Постанова
Іменем України
18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 586/35438/25
провадження № 61-102св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: працівники Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галка Костянтин Костянтинович, Стаднічук Василь Сергійович , Стаднічук Вікторія Юріївна , Стаднічук Юрій , судді Хмельницького Окружного адміністративного суду Шевчук Олександр Петрович, Салюк Петро Іванович, судді Сьомого апеляційного адміністративного суду Сушко Олег Олександрович, Мацький Євген Миколайович, Залімський Ігор Геннадійович , судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Загороднюк Андрій Григорович, Смокович Михайло Іванович, Кашпур Ольга Валеріївна, Уханенко Сергій Анатолійович, Дисциплінарна палата ВРП Давидович Ірина Ігорівна , судді Волочиського районного суду Бабій Олена Миколаївна, Держава Україна в особі головного управління Державної казначейської служби України,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року в складі колегії суддів: Грох Л. М., Янчук Т. О., Ярмолюка О. І.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У грудні 2025 році ОСОБА_1 звернувся з позовом до працівників Волочиського відділу державної виконавчої служби у Хмельницькому районі Хмельницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) Галки К. К., Стаднічука В. С. , Стаднічук В. Ю. , Стаднічука Ю., суддів Хмельницького Окружного адміністративного суду Шевчука О. П., Салюка П. І., суддів Сьомого апеляційного адміністративного суду Сушка О. О., Мацького Є. М., Залімського І. Г., суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду Загороднюка А. Г., Смоковича М. І., Кашпур О. В., Уханенка С. А., Дисциплінарної палати ВРП Давидович І. І., судді Волочиського районного суду Бабій О. М., Держави Україна в особі головного управління Державної казначейської служби України про відшкодування про відшкодування моральної шкоди заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року цивільну справу №686/35438/25 за позовною заявою ОСОБА_1 передано за підсудністю до Волочиського районного суду Хмельницької області.
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького місьрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року залишено без руху;
надано строк 10 днів з дня вручення копії ухвали для подачі безпосередньо до апеляційного суду платіжного документа про сплату судового збору в сумі 484,48 грн та копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
вказано, що у разі невиконання ухвали суду у вказаний строк апеляційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута апелянту.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
при подачі апеляційної скарги апелянтом не сплачено судовий збір та не надано копій апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи в порушення статті 356 ЦПК України;
відповідно до частини другої статті 357 ЦПК України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 ЦПК України. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без руху.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року повернуто.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 15 грудня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 грудня 2025 року залишено без руху для подачі до апеляційного суду платіжного документа про сплату судового збору в сумі 484,48 грн та копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи;
копію вказаної ухвали доставлено до електронного кабінету ОСОБА_1 15 грудня 2025 року о 20:40:20;
у заяві від 22 грудня 2025 року ОСОБА_1 висловив позицію щодо відсутності підстав для сплати ним судового збору за подачу апеляційної скарги та подачі копії апеляційної скарги учасникам справи;
якщо ж особа, яка подала апеляційну скаргу, відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтею 356 ЦПК України, надасть документи, що підтверджують сплату судового збору, апеляційна скарга вважається поданою в день первісного її подання до суду. Інакше вона вважається неподаною і повертається особі, яка подала апеляційну скаргу;
станом на 25 грудня 2025 року ОСОБА_1 не усунув недоліки, вказані в ухвалі суду, не сплатив судовий збір та не надав докази направлення учасникам справи копії апеляційної скарги. Підстави для звільнення апелянта від сплати судового збору, передбачені Законом України «Про судовий збір», відсутні. За наведеного, виходячи з положень статті 357 ЦПК України вбачаються підстави для визнання неподаною та повернення апеляційної скарги ОСОБА_1 .
Аргументи учасників справи
03 січня 2026 року ОСОБА_1 через підсистему Електронний суд подав касаційну скаргу на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року, у якій просив:
оскаржену ухвалу апеляційного суду скасувати;
передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
у апеляційній скарзі було прохання, відповідно до пункту 6 частини першої статті 5 та пункту 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», звільнити від сплати судового збору;
за загальним правилом, позивач зобов'язаний надіслати копію позовної заяви та доданих до неї документів кожному відповідачу та третій особі. Якщо відповідачем у справі є державний службовець або орган влади, копія позовної заяви надсилається саме йому, а не казначейству. Основним порушенням цих норм апеляційним судом є: вимога судового збору; надсилання копій скарги відповідачам, до повідомлення їх судом першої інстанції про наявність позову до них. Щоби апеляційний суд припинив порушувати і щоб не відбулося продовження неправильного застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права в клопотанні 17 грудня 2025 року цьому суду було детально описано як проводиться роз'яснення значень законів судами вищого рангу і ЄСПЛ, з наслідками;
апеляційний суд формально застосував вимоги статті 356 ЦПК щодо обов'язку надсилання копій апеляційної скарги, не врахувавши процесуальну стадію справи, а саме: провадження у справі судом першої інстанції не було відкрито; ухвала, що оскаржувалася, стосувалася виключно питання підсудності; особи, зазначені у позові, не набули статусу учасників справи. Таким чином, апеляційний суд поклав на скаржника процесуальні обов'язки щодо осіб, які не є учасниками справи, що суперечить принципу правової визначеності та усталеній практиці Верховного Суду;
надмірний формалізм та непропорційне обмеження права на доступ до суду Формальне повернення апеляційної скарги без аналізу пропорційності такого заходу призвело до фактичного позбавлення скаржника права на апеляційний перегляд, що суперечить статті 55 Конституції України, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 11 лютого 2026 року відкрито касаційне провадження у справі.
09 березня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 11 лютого 2026 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі є притаманною така засада як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11).
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (частина друга статті 133 ЦПК України).
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням за конституційним зверненням асоціації «Дім авторів музики в Україні» щодо офіційного тлумачення положень пункту 7 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» у взаємозв'язку з положеннями пункту «г» частини першої статті 49 Закону України «Про авторське право і суміжні права» від 28 листопада 2013 № 12-рп/2013 зазначається, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду, а також за видачу судами документів є складовою доступу до правосуддя, який є елементом права особи на судовий захист, гарантованого статтею 55 Конституції України.
Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду (пункт 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір»).
У справі про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду позивач звільняється від сплати судового збору не тільки у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), але й на наступних стадіях цивільного процесу (при подачі апеляційної та касаційної скарги). Ці стадії судового захисту є єдиним цивільним процесом, завдання якого є справедливий розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушеного права (див., зокрема, постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року в справі № 454/577/17 (провадження № 61-31587св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 лютого 2019 року в справі № 712/2452/17 (провадження № 61-32839св18), постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 січня 2020 року в справі № 243/3882/19 (провадження № 61-17490св19)).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного суду в складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20 червня 2018 року у справі № 914/1748/17 вказано, що:
«заявники, позивачі та інші категорії осіб, які згідно із статтею 3 Закону України «Про судовий збір» звільняються від сплати судового збору, підлягають такому звільненню також і в разі подання ними апеляційних та касаційних скарг, заяв про перегляд судових рішень за нововиявленими обставинами.
Як передбачено в пункті 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.
Порушені права можуть захищатись як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях господарського процесу, а саме при апеляційному перегляді. Ці стадії судового захисту є єдиним господарським процесом, завданням якого є справедливий розгляд і вирішення господарських справ з метою захисту порушеного права.
З огляду на зазначене та беручи до уваги, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Торгсервіс» звільнене від сплати судового збору за подання позовної заяви на підставі пункту 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Система Торгсервіс» звільнене від сплати судового збору також і в разі подання ним апеляційної скарги на рішення Господарського суду м. Києва від 14 грудня 2017 №914/1748/17».
Основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України).
До апеляційної скарги додаються, в тому числі, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону (частина четверта статті 356 ЦПК України).
До апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 356 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу (частина друга статті 357 ЦПК України).
Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду (частина друга статті 127 ЦПК України).
Тлумачення частини другої статті 121, статті 185, статті 357 ЦПК України свідчить, що якщо особа, яка подала апеляційну скаргу, не усунула недоліки скарги в строк, наданий судом, скарга вважається неподаною та повертається (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2023 року в справі № 524/11220/21 (провадження № 61-6716св23)).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 503/1904/16-ц (провадження № 61-16898св18) зазначено, що: «враховуючи, що подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення апеляційної скарги, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору.
Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення апеляційної скарги, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції. Тому, апеляційний суд, розглядаючи клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про звільнення від сплати судового збору та відмовляючи у його задоволенні повинен був діяти відповідно до вимог статті 121 ЦПК України 2004 року: продовжити строк на усунення недоліків, а не одразу повертати апеляційну скаргу заявникам, адже у останніх не було можливості усунути зазначені недоліки з урахуванням прийнятого в оскаржуваному рішенні відповідного процесуального рішення за клопотанням про звільнення від сплати судового збору».
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 910/10939/22 (провадження № 12-53гс23) зазначено, що:
«37. У разі пропущення скаржником зазначеного процесуального строку подання клопотання про звільнення його від сплати судового збору він може подати до суду заяву про поновлення такого строку одночасно з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору та доказами, що підтверджують таке клопотання.
38. Якщо суд визнає причини пропуску скаржником указаного строку поважними, він може поновити пропущений строк та розглянути клопотання скаржника про звільнення його від сплати судового збору по суті. В іншому випадку таке клопотання підлягає залишенню без розгляду.
39. У разі коли суд поновив пропущений строк та розглянув клопотання по суті, він постановляє ухвалу про звільнення скаржника від сплати судового збору або відмову у задоволенні вказаного клопотання.
40. Якщо апеляційна скарга залишається судом без руху, то скаржнику надається строк для усунення її недоліків. Цей строк встановлюється судом, проте не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
41. Отже, строк для усунення недоліків апеляційної скарги до десяти днів є строком, що встановлюється судом, відповідно може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Разом із тим строк для усунення недоліків апеляційної скарги понад десять днів є строком, встановленим законом, відповідно може бути поновлений судом за заявою учасника, якщо суд визнає причини його пропуску поважними. Строк, встановлений законом, не може бути поновлений судом з власної ініціативи.
42. У разі коли після постановлення судом ухвали про залишення апеляційної скарги без руху та надання скаржнику строку на усунення її недоліків, а саме подання доказів сплати судового збору, скаржник звернувся до суду з клопотанням про звільнення його від сплати судового збору, суд може залишити таке клопотання без розгляду з підстав пропущення строку його подання або за заявою скаржника поновити цей строк та розглянути клопотання по суті.
43. У випадку залишення судом клопотання про звільнення скаржника від сплати судового збору без розгляду або відмови в задоволенні такого клопотання суд постановляє ухвалу, яку направляє скаржнику.
44. Отримавши її, скаржник повинен виконати ухвалу суду про залишення апеляційної скарги без руху, а саме подати суду докази сплати судового збору. У випадку якщо скаржник не встигає цього зробити до закінчення строку, наданого судом або встановленого законом на усунення недоліків, він може звернутись до суду із заявою, відповідно, про продовження або поновлення зазначеного строку.
45. Для цього перед постановленням ухвали про повернення апеляційної скарги з підстави неусунення скаржником її недоліків суд має переконатись, що скаржник отримав ухвалу про залишення без розгляду або відмову в задоволенні його клопотання про звільнення від сплати судового збору та має розумний строк для сплати судового збору і подання заяви про продовження або поновлення строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору. Відповідно до частини шостої статті 260 ГПК України такий строк не повинен перевищувати п'яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
46. Якщо скаржник звернувся до суду із заявою про продовження або поновлення встановленого судом або законом строку на усунення недоліків разом з доказами сплати судового збору, то суд може продовжити або поновити пропущений строк, прийняти докази сплати судового збору та відкрити апеляційне провадження, якщо визнає причини його пропуску поважними, або відмовити у продовженні, поновленні пропущеного строку та повернути апеляційну скаргу».
У справі, що переглядається:
позивач звернувся з позовом про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду;
апеляційний суд не врахував, що пункт 11 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір» застосовується у зв'язку з захистом прав як у суді першої інстанції (при пред'явленні позову), так і на наступних стадіях судового процесу, а саме при апеляційному перегляді справи. Тому апеляційний суд помилково вважав, що позивач за подання апеляційної скарги мав сплати судовий збір.
З урахуванням того, позивачем не мав сплачуватися судовий збір за подання апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції безпідставно не надав позивачу можливості усунути інший недолік апеляційної скарги, не продовжив строк для усунення недоліків апеляційної скарги. За таких обставин апеляційний суд зробив передчасний висновок про повернення апеляційної скарги. Тому оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Хмельницького апеляційного суду від 26 грудня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко