Постанова від 11.03.2026 по справі 914/2441/15

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2026 року

м. Київ

cправа № 914/2441/15(914/3468/21)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря: Купрейчук С.П.,

за участі представників судового засідання відповідно протоколу судового засідання від 11.03.2026

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025

у справі № 914/2441/15(914/3468/21)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія"

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування рішень податкового органу

в межах справи №914/2441/15

про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія",-

ВСТАНОВИВ:

1. В провадженні Господарського суду Львівської області перебуває справа №914/2441/15 про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", провадження в якій відкрито 24.05.2018. Вказана справа перебуває на стадії судової процедури санації, повноваження керуючого санацією виконує арбітражний керуючий Степаненко Ірина Євгеніївна.

2. 18.11.2021 Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги та рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску.

3. Позовні вимоги обґрунтовано порушенням податковим органом законодавства при винесенні оскарженого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску та оскарженого рішення про відмову у задоволенні скарги на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені.

4. Відповідач, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, зазначав, що під час винесення оскарженого рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску податковим органо дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для скасування такого рішення. Рішення податкового органу за результатами розгляду скарги позивача не є таким, що прийняте у зв'язку з реалізацією управлінських повноважень, а є актом вирішення спору в досудовому поряду, не створює юридичного наслідку для позивача, а скасування такого рішення не призведе до відновлення порушеного права.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень

5. Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21), яке залишено без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025, позов ПАТ "Львівська вугільна компанія" до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 та рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 р. №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску; в задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ПАТ "Львівська вугільна компанія" - відмовлено; стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області на користь ПАТ "Львівська вугільна компанія" 26840,51 грн. витрат зі сплати судового збору.

5.1. Суди першої та апеляційної інстанції, ухвалюючи наведені рішення, дійшли висновків про те, що оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 ГУ ДПС у Львівській області не містить посилання на акт перевірки, за наслідками якого таке рішення прийнято, відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість сум нарахованих штрафу та пені, отже, в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування відповідач протиправно прийняв оскаржуване рішення і таке рішення підлягає скасуванню.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. До Верховного Суду від Головного управління ДПС у Львівській області надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

6.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник, як на підставу касаційного оскарження посилається на пункт 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

-Скаржник зазначає, що суди безпідставно надали формальному процедурному аспекту - відсутності акту перевірки - вирішального значення, не з'ясувавши, чи могло бути іншим рішення контролюючого органу за умови дотримання такої процедури. Такий підхід суперечить правовій позиції Верховного Суду, викладеній, зокрема, у постанові від 22.05.2020 у справі №825/2328/16, відповідно до якої формальні процедурні порушення не можуть бути самостійною підставою для скасування правильного по суті рішення, якщо вони не вплинули на його зміст.

-Вказує, що суди першої та апеляційної інстанцій, задовольняючи позовні вимоги в частині скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату єдиного внеску, неправильно застосували норми матеріального права, зокрема положення статей 6, 9 та 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування",

-У касаційній скарзі зазначено, що суди дійшли помилкового висновку, що відсутність доказів надсилання платнику вимоги про сплату недоїмки з єдиного внеску виключає можливість застосування до нього штрафних санкцій та пені, чим неправильно витлумачили правову природу такої вимоги та фактично надали їй значення матеріально-правової передумови виникнення відповідальності. Такий підхід суперечить приписам Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та не відповідає системному тлумаченню норм фінансового права.

-Крім того, судами не враховано, що вимога про сплату недоїмки не є рішенням про притягнення до фінансової відповідальності, а тому не може розглядатися як джерело виникнення або припинення обов'язку зі сплати штрафу та пені. Штраф і пеня є похідними від самого факту прострочення сплати єдиного внеску та нараховуються автоматично у порядку, визначеному законом, незалежно від того, чи було платнику направлено вимогу та чи скористався він правом на добровільне погашення заборгованості.

-Скаржник вказує, що під час розгляду справи судами першої та апеляційної інстанцій не враховано, що розрахунок штрафних санкцій або формування вимоги не є самостійною підставою для нарахування штрафу та пені. Визначальною підставою для їх застосування є дані інформаційної системи податкового органу, зокрема інтегрованої картки платника єдиного внеску, зворотний бік якої містить офіційні відомості про дати та суми сплати (зарахування) ЄСВ. Саме ці дані формують вихідну базу для обчислення недоїмки, штрафу та пені, а не допоміжні розрахункові документи.

-Судами також не враховано правові висновки Верховного Суду щодо доказового значення інтегрованої картки платника. Зокрема, у постанові від 24.09.2023 у справі №200/8620/19-а Верховний Суд зазначив, що інтегрована картка платника є елементом інформаційної системи податкового органу, ведеться відповідно до встановленого порядку та містить офіційні дані щодо строків і сум сплати обов'язкових платежів. Відомості таких інформаційних систем користуються презумпцією достовірності, доки платником не доведено протилежне.

-Крім того, у скарзі зазначено, що судами неправильно застосовано норми матеріального права у взаємозв'язку з положеннями Кодексу України з процедур банкрутства. Відповідно до статті 41 цього Кодексу, дія мораторію не поширюється на поточні зобов'язання, зокрема на зобов'язання зі сплати заробітної плати та нарахованих на неї страхових внесків. Зобов'язання зі сплати єдиного внеску, що виникли у 2015 році, є поточними та не підпадають під дію мораторію, а отже штрафні санкції та пеня за їх несвоєчасну сплату застосовані правомірно.

-Правова позиція щодо непоширення мораторію на поточні вимоги неодноразово підтверджувалась Верховним Судом, зокрема Великою Палатою у постанові від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11, де зазначено, що мораторій охоплює лише конкурсну заборгованість і не звільняє боржника від відповідальності за поточні зобов'язання до моменту відкриття ліквідаційної процедури.

-Водночас суди попередніх інстанцій фактично надали пріоритет формальним процедурним зауваженням над публічним інтересом у забезпеченні своєчасного надходження єдиного внеску, який має публічно-правовий характер та спрямований на гарантування соціального захисту застрахованих осіб, що свідчить про неправильне застосування норм матеріального права.

-Скаржник вважає, що суди, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, допустили істотні порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи по суті.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. ПАТ «Львівська вугільна компанія» подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №914/2441/15(914/3468/21) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2026.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.02.2026 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) та призначено до розгляду касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області у справі № 914/2441/15(914/3468/21) на 11 березня 2026 року о 12:30 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

10. Заслухавши суддю-доповідача, представника скаржника, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

11. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

12. Предметом касаційного перегляду у цій справі є правомірність винесеного судом першої інстанції рішення, залишеного без змін постановою апеляційного господарського суду, яким визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

13. Під час розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що 28.09.2021 заступником начальника Червоноградського відділу податків і зборів з фізичних осіб та проведення камерних перевірок управління податкового адміністрування фізичних осіб ГУ ДПС у Львівській області винесено рішення №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, відповідно до якого на підставі частини десятої та пункту 2 частини одинадцятої статті 35 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування вирішено застосувати до Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія" штраф у розмірі 1408448,40 грн. за період з 21.04.2015 до 14.09.2015 та нарахувати пеню у розмірі 380918,80 грн.

14. Також встановлено, що Публічне акціонерне товариство "Львівська вугільна компанія" звернулось до Державної податкової служби України із скаргою вих. № 2/416 від 11.10.2021 на рішення №21300/13-01-24-08/35879807 від 28.09.2021, прийняте ГУ ДПС у Львівській області, проте, Рішенням Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 залишено рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 ГУ ДПС у Львівській області без змін, а скаргу ПАТ "Львівська вугільна компанія" від 11.10.2021 №2/146 - без задоволення.

15. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

16. Згідно зі статтею 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

17. Статтею 92 Конституції України передбачено, що виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення і виключно законами України встановлюються, зокрема, система оподаткування, податки і збори.

18. Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

19. Відповідно до пункту 2 та пункту 6 частини першої статті 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування; недоїмка - сума єдиного внеску, своєчасно не нарахована та/або не сплачена у строки, встановлені цим Законом, обчислена податковим органом у випадках, передбачених цим Законом.

20. Пунктами 2, 3 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" передбачено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

21. Обчислення єдиного внеску податковими органами у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до податкових органів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

22. Застосування окремих положень порядку нарахування і сплати єдиного внеску страхувальниками, визначеними Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та визначення процедури нарахування і сплати фінансових санкцій та стягнення заборгованості зі сплати страхових коштів податковими органами врегульовано Інструкцією про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 20.04.2015 № 449, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 07.05.2015 за №508/26953 (надалі Інструкція про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування)

23. Відповідно до абз. 1 ч. 4 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), податковий орган у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, надсилає в паперовій та/або електронній формі платникам єдиного внеску вимогу про сплату недоїмки з єдиного внеску.

24. Згідно з абз. 4 ч. 15 ст. 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (в редакції на час прийняття оскаржуваного рішення), суми штрафів та нарахованої пені включаються до вимоги про сплату недоїмки, якщо їх застосування пов'язано з виникненням та сплатою недоїмки.

25. Пунктом 3 розділу VI Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування встановлено, що Податкові органи надсилають (вручають) платникам вимогу про сплату боргу (недоїмки), якщо:

дані документальних перевірок свідчать про донарахування сум єдиного внеску податковими органами;

платник має на кінець календарного місяця недоїмку зі сплати єдиного внеску;

платник має на кінець календарного місяця борги зі сплати фінансових санкцій.

У випадку, передбаченому абзацом другим цього пункту, вимога про сплату боргу (недоїмки) приймається відповідним податковим органом протягом 15 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

26. Як встановлено судами попередніх інстанцій, в матеріалах справи відсутні докази надсилання (вручення) ПАТ "Львівська вугільна компанія" вимоги про сплату недоїмки по єдиному внеску за період з 21.04.2015 до 14.09.2015.

27. Пунктом 7 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачено, що рішення про нарахування пені та застосування штрафів за наслідками розгляду акта та інших матеріалів про порушення приймає посадова особа податкового органу. За результатами розгляду акта документальної перевірки рішення про нарахування пені та застосування штрафів приймається протягом 10 робочих днів з дня, що настає за днем вручення платнику акта перевірки, а за наявності заперечень платника єдиного внеску до акта перевірки - приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки.

28. Як встановлено судам попередніх інстанцій, податковим органом з 05.04.2016 до 25.04.2016 була проведена перевірка ПАТ "Львівська вугільна компанія" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 до 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 до12.2015.

29. Результати перевірки оформлено актом від 04.05.2016 №248/1400/35879807 "Про результати позапланової виїзної перевірки Публічного акціонерного товариства "Львівська вугільна компанія", податковий номер 35879807 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2015 до 31.12.2015, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2015 до 31.12.2015".

30. Як встановили суди попередніх інстанцій, за результатом розгляду зазначеного акту перевірки від 04.05.2016 №248/1400/35879807, податковим органом у встановлені строки прийнято такі податкові повідомлення-рішення:

від 23.05.2016 №0000262200 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) 14010100";

від 23.05.2016 №0000272200 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Збір за спеціальне використання води 13020100";

від 23.05.2016 №0000282200 (форма "П"), яким зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток;

від 23.05.2016 №0000292200 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на прибуток приватних підприємств 11021000";

від 24.05.2016 №0007581720 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платника податку у вигляді заробітної плати 11010100";

від 24.05.2016 №0007611720 (форма "Р"), яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем "Військовий збір 11011000".

31. Отже, судами встановлено, що рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у встановленій діючим законом строк прийнято не було.

32. Більш того, судами встановлено, що Акт перевірки від 04.05.2016 № 248/1400/35879807 містить інформацію про правильність нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (п. 3.3., стор. 47-50) (а.с.207-209, том 1).

33. У вказаному акті зазначено, що перевіркою не виявлено порушень правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спростовує доводи касаційної скарги про те, що позивачем під час розгляду справи не спростовано факт несвоєчасної сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

34. Крім того, судами встановлено відсутність у матеріалах справи доказів проведення податковим органом інших перевірок ПАТ "Львівська вугільна компанія" щодо нарахування та сплати єдиного внеску за період з 21.04.2015 до 14.09.2015.

35. Пункт 4 розділу VII Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування передбачає, що факти порушень законодавства, крім тих, що є предметом акта документальної перевірки, та тих, що зазначені у підпункті 2 пункту 2 цього розділу, посадова особа органу доходів і зборів оформляє актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів. Такий акт про порушення надсилається (вручається) платнику разом із рішенням про застосування штрафних санкцій.

36. Отже, у разі несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на платників єдиного внеску накладається штраф, розрахунок якого здійснюється на підставі даних інформаційної системи органу доходів і зборів, а на суму недоїмки платнику єдиного внеску нараховується пеня; при цьому факти порушень законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску, оформлюються актом довільної форми, в якому чітко викладається зміст порушення з обґрунтуванням порушених норм законодавчих актів.

37. Судами попередніх інстанцій встановлено відсутність в матеріалах справи акта порушення ПАТ "Львівська вугільна компанія" законодавства щодо несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску за період з 21.04.2015 до 14.09.2015, а оскаржуване рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 28.09.2021 № 21300/13-01-24-08/35879807 ГУ ДПС у Львівській області не містить посилання на акт перевірки, за наслідками якого таке рішення прийнято.

38. Отже, висновки суду першої інстанції про те, що оскаржуване рішення від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 прийняте відповідачем є протиправним та підлягає скасуванню, є правильним, оскільки відповідне рішення прийнято в порушення вимог Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування

39. Також суд першої інстанції правильно зазначив, що оскаржуване рішення Державної податкової служби України від 29.10.2021 №24540/6/99-00-06-02-01-06 про результати розгляду скарги ПАТ "Львівська вугільна компанія" не є юридично значимим для позивача, оскільки не створює жодних правових наслідків для позивача, не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а, відтак, підстави скасування такого рішення та для задоволення позовних вимог в цій частині - відсутні.

40. Крім того, доводи касаційної скарги про те, що судами під час розгляду справи не враховано непоширення дії мораторію на суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, спростовуються висновками, викладеними у оскаржених рішеннях.

41. З огляду на викладене, суд касаційної погоджується з висновком попередніх судових інстанцій про те, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 28.09.2021 №21300/13-01-24-08/35879807 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

42. Аргументи ПАТ «Львівська вугільна компанія», викладені у відзиві, беруться до уваги Судом у тій частині, яка узгоджується з викладеними у цій постанові міркуваннями.

43. Ураховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку, що доводи скаржника про неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду.

44. Верховний Суд у прийнятті цієї постанови керується й принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях ЄСПЛ від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов'язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

45. Верховний Суд зазначає, що повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок і недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу та підлягають виконанню, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень, наявність яких у цій справі аргументовано не доведено.

46. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують вказаного висновку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Переглянувши у касаційному порядку в межах доводів та вимог касаційної скарги оскаржувані судові рішення у справі, Верховний Суд не встановив порушення чи неправильного застосування норм права, на які посилався скаржник.

48. Ураховуючи наведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваних судових рішень у цій справі без змін.

Розподіл судових витрат

49. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись статтями 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1.Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.06.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 26.11.2025 у справі №914/2441/15(914/3468/21) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік