є поручителями за договором поруки, а рішенням Галицького районного суду м. Львова від 13.05.2010 у справі №2-2126/2010 позов банку про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено, то на зобов'язання щодо сплати передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум порука не поширюється, якщо інше не встановлене договором поруки».

Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Статтею 99 Конституції України встановлено, що грошовою одиницею України є гривня.

При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.

Відповідно до статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Статтею 524 ЦК України визначено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Статтею 533 ЦК України встановлено, що грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.

Із аналізу наведених правових норм можна зробити висновок, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України; у разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов'язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику.

Тому як укладення, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству.

За змістом статті 1 У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 296/10217/15-ц міститься такий правовий висновок: «оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, то зазначена норма ЦК України щодо сплати заборгованості з урахуванням установленого індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов'язання, яке визначене договором у національній валюті - гривні, а не в іноземній або в еквіваленті до іноземної валюти, тому індексація у цьому випадку застосуванню не підлягає. Відповідно до ч. 2 ст.625ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Офіційний індекс інфляції, що розраховується Держкомстатом, визначає рівень знецінення національної грошової одиниці України, тобто купівельної спроможності гривні, а не іноземної валюти.

Отже, індексації внаслідок знецінення підлягає лише грошова одиниця України гривня, іноземна валюта індексації не підлягає.

Норми ч. 2 ст.625ЦК України щодо сплати боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції поширюються лише на випадки прострочення грошового зобов'язання, визначеного у гривнях.

Разом із тим у випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, передбачені ч. 2 ст.625ЦК України інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлені еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Також, аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07липня 2020року у справі №296/10217/15-ц (провадження N 14-727цс19).

У випадку порушення грошового зобов'язання, предметом якого є грошові кошти, виражені в гривнях з визначенням еквівалента в іноземній валюті, втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції відновлюються еквівалентом іноземної валюти.

Таких висновків у подібних правовідносинах дійшов Верховний Суд України у постанові від 01 березня 2017 року у справі № 6-284цс17.

Наведений висновок не був змінений, і Верховний Суд від нього не відступав. Крім того цей висновок Верховного Суду України був неодноразово застосований Верховним Судом, зокрема: у постановах Касаційного цивільного суду від 25 листопада 2019 року у справі № 130/1058/16; від 23 жовтня 2019 року у справі № 369/661/15-ц; від 23 вересня 2019 року у справі № 638/4106/16-ц; від 20 лютого 2019 року у справі № 638/10417/15-ц та у постанові Касаційного господарського суду від 11 жовтня 2018 року у справі № 905/192/18.»

Окрім того, у постанові КЦС ВС від 20.12.2023 № 752/4079/16-ц міститься наступний правовий висновок: «Оскільки предметом укладеного між сторонами кредитного договору є грошові кошти в гривнях з визначенням еквіваленту в іноземній валюті, то передбачені ч. 2 ст. 625 ЦК України інфляційні втрати не підлягали стягненню, оскільки втрати від знецінення національної валюти внаслідок інфляції були відновлені еквівалентом іноземної валюти.».

Таким чином, суд погоджується із запереченнями представника відповідача про те, що оскільки індекс інфляції (індекс споживчих цін) розраховується лише для національної валюти України - гривні, норми статті 625 ЦК України щодо нарахування інфляційних втрат не застосовуються до заборгованості в іноземній валюті, незалежно від того, чи була вона стягнута рішенням суду в гривневому еквіваленті чи ні.

Отже, суд відмовляє у стягненні з відповідачів інфляційних втрат за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року у розмірі 74 463,22 грн, так як сторони, ВАТ «Ерсте Банк» та ОСОБА_2 , укладаючи 28.12.2007 року кредитний договір №014/3530/3/08790, визначили своє зобов'язання в іноземній валюті - доларах США.

При цьому передбачене частиною другою статті 625 ЦК України нарахування 3 % річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає в отриманні компенсації від боржника.

У частині другій статті 625 ЦК України прямо зазначено, що 3 % річних визначаються від простроченої суми за весь час прострочення.

Тому при обрахунку 3 % річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, строк якого неодноразово продовжувався (в тому числі на час звернення із позовом).

Згідно із Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 12, яким під час карантину строки, визначені, зокрема, статтями 257, 258 Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Оскільки зі веденням карантину, тобто станом на 12.03.2020 року, строки позовної давності були зупинені, є вірними твердження позивача про можливість нарахування сум заборгованості, які характеризуються триваючим нарахуванням відповідно до положень ч.2 ст. 625 ЦК України, протягом трирічного періоду до часу введення карантину та зупинення строків позовної давності.

Перевіривши математичний підхід до розрахунку сум заборгованості відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України у період з 02.04.2017 року по 27.01.2022 року, суд приходить до висновку про правильність такого розрахунку та грошових сум, визначених за ним.

Таким чином, з урахуванням вищезазначених розрахунків, суд приходить до висновку про підставність стягнення з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» заборгованість за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року у розмірі 26 258,11 грн., що становить 3% річних.

Відтак, надаючи оцінку долученим до матеріалів справи доказам, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Дані обставини справи стверджуються матеріалами справи які не викликають сумніву у їх об'єктивності.

Відповідно до ч.1ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позов задоволено частково, з ОСОБА_2 на користь позивача підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 789,40 грн за подання позовної заяви.

Керуючись ст. ст.2,10, 12, 141,247, 258, 259,263-265, 274-279,280-282 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» заборгованість за період з 02.04.2017 року по 20.01.2022 року у розмірі 26 258,11 грн., що становить 3% річних.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інновація» судовий збір у розмірі 789,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо у судовому засіданні було проголошено лише вступну і резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, цей строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Повний текст складено 25.03.2026.

Суддя І.Р.Волоско

Попередній документ
135126462
Наступний документ
135126464
Інформація про рішення:
№ рішення: 135126463
№ справи: 461/2685/25
Дата рішення: 24.03.2026
Дата публікації: 27.03.2026
Форма документу: Рішення
Форма судочинства: Цивільне
Суд: Галицький районний суд м. Львова
Категорія справи: Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту
Стан розгляду справи:
Стадія розгляду: Розглянуто (24.03.2026)
Результат розгляду: заяву задоволено частково
Дата надходження: 04.04.2025
Предмет позову: стягнення 3 відсотків річних
Розклад засідань:
05.05.2025 10:00 Галицький районний суд м.Львова
21.05.2025 10:15 Галицький районний суд м.Львова
05.06.2025 09:45 Галицький районний суд м.Львова
04.03.2026 13:00 Галицький районний суд м.Львова
17.03.2026 13:00 Галицький районний суд м.Львова
24.03.2026 11:00 Галицький районний суд м.Львова