Постанова
Іменем України
18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 161/4028/25
провадження № 61-1275св26
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючий - Крат В. І. (суддя-доповідач),
судді: Гудима Д. А., Дундар І. О., Краснощоков Є. В., Пархоменко П. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Луцька міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року в складі колегії суддів: Федонюк С. Ю., Матвійчук Л. В., Бовчалюк З. А.,
Історія справи
У лютому 2025 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Луцької міської ради про визначення додаткового строку для прийняття спадщини.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року:
позов ОСОБА_1 задоволено;
визначено додатковий строк два місяці з дня вступу рішення в законну силу для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилась після смерті її батька ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції
09 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку не погодившись із рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року в частині невирішення судом питання про стягнення судових витрат подала апеляційну скаргу.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року залишено без руху, надавши строк тривалістю десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення вказаних недоліків;
роз'яснено особі, яка подала апеляційну скаргу, що у разі невиконання у визначений строк вимоги суду про звернення до апеляційного суду з заявою про поновлення строку із зазначенням підстав для поновлення строку, та наданням доказів на підтвердження пропуску цього строку, у відкритті апеляційного провадження буде відмовлено на підставі частини третьої статті 357 ЦПК України.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
матеріали справи в суді апеляційної інстанції відсутні. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про доступ до судових рішень» суд при здійсненні судочинства може використовувати лише текст судового рішення, який опубліковано офіційно або внесено до Реєстру. Зі змісту судового рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року, яке міститься в реєстрі судових рішень і відповідно до статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» є відкритим та оприлюдненим 16 червня 2025 року для доступу на офіційному веб-порталі судової влади України, вбачається, що розгляд справи проводився за відсутності осіб, що не з'явилися та просили справу слухати у їх відсутності по наявним матеріалам справи;
апеляційна скарга подана 09 грудня 2025, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження і особа, яка подала апеляційну скаргу не надає докази на підтвердження дати отримання оскаржуваного судового рішення;
враховуючи наведене, апеляційну скаргу слід залишити без руху та роз'яснити заявнику про необхідність надання доказів, що підтверджують дату отримання оскаржуваного судового рішення саме 12 листопада 2025 року;
апелянту слід подати до суду апеляційної інстанції заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій навести достатні підстави для його поновлення, а також надати відповідні докази на підтвердження пропуску цього строку, оскільки безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року:
витребувано з Луцького міськрайонного суду Волинської області справу № 161/4028/25.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
матеріали цієї цивільної справи в суді апеляційної інстанції відсутні;
цивільна справа підлягає витребуванню з Луцького міськрайонного суду Волинської області для вирішення питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, можливості відкриття апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою та подальшого її розгляду.
Оскарженою ухвалою Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року:
у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року відмовлено.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що:
26 грудня 2025 року на виконання вимоги ухвали суду від 12 грудня 2025 року ОСОБА_1 подала нову редакцію заяви про поновлення строку із долученням доказів щодо дати отримання нею оскаржуваного рішення суду 03 грудня 2025 року. На обґрунтування поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження ОСОБА_1 зазначила, що рішення суду від 02 червня 2025 року отримано нею 03 грудня 2025 року за її заявою про видачу копії рішення суду у цій справі;
02 червня 2025 позивачка ОСОБА_1 подала в приміщенні суду через секретаря письмову заяву про розгляд справи за її відсутності (а. с. 38). Отже, покликання позивачки в заяві щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення на те, що їй було невідомо про дату ухвалення судового рішення, не відповідає дійсності;
зі змісту рішення суду від 02 червня 2025 року вбачається, що повний текст рішення складено 06 червня 2025 року, а з ЄДРСР встановлено, що до реєстру текст рішення надіслано 12 червня 2025 року, зареєстровано - 13 червня, а для загального доступу забезпечено - 16 червня 2025 року;
як видно з матеріалів даної справи, 13 червня 2025 року судом було надіслано за вихідним номером № 161/4028/25/48475-2025 на адресу ОСОБА_1 копію повного тексту рішення від 02 червня 2025 року (а. с. 43), а 29 жовтня 2025 року позивачка звернулась із письмовою заявою про отримання копії цього рішення, котра була в суді зареєстрована 03 листопада 2025 року (а. с. 44). На цій же заяві є відмітка про отримання копії рішення позивачкою 03 грудня 2025 року. Таким чином, подавши до суду 02 червня 2025 року заяву про розгляд справи за своєї відсутності, позивачка разом зі своїм представником не цікавились без поважних причин ухваленим рішенням на її користь упродовж понад чотири місяці, а також ще після подання заяви про одержання копії рішення ще понад місяць без зазначення поважних причин не одержували його в суді (з 29 жовтня по 03 грудня);
згідно із частинами шостою, сьомою статті 14 ЦПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Апеляційний суд вважає за необхідне зауважити, що реєстрація адвоката Кушніра В. К. в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, є обов'язковою у відповідності до вимог статті 14 ЦПК України. Ініціювавши судовий розгляд справи, позивач насамперед повинна активно використовувати визначені законом процесуальні права, здійснювати їх з метою, з якою такі права надано. Реалізація особою процесуальних прав невіддільна від виконання нею процесуального обов'язку щодо сприяння встановленню в судовому процесі дійсних обставин у справі з метою отримання правосудного судового рішення. Обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення з апеляційною скаргою у строки, визначені ЦПК України;
відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Виходячи з наведеного, через недостатність відповідних доказів поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення в частині розподілу судових витрат колегією суддів не встановлено правових підстав для задоволення клопотання про поновлення пропущеного позивачкою процесуального строку для звернення з цією апеляційною скаргою, що зумовлює настання певних наслідків, зокрема визнання наведених нею причин пропуску такого строку неповажними, а також відмову у відкритті апеляційного провадження.
Аргументи учасників справи
29 січня 2026 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала касаційну скаргу на ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року, в якій просила:
оскаржене судове рішення скасувати;
передати справу до суду апеляційної інстанції на етапі вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
09 грудня 2025 року оскаржила позивачка оскаржила рішення в апеляційному порядку в частині не вирішення судом питання про стягнення судових витрат з відповідача, а в доданій заяві, просила поновити строк на апеляційне оскарження рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 2 червня 2025 року, як такий, що пропущений з поважних причин, оскільки суд першої інстанції не направив копію оскаржуваного судового рішення ні позивачці, ні представнику, а із змістом рішення позивачка ознайомилася лише після отримання копії цього рішення за зверненням позивачки в суді;
ухвалою Волинського апеляційного суду від 12 грудня 2025 року апеляційну скаргу залишено без руху, з тих підстав, що будь-яких доказів на підтвердження дати отримання копії тексту оскаржуваного судового рішення, тобто 12 листопада 2025 року, позивачка до апеляційної скарги не долучила, та надано строк тривалістю десять днів для усунення вказаних недоліків. Про виконання ухвали позивачка проінформувала суд листом до якого додала нову редакцію заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій обґрунтовуючи поважність пропуску строків, зазначила, що отримавши 3 грудня 2025 року це рішення в суді , 9 грудня 2025 року оскаржила його в апеляційному порядку, тобто звернулася до апеляційного суду в межах 30-денного строку визначеного законом. А про те, що рішення Луцького міськрайонного суду від 02 червня 2025 року отримано позивачкою 03 грудня 2025 року, вбачається із копії цього судового рішення, яке додано до заяви, на якому є відмітка суду про те, що копія виданого рішення засвідчена працівником суду згідно з оригіналом 03 грудня 2025 року, і тоді ж воно було вручено , про що зроблено відмітку на заяві про видачу судового рішення;
апеляційний суд не врахував, наступного: що відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України, учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; що частинами четвертою, п'ятою, шостою статті 272 ЦПК України (в редакцій, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) визначено, що за заявою учасника справи, копія повного судового рішення вручається йому під розписку безпосередньо в суді, а учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі: в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси; або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
згідно із частиною одинадцятою статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення. У порушення вимог статті 272 ЦПК України, копія повного судового рішення судом рекомендованим листом не надсилалася, і позивачка його отримала за своєю заявою безпосередньо в суді лише 3 грудня 2025 року, а ознайомившись з ним, в розумні строки, тобто 09 грудня 2025 року оскаржила його в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду;
стосовно твердження суду на те, що після подання 29 жовтня 2025 року заяви про одержання копії рішення, позивачка ще понад місяць без поважних причин не одержувала його в суді, то воно не відповідає дійсності, оскільки при подачі цієї заяви, позивачці сказали, що слід прийти за рішенням коли копія повного рішення буде виготовлена і позивачці зателефонують. Про те, що копія повного рішення, працівниками суду була виготовлена не 29 жовтня 2025 року, як це порахував суд, а 03 грудня 2025 року, свідчить запис на копії цього рішення, з якого вбачається , що копія цього рішення засвідчена працівником суду 03 грудня 2025 року, і доводить необ'єктивність твердження суду про те, що позивачка ще понад місяць без поважних причин не одержувала рішення в суді;
таким чином, суд апеляційної інстанції не врахував, що за встановлених у цій справі обставин, суд першої інстанції відповідно до вимог частини п'ятої статті 272 ЦПК України (в редакції, чинній на час ухвалення рішення судом першої інстанції) був зобов'язаний надіслати позивачці рішення від 02 червня 2025 року у паперовій формі рекомендованим листом. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 354 ЦПК учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. За таких обставин апеляційний суд передчасно відмовив у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 358 ЦПК України.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 05 лютого 2026 року:
відкрито касаційне провадження у справі.
13 березня 2026 року справа передана судді-доповідачу Крат В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2026 року справу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 05 лютого 2026 рокувказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Європейський суд з прав людини вказує, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції, якщо апеляційне оскарження існує в національному правовому порядку, держава зобов'язана забезпечити особам під час розгляду справи в апеляційних судах, в межах юрисдикції таких судів, додержання основоположних гарантій, передбачених статтею 6 Конвенції, з урахуванням особливостей апеляційного провадження, а також має братись до уваги процесуальна єдність судового провадження в національному правовому порядку та роль в ньому апеляційного суду (VOLOVIK v. UKRAINE, N 15123/03, § 53, ЄСПЛ, від 06 грудня 2007 року).
Європейський суд з прав людини зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (SHISHKOV v. RUSSIA, № 26746/05, § 110, ЄСПЛ, від 20 лютого 2014 року).
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред'явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20; постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11).
Право на ефективний судовий захист передбачає, що сторони цивільного судочинства повинні мати змогу реалізувати право подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично поінформовані про самі судові рішення, що можуть порушувати їх законні права чи інтереси (RYAZANTSEV v. RUSSIA, N 21774/06, § 53, від 10 березня 2011 року).
Європейський суд з прав людини вказав, що районний суд не надав заявнику мотивоване рішення суду в строки, передбачені законом, і заявник безперечно стверджував, що він має намір оскаржити рішення суду першої інстанції. Відповідно можна вважати, що заявник пред'явив непряме клопотання (implied request) про відновлення процесуального строку. Припущення зворотного є вираженням надмірного формалізму. Більше того, з урахуванням причини, по якій заявник не подав скаргу у встановлений строк, національним судам належало відновити строк для подання скарги за їх власною ініціативою (GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA, № 4543/04, § 56, ЄСПЛ, від 01 квітня 2010 року).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354 ЦПК України).
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду (частина друга статті 354 ЦПК України).
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення (виклику) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина п'ята статті 272 ЦПК України).
Днем вручення судового рішення є: 1)день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення (частина шоста статті 272 ЦПК України).
Суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними (пункт 4 частини першої статті 358 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 грудня 2020 року в справі № 488/921/15-ц (провадження № 61-12547св20) вказано, що:
«суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що судом першої інстанції не виконано обов'язок щодо надіслання копії судового рішення учасникам справи, а частиною другою статті 354 ЦПК України встановлено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 листопада 2022 року у справі № 752/24301/19 (провадження № 61-5390св22) зазначено, що:
«визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, зазначені заявниками, апеляційний суд не врахував, що особа має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів із дня вручення йому відповідного рішення суду; не звернув уваги на те, що суд першої інстанції не виконав вимоги статті 272 ЦПК України щодо вручення судового рішення, не спростував доводи позивачів, що копії рішення суду першої інстанції на їх адреси не направлялися та не були вручені, не надав оцінки тому, що оприлюднення в ЄДРСР тексту судового рішення не виконує функцію суду щодо вручення судового рішення.
Вичерпний перелік випадків, які підтверджують дату вручення судового рішення, наведений у частині шостій статті 272 ЦПК України, і в цьому переліку день оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не прирівняно до дня вручення судового рішення. Можливість дізнатися про ухвалене судом першої інстанції рішення з ЄДРСР є лише правом заявника. При цьому оприлюднення судового рішення в ЄДРСР не скасовує обов'язок суду вчасно направляти копії судових рішень учасникам справи.
Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 14 липня 2022 року у справі № 285/2686/20-ц (провадження № 61-2418св22), від 03 листопада 2021 року у справі № 2-3552/10 (провадження № 61-13845св21), від 19 січня 2022 року у справі № 752/19105/21 (провадження № 61-17974св21), від 25 лютого 2021 року у справі № 679/219/20 (провадження № К/9901/29453/20), від 11 серпня 2020 року у справі № 404/4551/19 (провадження № К/9901/7347/20)».
Процесуальне законодавство передбачає два способи надсилання судового рішення: рекомендованим листом з повідомленням про вручення та в електронній формі - через «Електронний кабінет», у тому числі шляхом надсилання листа на офіційну електронну пошту засобами підсистем ЄСІТС. Надсилання судового рішення у той чи інший спосіб учаснику справи є процесуальним обов'язком суду. Відомості про вручення (доставлення) рішення суду учаснику справи є у розписці про вручення, у повідомленні про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи, у поштовому повідомленні про вручення судового рішення, а також у документах, визначених пунктами 4 і 5 частини шостої статті 272 ЦПК України. За відсутності таких відомостей судове рішення вважається неврученим (див. пункт 30 постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 липня 2025 року в справі № 932/3819/24 (провадження № 61-16039св24)).
У справі, що переглядається:
при відмові у відкритті апеляційного провадження апеляційний суд вважав, що зі змісту рішення суду від 02 червня 2025 року вбачається, що повний текст рішення складено 06 червня 2025 року, а з ЄДРСР встановлено, що до реєстру текст рішення надіслано 12 червня 2025 року, зареєстровано - 13 червня, а для загального доступу забезпечено - 16 червня 2025 року; як видно з матеріалів даної справи, 13 червня 2025 року судом було надіслано за вихідним номером № 161/4028/25/48475-2025 на адресу ОСОБА_1 копію повного тексту рішення від 02 червня 2025 року (а. с. 43), а 29 жовтня 2025 року позивачка звернулась із письмовою заявою про отримання копії цього рішення, котра була в суді зареєстрована 03 листопада 2025 року (а. с. 44). На цій же заяві є відмітка про отримання копії рішення позивачкою 03 грудня 2025 року. Таким чином, подавши до суду 02 червня 2025 року заяву про розгляд справи за своєї відсутності, позивачка разом зі своїм представником не цікавились без поважних причин ухваленим рішенням на її користь упродовж понад чотири місяці, а також ще після подання заяви про одержання копії рішення ще понад місяць без зазначення поважних причин не одержували його в суді (з 29 жовтня по 03 грудня). Обставини, якими ОСОБА_1 обґрунтовує поважність причин пропуску процесуального строку, є такими, що не свідчать про наявність дійсних істотних перешкод чи труднощів, підтверджених достатніми та належними доказами, для звернення з апеляційною скаргою у строки, визначені ЦПК України;
рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року (повний текст судового рішення складено 06 червня 2025 року) було ухвалено без участі сторін (а. с. 40 - 41);
в матеріалах справи міститься: супровідний лист Луцького міськрайонного суду Волинської області від 13 червня 2025 року № 161/4028/25/48475-2025 про надіслання рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року (повний текст судового рішення складено 06 червня 2025 року) (а. с. 43), але докази його вручення відсутні в справі; 29 жовтня 2025 року позивачка звернулась із письмовою заявою про отримання копії цього рішення, яка була в Луцькому міськрайонному судів Волинської області зареєстрована 03 листопада 2025 року на якій міститься відмітка про отримання копії рішення позивачкою 03 грудня 2025 року (а. с. 44);
09 грудня 2025 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку подала апеляційну скаргу на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 червня 2025 року;
позивачка в апеляційні скарзі (а. с. 46) зазначала, що не отримувала рішення в день його складення; в клопотанні про поновлення строку позивачка вказувала, що отримала оскаржене рішення лише 03 грудня 2025 року (а. с. 63);
апеляційний суд не звернув уваги на те, що: відповідно до статті 272 ЦПК України копія повного судового рішення повинна бути вручена учасникам справи; в матеріалах справи відсутні докази, що до 03 грудня 2025 року позивачці рішення суду першої інстанції було вручене (видане); рішення суду першої інстанції отримане під розписку в суді першої інстанції 03 грудня 2025 року; в частині другій статті 354 ЦПК України передбачено право особи на поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження у випадку, якщо учасник справи, якому повне рішення не було вручені у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.За таких обставин,колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.
Тому апеляційний суд зробив неправильний висновок про відмову у відкритті апеляційного провадження. Як наслідок, оскаржену ухвалу належить скасувати та передати справу до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржена ухвала апеляційного суду ухвалена з порушенням норм процесуального права. У зв'язку із наведеним, касаційний суд вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити, оскаржену ухвалу апеляційного суду належить скасувати, а справу передати до апеляційного суду для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
Керуючись статтями 400, 406, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року скасувати, а справу передати до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження.
З моменту ухвалення постанови судом касаційної інстанції ухвала Волинського апеляційного суду від 30 грудня 2025 року втрачає законну силу.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий В. І. Крат
Судді: Д. А. Гудима
І. О. Дундар
Є. В. Краснощоков
П. І. Пархоменко