Справа № 438/451/26
Номер провадження 2-аз/438/1/2026
іменем України
24 березня 2026 року м. Борислав
Суддя Бориславського міського суду Львівської області Слиш А.Т., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління національної поліції у Львівській області в якому просить скасувати постанову серії ЕНА № 6811901 від 11 березня 2026 року про притягнення ОСОБА_1 до адмінвідповідальності за ч.6 ст.121 КУпАП, а провадження по справі закрити у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Одночасно із позовною заявою ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, в якій просить зупинити дію постанови серії ЕНА №6811901 від 11.03.2026 до набрання законної сили рішенням суду. Заборонити органам державної виконавчої служби, а також приватним виконавцям відкривати виконавче провадження та вчиняти будь-які виконавчі дії на підставі зазначеної постанови, у тому числі накладати арешти на рахунки, звертати стягнення на кошти та застосовувати будь-які заходи примусового виконання.
Сторони в судове засідання для розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.
У відповідності до положень ч.4 ст. 229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Оглянувши подану заяву, матеріали позову, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення виходячи з наступного.
Згідно ст.150 КАС України, суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.
Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.
Ухвалу про забезпечення позову постановляє суд першої інстанції, а якщо розпочато апеляційне провадження, то таку ухвалу може постановити суд апеляційної інстанції.
Згідно ст.151 КАС України, позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.
Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.
Метою застосування заходів забезпечення позову є, перш за все, захист прав позивача до ухвалення рішення у справі.
Відповідно до частин 5, 8 статті 154 Кодексу адміністративного судочинства України, про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Інститут забезпечення адміністративного позову є однією з гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів юридичних та фізичних осіб - позивачів в адміністративному процесі, механізмом, який покликаний забезпечити реальне та неухильне виконання судового рішення прийнятого в адміністративній справі. Проте, сам по собі факт прийняття відповідачем рішень, які стосуються прав та інтересів позивача та обмежують його діяльність, не може автоматично свідчити про те, що такі рішення є очевидно протиправними і невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду, а факт порушення прав та інтересів позивача підлягає доведенню у встановленому законом порядку.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 03.08.2023 у справі №600/2304/22-а.
Суд звертає увагу, що сама лише незгода із рішенням суб'єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним і скасування ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Підтвердження факту вчинення таких порушень чи спростування цієї обставини може бути з'ясоване виключно в процесі розгляду справи по суті заявлених позовних вимог.
Верховний Суд у постанові від 29.08.2023 у справі № 120/1001/23 зазначив, що в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав та інтересів позивача. Також суд має вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов'язані з відновленням прав, будуть значними.
Проаналізувавши мотиви, якими позивач обґрунтовує необхідність вжиття заходів забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних доказів, які б свідчили про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам та інтересам заявника до ухвалення рішення в адміністративній справі, неможливості захисту цих прав та інтересів без вжиття таких заходів.
Крім того, судом взято до уваги, що подане клопотання не містить доказів в обґрунтування того, що невжиття заходів забезпечення позову вказаним в заяві шляхом, може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів заявника, за захистом яких він звернувся до суду, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви.
Застосування судом заходів забезпечення позову, про які просить позивач, без з'ясування фактичних обставин справи означатиме надання судом передчасних правових оцінок по суті пред'явленого позову і ототожнюватиметься з фактичним задоволенням позову.
Згідно статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу, при цьому, наведені позивачами обґрунтування не свідчать про існування обставин визначених статтею 150 КАС України, як підстав для забезпечення позову, а саме не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.
Суд наголошує на тому, що спосіб забезпечення позову, обраний позивачем, є фактично вирішенням справи по суті на період розгляду справи, що є неприпустимим.
У заяві про забезпечення позову, позивач вказує на протиправність оскаржуваної Постанови ЕНА№6811901 від 11.03.2026, однак вирішуючи питання про забезпечення позову, суд не може оцінювати оскаржувану Постанову та вважати її такою, що містить очевидні ознаки протиправності, оскільки в іншому випадку втрачається сенс розгляду самої справи по суті, під час якого буде надана оцінка на предмет її правомірності.
Разом з тим заявником ОСОБА_1 у заяві не доведено існування жодної з обставин, передбачених п. 1, 2 ч. 2 ст. 150 КАС України, за наявності яких суд може вжити заходи забезпечення позову шляхом зупинення дії індивідуального акта суб'єкта владних повноважень або встановленням обов'язку відповідача вчинити певні дії.
Суд звертає увагу, що подання позовної заяви, предметом якого є визнання постанови протиправною та її скасування, не є єдиним та беззаперечним доказом очевидної ознаки протиправності рішення суб'єкта владних повноважень.
Відтак, суд приходить до переконання, що заявником не доведено та документально не підтверджено наявність обставин, які б унеможливили захист його прав, свобод та інтересів без вжиття відповідних заходів забезпечення позову та могли б ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову є необґрунтованою, а відтак задоволенню не підлягає.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 150, 151, 153-155, 243 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління національної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту підписання суддею (суддями).
Відповідно до ч.8 ст.154 КАС України ухвала про відмову у забезпеченні адміністративного позову може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.293-297 КАС України.
Суддя Андрій СЛИШ