про обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту та призначення справи до судового розгляду
20 березня 2026 рокуСправа № 495/2279/26
Номер провадження 1-кп/495/489/2026
Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі
головуючої судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_5 ,
провівши відкрите підготовче судове засідання в залі суду в м. Білгороді-Дністровському в кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001586 від 22.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
У провадженні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001586 від 22.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
У судовому засіданні 20.03.2026 прокурор ОСОБА_3 подав клопотання продовженя запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор зазначив, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов?язків, а також запобігання передбаченим п.п. 1, 3,4 ч. 1 ст. 177 КПК України ризикам:
- переховуватися від суду в силу тяжкості вчиненого ОСОБА_4 злочину;
- незаконно впливати на свідків, які безпосередньо судом не допитані;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Зазначені обставини, відповідно до ст. 177 КПК України є підставою для продовження обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги, що ОСОБА_4 обгрунтовано обвинувачується у скоєні особливо тяжкого кримінального правопорушення та у відповідності до ст.ст. 177-178 КПК України вважаю, що обрання більш м?якої міри запобіжного заходу до ОСОБА_4 у вигляді особистого зобов?язання та особистої поруки, а також домашнього арешту не є доцільним, оскільки враховуючи тяжкість вчиненого злочину.
Застосування міри запобіжного заходу у вигляді застави вважаю також не є доцільним, оскільки ОСОБА_4 офіційно не працевлаштований, особисто не зможе внести заставу, яка буде визначена судом а внесення застави іншими особами та покладення на обвинуваченого обов?язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України не зможе забезпечити запобіганню ризиків щодо можливого вчинення інших кримінальних правопорушень, переховування від органів досудового розслідування та (або) суду та здійснення впливу на свідків.
Все вищевикладене у сукупності свідчить, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого та обмеження його прав, не суперечать ст. 5 «Конвенції з прав людини та основоположних свобод», оскільки в матеріалах кримінального провадження існують ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, перевищує принцип поваги до особистої свободи та є виправданим з точки зору відповідного суспільного інтересу, що значно переважає інтереси однієї людини, і таким чином відповідає практиці ЄСПЛ.
У підготовчому судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримав клопотання та просив його задовольнити наголосивши на наявності усіх, перелічених ризиків.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечував щодо задоволення клопотання прокурора, вказав, що обвинувачений має проблеми із станом здоров'я та просив застосувати нічний домашній арешт.
Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав думку свого захисника.
Заслухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.
У відповідності до вимог ст. 315 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.
Згідно ст. 29 Конституції України, кожна людина має право на свободу та особисту недоторканність. Ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом.
П. 1 ст. 5 Європейської конвенції з прав людини визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.
Разом з цим, тримання під вартою може бути виправдане тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважує принцип поваги до свободи особистості.
Метою застосування запобіжного заходу, відповідно до ч.1 ст.177 КПК України, є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: 1) переховатися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.
Згідно з ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до ст.178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, серед яких: вагомість наявних доказів про вчинення обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні,у вчиненні якого він обвинувачується; вік та стан здоров'я обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію обвинуваченого; майновий стан обвинуваченого; наявність судимостей у обвинуваченого; розмір майнової шкоди, у завданні якої обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Згідно із ст.194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд має право зобов'язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.
Якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Крім того, суд враховує положення ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що наявність підстав для тримання під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, якщо цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Згідно правової позиції викладеної в рішенні ЄСПЛ «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянута можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.
У рішенні у справі «Баришевський проти України», що було ухвалено 26.02.2015 р. Європейський суд констатував порушення п.3 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки національні судові органи, приймаючи рішення про продовження строку тримання заявника під вартою, обґрунтували таке рішення за допомогою шаблонних формулювань, не розглядаючи індивідуальне становище заявника.
Таким чином, обґрунтування доцільності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими учасниками судового провадження.
З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст.177 КПК України і на які вказує прокурор.
Вирішуючи питання наявності ризиків, які дають підстави суду застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суддя не вважає доведеним ризик, що обвинувачений може переховуватися від органів досудового розслідування або суду.
Частиною 4 ст.194 КПК України передбачено, що вразі, якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш мякий запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обовязки, передбачені частиною 5 цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного слідчим та прокурором обґрунтування клопотання.
При розгляді клопотання про продовження строку запобіжного заходу прокурор довів обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини 1 ст. 194 КПК України, але не довів обставини, передбачені пунктом 3 частини 1 цієї статті, тому доцільно застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні.
На переконання судді, застосування щодо ОСОБА_4 більш мякого запобіжного заходу, аніж тримання під вартою, буде достатнім для забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та для запобігання реалізації ним встановлених ризиків. Ця позиція судді обґрунтовується сукупністю усіх без винятку обставин, наведених раніше у цій ухвалі, в тому числі поведінкою обвинуваченого, яка стосується об'єктивних ознак складу злочину та відношенням до вчиненого.
Тому вирішуючи питання про відмову в задоволенні клопотання прокурора суд враховує вимоги п.п.3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно яких обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою, при цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а також загальну спрямованість реформи кримінального судочинства на гуманізацію та підвищення гарантій захисту прав особи, згідно з якими тримання особи під вартою має бути винятковим запобіжним заходом.
Отже, прокурором не доведено обставин, які б свідчили про можливість запобігти цим ризикам виключно шляхом застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суддя дійшов висновку про можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу не пов'язаного з триманням під вартою.
Запобіжний захід у виді домашнього арешту зможе забезпечити належну поведінку обвинуваченого, виконання ним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігти існуючим ризикам. Обрання запобіжного заходу у виді домашнього арешту не порушує права та свободи обвинуваченого, зважаючи на наявні ризики.
Відповідно до положень ст. 181 КПК України, домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Вказані обставини свідчать про можливість запобігти існуючим ризикам у цьому кримінальному провадженні шляхом застосування до ОСОБА_4 необхідного і достатнього запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту в нічний час доби за місцем його фактичного проживання, з покладанням на нього певних додаткових обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України.
Окрім того, 19.03.2026 ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області призначено обвинувальний акт у кримінальному провадженні, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025162240001586 від 22.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України до розгляду у підготовчому судовому засіданні.
Прокурор Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні вважав, що обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 307 КК України відповідає вимогам КПК України, просив призначити обвинувальний акт до судового розгляду у відкритому судовому засіданні, викликати до суду обвинуваченого.
У підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 та його захисник адвокат ОСОБА_5 не заперечували проти призначення обвинувального акту до судового розгляду.
Вивчивши обвинувальний акт, заслухавши учасників підготовчого судового засідання, суд прийшов до висновку, що кримінальне провадження підлягає призначенню до судового розгляду, виходячи з наступного.
Угод про визнання винуватості в порядку статей 468 - 475 КПК України до суду не надійшло. Підстав, передбачених ст. 284 КПК України, для закриття провадження не вбачається. Обвинувальний акт складено у відповідності до вимог кримінально-процесуального законодавства. При його затвердженні прокурором дотримані вимоги закону. Підстав для направлення обвинувального акта для визначення підсудності не встановлено. Кримінальне провадження підсудне Білгород-Дністровському міськрайонному суду Одеської області.
Проти відкритого судового розгляду учасники підготовчого провадження не заперечили; визначено, що проведення судового розгляду буде здійснюватися суддею одноособово. Клопотання про складення досудової доповіді не надходило.
У судове засідання необхідно здійснити виклик для допиту обвинуваченого.
Керуючись ст.ст. 176-178, 181, 183, 193, 194, 196, 206, 376 Кримінального процесуального кодексу України суддя,
У задоволенні клопотання прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури Одеської області ОСОБА_3 про продовженя строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 - відмовити.
Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту в нічний час доби із забороною йому залишати місце свого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 у період часу з 21:00 год. до 07:00 год. строком на два місяці, тобто до 18.05.2026 включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
п. 1 прибувати до прокурора, суду за першою вимогою;
п. 2 не відлучатися за межі Білгород-Дністровського району Одеської області без дозволу прокурора, суду;
п. 3 перебувати за місцем свого мешкання у період часу з 21:00 по 07:00 годин;
п. 4 повідомляти суд;
п. 5 утримуватися від спілкування зі свідками щодо обставин, викладених в обвинувальному акті;
п. 6 здати на зберігання до СВ Білгород-Дністровського РВП ГУ НП в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
Звільнити ОСОБА_4 негайно з-під варти.
Ухвалу про обрання обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту надіслати для виконання до Білгород-Дністровського РВП ГУНП в Одеській області та ДУ "Ізмаїльський слідчий ізолятор".
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Білгород-Дністровської окружної прокуратури ОСОБА_3 .
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до ч.5 ст.181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за поведінкою обвинуваченого, який перебуває під домашнім арештом, мають право з'являтися в житло цієї особи, вимагати надати усні чи письмові пояснення з питань, пов'язаних із виконанням ухвали.
Призначити судовий розгляд обвинувального акту у кримінальному провадженні внесеного до ЄРДР за №12025162240001586 від 22.11.2025 за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України на 30.03.2026 об 11:00 годині у приміщенні Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області, розташованого за адресою: вул. Військової слави, 27 м. Білгород-Дністровський, Одеська область.
Здійснити виклик для допиту у судове засідання обвинуваченого.
Досудову доповідь по вказаному кримінальному провадженню не складати, кримінальне провадження розглядати суддею одноособово.
Судовий розгляд кримінального провадження провести за участю прокурора, обвинуваченого та захисника обвинуваченого.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Одеського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Дата і час оголошення повного тексту ухвали: 23.03.2026 о 16.55.
Суддя ОСОБА_6