вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"23" лютого 2026 р. Справа№ 911/902/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Корсака В.А.
суддів: Алданової С.О.
Євсікова О.О.
за участю секретаря судового засідання: Замай А.О.,
за участю представників учасників справи:
від позивача: Ноздрін О.М. (в режимі відеконференції)
від відповідача: Лутай Н.М. (в режимі відеконференції)
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл»
на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2025, повний текст якого складено та підписано 27.08.2025
у справі № 911/902/25 (суддя Подоляк Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм»
про стягнення коштів,
Короткий зміст позовних вимог
14.03.2025 Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» звернулося до Господарського суду Київської з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» про стягнення 881 951,51 грн заборгованості.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконав своїх зобов'язань за договором поставки пального від 20.09.2022 №04-ДТ-22 щодо здійснення повного розрахунку за передане дизельне паливо згідно видаткової накладної від 20.09.2022 № 5 у встановлений договором строк.
Матеріально-правовою підставою позову позивач обрав норми статей 11, 202, 241, 610, 612,626, 627, 665, 692, 712 ЦК України.
Короткий зміст заперечень відповідача
Відповідач з позовом не погодився, посилаючись на те, що відповідач не укладав та не підписував договір поставки пального, додаткову угоду та видаткову накладну про отримання товару, на які посилається позивач. Факт здійснення відповідачем оплати не підтверджує факт поставки пального позивачем. Докази, що підтверджують факт поставки пального відсутні.
Короткий зміст судового рішення що оскаржується
Рішенням Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі №911/902/25 у позові відмовлено повністю.
Рішення, з посиланням на статті 11, 509, 662, 664, 693, 712,ЦК України мотивовано тим, що договір поставки пального, додаткова угода № 1 до цього договору, на які позивач посилається, як на підставу заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар, не підписані повноваженою особою ТОВ «Трейд Шторм», що підтверджено судовою експертизою. Отже суд виснував, що вказаний договір та додаткова угода до нього є неукладеними. Також суд зазначив, що наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі не створює юридичних наслідків. Щодо видаткової накладної від 20.09.2022 №5 суд зазначив, що позивач суду не надав доказів (зокрема довіреностей), що підпис, який міститься у цій видатковій накладній належать відповідальні особі покупця за здійснення господарської операції зі сторони покупця - відповідача. Надана позивачем видаткова накладна № 5 від 20.09.2022 на суму 1011901,51 грн взагалі не містить посаду та відомості, що можуть ідентифікувати особу покупця (відповідача). Зареєстрована позивачем податкова накладна № 1 від 20.09.2022 не є первинним документом, який підтверджує факт поставки та отримання відповідачем товару. Реєстрація податкової накладної є односторонніми діями. Надані позивачем платіжні інструкції з призначенням платежу «за ДП, рахунок № 7 від 10.11.2022» не свідчать про схвалення правочину щодо поставки пального, позаяк такі платіжні документи не містять посилань на договір поставки пального від 20.09.2022 №04-ДТ-22, тому не свідчать про оплату вже поставленого товару, позаяк не містять посилань на видаткову накладну від 20.09.2022 № 5 та в призначені платежу, не вказано «за отриманий товар».
Докази отримання відповідачем товару відсутні, тому за висновком суду першої інстанції, позов про стягнення заборгованості задоволенню не підлягає.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погоджуючись з цим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, просить його скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити повністю.
Апеляційна скарга, з посиланням на ст. 3, 241 ЦК України обґрунтована тим, що судове прийнято з порушенням вимог матеріального та процесуального права.
А саме апелянт посилається на те, що:
- судом першої інстанції безпідставно відхилено надані позивачем платіжні інструкції, як докази, що підтверджують схвалення правочину щодо поставки пального;
- суд не врахував, що з рахунку №7 від 10.11.2022, виданого ТОВ «Делів Ойл», вбачається, що товаром є дизельне паливо 10ррm as per EN590 (Olej Napedowy BO CN (код УКТЗЕД 27101943), що відповідає предмету Договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022, та що підтверджує схвалення правочину;
- ініціатором здійснення платежів на користь ТОВ «Делів Ойл» згідно платіжних інструкцій №895 від 19.05.2023, №841 від 12.04.2023, №798 від 23.02.2023, №861 від 29.12.2022, №860 від 29.12.2022, №824 від 13.12.2022 є ТОВ «Трейд Шторм», від імені якого діє директор Матяшенко С.В. (без довіреності), а надавач платіжних послуг перед здійсненням перерахунку коштів має автентифікувати платника (в цьому випадку представника юридичної особи). Отже, саме директором ТОВ «Трейд Шторм» Матяшенко С.В. було схвалено правочин з поставки ТОВ «Делів Ойл» дизельного палива. Позивач вважає, що відповідачем були вчиненні дії, спрямовані на схвалення правочину з поставки пального, оскільки в призначенні платежу вказане найменування товару та здійснено посилання на рахунок, виписаний на підставі Договору поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022;
- будь-яких інших договорів між ТОВ «Трейд Шторм» та ТОВ «Делів Ойл» не укладалось;
- суд безпідставно не застосував доктрину римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки).
Правова позиція щодо апеляційної скарги відповідача
Відповідач проти апеляційної скарги заперечив, посилаючись на те, що позивач не поставив дизельне пальне відповідачу, отже останній не має перед ним заборгованості. Відповідач не підписував ані договір поставки пального №04-ДТ-22 від 20.09.2022, ані додаткову угоду №1 від 08.11.2022, ані видаткову накладну №5 від 20.09.2022, що підтверджується висновком судового експерта. Жодних дій щодо схвалення цього правочину відповідач не вчиняв.
Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене рішення без змін.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.09.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Корсак В.А., судді: Буравльов С.І., Алданова С.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.09.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 911/902/25. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з господарського суду першої інстанції.
Після надходження матеріалів справи до суду апеляційної інстанції, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.10.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі № 911/902/25. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 08.12.2025. Роз'яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 01.12.2025 (включно). Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 01.12.2025 (включно). Участь у судовому засіданні для учасників справи не визнано обов'язковою.
Розгляд справи відкладався, зокрема до 23.02.2026.
На підставі службової записки головуючого судді та розпорядження Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026, у зв'язку з перебуванням судді Буравльова С.І., який входить до складу колегії суддів, у відпустці, призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/902/25.
Згідно Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20.02.2026, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2026 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Делів Ойл» на рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі №911/902/25 прийнято до провадження у визначеному складі колегії суддів: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Алданова С.О., Євсіков О.О. Постановлено розгляд справи здійснити в раніше призначеному судовому засіданні 23.02.2026.
Явка представників учасників справи
Представник позивача в судовому засіданні 23.02.2026 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити.
Представник відповідача в судовому засіданні 23.02.2026 заперечив проти доводів апелянта з підстав, викладених у відзиві та просив відмовити в задоволенні апеляційної скарги.
Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції
Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов наступних висновків.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Суд першої інстанції, на підставі сукупності належних та допустимих доказів, визнав встановленими такі обставини.
Позивач, обґрунтовуючи свої позовні вимоги щодо стягнення заборгованості посилається на те, що між сторонами у справі було укладено договір поставки пального від 20.09.2022 № 04-ДТ-22 (далі - договір), відповідно до умов якого позивач - продавець зобов'язується поставити та передати у власність відповідача - покупця паливо дизельне 10ppm as per EN 590 (Olej Napedowy B0 CN 27101943 MG) (надалі - товар), в кількості та асортименті, що передбачені в накладних на відпуск товару, виписаних продавцем, а покупець зобов'язується прийняти товар від продавця та оплатити його загальну вартість на умовах даного договору (п. 1.1 договору).
Копію такого договору позивач надав суду разом із позовною заявою. (а.с. 13-17)
Позивач стверджує, що ТОВ «Делів Ойл» було виставлено ТОВ «Трейд Шторм» рахунок № 5 від 20.09.2022 на оплату дизельного палива на загальну суму 1 011 901,51 грн. з ПДВ. В подальшому, у зв'язку зі зміною платіжних реквізитів ТОВ «Делів Ойл» між сторонами у справі було укладено додаткову угоду від 08.11.2022 № 1. Позивачем було виставлено відповідачу оновлений рахунок № 7 від 10.11.2022 на оплату дизельного палива на суму 1 011 901,51 грн. На виконання цього договору ним було поставлено ТОВ «Трейд Шторм» дизельне паливо кількістю 18,567 т загальною вартістю 1 011 901,51 грн. з ПДВ, що підтверджується видатковою накладної від 20.09.2022 № 5. Відповідач, згідно з платіжними інструкціями № 824 від 13.12.2022 на суму 15000,00, № 861 від 29.12.2022 на суму 14970,00 грн., № 860 від 29.12.2022 на суму 14970,00 грн., № 798 від 23.02.2023 на суму 50000,00 грн., № 841 від 12.04.2023 на суму 20010,00 грн., № 895 від 19.05.2023 на суму 15000,00 грн. перерахував грошові кошти на користь позивача в загальній сумі 129 950,00 грн з призначенням платежу «за ДП, рахунок № 7 від 10.11.2022». ТОВ «Делів Ойл» за результатами вказаної поставки було складено податкову накладну № 1 від 20.09.2022, яка була зареєстрована контролюючим органом 14.10.2022. Разом з тим, як зазначає позивач, відповідач свої зобов'язання щодо здійснення розрахунку за поставлений товар не виконав, в зв'язку з чим, за ним, за твердженням позивача, рахується борг в розмірі 881951,51 грн за поставлений товар згідно видаткової накладної від 20.09.2022 № 5. За твердженнями позивача заявлена до стягнення сума є різницею між вартістю товару поставленого за договором та загальною сумою перерахованих коштів за поставлений товар.
Відповідач заперечує проти позовних вимог, з підстав, які зводяться до того, що ТОВ «Трейд Шторм» не укладало з позивачем договір поставки пального від 20.09.2022 № 04-ДТ-22, додаткову угоду від 08.11.2022 № 1. Підпис, що міститься на цих документах не належить директору відповідача Матяшенко Сергію Вікторовичу, а печатка не належить і не використовується відповідачем. Відповідач зазначає, що вказані обставини частково досліджувались у справі Господарського суду Одеської області № 916/4582/23 за позовом ТОВ «НПК Інвест» до ТОВ «Трейд Шторм», за участю третьої особи на стороні позивача ТОВ «ДЕЛІВ ОЙЛ» про стягнення заборгованості в розмірі 806951,51 грн., з підстав неналежного виконання зобов'язань за договором переведення боргу від 22.06.2023, укладеного між ТОВ «Делів Ойл» (Кредитор), ТОВ «Трейд Шторм» (первісний боржник) та ТОВ «НПК Інвест» (новий боржник) та, яка виникла за договором поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022, який є предметом розгляду в цій справі. Дізнавшись про існування договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022, видаткової накладної № 5 від 20.09.2022, і договору переведення боргу, з підробленими підписами та печаткою відповідача, 02.11.2023 за фактом підробки цих документів, відповідачем до поліції було направлено заяву про порушення кримінального провадження за ч. 3, 4 ст. 358 КК України (підроблення документів, печаток, штампів та бланків, збут чи використання підроблених документів, печаток, штампів, вчинені за попередньою змовою групою осіб), на підставі якої 22.11.2023 було зареєстровано кримінальне провадження за № 12023270340004473 згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань. В рамках кримінального провадження, Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ була проведена почеркознавча судова експертиза та складений висновок № СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024, копія якого була витребувана Господарським судом Одеської області та долучена до матеріалів справи № 916/4582/23, згідно з яким підпис у графі «покупець» у договорі поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року та у графі «Отримав (ла)» у видатковій накладній № 5 від 20.09.2022 виконаний не директором Матяшенком Сергієм Вікторовичем, а іншою особою (особами). Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.07.2024 у справі № 916/4582/23, залишеним без змін Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 07.10.2024 в задоволенні позову було відмовлено. 28.03.2025 листом за вих. № аз98/124/48/5/2025 слідчим слідчого відділу Чернігівського РУП ГУНП в Чернігівській області у відповідь на адвокатський запит відповідача повідомлено, що досудове розслідування по вказаному кримінальному провадженню № 12023270340004473 триває.
Що стосується твердження позивача, про те що ТОВ «Трейд Шторм» було перераховано ТОВ «Делів Ойл» кошти в сумі 129950,00 грн рядом платежів в різний період часу з зазначенням призначення платежу «за ДП, рахунок № 7 від 10.11.2022», що підтверджується відповідними платіжними дорученнями, що в свою чергу, на думку позивача, свідчить про схвалення правочин щодо поставки ТОВ «Делів Ойл» пального», то відповідач вказує, що ним не заперечується факт перерахування вказаних коштів. Ці кошти, як вказує відповідач, є передплатою за дизельне паливо, яке в подальшому повинен був поставити йому позивач. Проте, позивач так і не поставив дизельне паливо. У рахунку на оплату № 7 від 10.11.2022 відсутнє посилання на «Договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022» та на «видаткову накладну № 5 від 20.09.2022», а є посилання на основний договір, без зазначення його реквізитів. Як вбачається з призначень платежу, яке вказано в платіжних інструкціях за якими відповідач перерахував на рахунок позивача грошові кошти, підставою для оплати вказаний не «Договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022», не «видаткова накладна № 5 від 20.09.2022», та не «за отриманий товар або отримане дизельне паливо». Таких даних платіжні інструкції не містять. Отже, стверджувати, що відповідач схвалив спірний договір та перерахував кошти за вже поставлений товар, підстав не має.
Надана позивачем видаткова накладна № 5 від 20.09.2022 на суму 1011901,51 грн не містить посаду та відомості, що можуть ідентифікувати особу покупця (відповідача); не підписана директором покупця (відповідача). Відтак, видаткова накладна № 5 від 20.09.2022 не є доказом поставки товару. Зареєстрована позивачем податкова накладна не є документом, який підтверджує факт поставки та отримання відповідачем товару. Реєстрація податкової накладної є діями односторонніми. Відповідач не включив до податкового кредиту суму ПДВ по вказаній податковій накладній, що підтверджується листом ГУ ДПС в Одеській області 2163/6/15-32-04-06-06 від 25.01.2024, згідно з яким «за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, ТОВ «Трейд Шторм» не включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкову накладну від 20.09.2022 № 1 (загальна суму 1011901,51 грн. у т.ч. ПДВ 66199,16 грн.) від контрагента-постачальника ТОВ «Делів Ойл» (код ЄДРПОУ 44164605)» так і листом ГУ ДПС в Київській області №27405/6/10-36-04-01 від 27.03.2025.
Що стосується тверджень позивача про застосування до спірних правовідносин положень ст. 241 Цивільного кодексу України, позаяк в подальшому відповідачем було схвалено відповідний правочин шляхом проведення часткової оплати поставленого ТОВ «Делів Ойл» товару, то відповідач вказує, що положення ст. 241 Цивільного кодексу України не можуть бути застосовані до спірних правовідносин, позаяк вказана норма застосовуються тоді, коли представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу (подібний висновок міститься у п. 3.4.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.10.2019 у справі № 916/2084/17, який неодноразово застосовувався у Постановах Верховного Суду, зокрема від 22.11.2022 у справі № 927/939/21, від 08.12.2021 у справі № 911/2574/18). В цій справі спірний договір поставки № 04-ДТ-22 від 20.09.2022 не підписувався директором (виконавчим органом) відповідача, а підписаний невстановленою особою, яка підробила підпис директора відповідача та відповідно не мала жодних повноважень діяти від імені відповідача, отже не могла їх перевищити. Відповідач не вчиняв дії, що свідчать про прийняття договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022 до виконання, в т.ч. оскільки накладна № 5 від 20.09.2022 не підписана директором покупця (відповідача) та взагалі не містить обов'язкових реквізитів (посади та даних особи покупця); рахунок на оплату №7 від 10.11.2022 не містить посилання на договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022 або на видаткову накладну № 5 від 20.09.2022; в платіжних інструкціях відсутнє посилання на договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022 або «видаткову накладну № 5 від 20.09.2022, або «за отриманий товар або отримане дизельне паливо»; в податковий кредит покупцем не взято суму ПДВ по зареєстрованій позивачем податковій накладній; відповідач звернувся до правоохоронних органів одразу, як побачив спірний договір; відповідач заперечував факт укладання спірного договору ще в попередній судовій справі, яка вирішувалася Господарським судом Одеської області за участі позивача.
Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні цього позову.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції
За результатами апеляційного перегляду справи, колегія дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги та погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у позові.
Суд першої інстанції правильно обрав та застосував норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини.
Так, частиною 1 ст. 509 Цивільного кодексу України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти.
Згідно ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Положеннями ст. 203 Цивільного кодексу України унормовано, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 208 Цивільного кодексу України встановлено, що у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами.
Відповідно до ст. 207 Цивільного кодексу України (в редакції чинній станом на дату договору 20.09.2022) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Відсутність на письмовому тексті правочину (паперовому носії) підпису його учасника чи належно уповноваженої ним особи означає, що правочин у письмовій формі не вчинений.
Наявність же, сама по собі, на письмовому тексті правочину підпису, вчиненого замість учасника правочину іншою особою (фактично невстановленою особою, не уповноваженою учасником), не може підміняти належну фіксацію волевиявлення самого учасника правочину та створювати для нього права та обов'язки поза таким волевиявленням.
Відсутність вольової дії учасника правочину щодо вчинення правочину (відсутність доказів такого волевиявлення за умови заперечення учасника правочину) не можна ототожнювати з випадком, коли волевиявлення учасника правочину існувало, але не відповідало ознакам, наведеним у частині третій статті 203 ЦК України: волевиявлення не було вільним чи не відповідало його внутрішній волі.
У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов'язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов'язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.
Згідно з ст. 239 Цивільного кодексу України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє.
Положення ст. 241 Цивільного кодексу України визначають, що правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.
Положення ст. 662 Цивільного кодексу України визначають, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.
Обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару (ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України).
Приписами пункту 2 статті 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
У відповідності до ч. 1 ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до положень ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Згідно з п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджене Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88 (з подальшими змінами і в редакції, чинній на зазначену дату укладання договору поставки та дату складення спірної видаткової накладної) (далі - Положення) господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.
Первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (п. 2.1 Положення).
Згідно з п. 2.2 Положення підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи.
Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (п. 2.4 Положення).
Як визначено п. 2.5 Положення документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм» звернулося до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області з заявою (повідомленням) від 02.11.2023 про кримінальне правопорушення за ч. 3, 4 ст. 358 КК України, а саме підроблення, за попередньою змовою офіційних документів, зокрема, договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року, видаткової накладної від 20.09.2022 №5, на підставі якої (заяви) 22.11.2023 було зареєстровано кримінальне провадження за №12023270340004473 згідно Витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань.
В рамках кримінального провадження, Чернігівським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром Міністерства внутрішніх справ була проведена почеркознавча судова експертиза та складений висновок № СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024.
За висновком експерта Чернігівського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру Міністерства внутрішніх справ у № СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024, підписи у графі «покупець» у договорі поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року, у графі «покупець» у додатковій угоді № 1 від 08.11.2022 до договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року, у графі «Отримав (ла)» у видатковій накладній № 5 від 20.09.2022 виконані не директором Матяшенком Сергієм Вікторовичем, а іншою особою (особами).
Враховуючи, що договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року, додаткова угода № 1 від 08.11.2022 до договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року, на які позивач посилається, як на підставу заявлених позовних вимог про стягнення з відповідача 881951,51 грн заборгованості за поставлений товар не підписані повноваженою особою Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейд Шторм», суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що вказаний договір та додаткова угода до нього є неукладеними. Такий висновок зроблено судом першої інстанції на підставі належної правової оцінки зазначених доказів в їх сукупності.
Щодо доводів апеляційної скарги про наявність печатки відповідача на договорі поставки пального та додатковій угоді
Чинне законодавство не передбачає обов'язковість застосування у господарських правовідносинах печатки юридичної особи. Суд першої інстанції правильно виснував, що виходячи з положень ст. 207 Цивільного кодексу України та ст. 58-1 Цивільного кодексу України наявність або відсутність відбитка печатки суб'єкта господарювання на документі сама по собі не створює юридичних наслідків.
Відповідача заперечив проти цих доводів посилаючись на те, що що печатка, що міститься на договорі поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року та додатковій угоді № 1 від 08.11.2022 до договору поставки пального № 04-ДТ-22 від 20 вересня 2022 року не належить і не використовується ТОВ «Трейд Шторм», про ще він також зазначив у повідомленні про кримінальне правопорушення за ч. 3, 4 ст. 358 КК України до Головного управління національної поліції в Чернігівській області, щодо підробки документів, у тому числі печатки.
Ці доводи відповідача за результатами апеляційного перегляду справи позивачем не спростовані.
Щодо доводів апелянта про схвалення правочину
В цій частині доводи апелянта зводяться до того, що відповідач частково оплатив за поставлене пальне, отже був ініціатором господарських відносин, ідентифікувавши особу, яка отримала ці кошти. Разом з тим іншої угоди щодо пального між сторонами не укладалось, а суд безпідставно не застосував, доктрину римського права "venire contra factum proprium" (принцип заборони суперечливої поведінки).
Колегія зазначає, що перелічені доводи були предметом розгляду в суді першої інстанції, а суд надав їм належну правову оцінку.
Так, відповідно до матеріалів справи видаткова накладна від 20.09.2022 № 5 на суму 1 011 901,51 грн, на яку посилається позивач, не є належним та допустимим доказом того, що поставки та прийняття відповідачем товару, адже підпис у графі «Отримав (ла)» згідно з висновком експерта № СЕ-19/125-24/1143-ПЧ від 12.03.2024 виконаний не директором Матяшенком Сергієм Вікторовичем, а іншою особою (особами). Разом з тим довіреностей щодо отримання цього товару іншою уповноваженою відповідачем особою позивач суду не надав.
Суд правильно виснував, що надані позивачем платіжні інструкції № 824 від 13.12.2022 на суму 15000,00, № 861 від 29.12.2022 на суму 14970,00 грн., № 860 від 29.12.2022 на суму 14970,00 грн., № 798 від 23.02.2023 на суму 50000,00 грн., № 841 від 12.04.2023 на суму 20010,00 грн., № 895 від 19.05.2023 на суму 15000,00 грн. з призначенням платежу «за ДП, рахунок № 7 від 10.11.2022» не можуть свідчити про схвалення правочину щодо поставки пального, позаяк такі платіжні документи не містять посилань на договір поставки пального від 20.09.2022 № 04-ДТ-22, не можуть свідчити про оплату вже поставленого товару, позаяк не містять посилань на видаткову накладну від 20.09.2022 № 5 та в призначені платежу не вказано за отриманий товар.
Зареєстрована позивачем податкова накладна № 1 від 20.09.2022 не є первинним документом, який підтверджує факт поставки та отримання відповідачем товару, а реєстрація податкової накладної є односторонніми діями. Згідно з листом ГУ ДПС в Одеській області № 2163/6/15-32-04-06-06 від 25.01.2024 за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, ТОВ «Трейд Шторм» не включено до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкову накладну від 20.09.2022 № 1 (загальна суму 1 011 901,51 грн. у т.ч. ПДВ 66199,16 грн.) від контрагента-постачальника ТОВ «Делів Ойл» (код ЄДРПОУ 44164605)». Згідно листа ГУ ДПС в Київській області № 27405/6/10-36-04-01 від 27.03.2025 за даними інформаційно-комунікаційної системи ДПС України, інформація щодо включення ТОВ «Трейд Шторм» до складу податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість податкову накладну від 20.09.2022 на загальну суму 1011901,51 грн. у т.ч. ПДВ 66199,16 грн. від контрагента-постачальника ТОВ «Делів Ойл» (код ЄДРПОУ 44164605)» відсутня.
Надані позивачем договір поставки пального заявка ТОВ «Делів Ойл» від 20.09.2022 №1/06, накладна від 20.09.2022 №65, товарно-транспортна накладна на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 65 від 20.09.2022 не підтверджують наявністьо між сторонами правовідносин поставки або їх подальшого схвалення, не є доказом того, що ТОВ «Делів Ойл» поставило, а відповідач прийняв товар згідно видаткової накладної № 5 від 20.09.2022. адже вказані документи не підписані з боку відповідача, не погоджені ним.
Рахунок на оплату №7 від 10.11.2022 не містить посилання на договір поставки пального № 04-ДТ-22 від 20.09.2022 або на видаткову накладну № 5 від 20.09.2022.
В заяві ТОВ «Делів Ойл» від 20.09.2022 № 1/06 та товарно-транспортній накладній на відпуск нафтопродуктів (нафти) № 65 від 20.09.2022 дані щодо особи вантажоодержувача стосуються юридичної особи з іншим ідентифікаційним кодом, ніж той, що належить відповідачу у справі, отже має суттєві недоліки, адже вантажоодержувачем зазначено не відповідача, а іншу компанію.
Разом з тим відповідач посилається на те, що пункт розвантаження в м. Бориспіль не має жодного відношення до відповідача (який натой момент був зареєстрований в Одесі); у відповідача відсутній працівник водій Федик Андрій; не містить відомості (прізвище, ім'я, по батькові), що можуть ідентифікувати особу яка одержала вантаж від імені Вантажоодержувача.
Отже надаючи правову оцінку доказам, які подані сторонами, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про те, що позивачем не доведено наявність підстав для стягнення заборгованості.
Посилання позивача на застосування ст. 241 ЦК України колегія вважає помилковим, адже ця норма застосовується у випадку, коли представник має повноваження на вчинення правочину, але вчиняє його з перевищенням обсягу. Разом з тим у справі, що розглядається, взагалі не встановлена особа, що за посиланням позивача, як уповноважений представник, підписувала договір та вчиняла дії щодо його часткового виконання.
Апелянт не врахував, що відповідно до зазначеної норми правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Наступне схвалення правочину особою, яку представляють, створює, змінює і припиняє цивільні права та обов'язки з моменту вчинення цього правочину.
Проаналізувавши обставини справи з урахуванням тих доводів, на які послався апелянт, колегія керується наступним.
Змагальність сторін є одним із основних принципів господарського судочинства, зміст якого полягає у тому, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тоді як суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, зобов'язаний вирішити спір, керуючись принципом верховенства права.
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (стаття 78 ГПК України).
19.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким були внесені зміни до ГПК України, зокрема змінено назву статті 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Тлумачення змісту статті 79 ГПК України свідчить про те, що ця стаття покладає на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Аналогічний висновок Верховного Суду викладений у пункті 7.44 постанови від 16.02.2021 у справі № 927/645/19.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується і з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Також, суд враховує, що Верховний Суд неодноразово наголошував, що алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим і залежить насамперед від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права (постанова об'єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 910/4994/18, постанови Верховного Суду від 10.07.2024 у справі № 914/1574/23, від 02.07.2024 у справі № 910/12295/23, від 14.05.2024 у справі № 910/4437/23).
У справі що переглядається, з урахуванням викладеного, позивачем не доведено наявність підстав для задоволення позову. Суд першої інстанції правильно застосував стандарт доказування - «вірогідність доказів», які встановлено статтею 79 ГПК України.
Також відсутні підстави вважати, що відповідач допустив суперечливу поведінку, погодив договір, а у подальшому відмовився від нього. Позивачем не доведено належними засобами доказування здійснення відповідачем будь-яких дій подальшого схвалення непідписаного ним договору поставки пального.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив оскаржене судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів встановила, що оскаржене рішення суду першої інстанції ухвалено у відповідності до вимог чинного законодавства, при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, підстави для його зміни чи скасування в розумінні приписів статті 277 ГПК України відсутні. Натомість викладені в апеляційні скарзі доводи не спростовують вірних висновків суду першої інстанції, а тому в її задоволенні слід відмовити.
Судові витрати
Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв'язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Київської області від 01.07.2025 у справі №911/902/25 залишити без змін.
Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано, - 24.03.2026.
Головуючий суддя В.А. Корсак
Судді С.О. Алданова
О.О. Євсіков