19 березня 2026 року
м. Київ
справа № 127/26894/19
провадження № 51-5241км24
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючої ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
засудженого ОСОБА_5 (у режимі відеоконференції),
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
прокурора ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2023 року та ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року в кримінальному провадженні № 12017020010002699за обвинуваченням
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Колки Маневицького району Волинської області,жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
1. За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 04 квітня 2023 рокуОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із конфіскацією всього належного йому майна.
2. Постановлено стягнути з ОСОБА_5 на користь потерпілого ОСОБА_8 1 560 300 (один мільйон п'ятсот шістдесят тисяч триста),00 грн на відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок злочину.
3. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року зазначений вирок місцевого суду щодо ОСОБА_5 змінено в частині призначеного покарання. Призначено ОСОБА_5 за ч. 4 ст. 190 КК України покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років із конфіскацією всього належного йому майна. У решті вирок залишено без змін.
4. ОСОБА_5 визнано винуватим у вчиненні злочину за таких обставин.
5. ОСОБА_5 , маючи умисел на незаконне заволодіння чужим майном в особливо великих розмірах, із корисливих спонукань, з метою протиправного заволодіння грошовими коштами ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період часу з 05.04.2012 до 19.09.2013 у різних місцях в межах міста Вінниці, використовуючи завчасно налагоджені дружні стосунки та довірливі відносини, які склалися між ним та ОСОБА_8 , усвідомлюючи, що останній є особою похилого віку, переконуючи його в добросовісності своїх намірів, насправді не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом отримання ОСОБА_8 частини прибутку від здійснення спільної господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, протиправно заволодів майном ОСОБА_8 , а саме грошовими коштами в сумі 60 000 доларів США (що в еквіваленті на національну валюту на момент вчинення злочину складало 479 526,10 грн) та 22 500 грн за наступних обставин.
6. Так ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на шахрайське заволодіння коштами ОСОБА_8 в особливо великих розмірах, створивши хибне уявлення у ОСОБА_8 про добросовісність своїх намірів, обіцяючи йому отримання частини прибутку від спільної діяльності у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи умисно та з корисливим мотивом і метою, заздалегідь не маючи на меті виконувати взяті на себе зобов'язання, під приводом закупівлі спеціалізованого обладнання та сировини для виробництва ювелірних виробів, 05.04.2012, знаходячись біля будинку № 21 по вул. Монастирській у м. Вінниці, у невстановлений слідством час отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 9 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 05.04.2012 еквівалентно 71 891,10 грн та у понад 134 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
7. В подальшому ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, направленого на заволодіння грошовими коштами потерпілого в особливо великих розмірах, 01.06.2012 за адресою: АДРЕСА_2, у невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 7 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 01.06.2012 еквівалентно 55 947,50 грн та у понад 104 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
8. Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_5 , 06.06.2012 за адресою: АДРЕСА_2, у невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 4 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 06.06.2012 еквівалентно 31 970 грн та у понад 59 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
9. Надалі ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, не маючи фактичної можливості та намірів виконувати взяті на себе зобов'язання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, створюючи хибне уявлення у ОСОБА_8 про добросовісність своїх намірів та використання грошових коштів потерпілого за призначенням, тобто придбання обладнання та сировини для здійснення спільної господарської діяльності у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, напередодні 14.07.2012 (точні дату та час слідством не встановлено) за адресою: АДРЕСА_2, продемонстрував ОСОБА_8 обладнання для виробництва ювелірних прикрас, після чого 14.07.2012 за адресою: АДРЕСА_2, у невстановлений слідством час, під приводом необхідності додаткового інвестування грошових коштів у зазначене виробництво та за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 04.07.2012 еквівалентно 39 962,50 грн та у понад 74 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
10. ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого єдиного злочинного умислу, 02.08.2012 за адресою: АДРЕСА_2, у невстановлений слідством час, за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 5 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України станом на 02.08.2012 еквівалентно 39 965 грн та у понад 74 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
11. Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_5 не маючи фактичної можливості та намірів виконувати взяті на себе зобов'язання, усвідомлюючи протиправність своїх дій, створюючи хибне уявлення у ОСОБА_8 про добросовісність своїх намірів та використання грошових коштів потерпілого за призначенням, тобто придбання обладнання та сировини для здійснення спільної господарської діяльність у сфері виробництва і реалізації ювелірних виробів, напередодні 17.09.2012 (точні дату та час слідством не встановлено) в одному зі складських приміщень, що знаходиться на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2, продемонстрував ОСОБА_8 обладнання для виробництва ювелірних виробів, після чого 17.09.2012 біля відділення «Райффайзен банк Аваль», розташованого за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, 35, у невстановлений слідством час, під приводом необхідності додаткової закупівлі сировини (дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння) для зазначеного виробництва та за попередньою домовленістю отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 17.09.2012 еквівалентно 79 930 грн та у понад 148 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
12. Після цього ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, 24.10.2012 за попередньою домовленістю за адресою: АДРЕСА_2 , у невстановлений слідством час, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що станом на 24.10.2012 еквівалентно 79 930 грн та у понад 148 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
13. Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, в грудні 2012 року ОСОБА_5 , з метою створення хибного уявлення ОСОБА_8 про успішне функціонування їхнього спільного виробництва по виготовленню та реалізації ювелірних виробів, у невстановленому слідством місці на території міста Вінниці та у невстановлений час напередодні 03.12.2012, продемонстрував ОСОБА_8 предмети, схожі на ювелірні прикраси, описуючи їх як вироби з дорогоцінних металів, які виготовлені завдяки використанню раніше наданих ОСОБА_8 коштів, після чого 03.12.2012 за адресою АДРЕСА_2, у невстановлений слідством час, під приводом додаткового вкладення коштів для закупівлі сировини, а саме дорогоцінних металів та каміння, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США, що згідно з офіційним курсом Національного банку України, станом на 03.12.2012 еквівалентно 79 930 грн та у понад 148 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
14. Продовжуючи реалізацію свого вищевказаного єдиного злочинного умислу, ОСОБА_5 19.09.2013 за адресою: м. Вінниця, вул. Єрусалимка, 6, у невстановлений слідством час під приводом розширення та покращення асортименту ювелірних виробів, отримав від ОСОБА_8 грошові кошти у сумі 22 500 грн, що у понад 39 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян.
15. Загалом ОСОБА_5 , переслідуючи єдиний злочинний умисел, у період часу з 05.04.2012 до 19.09.2013, зловживаючи довірою ОСОБА_8 , заволодів належними останньому грошовими коштами, а саме: у 2012 році - 479 526,10 грн, що у понад 893 рази перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян; у 2013 році - 22 500 грн, що у понад 39 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 502 026,10 грн, яка в понад 928 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян та відповідно до ч. 4 примітки до ст. 185 КК України становить особливо великі розміри.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
16. У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_5 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок надмірної суворості, просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати і закрити кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 та ч. 7 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) за відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення, а в іншому випадку - змінити судові рішення в частині призначеного покарання, застосувавши до нього вимоги статей 75, 76 КК України, які передбачають звільнення від відбування покарання з випробуванням.
17. Даючи власний детальний аналіз доказам у кримінальному провадженні, ОСОБА_5 зазначає, що досудове та судове слідство проведені неповно, однобічно та упереджено, висновки судів ґрунтуються на припущеннях, а його винуватість у вчиненні інкримінованого злочину не доведена. Викладаючи власну версію подій, засуджений стверджує, що між ним і потерпілим склалися цивільно-правові відносини позики. Також не погоджується з кваліфікацією його дій як продовжуваного злочину, вважаючи, що кожен епізод отримання ним грошей від потерпілого має розглядатися окремо. Вказує на суперечності в показаннях потерпілого і свідків, відмову у проведенні перехресного допиту з ними, недотримання вимог КПК України під час оголошення йому підозри, проведення слідчого експерименту за участю потерпілого, складання обвинувального акту та реєстру матеріалів досудового розслідування.
18. Крім цього, засуджений стверджує про відсутність в матеріалах справи журналів більшості судових засідань суду першої інстанції, неточності та фальсифікацію фактів у змісті вироку, посилається на відсутність ефективного правового захисту у рамках цього кримінального провадження. Вказує на те, що судами неправильно визначено розмір матеріальної шкоди, яку постановлено стягнути з нього на користь потерпілого, а при призначенні покарання не враховано обставини, які його пом'якшують, зокрема, притягнення до кримінальної відповідальності вперше, похилий вік, стан здоров'я, позитивні характеристики за місцем проживання і роботи.
19. Також зазначає про недотримання вимог статей 404, 419 КПК України судом апеляційної інстанції, який не розглянув жодного із заявлених засудженим клопотань, відмовив стороні захисту в повторному дослідженні доказів, не усунув порушень, допущених судом першої інстанції, формально погодившись з його висновками, належним чином не перевірив доводів в апеляційних скаргах сторони захисту та не зазначив у своїй ухвалі підстави, з яких визнав їх необґрунтованими. При цьому ОСОБА_5 звертається з клопотанням повторно дослідити під час касаційного розгляду аудіозаписи допиту потерпілого і свідків судом першої інстанції, а також аудіозаписи судових засідань апеляційного суду.
20. Крім цього, засуджений ОСОБА_5 подав до суду касаційної інстанції клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності за ч. 4 ст. 190 КК України на підставі п. 4 ч. 1 ст. 49 цього Кодексу у зв'язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження щодо нього з цих підстав.
Позиції інших учасників судового провадження
21. У засіданні суду касаційної інстанції захисник і засуджений підтримали касаційну скаргу останнього та просили її задовольнити.
22. Прокурор вважав, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Мотиви Суду
23. Заслухавши суддю-доповідача, з'ясувавши позиції учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
24. За приписами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
25. Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених у частині першій цієї статті підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу (ч. 2 ст. 438 КПК України).
26. Неповнота судового розгляду (ст. 410 КПК України) та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК України) не є підставою для перегляду судових рішень в касаційному порядку, чинним кримінальним процесуальним законом не передбачена можливість скасування касаційним судом рішень судів першої та апеляційної інстанцій з цих підстав. Суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і при перегляді судових рішень у касаційному порядку виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
27. Положеннями ст. 370 КПК України регламентовано, що судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу, та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
28. Ухвала апеляційного суду - це рішення вищого суду стосовно законності й обґрунтованості вироку, ухвали, що перевіряються в апеляційному порядку, та повинна відповідати тим же вимогам, що і вирок суду першої інстанції. Суд апеляційної інстанції фактично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК України.
29. Згідно зі статтями 2, 7, 370, 404, 419 КПК України під час перегляду оспорюваного вироку апеляційний суд, дотримуючись засад кримінального провадження, зобов'язаний ретельно перевірити всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, з'ясувати, чи повно, всебічно та об'єктивно здійснено судове провадження, чи було у передбаченому вказаним Кодексом порядку здобуто докази обвинувачення, чи оцінено їх місцевим судом із додержанням правил ст. 94 КПК України і відповідно до тих доказів, чи правильно було застосовано закон України про кримінальну відповідальність. У разі залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції має бути зазначено підстави, на яких її визнано необґрунтованою. Тобто у цьому рішенні необхідно проаналізувати аргументи скаржника і, зіставивши їх із фактичними даними, наявними у справі, дати на кожен із них вичерпну відповідь.
30. Як убачається з матеріалів кримінального провадження, не погодившись з вироком суду першої інстанції, засуджений ОСОБА_5 , а також в його інтересах захисник ОСОБА_9 оскаржили цей вирок в апеляційному порядку з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неповноти і однобічності досудового та судового слідства, невідповідності викладених у вироку висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильного застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, що, на їхню думку, призвело до безпідставного засудження ОСОБА_5 . Просили вирок місцевого суду скасувати і закрити кримінальне провадження щодо останнього. На обґрунтування своїх апеляційних вимог наводили конкретні доводи, які мали бути ретельно перевірені апеляційним судом.
31. Однак усупереч вимогам ст. 419 КПК України апеляційний суд не перевірив із достатньою повнотою викладені в апеляційних скаргах сторони захисту доводи і дав на них відповіді без аналізу та оцінки доказів у контексті доводів апеляційних скарг, по суті формально підтримавши висновки суду першої інстанції. Водночас аргументованих відповідей на доводи апеляційних скарг не надав, мотивів їх відхилення не навів і свого рішення про залишення цих скарг без задоволення, а вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_5 без змін в ухвалі належним чином не вмотивував.
32. Так, зокрема, в апеляційних скаргах було зазначено, що між обвинуваченим ОСОБА_5 та потерпілим ОСОБА_8 існували цивільно-правові відносини позики. При цьому дії ОСОБА_5 із запозичення різних сум коштів у ОСОБА_8 носили характер окремих епізодів і не були об'єднані єдиним умислом, а в якості застави повернення коштів потерпілому ОСОБА_5 передав йому дороговартісний золотий швейцарський годинник. Ще два належні ОСОБА_5 швейцарські годинники зберігалися у банківській скриньці потерпілого задовго до моменту першої позики. Обвинувачений стверджував в апеляційній скарзі, що клопотав перед судом першої інстанції про визнання зазначених годинників речовими доказами та призначення експертизи з метою визначення їхньої ринкової вартості. Також просив призначити експертизу на предмет перевірки цілісності боргових розписок, які надавав потерпілому, оскільки стверджував, що на них фіксувалося погашення боргу потерпілому. Аналогічні клопотання заявляв і в апеляційному суді. Оспорював суму цивільного позову.
33. У доповненнях до апеляційної скарги обвинувачений зазначав про порушення вимог кримінального процесуального закону під час повідомлення йому про підозру і змінену підозру та проведення слідчого експерименту з потерпілим, порушення його права на перехресний допит потерпілого і свідків з метою усунення наявних у них суперечностей, відсутність у матеріалах кримінального провадження ряду його заяв про ознайомлення з ними та журналів більшості судових засідань, наводив інші доводи.
34. Відхиляючи апеляційні скарги сторони захисту, апеляційний суд у своїй ухвалі навів зміст доказів, на які послався у вироку місцевий суд, вказав про дослідження боргових розписок у ході апеляційного розгляду, зазначив, у чому полягає об'єктивна сторона шахрайства та за якою ознакою його слід відмежовувати від цивільно-правових деліктів. Однак власної оцінки доказам у контексті доводів апеляційних скарг сторони захисту не надав, конкретних підстав для їх відхилення не навів, жодних висновків з приводу належного застосування норм права для оцінки дій ОСОБА_5 не сформулював, обмежившись формальним твердженням про повноту і правильність висновків суду першої інстанції та його юридично-правової оцінки дій засудженого. При цьому не зазначив жодного аргументу з приводу заявлених обвинуваченим клопотань, не спростував з наведенням відповідних мотивів твердження сторони захисту про існування цивільно-правових відносин між ОСОБА_5 і ОСОБА_8 , не надав жодної оцінки доводам про позбавлення сторони захисту права на перехресний допит потерпілого і свідків та порушення вимог кримінального процесуального закону під час проведення слідчого експерименту. Також потребували уточнення і відповідного реагування доводи щодо допущених порушень під час повідомлення про підозру, відсутності заяв обвинуваченого про ознайомлення з матеріалами справи та журналів судових засідань, обґрунтованості суми цивільного позову.
35. На окрему увагу заслуговує той факт, що 11 серпня 2023 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо усунення суперечностей у караності кримінальних правопорушень» № 3233-ІХ від 13 липня 2023 року, яким було внесено зміни у тому числі й до ст. 190 КК України, за якою засуджено ОСОБА_5 , і це потребувало уточнення редакції закону України про кримінальну відповідальність, яку необхідно застосовувати при кваліфікації дій останнього, однак залишилось без належного реагування з боку апеляційного суду та не знайшло відображення в його ухвалі.
36. Такий підхід апеляційного суду не сприяв досягненню завдань кримінального провадження, а викладені в його ухвалі висновки є неповними та недостатньо вмотивованими. У зв'язку з цим є підстави для часткового задоволення вимог касаційної скарги та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
37. Під час нового розгляду суду апеляційної інстанції необхідно належним чином перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту, апеляційний розгляд здійснити відповідно до вимог кримінального процесуального закону і прийняти законне та обґрунтоване судове рішення.
38. Оскільки за результатами касаційного провадження колегією суддів касаційного суду ухвалено рішення про призначення нового розгляду цього кримінального провадження в суді апеляційної інстанції, а перевірка доводів в апеляційних скаргах сторони захисту має значення також для вирішення питання про дотримання строків притягнення ОСОБА_5 до кримінальної відповідальності, його клопотання про звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку зі спливом зазначених строків наразі касаційним судом не може бути вирішено, що не позбавляє обвинуваченого права звернутися з таким клопотанням до суду апеляційної інстанції.
39. Не вирішуючи наперед питання про винуватість чи невинуватість ОСОБА_5 , з метою попередження ризику його переховування від суду, беручи до уваги вимоги ч. 3 ст. 433 КПК України, Верховний Суд вважає за необхідне обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк, мінімально необхідний для вирішення вказаного питання судом апеляційної інстанції, який у будь-якому разі не може перевищувати 60 днів.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК України, колегія суддів
ухвалила:
Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу Вінницького апеляційного суду від 18 жовтня 2024 року щодо ОСОБА_5 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Обрати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартоюна строк 60 днів.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3