вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua
13.02.2026 м. Ужгород Справа № 907/832/25
Господарський суд Закарпатської області у складі судді Мірошниченка Д.Є., розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" за вх.№ 02.3.1-02/894/26 від 03.02.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс", м.Тернопіль
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекґолд", урочище Няроші Мукачівського району Закарпатської області
про стягнення 178 465,35 грн
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" звернулося до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекґолд" про стягнення 178 465,35 грн заборгованості за договором поставки № 120/24 від 27.08.2024, з яких 109 893,54 грн основного боргу, 6 424,18 грн пені, 879,15 грн інфляційних втрат, 621,70 грн 3% річних та 60 646,78 грн штрафу, обґрунтовуючи позовні вимоги невиконанням відповідачем договірних зобов'язань в частині повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 907/832/25 визначено головуючого суддю Мірошниченка Д.Є., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25.07.2025.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.07.2025 відкрито провадження у справі та постановлено розгляд справи здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.09.2025 суд постановив здійснити перехід від спрощеного позовного провадження до розгляду справи № 907/832/25 за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого засідання та призначив підготовче засідання у справі на 22.10.2025 о 10:30 год.
В підготовчому засіданні 22.10.2025 судом було оголошено перерву до 06.11.2025 о 12:00 год.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 06.11.2025 суд постановив закрити підготовче провадження та призначити справу № 907/832/25 до судового розгляду по суті на 04.12.2025 о 10:00 год, а також зобов'язав позивача до дати призначеного судового засідання надати суду для огляду оригінали видаткових накладних: №FC0000460/25 від 16.05.2025 на суму 12 940,00 грн, №FC0000501/25 від 22.05.2025 на суму 23 588,02 грн, №FC0000433/25 від 08.05.2025 на суму 10 814,00 грн, №FC0000434/25 від 08.05.2025 на суму 15 245,99 грн, №FC0000435/25 від 08.05.2025 на суму 9 397,99 грн, №FC0000436/25 від 08.05.2025 на суму 13 318,00 грн, №FC0000437/25 від 08.05.2025 на суму 15 160,01 грн в порядку частини 6 статті 91 ГПК України.
В судових засіданнях 04.12.2025 та 15.01.2026 судом оголошувались перерви, останній раз до 21.01.2026 об 11:30 год.
В судовому засіданні 21.01.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до якого суд закрив провадження у справі № 907/832/25 в частині вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекґолд" 10 154,42 грн основного боргу на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) та ухвалив стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блекґолд" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" 76 151,10 грн основного боргу, 733,75 грн інфляційних втрат, 522,19 грн трьох процентів річних, 5 705,95 грн пені та 48 852,76 грн штрафу, а також 1 928,75 грн на відшкодування сплаченого судового збору, в решті позову - відмовлено.
03.02.2026 за вх.№ 02.3.1-02/894/26 через підсистему "Електронний суд" до суду надійшла заява представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" від 02.02.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, в якій останній просить суд покласти витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 15 000,00 грн на відповідача у справі № 907/832/25.
Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 05.02.2026 суд прийняв заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" за вх.№ 02.3.1-02/894/26 від 03.02.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/832/25 до розгляду, постановив розгляд такої здійснювати без повідомлення (виклику) учасників справи та встановив Товариству з обмеженою відповідальністю "Блекґолд" строк до 12.02.2026 для подання до суду заперечень щодо заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/832/25.
Відповідачем не подано у встановлений судом строк (до 12.02.2026) заперечення або клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами за наслідком розгляду справи.
Розглянувши заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у цій справі, суд враховує, що за змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Стаття 16 ГПК України закріплює право учасників справи користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до частин 1, 2 статті 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору.
У статті 126 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 статті 126 ГПК України).
Згідно з положеннями частини 5, 6 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Разом із тим, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
У статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правничої допомоги клієнту.
За змістом ч. 3 ст. 237 ЦК України, однією з підстав виникнення представництва є договір.
Частиною 1 ст. 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Отже, діяльність адвоката є оплачуваною працею, і така оплата у вигляді гонорару здійснюється на підставі укладеного між адвокатом та його клієнтом договору про надання правничої допомоги.
Позивачем при поданні позовної заяви, зокрема, вказано, що 07.07.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" та адвокатом Гарагуц Іваном Федоровичем було укладено договір про надання правової допомоги № 07/07, відповідно до умов якого позивач повинен сплатити за надання професійної правничої допомоги 15 000,00 грн.
На підтвердження понесених Товариством з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" витрат на правову допомогу, представником позивача до матеріалів справи надано копію ордеру на надання правничої допомоги серії ВО № 1110619 від 14.07.2025 та акт здачі-прийняття виконаних робіт від 30.01.2026.
Водночас, хоча наданий представником позивача ордер містить посилання на договір про надання правничої допомоги № 07/07 від 07.07.2025, однак такий не долучено до матеріалів справи на підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу.
Таким чином, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16).
Разом з тим, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи.
Крім того, у питанні надання доказів судом приймається до уваги висновок Верховного Суду у справі № 922/2604/20 від 20.07.2021, відповідно до якого відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Статтею 74 ГПК України передбачено обов'язок кожної із сторін довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (стаття 86 ГПК України).
Таким чином, беручи до уваги, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування у справі, враховуючи те, що представником позивача не надано суду договору про надання правової допомоги (його копії), суд доходить висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами понесення витрат на правову допомогу адвоката під час розгляду судом справи №907/832/25, а відтак про відмову у задоволенні заяви позивача про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у цій справі.
Керуючись статтями 123, 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Іберсон Компонентс" за вх.№ 02.3.1-02/894/26 від 03.02.2026 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу у справі № 907/832/25 відмовити.
На підставі статті 241 Господарського процесуального кодексу України додаткове рішення Господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на додаткове рішення суду згідно зі статтею 256 Господарського процесуального кодексу України подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.
Повне додаткове рішення складено та підписано 25.03.2026.
Суддя Д.Є. Мірошниченко