18 березня 2026 року
м. Київ
справа № 461/267/19
провадження № 61-4251св25
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд):головуючого - Крата В. І., суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач),
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмитренко Володимир Павлович,
на постанову Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року у складі колегії суддів: Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., Савуляка Р. В.,
у цивільній справі
за позовом ОСОБА_1 (далі - позивачка)
до
відповідача відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради
(далі - відповідач)
третя особа - начальник відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області Сушко Петро Ярославович (далі - третя особа)
про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди,
ухвалив постанову про таке:
I. Вступ
1. У січні 2019 року позивачка звернулася до суду з позовом до відповідача за участі третьої особи про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди.
2. Відповідач позовні вимоги не визнав.
3. Суд першої інстанції задовольнив позов частково.
4. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції в частині стягнення
з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасував, ухвалив в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
5. Позивачка оскаржила постанову апеляційного суду в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказала те, що апеляційний суд не врахував висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навела у касаційній скарзі. Також позивачка посилається на те, що суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази та не взяв до уваги її доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу.
6. Оскаржуване судове рішення переглядається в межах, передбаченихстаттею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК),
у зв'язку з чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
Аналіз змісту касаційної скарги свідчить, що постанова апеляційного суду оскаржується в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди. В іншій частині судове рішення не оскаржується, а тому в касаційному порядку не переглядається.
ІІ. Короткий зміст позовних вимог
7. Позов обґрунтований так:
- наказом відповідача від 07 грудня 2018 року № 05-2/208 позивачку звільнено з посади завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка» з 07 грудня 2017 року у зв'язку з втратою довір'я уповноваженого органу власника, вчинення аморального проступку, несумісного з продовженням цієї роботи, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП);
- 05 грудня 2019 року позивачка отримала наказ відповідача від 08 січня 2019 року № 05-2/2 «Про виправлення технічної помилки», який є за своїм змістом наказом про зміну дати звільнення позивачки з 07 грудня 2017 року на 07 грудня 2018 року, тобто попередньою датою. Рішення відповідачем про звільнення позивачки прийняте на підставі акта про виявлення готівкових коштів від 12 грудня 2017 року, актів про відсутність книг наказів, витягів
з Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР), колективної заяви батьків дітей дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка» від 17 липня 2017 року, звернення батьків дітей, акта службового розслідування
від 05 грудня 2018 року;
- наказом відповідача від 07 грудня 2018 року № 05-21207 її поновлено на посаді завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка» згідно з рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2018 року
у справі № 461/303/2018;
- 07 грудня 2018 року відповідачем видано наказ № 05-2/208, яким її знову звільнено за невідомий їй аморальний проступок;
- прийняття наказів про поновлення на роботі та звільнення з роботи в один день свідчить про намір відповідача у будь-який спосіб не допустити її до роботи;
- вважає, що зазначені у спірних наказах обставини не свідчать про наявність вчинення нею аморального проступку, а також даних про те, у чому саме полягав такий проступок, тому такі накази є протиправними та підлягають скасуванню.
8. Враховуючи викладене, позивачка, остаточно сформувавши позовні вимоги, просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 07 грудня 2018 року № 05-2/208 про звільнення позивачки;
- визнати протиправним та скасувати наказ відповідача від 08 січня
2019 року № 05-2/2 «Про виправлення технічної помилки»;
- поновити позивачку на посаді завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка» комбінованого типу розташованого у м. Стебник
з 07 грудня 2018 року;
- стягнути на її користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу із розрахунку середньомісячного заробітку 9 337,57 грн до дня поновлення на роботі;
- стягнути з відповідача на її користь завдану здоров'ю шкоду у розмірі
1 000 грн; моральну шкоду завдану внаслідок фізичних страждань у розмірі
1 000 грн, моральну шкоду завдану внаслідок незаконного звільнення з роботи у розмірі 255 600 грн.
ІII. Короткий зміст рішення суду першої інстанції
9. Рішенням Галицького районного суду м. Львова від 22 травня 2024 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано наказ відповідача від 07 грудня 2018 року № 05-2/208 «Про звільнення ОСОБА_1 ».
Поновлено позивачку з 08 грудня 2018 року на посаді завідувача закладу дошкільної освіти № 26 «Калинка».
Стягнено з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу, виходячи із розміру середньомісячного заробітку 9 337,57 грн з 08 грудня 2018 року до дня поновлення на роботі.
Стягнено з відповідача на користь позивачки 20 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Стягнено з відповідача на користь позивачки 15 932 грн компенсації витрат на проведення експертного дослідження.
Стягнено з відповідача на користь позивачки 18 133,33 грн компенсації судових витрат понесених у зв'язку з отриманням професійної правничої допомоги.
В іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
10. При вирішенні питання щодо скасування наказів відповідача
від 07 грудня 2018 року № 05-2/208 про звільнення, від 08 січня 2019 року
№ 05-2/2 «Про виправлення технічної помилки» та поновлення позивачки на посаді, суд першої інстанції виходив з такого:
- трудові права позивачки було порушено, а наказ про звільнення не відповідає нормам чинного законодавства, зокрема у ньому не конкретизовано причину звільнення, яка відповідає фактичним обставинам;
- відповідачем не доведено причетності позивачки до крадіжки продуктів харчування з дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка»;
- досудове розслідування за фактом крадіжки було закрито органом досудового розслідування без повідомлення про підозру;
- у відповідача були відсутні належні підстави для звільнення позивачки згідно з пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП, оскільки відповідно до посадової інструкції завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка»не встановлено, що позивачка була особою уповноваженою на виконання операцій, пов'язаних з таким обслуговуванням цінностей, їх обліком, контролем за рухом і зберіганням;
- розірвання трудового договору у цьому випадку може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник;
- відсутні підстави для звільнення позивачки відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП, оскільки не було встановлено, які саме дії позивачки було розцінені відповідачем як аморальний вчинок;
11. При вирішення питання про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, суд першої інстанції, взявши до уваги встановлений рішенням Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2018 року у справі № 461/303/18 розрахунок, виходив з того, що середньоденний заробіток позивачки становить 436,53 грн, тому середній заробіток за час вимушеного прогулу має бути розрахований виходячи із розміру середньомісячного заробітку 9 337,57 грн з 08 грудня 2018 року до дня поновлення на роботі.
12. Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції врахував обставини справи, характер та обсяг страждань, яких зазнала позивачка, характер немайнових втрат, зокрема тяжкість вимушених змін у її життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, взяв до уваги висновок експерта у справі № 461/303/18, тому виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов висновку, що належним розміром грошового відшкодування моральної шкоди необхідним, достатнім, розумним
і справедливим за наведених обставин, є 20 000 грн.
13. Відмовивши у позовних вимогах позивачки про відшкодування шкоди завданої її здоров'ю та спричинення їй фізичних страждань, суд першої інстанції виходив з того, що належних доказів завдання шкоди саме здоров'ю, а також спричинення їй фізичних страждань під час розгляду справи не здобуто, належних та допустимих доказів про те, що така шкода здоров'ю чи їй фізичні страждання є наслідком саме дій відповідача в процесі розгляду справи не надано.
IV. Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
14. Постановою Львівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року апеляційну скаргу відповідача задоволено частково.
Рішення районного суду в частині стягнення з відповідача середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасовано, ухвалено в цій частині нове рішення про часткове задоволення позову.
Стягнено з відповідача на користь позивачки середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 112 050,84 грн. Зазначено, що із зазначеної суми підлягають стягненню податки та інші обов'язкові платежі.
Стягнено з відповідача на користь позивачки на відшкодування моральної шкоди 10 000 грн.
В іншій частині рішення районного суду залишено без змін.
15. Стягнувши середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах одного року, апеляційний суд виходив з того, що зволікання з розглядом справи проводилося в більшості випадків стороною позивачки, де були неявки, клопотання про продовження перерви для долучення доказів, неодноразове уточнення позовних вимог, оголошення перерви для ознайомлення з матеріалами та тривалий час позивачка вибирала експерта, що призвело до затягування розгляду спору на вирішення якого законодавцем встановлені скорочені строки.
16. Апеляційний суд, взявши до уваги, що факт порушення трудових прав позивачки в день її поновлення і одночасно звільнення з посади призвів до стресової ситуації, яку позивачка тяжко пережила, відчуваючи неповагу до себе із сторони роботодавця, приниження перед колективом, знайомими, відчуття некомфортності у сім'ї, що призвело до необхідності додаткових зусиль для відновлення свого становища, дійшов висновку про зменшення розміру моральної шкоди, оскільки висновок судової-психологічної експертизи від 30 листопада 2023 року № 7654 побудований на загальних фразах, припущеннях та її висновки властиві для кожної людини, яку звільняють з роботи за дисциплінарний проступок, однак, за 5,5 років до поновлення на роботі, позивачка відновила свій психотравмувальний стан, а саме з 07 червня 2024 року поновлена на роботі та згідно її пояснень успішно працює.
17. В іншій частині вимог апеляційний суд погодився з висновками районного суду.
V. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
18. У касаційній скарзі позивачка просить оскаржуване судове рішення
в частині позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та відшкодування моральної шкоди скасувати, направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
19. Касаційна скарга мотивована таким:
- суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив зібрані у справі докази та не взяв до уваги її доводи, наведені у відзиві на апеляційну скаргу;
- апеляційний суд дійшов помилкових висновків, що зволікання
з розглядом справи проводилося в більшості випадків стороною позивачки, зокрема не встановив чи була належним чином повідомлена позивачка та/або її представник про призначені судові засідання у ті дати, в які вони не з'явились; чи є обґрунтованою ухвала від 20 травня 2019 року про залишення позовної заяви без розгляду через неодноразову неявку в судові засідання
з огляду на її скасування постановою апеляційного суду від 03 жовтня
2019 року; чи є реалізація позивачкою процесуальних прав, зокрема, направлених на доведення тих обставин, на яких ґрунтуються підстави позову, таких як подання клопотання про призначення експертизи, про витребування від відповідача доказів, саме зловживанням процесуальними правами, через які тривалість судового розгляду значно збільшилася;
- апеляційний суд, пославшись на недостовірність відомостей
в експертизі від 30 листопада 2023 року № 7654, безпосередньо її не досліджував;
- суд апеляційної інстанцій застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 01 червня 2022 року у справі
№ 755/17944/18, від 12 жовтня 2022 року у справі № 214/1894/16,
від 07 червня 2023 року у справі № 317/4035/17, від 18 жовтня 2022 року у справі № 916/2519/21, від 09 серпня 2023 року у справі № 266/4900/21,
від 04 жовтня 2023 року у справі № 2-1347/11, від 15 травня 2024 року у справі № 459/2076/21, від 20 листопада 2024 року у справі № 373/2163/21,
від 15 січня 2025 року у справі № 333/6680/23, від 12 лютого 2025 року
у справі № 679/1103/23, від 27 липня 2021 року у справі № 357/4897/20,
від 28 квітня 2021 року у справі № 715/316/18, від 07 червня 2023 року
у справі № 715/316/18, від 26 червня 2024 року у справі № 175/1741/18,
від 26 листопада 2020 року у справі № 234/15372/17, від 05 січня 2024 року у справі № 204/8655/21.
VI. Рух справи в суді касаційної інстанції
20. 03 квітня 2025 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмитренко В. П., звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову апеляційного суду.
21. Ухвалою Верховного Суду від 22 квітня 2025 рокукасаційну скаргу залишено без руху.
22. Ухвалою Верховного Суду від 02 червня 2025 року відкрито касаційне провадження.
23. 21 листопада 2025 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
24. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2025 року відмовлено позивачці у задоволенні клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом учасників справи, справу призначено до судового розгляду.
25. Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання відзивів на касаційну скаргу.
VII. Фактичні обставини, встановлені судами
26. 07 грудня 2018 року відповідачем постановлено наказ № 05-21207 «Про поновлення ОСОБА_1 », яким позивачку поновлено на посаді завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка» відповідно до рішення Галицького районного суду м. Львова від 10 вересня 2018 року, ухваленого за результатами розгляду цивільної справи № 461/303/18 за позовом ОСОБА_1 до відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди.
27. 07 грудня 2018 року, у день поновлення позивачки на роботі, відповідач видав наказ, яким позивачку як завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка»звільнено із займаної посади з 07 грудня 2017 року у зв'язку із втратою довір'я з боку уповноваженого власника, вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 41 КЗпП.
28. Підставою для звільнення позивачки із займаної посади був акт
від 12 грудня 2017 року про виявлення готівкових коштів, акти про відсутність книг наказів, витяги з ЄРДР, колективна заява батьків дітей дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка»від 17 липня 2017 року, звернення батьків, акт службового розслідування від 05 грудня 2018 року.
29. 08 січня 2019 року відповідачем видано наказ «Про виправлення технічної помилки», відповідно до якого абзац перший наказу «Про звільнення ОСОБА_1 » від 07 грудня 2018 року № 05-2/208 викладено у такій редакції: «Звільнити ОСОБА_1 , завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка» із займаної посади 07 грудня 2018 року у зв'язку із втратою довір'я з боку уповноваженого власника, вчинення аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи, відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 41 КЗпП.
30. 19 липня 2017 року відповідачем видано наказ № 181 «Про проведення службового розслідування в дошкільному навчальному закладі № 26 «Калинка», за фактом якого виявлено недостачу продуктів на суму 839,45 грн.
31. Відповідно до матеріалів кримінального провадження
від 15 липня 2017 року № 12017140110001381, досудове розслідування якого здійснювалося Дрогобицьким ВП ГУ НП у Львівській області за ознаками злочину частини першої статті 185 Кримінального кодексу України (далі - КК), не було вручено підозру позивачці, кримінальне провадження закрито.
32. Кримінальне провадження № 120018140110000959 за частиною першою статті 366 КК не встановлено, що органом досудового розслідування на адресу ОСОБА_1 скеровувались повістки про виклик для допиту, а також у межах даного кримінального провадження останній було повідомлено про підозру.
33. Відповідно до наказу відповідача від 07 червня 2024 року № 05-2/105 «Про поновлення на роботі» позивачка поновлена напосаді завідувача (директора) закладу дошкільної освіти (ясла-садок) № 26 «Калинка»
з 08 грудня 2018 року. Центральній бухгалтерії надано розпорядження виплатити позивачці середній заробіток за час вимушеного прогулу за один місяць в розмірі 9 337,57 грн.
VIII. Позиція Верховного Суду
34. Переглянувши оскаржуване судове рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 6), Верховний Суд зазначає таке.
35. Даний спір пов'язаний із захистом трудових прав позивачки
(див. пункти 7-8).
Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу
36. Відповідно до частини шостої статті 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.
37. Звертаючись до суду, позивачка, яка до звільнення обіймала посаду завідувача дошкільного навчального закладу № 26 «Калинка», посилалася на незаконність її звільнення з підстав, передбачених пунктами 2, 3 частини першої статті 40 КЗпП (див. пункт 7).
38. Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір'я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП).
39. Відповідно до пункту 3 частини першої статті 41 КЗпП, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також
у випадках вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.
40. У разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина перша статті 235 КЗпП).
41. Згідно з частиною другою статті 235 КЗпП при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
42. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції стягнув
з відповідача на користь позивачки середньомісячний заробіток 9 337,57 грн з 08 грудня 2018 року до дня поновлення на роботі.
43. Суд апеляційної інстанції, проаналізувавши матеріали справи, встановивши, що розгляд справи здійснювався судом понад один рік внаслідок винних дій позивачки, пов'язаних із свідомим затягуванням та зволіканням розгляду справи, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивачки середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу в межах одного року.
44. Апеляційний суд навів відповідні розрахунки та дав обґрунтовану відповідь на аргументи позивачки.
45. З огляду на встановлені апеляційним судом обставини, узагальнені доводи касаційної скарги щодо недослідження апеляційним судом детальних обставин зловживання позивачкою процесуальними правами, через які тривалість судового розгляду значно збільшилася,є безпідставними.
Щодо відшкодування моральної шкоди
46. Оскільки права позивача у сфері трудових відносин були порушені, то відповідно до статті 237-1 КЗпП він має право на відшкодування йому моральної шкоди.
47. Апеляційний суд правильно застосував цю норму Закону та на підставі оцінених доказів дійшов обґрунтованого висновку про необхідність компенсації позивачці завданої їй моральної шкоди в меншій, ніж нею заявлено сумою, та стягненою районним судом, а саме - в розмірі 10 000 грн, яка є адекватною компенсацією позивачці понесених нею моральних страждань та достатньою для відновлення нею нормального життєвого укладу.
Також суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що висновок судово-психологічної експертизи від 30 листопада 2023 року № 7654 побудований на загальних фразах, припущеннях, та її висновки властиві для кожної людини, яку звільняють з роботи за дисциплінарний проступок, однак за 5 років та
5 місяців до поновлення на роботі позивачка відновила свій психотравмувальний стан, а саме з 07 червня 2024 року поновлена на роботі та згідно з її поясненнями успішно працює.
48. Доводи касаційної скарги щодо не дослідження апеляційним судом при зменшенні розміру відшкодування моральної шкоди висновку судово-психологічної експертизи від 30 листопада 2023 року колегія суддів відхиляє, оскільки висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 ЦПК.
49. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані апеляційним судом норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду (див. пункт 19) не свідчить про застосування норм права
у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених позивачкою постановах.
IX. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
50. Доводи касаційної скарги не дають підстави для висновку, що постанова апеляційного суду ухвалена без додержання норм матеріального
і процесуального права.
51. Незгода позивачки із судовим рішенням, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
52. Апеляційний суд належним чином з дотриманням норм статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду повно і всебічно встановив обставини справи та правильно вирішив спір.
53. За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд вважає, що немає підстав для скасування постанови апеляційного суду в оскарженій частині, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, що відповідатиме статті 410 ЦПК.
Із цих підстав,
керуючись статтями 400, 402, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Дмитренко Володимир Павлович,залишити без задоволення.
2. ПостановуЛьвівського апеляційного суду від 24 лютого 2025 року
в оскарженій частині залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Судді: В. І. Крат Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко