1Справа № 335/11456/25 2/335/482/2026
23 березня 2026 року м. Запоріжжя
Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:
головуючого судді Макарова В.О.,
за участю секретаря судового засідання Філатової О.О.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника позивача ОСОБА_2 ,
представника третьої особи Волошко І.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав,
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_4 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування, в якому просить позбавити відповідача батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що вона із відповідачем перебувала в зареєстрованому шлюбі з 29.01.2020 по 09.04.2021, який розірвано за рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2021.
ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народився син ОСОБА_5 . З серпня 2020 року стосунки були розірвані і вони стали проживати окремо. Син ОСОБА_6 залишився проживати з матір'ю та до сьогодні продовжує проживати з нею.
З моменту як позивач розійшлася з відповідачем, і до теперішнього часу останній самоусунувся від виконання батьківських обов'язків, вихованням та утриманням сина не займається, не відвідує сина, відмовляється приймати участь у житті дитини.
Останній раз відповідач бачився з дитиною в серпні 2020 року. До теперішнього часу з дитиною більше зустрічався, не спілкувався з ним через засоби, зокрема телефон чи інтернет.
Дитина народилась з родовою травмою, перебувала на лікуванні, масажу фізіотерапевтичних процедур, нагляду невролога. Після того, як відповідач переконався що дитина хворіє та потребує постійної уваги, лікування, покинув її та сина.
Крім того, дитина ОСОБА_7 є дитиною з інвалідністю. У дитини діагностовано: органічний емоційно-лабільний розлад, загальне недорозвинення мови. Стійка соціальна дезадапція. Син регулярно проходить стаціонарну реабілітацію в психіатричному закладі, потребує постійного нагляду психіатра, невролога.
Однак, незважаючи на наявність у дитини важких захворювань та інвалідності, батько дитини - ОСОБА_8 чинить перешкоди в отриманні дитиною необхідної медичної допомоги.
Згідно з чинним законодавством України, для проведення ряду медичних процедур щодо неповнолітньої дитини необхідно згода обох батьків. Однак відсутність відповідача у житті дитини, систематичне ухилення від виконання батьківських обов'язків створюють перешкоди для своєчасного та повноцінного лікування дитини.
При цьому, позивач неодноразово зверталась до відповідача для отримання дозволу на відвідування лікаря-психіатра, на що кожен раз отримувала відмову. В результаті чого вимушена кожного разу звертатися до районної адміністрації за місцем проживання для отримання згоди на психіатричний огляд дитини.
З 2020 року і до теперішнього часу всі питання щодо виховання, розвитку, навчання, утримання, лікування дитини вирішуються позивачем самостійно без участі і підтримки з боку відповідача. Дитина знаходиться на повному її утриманні.
ОСОБА_8 ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає і не надавав, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ним, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не готує до самостійного життя, дитина не отримує від батька подарунків на свята, відповідач жодного разу не відвідував дитячого лікаря, батьківських зборів у дошкільному закладі, не підтримує зв'язок з адміністрацією дошкільного закладу, не цікавиться станови дитини, його успіхами та потребами. За вказаних обставин позивач вимушена звернутися до суду з даним позовом.
Враховуючи вищевикладене, позивач просить позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківськи прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді від 03.12.2025 відкрито провадження у справі, призначено до розгляду в загальному порядку. Витребувано у органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району висновок про доцільність/чи недоцільність позбавлення ОСОБА_4 , батьківських прав відносно його малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою суду від 26.01.2026 витребувано з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України громадянином ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за період з 01.01.2020 по теперішній час.
Ухвалою суду від 23.02.2026 витребувано у органу опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району висновок про доцільності/чи недоцільність позбавлення ОСОБА_4 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; задоволено клопотання позивача та її представника про виклик та допит свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ; закрито підготовче провадження у цивільній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Лічман І.І. позов підтримують, просять задовольнити.
Відповідач ОСОБА_8 в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про дату, час і місце розгляду справи був сповіщений належним чином, у встановленому законом порядку, відзиву на позовну заяву не надав.
Відповідно до положень ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Представник Органу опіки та піклування Районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району Волошко І.О. підтримала наданий висновок, просила прийняти рішення в даній справі, виходячи з інтересів дитини.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача та її представника, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, відповідно до ст.ст. 279-281 ЦПК України, на підставі наявних у справі доказів.
Заслухавши учасників процесу, допитавши та проаналізувавши показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги обґрунтовані, а тому підлягають задоволенню з наступних підстав.
Сторони ОСОБА_1 та ОСОБА_8 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 09.04.2021 у справі № 335/399/21, яке набрало законної сили 11.05.2021.
Від шлюбу мають сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданого 30.01.2020 Вознесенівським районним у місті Запоріжжі відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро), який проживає з матір'ю.
Як вбачається з медичного висновку № 1851 від 17.07.2024 КНП «Центр первинної допомоги медико-санітарної допомоги №10», ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 є дитиною-інвалідом, захворювання: розлади психіки та поведінки F06.6.
Згідно виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого № 168, ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 діагностовано: органічно емоційно-лабільний розлад, загальне недорозвинене мови. Стійка соціальна дезадація.
Згідно розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради від 24.12.2024 № 597р, малолітньому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , надано статус дитини, яка постраждала внаслідок воєнних дій та збройних конфліктів та в результаті зазнала психологічного насильства.
Відповідно до розпорядження голови районної адміністрації Запорізької міської ради від 03.07.2025 № 344р, надано згоду матері, ОСОБА_1 , на проведення психіатричного огляду, амбулаторної психіатричної допомоги, госпіталізацію до психіатричного закладу з надання психіатричної допомоги - особи віком до 14 років (малолітньої особи), надання амбулаторної психіатричної допомоги особі віком до 14 років (малолітньої дитини) ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за відсутності згоди батька, ОСОБА_4 .
Згідно листа КНП «Лівобережний центр первинної медико-санітарної допомоги №1» ЗМР від 14.11.2025 № 2899/01-08, ОСОБА_5 , 2020 року народження, проходить медичне спостереження в даній установі, декларація про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу укладено з матір'ю ОСОБА_1 . Участь у планових медичних оглядах та лікуванні дитини приймає мати, ОСОБА_1 .
Згідно довідки закладу дошкільної освіти (ясла-садок) комбінованого типу № 81 «Джерельце» від 18.11.2025 № 01.02-10/10/100, ОСОБА_5 , 2020 року народження, відвідує заклад з 09.04.2024 ро сьогоднішній день. Дитина зарахована до групи компенсуючого типу для дітей з функціональними сенсорними труднощами. За період відвідування дитиною закладу, батько ОСОБА_15 , в дошкільному закладі жодного разу не з'являвся, на зв'язок з адміністрацією закладу, вихователями групи не виходив, участі у житті групи та виховних закладах для батьків не приймав, не цікавився станом розвитку та здоров'я дитини. Всі питання пов'язані з розвитком, вихованням, навчанням дитини вирішуються з ОСОБА_1 .
Згідно довідки від 10.11.2025 № 3, виданої фізичною особою-підприємцем ОСОБА_16 , ОСОБА_5 , 2020 року народження, відвідує з 01.09.2024 по теперішній час заняття у Просторі розвитку, корекції та реабілітації дітей «CLEVER». Під час прибування у центрі, дитину супроводжує мати ОСОБА_1 . У період з 01.09.2024 по сьогоднішній день жоден із фахівців центру не мав контакту з батьком дитини ОСОБА_8 . Батько дитини жодного разу не був присутній на заняттях, консультаціях або будь-яких обговореннях, пов'язаних із освітніми чи корекційними процесами.
Згідно акту обстеження умов проживання від 19.01.2026, складеного представниками відділу по Олександрівському району служби (управління) у справах дітей Запорізької міської ради (далі Відділ служби) за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що в будинку проживають: мама, ОСОБА_1 , дитина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_11 , співмешканець ОСОБА_1 , ОСОБА_17 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (донька ОСОБА_1 та ОСОБА_11 ), баба ОСОБА_10 . Умови проживання в будинку задовільні. Наявні всі необхідні меблі та побутова техніка, санітарний стан помешкання добрий. Для дитини створені умови, наявне окреме ліжко, іграшки, дитячі речі, одяг тощо.
Згідно листа головного центру спеціальної інформації державної прикордонної служби України від 18.02.2026, який надійшов на адресу суду, ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_4 перетинув кордон, виїхав з України.
Як вбачається з висновку Районної адміністрації по Олександрівському району № 637/01-19/20.02-536 від 05.03.2026, питання щодо доцільності/недоцільності позбавлення ОСОБА_4 батьківських прав було розглянуто на засіданнях комісії з питань захисту прав дитини при районній адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району (далі Комісія), які відбулись 21.01.2026 та 04.03.2026. На засіданнях була присутня ОСОБА_1 , яка повністю підтримала свою позовну заяву, наполягає на позбавленні ОСОБА_4 батьківських прав, оскільки він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків по відношенню до дитини, не піклується про сина, не цікавиться його розвитком, здоров'ям, навчанням, не надає матеріальної допомоги на утримання дитини. Також ОСОБА_1 зазначила, що дитина називає батьком її співмешканця, ОСОБА_11 , з яким у сина склалися дуже гарні, добрі стосунки і який виконує обов'язки батька по відношенню до ОСОБА_18 . Комісія визнала наявним факт ухиляння ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від виконання батьківських обов'язків відносно малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що є підставою, передбаченою ст. 164 Сімейного кодексу України, для позбавлення його батьківських прав. Тому, керуючись статтями 164, 165 Сімейного кодексу України, орган опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району дослідивши документи, врахувавши відношення батька до виконання батьківських обов'язків відносно сина, керуючись частинами 4, 5 статті 19, статтями 155, 164 Сімейного кодексу України, дійшов висновку про доцільність позбавлення ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
За змістом статей 3, 9 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка набрала чинності для України 27.09.1991, у всіх діях щодо дітей, в тому числі коли дитина розлучається з одним з батьків, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їхнього основного піклування.
Частиною 1 та 2 статті 27 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей та фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України, сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров'я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити (абзац четвертий частини першої статті 1 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).
Частиною сьомою статті 7 СК України передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України, батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності (частина перша статті 155 СК України).
Відповідно до статті 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти.
Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України). Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
У справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте потрібно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку треба враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
У § 54, 57, 58 рішення ЄСПЛ «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року, заява № 31111/04, зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також міг свідчити про його інтерес до дитини.
Верховний Суд в оцінці обставин справи у своїй прецедентній практиці виходить з того, що суд на перше місце ставить якнайкращі інтереси дитини, оцінка яких включає знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення. Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування потрібно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Позбавлення батьківських прав як крайній захід впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків (Постанова Верховного Суду від 10 листопада 2023 року у справі № 401/1944/22).
Так, як зазначила в судовому засіданні позивач, її представник та підтвердили допитані в ході розгляду справи свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , відповідач - батько дитини, свідомо нехтує та ухиляється від виконання батьківських обов'язків щодо його виховання, тобто свідомо самоусунулася від виховання та утримання дитини. Будь-які перешкоди у вихованні дитини у відповідача відсутні.
Зокрема, свідок ОСОБА_11 (співмешканець позивача) зазначив, що батька дитини не знає, він не приймає участь у вихованні, лікуванні дитини. У дитини «затримка мови», мати займається дитиною, існують певні труднощі з дозволом батька на лікування дитини. Відповідач не дзвонить, не поздоровляє дитину зі святами. Дитина називає саме його батьком, стосунки з ним дуже добрі.
Свідок ОСОБА_12 , яка є хрещеною матір'ю дитини, пояснила, що відповідача не знає, ніколи його не бачила, хоча з позивачем давно знайомі. Дитина хворіє, потребує лікування та реабілітацію. Батько дитини ніякої участі не приймає, будь-якої допомоги надає. Позивач повністю опікується сином, все для нього робить. Дитина називає батьком ОСОБА_11 , співмешканця ОСОБА_1 .
Свідок ОСОБА_13 , яка є подругою позивача, пояснила що з відповідачем вона не знайома, ніколи його не бачила. Батько дитини у вихованні дитини участі не приймає, дитина хворіє, про неї піклується мати. Дитина називає батьком ОСОБА_11 .
В даній цивільній справі відповідач ОСОБА_8 , вважаючись належним чином повідомленим про судові засідання у справі, не скористався правом з'явитися в судове засідання та надати власні пояснення щодо порядку здійснення та виконання ним своїх батьківських обов'язків по відношенню до малолітнього сина.
Так, суд зауважує, що в матеріалах справи відсутні належні докази на підтвердження того, що ОСОБА_20 з боку ОСОБА_1 чи інших осіб чиняться будь-які перешкоди у спілкуванні з дитини, у її вихованні.
Будь-яких обставин поважності причин того, що ОСОБА_8 не займається вихованням своєї дитини, судом не встановлено.
Судом не встановлено обставин, а стороною відповідача такого не доведено належними та допустимими засобами доказування, що ОСОБА_1 чинить будь-які перешкоди ОСОБА_20 у спілкуванні з дитиною, в участі у її вихованні.
На даний час малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на утриманні та вихованні матері.
Крім того, суд звертає також увагу на те, що в ході розгляду даної цивільної справи
органом опіки та піклування районної адміністрації Запорізької міської ради по Олександрівському району надано висновок про доцільність позбавлення ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Суд вважає висновок органу опіки та піклування обґрунтованим, у ньому наведено достатньо підстав та аргументів, які вказують на доцільність позбавлення відповідача батьківських прав, а також позитивного впливу такого рішення на інтереси дитини.
Враховуючи наведене, проаналізувавши матеріали даної справи, оцінивши надані докази та пояснення сторін, свідків, суд дійшов висновку про те, що доказів, які б спростовували твердження позивача про те, що відповідач ОСОБА_8 ніякої матеріальної допомоги на утримання сина не надає і не надавав, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не спілкується з ним, тобто не дбає про його нормальне самоусвідомлення, не сприяє засвоєнню загальновизнаних норм моралі, не надає доступу до культурних та інших духовних цінностей, не готує до самостійного життя, дитина не отримує від батька подарунків на свята, відповідач жодного разу не відвідував дитячого лікаря, батьківських зборів у дошкільному закладі, не підтримує зв'язок з адміністрацією дошкільного закладу, не цікавиться станови дитини, його успіхами та потребами, відповідачем суду не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Судом встановлено, що відповідач 18.08.2020 року перетинув кордон виїхав з України, тобто проживає окремо від позивача та дитини, як батько безвідповідально ставиться до виховання та догляду за своєю дитиною та не усвідомлює в повній мірі свого байдужого ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, не спростував обставини, на які посилається позивач у позові, як на підставу позбавлення батьківських прав.
Така поведінка батька, пов'язана з його самоусуненням від виконанням батьківських обов'язків, суперечить інтересам дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , позбавляє його відповідних соціальних благ, створює перешкоди у реалізації відповідних прав та обов'язків.
При цьому, у постанові від 29.09.2021 року по справі № 459/3411/18, провадження № 61-10531св21 Верховний Суд наголосив, що «права батьків щодо дитини є похідними від прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й, у першу чергу, повинні бути визначені та враховані інтереси дитини, виходячи із об'єктивних обставин спору, а тільки потім права батьків».
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на все викладене суд дійшов висновку, що позовні вимоги про позбавлення батьківських прав відповідача щодо сина, є обґрунтованими, такими, що відповідають в першу чергу його інтересам, та підлягають задоволенню.
Положення ст. 166 Сімейного кодексу України передбачають такі правові наслідки позбавлення батьківських прав. Особа, позбавлена батьківських прав: 1) втрачає особисті немайнові права щодо дитини та звільняється від обов'язків щодо її виховання; 2) перестає бути законним представником дитини; 3) втрачає права на пільги та державну допомогу, що надаються сім'ям з дітьми; 4) не може бути усиновлювачем, опікуном та піклувальником; 5) не може одержати в майбутньому тих майнових прав, пов'язаних із батьківством, які вона могла б мати у разі своєї непрацездатності (право на утримання від дитини, право на пенсію та відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, право на спадкування); 6) втрачає інші права, засновані на спорідненості з дитиною. Особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини.
При цьому, суд роз'яснює відповідачу, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав в порядку статті 169 Сімейного кодексу України.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_8 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати - понесений судовий збір у розмірі 1211,20 грн.
На підставі вищенаведеного відповідно до ст.ст. 19, 164, 165, 166, 180-182, 184, 191 Сімейного кодексу України, керуючись ст.ст. 12, 13, 141, 259, 263-265, 268, 280-282,288-289 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4 , третя особа: районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав - задовольнити.
Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , батьківськи прав щодо малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 , судовий збір у сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Запорізького апеляційного суду в порядку ст. 355 ЦПК України.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Інформація про учасників справи відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 Цивільного процесуального кодексу України:
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 .
Третя особа: Районна адміністрація Запорізької міської ради по Олександрівському району, код ЄДРПОУ 37573707, місцезнаходження юридичної особи: вул. Олександрівська, буд. 26.
Суддя В.О. Макаров