номер провадження справи 15/204/25
24.03.2026 Справа № 908/3757/25
м. Запоріжжя Запорізька область
Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали
за позовом Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель», 04074, м. Київ, вул. Автозаводська, 2
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ», 69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, 12
про стягнення коштів
за участю секретаря судового засідання Бойко Н.А.
за участю представників сторін та учасників процесу:
від позивача: Моруженко Д.О., адвокат, довіреність № 47-Д від 05.01.2026, свідоцтво б/н від 21.10.2022 (в режимі відеоконференції);
від відповідача: Капуста А.В., адвокат, ордер серія АР № 1079390, довіреність б/н від 03.02.2026;
установив
16.12.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» надійшла позовна заява Державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу» до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» про стягнення за державним контрактом (договором) про закупівлю № 173/04-24-РМ від 30.04.2024 штрафних санкцій в сумі 10 777 545,00 грн, з яких: 8 738 550,00 грн пеня, 2 038 995,00 грн штраф.
16.12.2025 до Господарського суду Запорізької області через підсистему “Електронний суд» від позивача надійшла заява (сформована у підсистемі 16.12.2025), в якій зазначено уточнене найменування позивача.
Ухвалою суду від 22.12.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/3757/25. Присвоєно справі номер провадження № 15/204/25. Ухвалено розглядати справу за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 22.01.2026 о 10:30 год.
07.01.2026 через підсистему “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява про заміну сторони її правонаступником.
Ухвалою суду від 08.01.2026 задоволено заяву представника позивача Державного підприємства Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» Моруженка Дмитра Олександровича про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.
Ухвалою суду від 22.01.2026 задоволено заяву Державного підприємства Міністерства оборони України “Державний оператор тилу» про процесуальне правонаступництво позивача у справі № 908/3757/25. Здійснено процесуальне правонаступництво та замінено у справі № 908/3757/25 позивача, а саме: Державне підприємство Міністерства оборони України “Державний оператор тилу» (ідентифікаційний код 44830311) його правонаступником Державним підприємством Міністерства оборони України “Агенція оборонних закупівель» (ідентифікаційний код 44725823). Продовжено строк підготовчого провадження строком на тридцять днів. Відкладено підготовче засідання на 09.02.2026 о/об 14:30 год.
06.02.2026 через підсистему “Електронний суд» надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.
Ухвалою суду від 10.03.2026 в задоволенні клопотання представника Товариства з обмеженою відповідальністю “Суперформ» - адвоката Капусти Арсена Володимировича про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції, відмовлено.
10.03.2026 через підсистему “Електронний суд» від відповідача суд отримав клопотання про зменшення заявленого до стягнення позивачем розміру неустойки на 90%.
10.03.2026 закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до розгляду по суті на 24.03.2026.
У судовому засіданні відбувалася технічна фіксація за допомогою підсистеми відеоконференцзв'язку: vkz.court.gov.ua.
Судом перевірені повноваження представників сторін. Відводів складу суду не заявлено.
Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та зазначив, що з відповідачем було укладено договір про закупівлю. Відповідач повинен був поставити у строк визначений договором товар. Відповідач поставив товар із простроченням строків, визначених договорі. За порушення умов договору нарахована пеня, яку просить стягнути з відповідача.
Відповідач щодо позову обставин, наведених у позові зазначив, що поставка товару здійснена у повному обсязі. Прострочення строків поставки товару відбулися за наявності об'єктивних причин. Незначне прострочення поставки не заподіяло збитків або шкоди у заявленій до стягнення чи іншій сумі. Порушення договірних зобов'язань не малин яких негативних наслідків для позивача та жодним чином не порушили його майнові інтереси. Покладення на відповідача неустойки в заявленому позивачем розмірі є значним, набуває ознак каральної функції та є надмірним тягарем для відповідача, і такий розмір неустойки можна розцінювати як джерело отримання невиправданих додаткових прибутків позивачем. Від вартості договору розмір нарахованої пені становить 23,1%, а від вартості простроченої партії товару 37%, і такий розмір штрафних санкцій не відповідає принципам на яких будуються договірні відносини: справедливість; добросовісність; розумність. На підприємстві видано наказ про те, що при оголошенні повітряної тривоги усі без виключення працівники негайно припиняють робочий процес, вмикають обладнання та слідують до укриттів, де знаходяться протягом повітряної тривоги. Фінансовий стан відповідача не є достатньо прибутковим протягом 2024, 2025 років згідно рядків 2350 звіту про фінансові результати за 2024 рік і ІІІ квартал 2025 року, чистий прибуток складав 0,00 грн у 2024 році і лише 29 600,00 грн у 2025 році. Заявлена до стягнення неустойка в рази перевищує річний і поточний чистий прибуток відповідача. В умовах воєнного стану в Україні надважливим є підтримання здійснення господарської діяльності підприємств України, що дозволить наповнювати бюджет держави.
У судовому засіданні проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд щодо спору зазначає наступне.
30.04.2024 між Державним підприємством міністерства оборони України «державний оператор тилу» (ДП «ДОТ», Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Суперформ» (ТОВ «Суперформ», Постачальник) укладено державний контракт (договір) про закупівлю № 173/04-24-РМ від 30.04.2024 (договір).
Відповідно до п. 1.1 договору, постачальник зобов'язується поставити Замовнику Рукавички захисні, вид 2 (18420000-9: Аксесуари для одягу) (Товар), найменування, перелік, характеристики, обсяг, код згідно з національним класифікатором ДК яких визначені в Специфікації (додаток № 1) (номер оголошення про проведення закупівлі, присвоєний електронною системою закупівель - ID: UA-2024-03-29-008719-а), а Замовник - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених цим договором.
Пунктом 1.2 договору передбачено, що отримувачами Товару за договором є Об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України, до яких здійснюється постачання Товару (Отримувач) для задоволення нагальних потреб функціонування держави, забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів країни.
Відповідно до пунктів 4.1. та 4.1.1 договору, Постачальник зобов'язаний здійснити поставку Товару за цим договором не пізніше строку, визначеного у Специфікації (додаток № 1), але у будь-якому випадку в строк, визначений Замовником у заявці на поставку, складеній Замовником за формою, визначеною у додатку № 2 до цього договору (заявка на поставку товару). Вказані у Специфікації (додаток № 1) або заявках на поставку товару строки поставки товару можуть бути змінені за зверненням Замовника, але у будь-якому випадку - за погодженням сторін.
Згідно з п. п. 1 та 5 Специфікації (додаток № 1 до договору) Постачальник взяв на себе зобов'язання здійснити поставку товару у кількості 25 000 штук за ціною за одиницю з ПДВ 1165,14 грн в строк до 31.05.2024.
Додатковою угодою № 1 до договору від 30.05.2024, до пункту 5 Специфікації (додаток № 1 до договору) внесено зміни, та подовжено строки поставки товару у загальній кількості 25 000 штук до 30.06.2024.
Заявка на поставку товару подається Замовником Постачальнику засобами електронної пошти у порядку, визначеному цим договором, не менш ніж за 10 (десять) календарних днів до дати поставки, визначеної у Специфікації (додаток № 1) або в заявках на поставку товару (пункт 4.3 договору).
30.04.2024 відповідно до п. 4.3 договору Замовником на адресу Постачальника було направлено Заявку на поставку № R000259, із зазначенням Отримувачів товару і відповідну кількість товару та строки, що відповідають пунктам 1 та 5 Специфікації (додаток № 1 до договору).
30.05.2024 після укладення сторонами додаткової угоди № 1 до договору, Замовником було направлено оновлену заявку на поставку № R000259 із зазначенням Отримувачів товару і відповідної кількості товару, яку погоджено поставити до 30.06.2024 включно, а саме:
1. Рукавички захисні, вид 2, до Отримувача - військової частини НОМЕР_1 , у кількості 25 000 штук.
Згідно з п. 6.7 договору після здійснення перевірки товару відповідно до пунктів 6.3, 6.4 договору, у разі відсутності зауважень Отримувача до товару, Постачальник та Отримувач підписують Акт приймання товару, що підтверджує перехід права власності на товар від Постачальника до Отримувача, та Постачальник передає підписаний Акт приймання товару на підпис Замовнику разом з оригіналом товарно - транспортної накладної, після чого Замовник повертає належні екземпляри Акту приймання товару Постачальнику та Отримувачу.
30.08.2024 поставлено товар у кількості 25 000 штук до військової частини НОМЕР_2 поставлено 30.08.2024, що підтверджується Актом приймання товару № 837.
20.11.2024 у зв'язку з порушенням строків постачання товару на адресу відповідача направлено претензію, відповіді на претензію не надано.
Відповідачем в добровільному порядку штрафні санкції не сплачено.
Стягнення з відповідача пені в сумі 8 738 550,00 грн та штрафу в сумі 2 038 995,00 грн за несвоєчасне виконання зобов'язань з поставки товару є предметом розгляду даної справи.
Відповідач не заперечив проти порушення строків поставки товару позивачу, просить зменшити розмір штрафу та пені на 90 %.
Проаналізувавши фактичні обставини справи та норми чинного законодавства, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.
Правовідносини сторін виникли за договором № 173/04-24-РМ від 30.04.2024, який за своєю юридичною природою є договором поставки.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, ст. 526 Цивільного кодексу України.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 ЦК України).
Приписами частини 1 статті 624 Цивільного кодексу України встановлено, якщо за порушення зобов'язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Частиною 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Поряд з цим, стаття 712 Цивільного кодексу України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.
Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до пункту 8.1. договору, у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань, що виникають з цього договору, сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України.
Згідно з п. 8.2 договору, у разі порушення строку поставки, не передачу (несвоєчасну передачу, повернення з підстав, встановлених цим договором) товару, Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,5 (нуль цілих п'ять десятих) відсотка від ціни товару, строк поставки якого порушено, за кожний день прострочення або ціни не переданого (несвоєчасно переданого, повернутого) товару, за кожний день затримки передачі. Пеня нараховується протягом строку порушення виконання зобов'язань за договором за кожен повний день прострочення виконання таких зобов'язань. За порушення строку поставки товару понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачується штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від ціни товару, строк поставки якого порушено. При цьому, відібрані зразки партії товару для проведення лабораторних випробувань не вважаються непоставленими (неприйнятими).
Відповідно до п. 8.4 договору у разі застосування пені/штрафу Постачальник зобов'язаний сплатити суму пені/штрафу протягом 30 (тридцяти) банківських днів від дати направлення Замовником письмового повідомлення Постачальнику.
Товар поставлено 30.08.2024, що підтверджується актом приймання товару № 837. Дата поставки товару 30.06.2024.
Позивачем за період з 01.07.2024 по 29.08.2024 нарахована пеня в розмірі 8 738 550,00 грн = 29 128 500,00 грн х 0,5% х 60 днів, а також штраф 7% у розмірі 2 038 995,00 грн = 29 128 500,00 грн х 7%.
Відповідач просить зменшити розмір штрафних санкцій.
Відповідно до умов договору, ТОВ «Суперформ» повинно було здійснити поставку товару для цілей Закону України «Про оборонні закупівлі», а саме: «Рукавички захисні, вид 2 (18420000-9: Аксесуари для одягу)».
Згідно з п. 2.1 Специфікації (додаток № 1 до договору) загальна ціна договору становить 46 605 600,00 грн.
Позивач нарахував та просить стягнути штрафні санкції у розмірі 10 777 545,00 грн, що становить 23.1% (нарахованої неустойки) від вартості ціни договору або з урахуванням вартості простроченої партії товару 29 128 500,00 грн, то штрафні санкції становлять 37%.
ТОВ «Суперформ» є одним із постачальників товарів оборонного призначення. Щодо
якості поставленого товару претензії відсутні.
Місцем розташування відповідача є м. Запоріжжя. Згідно із наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 11 березня 2025 року за № 380/43786, Запорізька міська територіальна громада Запорізького району Запорізької області (UA23060070000082704) віднесена до територій можливих бойових дій (дата виникнення можливих бойових дій: 01.01.2023, дата закінчення можливих бойових дій: не зазначена) (підпункт 1.3 пункту підрозділу І Переліку.
За період з часу 30.04.2024 по 30.08.2024 у м. Запоріжжі тривалість тривог 668,3 години (27,8 дня), а їх кількість становила 755.
З дати укладання Договору по дату поставки загальна кількість днів становила 123. Таким чином, тривоги складали 22.6% часу наявного у постачальника для поставки Товару Замовнику.
Дані обставини підтверджуються інформацією із сайту Статистики повітряних тривог за посиланням https://air-alarms.in.ua/region/zaporizhzhia?from=2024-03-30&to=2024-08-30#statistic).
Відповідно до Наказу ТОВ «Суперформ» № 26/02/25/01 від 26.02.2024 визначено дії працівників під час повітряних тривог. Так, при оголошені повітряної тривоги усі без виключення працівники негайно припиняють робочий процес, вимикають обладнання та слідують до укриттів, де знаходяться протягом повітряної тривоги.
Також, додатково впливають аварійні графіки відключення електроенергії (ГАВ) в Україні введені через гострий дефіцит потужності в енергосистемі, спричинений ворожими атаками на інфраструктуру, суттєвим зниженням температури (морозами) та аварійними ситуаціями на об'єктах генерації.
Отже відключення електричної енергії впливає на строки поставки товарів оборонного призначення.
Замовник не зазнав ніяких збитків або шкоди у зв'язку із незначним простроченням поставки по договору.
Фінансовий стан ТОВ «Суперформ» не є достатньо прибутковим протягом 2024 року і в 2025 згідно із рядків 2350 Звіту про фінансові результати за 2024 рік і III квартал 2025року (надано публічну інформація з сайту https://opendatabot.ua/c/45161306) чистий прибуток складав 0,00 грн. у 2024 і лише 29 600,00 грн в 2025 році. Тобто, заявлена до стягнення неустойка перевищує річний і поточний чистий прибуток відповідача.
Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
У постанові Верховного Суду від 18.05.2023 у справі № 910/4176/22 (п. п. 8.35-8.39) зазначено, що застосування статті 551 ЦК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.
Верховний Суд відзначає, що поряд із засадою цивільного законодавства свобода договору (пункт 3 частини першої статті 3 ЦК України) також містить таку засаду як справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6).
Крім того, Верховним Судом наведено наступні правові висновки, а саме:
- Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 наголосила, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер; заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення; для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило ч. 3 ст. 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити; санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов'язань;
- у постанові Верховного Суду від 22.10.2019 у справі № 904/5830/18 зазначено, що наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором;
- стягнення з відповідача значних сум штрафних санкцій під час військового стану може призвести до негативних наслідків для підприємства. При цьому, для позивача не матиме негативних наслідків зменшення розміру пені та штрафу, оскільки наявність збитків та погіршення фінансового становища позивачем не доведено. Такий правовий висновок зроблено Верховним Судом у постановах від у справі № 910/8396/20, від 14.09.2021 у справі № 910/7256/20, від 19.08.2021 у справі № 910/11889/20;
- у постанові Верховного Суду від 13.07.2022 у справі № 925/577/21 зазначено, що зменшення неустойки (штрафу, пені) є протидією необґрунтованому збагаченню однією зі сторін за рахунок іншої.
Крім цього, категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Об'єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду справи № 911/2269/22 розглядалась питання відступу від висновку щодо застосування у подібних правовідносинах ч. 3 ст. 551 ЦК України у питанні зменшення судом заявленої до стягнення суми пені на 99%, викладеного в раніше ухваленому рішенні - постанові Верховного Суду у складі колегії суддів судової палати для розгляду справ щодо корпоративних спорів, корпоративних прав та цінних паперів Касаційного господарського суду від 15.02.2023 у справі № 920/437/22. За наслідком розгляду справи № 911/2269/22 об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 виклала, зокрема, такі висновки:
«... зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки;
- у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України; стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер;
- категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником;
- чинники, якими обґрунтовані конкретні умови про неустойку: обставини (їх сукупність), що є підставою для застосування неустойки за порушення зобов'язань, її розмір (пункт 7.14); і обставини (їх сукупність), що є підставою зменшення судом неустойки, у кожних конкретних правовідносинах (справах) мають індивідуальний характер (пункти 7.25-7.30);
- а тому і розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент. на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України; тобто у межах судового розсуду;
- поряд з тим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальн. ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України; тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду. ... ".
Постановою Верховного Суду від 23.01.2024 у справі № 910/7984/22 визначено, що для зменшення неустойки може бути достатнім наявність лише однієї з істотних обставин, з якими суд пов'язує можливість такого зменшення.
У постанові Верховного Суду від 13.01.2022 у справі № 910/488/21 зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати: наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, невідповідності розміру пені наслідкам порушення; об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим; виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеня виконання зобов'язань; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; незначності прострочення у виконанні зобов'язання; поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки); майновий стан сторін.
Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Таку правову позицію викладено у рішенні Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7-рп/2013. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19.
Неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі N° 910/14591/21).
Для того щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було б передбачити (постанови великої палати верховного суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 п. 8.24 та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц пункт 85).
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.
Згідно із ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Таким чином, прийнявши до уваги наведені відповідачем доводи та контраргументи зазначені позивачем, враховуючи інтереси сторін і їх баланс та те, що товар за умовами договору поставлений в повному обсязі хоча і з незначним простроченням, беручи до уваги важливість збереження господарської діяльності відповідача, направленої на постачання товарів, в тому числі, для державних потреб, потреб військових, а також той факт, що прострочення відповідача не потягнуло за собою будь-яких негативних наслідків ані для позивача, ані для третіх осіб, суд дійшов висновку про зменшення розміру пені та штрафу на 50%.
На підставі викладеного, позов задовольняється частково і з відповідача підлягають стягненню на користь позивача пеня в сумі 4 369 275,00 грн та штраф в сумі 1 019 497,50 грн. В іншій частині суд вважає за можливе відмовити у позові.
Згідно із ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
вирішив
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперформ» (Північне шосе, будинок 12, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, Україна, ідентифікаційний код 45161306) на користь Державного підприємства міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вулиця Автозаводська будинок 2, м. Київ, 04074, Україна, ідентифікаційний код 44725823) пеню в розмірі 4 369 275,00 грн (чотири мільйона триста шістдесят дев'ять тисяч двісті сімдесят п'ять гривень 00 коп.), штраф у розмірі 1 019 497,50 грн (один мільйон дев'ятнадцять тисяч чотириста дев'яносто сім гривень 50 коп.). Видати наказ.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Суперформ» (Північне шосе, будинок 12, м. Запоріжжя, Запорізька область, 69006, Україна, ідентифікаційний код 45161306) на користь Державного підприємства міністерства оборони України «Агенція оборонних закупівель» (вулиця Автозаводська будинок 2, м. Київ, 04074, Україна, ідентифікаційний код 44725823) судовий збір в сумі 129 330,54 грн (сто двадцять дев'ять тисяч триста тридцять гривень 54 коп.). Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення складено 25.03.2026.
Суддя І. С. Горохов