Справа № 201/3677/26
Провадження № 1-кс/201/982/2026
24 березня 2026 року м. Дніпро
Слідча суддя Соборного районного суду міста Дніпра ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , слідчої ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Соборного районного суду міста Дніпра в режимі відеоконференції клопотання слідчого 2 відділення 2 відділу слідчого управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях ОСОБА_5 , погоджене прокурором відділу Луганської обласної прокуратури ОСОБА_6 , про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025130000000124 від 24 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України,
Слідчий за погодженням прокурора звернувся до слідчого судді з клопотанням про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025130000000124 від 24 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Клопотання мотивоване тим, що досудовим розслідуванням встановлено, що приблизно в червні-липні 2024 року, але не пізніше 04.07.2024, більш точну дату під час досудового розслідування встановити не виявилося за можливе, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , усвідомлюючи здійснення відкритої російської агресії, яка розпочалась 24.02.2022 повномасштабним російським військовим вторгненням на територію України, метою якого є повалення конституційного ладу, територіальної цілісності та захоплення території України, перебуваючи на тимчасово окупованій території м. Луганськ Луганської області, керуючись своїми особистими інтересами, маючи умисел на зайняття керівної посади в незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційній адміністрації держави-агресора, та реалізуючи його, погодився на пропозицію невстановлених під час досудового розслідування представників окупаційної влади російської федерації та «луганської народної республіки», в порушення вимог Конституції і Законів України добровільно, умисно зайняв посаду так званого «першого заступника директора державної казенної установи луганської народної республіки «республіканський центр соціального захисту населення»» (мовою оригіналу: «первого заместителя директора Государственного казенного учреждения Луганской Народной Республики «Республиканский центр социальной защиты населения»»), яка пов'язана з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, в тому числі окупаційній адміністрації держави-агресора.
Так, відповідно до п. 4.3. «статуту державної казенної установи луганської народної республіки «республіканський центр соціального захисту населення» (далі мовою оригіналу): «Директор Учреждения: 1) осуществляет оперативное руководство деятельностью Учреждения; 2) без доверенности действует от имени Учреждения, представляет его в учреждениях, предприятиях и организациях, в судах как на территории Российской Федерации, так и за ее пределами; 3) в пределах, установленных трудовым договором и настоящим Уставом, заключает сделки, договоры (контракты), соответствующие целям деятельности Учреждения, выдает доверенности, открывает счета в финансовом органе Луганской Народной Республики и в Управлении Федерального казначейства по Луганской Народной Республики в порядке, предусмотренном действующим законодательством; 4) в пределах, установленных настоящим Уставом, распоряжается имуществом Учреждения; 5) в пределах своей компетенции издает приказы и дает указания, обязательные для исполнения всеми работниками Учреждения; 6) назначает на должность и освобождает от должности работников, заключает с ними трудовые договоры, определяет их функциональные обязанности, утверждает должностные инструкции; 7) применяет к работникам Учреждения меры дисциплинарного взыскания - поощрения в соответствии с законодательством Российской Федерации; 8) осуществляет мероприятия по улучшению условий труда, соблюдению техники безопасности, требований производственной санитарии и пожарной безопасности; 9) выполняет иные функции в соответствии с настоящим Уставом».
Таким чином, громадянин України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням Луганського району Луганської області, у т.ч., міста Луганськ, та проведенням бойових дій, беручи до уваги те, що існують достатні підстави вважати, що ОСОБА_7 перебуває на тимчасово окупованій території України та обґрунтовану неможливість вручити повістку про виклик особи, з дотриманням вимог ст. ст. 111, 135, 278 КПК України, в газеті «Урядовий кур'єр» № 9 (8201) від 13.01.2026, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора від 13.01.2026 опубліковано повістку про виклик особи - громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , о 10 год. 00 хв. 17.01.2026, 18.01.2026, 19.01.2026 за зазначеною в повістці адресою органу досудового розслідування для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні за № 22025130000000124 від 24.02.2025, вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного тощо.
Жодного разу у призначений час громадянин України ОСОБА_7 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Так, 21.01.2026 стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та у зв'язку з неявкою останнього за викликом до слідчого слідчого відділу 3 управління ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях і неможливості йому безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, в газеті «Урядовий кур'єр» № 17 (8209) від 21.01.2026, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та 21.01.2026 на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а також повістка про виклик підозрюваного ОСОБА_7 на 10 год. 00 хв. 25.01.2026, 26.01.2026, 27.01.2026 за зазначеною в повістці адресою органу досудового роз слідування для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному № 22025130000000124 від 24.02.2025 для вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту в якості підозрюваного та виконанні слідчих, процесуальних дій в рамках досудового розслідування вказаного кримінального провадження.
Жодного разу у призначений час підозрюваний ОСОБА_7 у призначене місце не з'явився, про неможливість та причини неприбуття не повідомив.
Таким чином 21.01.2026 у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 набув статусу підозрюваного у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов'язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
У зв'язку із переховуванням від органу досудового розслідування, постановою прокурора від 28.01.2026 на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук.
У зв'язку зі збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, захопленням Луганського району Луганської області, у т.ч., міста Луганськ Луганської області, конкретне фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 на цей час не відомо, проте зібрані докази дають достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окуповані території Луганської області, де переховується від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Таким чином, наявні достатні підстави для проведення у кримінальному провадженні № 22025130000000124 від 24.02.2025 стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , який обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, спеціального досудового розслідування.
У судовому засіданні слідчий клопотання підтримала та просила його задовольнити з підстав, наведених у ньому.
Захисник у судовому засіданні просила відмовити в задоволенні клопотання, оскільки у зв'язку з тим, що місцезнаходження її підзахисного невідоме і вона не мала можливості узгодити з ним правову позицію щодо лінії захисту.
Заслухавши доводи слідчого та захисника, дослідивши матеріали клопотання, слідча суддя дійшла висновку про таке.
Так, в судовому засіданні встановлено, що 21 січня 2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України та у зв'язку з неявкою останнього за викликом до слідчого ГУ СБУ в Донецькій та Луганській областях і неможливості йому безпосереднього вручення письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення в газеті «Урядовий кур'єр» № 17 (8209) від 21 січня 2026 року, яка є засобом масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та 21 січня 2026 року на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора опубліковано повідомлення про підозру та повістку про виклик особи - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на 25 січня 2026 року, 26 січня 2026 року, 27 січня 2026 року, за зазначеною в повістці адресою для проведення слідчих та процесуальних дій у кримінальному провадженні № 22025130000000124, отримання письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, допиту підозрюваного тощо.
Таким чином, 21 січня 2026 рокуу вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , набув статусу підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, а саме у добровільному обранні до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколами допитів свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протоколами пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; протоколами огляду публікацій в мережі Інтернет від 29 грудня 2025 року, 05 січня 2026 року, 08 січня 2026 року; протоколами огляду публікацій в мережі Інтернет за участю свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ; матеріалами, отриманими від співробітників оперативного підрозділу за результатами виконання ними доручення слідчого по кримінальному провадженню; та іншими матеріалами кримінального провадження,які підтверджують факт добровільного обрання громадянином України ОСОБА_7 посади т.зв. «першого заступника директора державної казенної установи луганської народної республіки «республіканський центр соціального захисту населення»».
Таким чином, ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Слід зазначити, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України необхідно взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 Рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої термін обґрунтована підозра означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п.32, Series A, N 182).
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Такий висновок узгоджується з правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського Суду з прав людини, зокрема, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року, в яких суд зазначив, що факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування.
Так, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Водночас, слідчому судді під час вирішення питання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування не надається весь обсяг доказів, зібраних під час досудового розслідування та дані щодо джерел їх отримання. Такі матеріали мають надаватися суду при судовому провадженні відповідного кримінального провадження та саме на цій стадії, передбачено здійснення оцінки доказів з точки зору належності, допустимості, достовірності та сукупності доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
При цьому, на стадії досудового розслідування кримінального провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою.
Так, слідча суддя, дослідивши матеріали клопотання за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри з точки зору їх достатності та взаємозв'язку, не вирішуючи наперед питання про винуватість підозрюваного у вчиненні інкримінованого йому злочину, правильність кваліфікації його дій, допустимість доказів щодо встановлення винуватості підозрюваного, вважає, що зміст клопотання та долучених до нього матеріалів кримінального провадження можуть свідчити про існування фактів і інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача у тому, що підозрюваний міг вчинити інкриміноване йому правопорушення.
Також встановлено, що постановою прокурора від 28 січня 2026 року на підставі ст. 281 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 оголошено в розшук.
Водночас, чинне процесуальне законодавство не визначає, якими саме доказами має бути доведено, що особа перебуває у будь-якому із видів розшуку, однак регламентує, що про оголошення розшуку (державного та міжнародного) органом досудового розслідування має бути винесена відповідна постанова (ч. 2 ст. 281 КПК України), що в даному випадку і було здійснено органом досудового розслідування шляхом винесення постанов про оголошення підозрюваного в розшук.
Згідно з ч. 5 ст. 139 КПК України ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який оголошений у міжнародний розшук, та/або який виїхав, та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, є підставою для здійснення спеціального досудового розслідування чи спеціального судового провадження.
Разом з тим, відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 297-1 КПК України спеціальне досудове розслідування (in absentia) здійснюється стосовно одного чи декількох підозрюваних згідно із загальними правилами досудового розслідування, передбаченими цим Кодексом, з урахуванням положень цієї глави.
Спеціальне досудове розслідування здійснюється на підставі ухвали слідчого судді у кримінальному провадженні зокрема щодо злочинів, передбачених статтями 109, 110, 110-2, 111, 111-1, 111-2, 112, 113, 114, 114-1, 114-2, 115, 116, 118, частиною другою статті 121, частиною другою статті 127, частинами другою і третьою статті 146, статтями 146-1, 147, частинами другою - п'ятою статті 191 (у випадку зловживання службовою особою своїм службовим становищем), статтями 209, 255-258, 258-1, 258-2, 258-3, 258-4, 258-5, 348, 364, 364-1, 365, 365-2, 368, 368-2, 368-3, 368-4, 369, 369-2, 370, 379, 400, 408, 436, 436-1, 437, 438, 439, 440, 441, 442, 443, 444, 445, 446, 447 Кримінального кодексу України, стосовно підозрюваного, крім неповнолітнього, який переховується від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошений у міжнародний розшук.
Здійснення спеціального досудового розслідування щодо інших злочинів не допускається, крім випадків, коли злочини вчинені особами, які переховуються від органів слідства та суду на тимчасово окупованій території України, на території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, з метою ухилення від кримінальної відповідальності та/або оголошені у міжнародний розшук, та розслідуються в одному кримінальному провадженні із злочинами, зазначеними у цій частині, а виділення матеріалів щодо них може негативно вплинути на повноту досудового розслідування та судового розгляду.
У зв'язку із збройною агресією Російської Федерації, воєнним станом в Україні, проведенням бойових дій, захопленням та окупацією Луганського району Луганської області, конкретне фактичне місцезнаходження підозрюваного ОСОБА_7 на цей час невідомо, проте зібрані докази дають достатні підстави вважати, що підозрюваний перебуває на тимчасово окупованій території Луганської області де переховується від органів слідства з метою уникнення кримінальної відповідальності.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 297-2 КПК України клопотання слідчого, прокурора про здійснення спеціального досудового розслідування повинно містити, зокрема, відомості про те, що підозрюваний виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, та/або відомості про оголошення підозрюваного в міжнародний розшук.
Закон України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» №1207-VII від 15 квітня 2014 року визначає статус території України, тимчасово окупованої внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлює особливий правовий режим на цій території, визначає особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб (стаття 2 цього Закону).
Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» тимчасово окупована Російською Федерацією територія України (тимчасово окупована територія) - це частини території України, в межах яких збройні формування Російської Федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування Російської Федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Відповідно до ч. 2 ст. 3 цього Закону адміністративна межа між тимчасово окупованою територією та іншою територією України визначається Кабінетом Міністрів України.
Згідно із до ч. 3 ст. 12 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», Порядок вручення повістки про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, а також правові наслідки ухилення від явки на виклик слідчого, прокурора чи судовий виклик слідчого судді, суду (неприбуття на виклик без поважної причини більш як два рази) підозрюваним, обвинуваченим, який виїхав та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, визначаються Кримінальним процесуальним кодексом України.
Відповідно до ч. 1 ст. 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Матеріали клопотання свідчать, що підозрюваний належним чином викликався для повідомлення про підозру та проведення процесуальних дій, у спосіб передбачений законом, а саме через засоби масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на сайті Офісу Генерального прокурора, проте не з'явився у призначений час та не повідомив про причини неприбуття, та згідно матеріалів клопотання перебуває на тимчасово окупованій території, а відтак слід вважати, що підозрюваний переховується від органів слідства на тимчасово окупованій території України, з метою ухилення кримінальної відповідальності.
Враховуючи вищевикладене, зважаючи на надані слідчій судді матеріали кримінального провадження, що можуть свідчити про причетність до вищевказаного кримінального правопорушення, а також, враховуючи той факт, що останній переховується від органів досудового розслідування, з метою ухилення від кримінальної відповідальності, оголошений у розшук та перебуває на тимчасово окупованій території України, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованих підстав, визначених ст. ст. 297-1, 297-2, 297-4 КПК України, для задоволення клопотання про надання дозволу на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню ОСОБА_7 .
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 135, 139, 297-1-297-5 КПК України, слідча суддя
Клопотання слідчого, погоджене прокурором, - задовольнити.
Надати дозвіл на здійснення спеціального досудового розслідування у кримінальному провадженні № 22025130000000124 від 24 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали складено та проголошено 24 березня 2026 року о 16 годині 30 хвилин.
Слідча суддя ОСОБА_1