25.03.2026 року м.Дніпро Справа № 904/632/25
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії
головуючого судді: Мороза В.Ф. (доповідач),
суддів: Верхогляд Т.А., Чередка А.Є.
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 (суддя Кеся Н.Б.)
у справі № 904/632/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД"
про стягнення 94 245, 00 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД", в якій просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" на свою користь відшкодування майнової шкоди в сумі 94 245, 00 грн. та судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 задоволено у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" відшкодування майнової шкоди в сумі 94 245, 00 грн та судовий збір в розмірі 2 422, 40 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" подано апеляційну скаргу, згідно якої апелянт просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 у справі № 904/632/25 та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" про стягнення майнової шкоди у сумі 94 245, 00 грн. та судового збору в розмірі 2 422, 40 грн. - відмовити у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що прийняте з порушенням норма матеріального та процесуального права. Зазначає, що відповідальність за завдану шкоду помилково була покладена на ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" (належним відповідачем у цій справі є МТСБУ), тому як відповідно до п.41.1. ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», навіть за відсутності у винуватця полісу ОСЦПВ, позивач має право на відшкодування шкоди через МТСБУ. Факт перебування Великомора І.О. в трудових відносинах із відповідачем та виконання ним трудових обов'язків під час ДТП не доведений.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 у справі № 904/632/25 залишено без руху. Скаржнику надано строк 10 днів з дня вручення ухвали усунути недоліки апеляційної скарги, а саме: подати до апеляційного суду докази сплати судового збору у сумі 4 542,00 грн.
Апелянтом усунено недоліки апеляційної скарги.
Згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може розглянути такі апеляційні скарги у судовому засіданні з повідомлення (викликом) учасників справи. Враховуючи, що спір у справі № 904/632/25 з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та є малозначним, з огляду на відсутність виняткових обставин справи для призначення судового засідання, Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 30.07.2025 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 у справі № 904/632/25 призначено до розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
06.08.2025 через систему «Електронний суд» від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначено, що відповідач у апеляційній інстанції фактично змінив правову підставу своїх заперечень проти позову, посилаючись вже на підпункт "а" п. 41.1 ст. 41 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вважає це є порушенням принципу змагальності; зловживанням процесуальними правами, яке суперечить принципу добросовісності (ст. 43 ГПК України) та порушенням принципу диспозитивності - адже Відповідач мав змогу реалізувати свій захист у межах розгляду справи у першій інстанції, але не скористався цим правом належним чином. Відповідач не звертався до МТСБУ з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка (доказів звернення та того, що саме у МТСБУ виник обов'язок здійснити регламентну виплату за винні дії його водія, які спричинили ДТП Відповідачем не надано), що також позбавило можливості Позивача звернутися до МТСБ України із заявою про виплату страхового відшкодування. Відсутні підстави для застосування до спірних правовідносин законодавства, що регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Факт перебування ОСОБА_1 у трудових відносинах із ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» встановлено Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21, яка не була оскаржена ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД», набула законної сили 07.06.2021. У цій постанові Судом було встановлено, що ОСОБА_1 працює водієм ТОВ «УКРТРАНССЕРВІС ЛТД». Відповідач не надав жодних доказів того, що у момент ДТП ескаватор-навантажувач використовувася ОСОБА_1 у приватних цілях або з відступом від трудових обов'язків або без відома роботодавця.
Відповідно до ст.ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Апеляційний господарський суд, дослідивши наявні у справі докази, повноту їх дослідження місцевим господарським судом, перевіривши правильність висновків суду першої інстанції, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 06.05.2021 року о 14:55 год. водій ОСОБА_1 в районі будинку АДРЕСА_1 , керуючи екскаватором-навантажувачем JCB 3CX, реєстраційний номер НОМЕР_1 , не врахував дорожньої обстановки та скоїв наїзд на несучу конструкцію даху автомийки, яка належить Товариству з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ", внаслідок чого даний наїзд спричинив пошкодження майна. Факт та обставини події підтверджуються: поясненням наданим водієм ОСОБА_1 управлінню патрульної поліції у Дніпропетровській області від 06.05.2021 (арк.с. 12); постановою Бабушкінвського районного суду міста Дніпропетровська від 25.05.2021 по справі №932/3987/21 (арк.с. 13); повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду, що має ознаки страхового випадку по договору ОСЦПВВНТЗ (арк.с. 20).
Зокрема, постановою Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська від 25.05.2021 по справі №932/3987/21 встановлено, що 06 травня 2021 року, приблизно о 14 год. 55 хв., ОСОБА_1 , рухаючись в районі будинку АДРЕСА_1 , керуючи ексковатор-навантажувачем JCB 3CX , д/н НОМЕР_1 , перед початком руху не переконався, що це буде безпечно, чим порушив п. 10.1 Правил дорожньогоруху (затвердженіпостановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 № 1306), та скоїв наїзд на несучу конструкцію даху автомийки ТОВ “Цариславське», що спричинило пошкодження майна. Факт наявності трудових відносин між ОСОБА_1 та ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" встановлений постановою Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21); відповідальність відповідача, станом на дату ДТП, була застрахована у Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 (арк. с. 19).
07.05.2021 Позивач звернувся до Приватного акціонерного товариства “Страхова компанія "Арсенал страхування" з повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду (арк.с. 20), що має ознаки страхового випадку по договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 032988Дп/19ДГО21 від 12.02.2021. та із заявою щодо виплати страхового відшкодування (арк.с. 21).
Однак, Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Арсенал страхування" не здійснило виплату Позивачеві страхового відшкодування, що стало підставою для звернення Позивача до господарського суду із відповідним позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування" грошових коштів в рахунок страхового відшкодування шкоди, заподіяної майну Позивача внаслідок ДТП. Висновком судового експерта Харченка Вадима Володимировича (свідоцтво № 1179 від 05.12.2007, свідоцтво № 1873 від 28.04.2017) (арк.с. 22-24), що складений 19.12.2023 за результатами проведеного за заявою директора Дніпропетровської дирекції ПрАТ "СК "Арсенал Страхування" Доленко С.А. будівельно-технічного дослідження №1086/10-21, встановлено розмір завданої автомийці самообслуговування Позивача матеріальної шкоди внаслідок ДТП - 94 245,00 грн.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/5909/24 відмовлено в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "ЦАРЕСЛАВСЬКЕ" до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Арсенал страхування", рішення обґрунтоване наступним:
"Оскільки судом встановлено факт відсутності у третьої особи чинного станом на дату ДТП договору ОСЦПВ щодо екскаватора-навантажувача JСВ 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , у відповідача виникає обов'язок з виплати страхового відшкодування потерпілому на підставі Договору №03298/Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 тільки в тому випадку, коли розмір завданої шкоди перевищує ліміти відповідальності (страхові суми), встановлені ст. 9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" на момент настання страхового випадку.
Оскільки розмір шкоди (94 245,00 грн), завданої потерпілій особі (Позивачу) третьою особою не перевищує встановленого законом ліміту відповідальності (130 000,00 грн), суд дійшов висновку про те, що страховий випадок за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №03298/Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 не настав, у зв'язку з чим у позивача відсутнє право вимоги щодо стягнення страхового відшкодування з відповідача, як зі страховика третьої особи, відтак позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.".
Отже, враховуючи те, що виплату страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Арсенал страхування" Позивачеві не здійснено, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі №910/5909/24 встановлено, що страховий випадок за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 не настав.
Позивач скористався правом вимоги до винної в ДТП особи, ТОВ "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" - власника транспортного засобу - екскаватора-навантажувача JСВ 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , для повного відшкодування завданої нею шкоди відповідно до вимог статті 1194 ЦК України. Відповідач доказів відшкодування витрат Позивача з виплати страхового платежу на час розгляду справи суду не надав.
Вищезазначені обставини і стали причиною виникнення спору.
Доводи апеляційної скарги в частині того, що Скаржник є неналежним відповідачем відхиляються колегією суддів з огляду на наступне.
Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються, зокрема Законом України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Згідно зі статтею 999 ЦК України до відносин, що випливають з обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.
Саме на забезпечення таких зобов'язань було ухвалено вищевказаний Закон, яким визначено як засади, так і процедури отримання потерпілими особами за наслідками ДТП відшкодування заподіяної шкоди.
Згідно зі статтею 3 вказаного Закону обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів здійснюється, зокрема з метою забезпечення відшкодування шкоди майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників.
Відповідно до статті 5 указаного Закону об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих унаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу.
У разі настання страхового випадку страховик (страхова компанія) у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи (пункт 22.1 статті 22 Закону України “Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»).
За змістом підпункту "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV МТСБУ, який покладений скаржником в основу доводів апеляційної скарги, за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам пункту 1.7 статті 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
В той же час, відповідно до ст. 5 Закону України "Про страхування" страхування може бути добровільним або обов'язковим. Обов'язкові види страхування, які запроваджуються законами України, мають бути включені до цього Закону. Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про страхування" добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.
В рішенні Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/5909/24 встановлено, що цивільно-правова відповідальність Відповідача - власника екскаватора-навантажувача JСВ ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 , станом на дату ДТП була застрахована у Приватному акціонерному товаристві “Страхова компанія “Арсенал страхування» за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту № 03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021. Договір же обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів щодо екскаватора-навантажувача JСВ ЗСХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 станом на дату ДТП, Відповідачем не укладався.
Таким чином, Закон України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", на який посилається Скаржник, регулює відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та поширюється на відносини між сторонами цього спору, зокрема підпункт "а" пункту 41.1 статті 41 Закону № 1961-IV.
Згідно висновків, викладених у Постанові ВП ВС від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, у процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в судовому процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з'ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Таким чином, при вирішенні спору суд, в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог, встановлює зміст (правову природу, права та обов'язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.
Отже, обов'язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. При цьому, збитками, що визначено п. 1 ч. 2 такої статті, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Збитки відшкодовуються в повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування в меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).
Оскільки Позивач та Відповідач не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються виконання зобов'язань у деліктних відносинах, тому до спірних правовідносин застосовуються положення Глави 82 ЦК України.
Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
За частиною 2 статті 1192 ЦК України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Таким чином, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватця ДТП, відповідальність яких застрахована за договором добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можлива за умови, якщо в страховика не виникло обов'язку з відшкодування шкоди або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика.
Виходячи з Витягу з Державного реєстру правочинів №2240468 від 03.04.2006 року, Витягу про право власності на нерухоме майно № 10350696 від 10.04.2006 року та витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 31.12.2020 року, Позивач на момент скоєння ДТП на належних підставах володів та користувався автомийкою.
ПрАТ “Страхова компанія “Арсенал страхування» не виплатило Позивачу страхове відшкодування через те, що страховий випадок не настав.
Відносини між ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» та його страховиком ПрАТ “Страхова компанія “Арсенал страхування» регулюються умовами, визначеними в договорі добровільного страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та правилами Закону України “Про страхування».
Натомість, якщо потерпілий звернувся до страховика й не одержав страхове відшкодування, деліктне зобов'язання зберігається до виконання обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України особою, яка завдала шкоди, а саме відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди та страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.
Відшкодування шкоди в обсязі такої різниці здійснюється в межах окремого деліктного зобов'язання за участі особи, яка винна в скоєнні ДТП та потерпілого.
Виходячи зі змісту статей 13, 74 ГПК України кожна сторона на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних доказів повинна довести правомірність заявлених нею вимог або заперечень.
Відповідно до частин 4, 6 статті 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлене законом.
Отже, враховуючи те, що виплату страхового відшкодування Приватним акціонерним товариством “Страхова компанія “Арсенал страхування» Позивачеві не здійснено, рішенням Господарського суду міста Києва від 16.12.2024 у справі № 910/5909/24 встановлено, що страховий випадок за Договором добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту №03298/ Дп/19ДГО21 від 12.02.2021 не настав, суд зазначив про наявність права для повного відшкодування завданої шкоди, відповідно до вимог статті 1194 ЦК України, винної в ДТП особи, ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» - власника транспортного засобу - екскаватора-навантажувача JСВ 3СХ, реєстраційний номер НОМЕР_1 .
Потерпілий може вимагати компенсації від винуватця ДТП навіть якщо його відповідальність застрахована.
Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 14.12.2021 у справі № 147/66/17, зробила висновки, що право потерпілого на відшкодування шкоди за рахунок особи, яка завдала шкоди, є абсолютним і не може бути припинене чи обмежене договором, стороною якого потерпілий не був, хоч цей договір і укладений на користь третіх осіб. Закон надає потерпілому право одержати страхове відшкодування, але не зобов'язує одержувати його. Потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов'язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. Зазначене також відповідає висновкам Верховного Суду України, висловленим у постановах від 20 січня 2016 року у справі № 6-2808цс15, від 14 вересня 2016 року у справі № 6-725цс16, від 26 жовтня 2016 року у справі № 6-954цс16. Зокрема у Постанові Верховного Суду України від 14.09.2016 у справі №6-725цс16 зазначений висновок, що потерпілий вільно, на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги виключно до особи, яка завдала шкоди.
Ствердження скаржника про недоведеність знаходження ОСОБА_1 у трудових відносинах з ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС ЛТД» відхиляються колегією суддів, з огляду на положення частини четвертої статті 75 ГПК України, якими передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставинами справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, є юридичні факти, що призвели до виникнення спірного правовідношення, настання відповідальності або інших наслідків, тобто такі факти, з якими норми матеріального права пов'язують виникнення, зміну чи припинення прав та обов'язків суб'єктів спірного матеріального правовідношення. Факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19).
Постановою Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21, що набула законної сили 07.06.2021, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.124 КУпАП та застосовано до нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в дохід держави в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн. Зазначеною постановою встановлено факт знаходження в трудових відносинах з ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС ЛТД», про що у постанові зазначено, що ОСОБА_1 працює водієм ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС ЛТД». Постанова Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 25.05.2021 у справі № 932/3987/21 носить преюдиційний характер для даної справи, відповідно факти, встановлені в судовому рішенні у справі №904/6537/23, не підлягають доказуванню в даній справі.
За частиною 1 статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Особливості відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, визначені спеціальною нормою.
Частиною 1 статті 1187 ЦК України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Частиною 2 цієї статті визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Аналіз положень ст. ст. 1172 та 1187 ЦК України дає підстави для висновку, що особа, яка керує транспортним засобом у зв'язку з виконанням своїх трудових (службових) обов'язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб'єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб'єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки роботодавець. Отже, шкода, завдана внаслідок ДТП з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.12.2018 у справі № 426/16825/16-ц; постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.04.2023 у справі № 908/807/18).
Оскільки ОСОБА_1 , який на момент ДТП керував транспортним засобом Відповідача, який є власником джерела підвищеної небезпеки відповідного транспортного засобу, виконував трудові обов'язки та є винним у ДТП, відповідальність за заподіяну шкоду несе саме ТОВ “УКРТРАНССЕРВІС ЛТД».
Відтак, переглянувши оскаржуване рішення, колегія суддів дійшла висновку про те, що твердження скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи, тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржуване рішення - без змін.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, відповідно до статті 129 ГПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись статтями 129, 269, 275-279 ГПК України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 у справі № 904/632/25 залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2025 у справі № 904/632/25 залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "УКРТРАНССЕРВІС ЛТД".
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя В.Ф.Мороз
Суддя А.Є.Чередко
Суддя Т.А.Верхогляд