Номер провадження: 22-ц/813/1220/26
Справа № 522/23295/24-Е
Головуючий у першій інстанції Бондар В. Я.
Доповідач Громік Р. Д.
11.03.2026 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі:
головуючого - Громіка Р.Д.,
суддів - Комлевої О.С., Сегеди С.М.,
за участю секретаря - Скрипченко Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про зобов'язання не перешкоджати в проведення робіт з капітального ремонту,
1. ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст заяви про розподіл судових витрат.
05 серпня 2025 року до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про розподіл судових витрат, згідно якої просить стягнути з позивачів на користь відповідача судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 40 000 грн, по 20 000 грн з кожного з позивачів.
Заява мотивована тим, що адвокатським об'єднанням «Ю-Райт» надано правову допомогу ОСОБА_1 у суді першої інстанції у розмірі 40 000 грн, що є більшим зазначеного попереднього (орієнтованого) розміру судових витрат у сумі 29 400 грн. Збільшення суми витрат пов'язано з великою кількістю судових засідань, які призначалася у зв'язку з не поданням позивачами усіх необхідних доказів разом з позовом. Звернення представника відповідача з заявою ґрунтується на ч.5 ст. 142 ЦПК України, у зв'язку з чим представник відповідача вказує, що неможливість подальшого розгляду справи позивачем пояснювалася неможливістю доведення порушеного права та отримання необхідних доказів вже на стадії розгляду справи по суті, у зв'язку з чим представник позивачів заявив клопотання про залишення позову без розгляду. Позивачі всупереч вимог закону не зібрали всі необхідні докази на підтвердження своєї правової позиції до подання позову, необґрунтовано подали позовну заяву до відповідача, який змушений був укладати договір про надання правничої допомоги та нести фінансові витрати. Тому, відповідач розцінює поведінку позивачів як недобросовісну.
Позиція позивачів у суді першої інстанції.
12 серпня 2025 року до суду надійшло клопотання представника позивачів ОСОБА_5 про відкладення розгляду справи у якій наводить заперечення щодо заяви про стягнення витрат на правову допомогу. Представник позивача вказує, що справа не розглядалася по суті та не є складною. Твердження про велику кількість засідань вважає безпідставним, адже у разі продовження розгляду справи їх було б ще більше. Сплата податків адвокатським об'єднанням є обов'язком та не впливає на розмір гонорару. Сторона позивача вважає цілком співмірним розміру гонорару адвоката за участь у справі суму, яка не перевищує 10 000 грн.
Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції.
Додатковим рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року заяву представника ОСОБА_1 - Фомічова І.О. про розподіл судових витрат залишено без задоволення.
Короткий зміст та доводи апеляційної скарги.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати оскаржуване судове рішення та постановити нове, яким задовольнити вимоги заяви, посилаючись при цьому на порушення норм процесуального права.
Апеляційна скарга вмотивована тим, що суд першої інстанції не надав належної правової оцінки процесуальній поведінці позивачів, обмежившись загальним посиланням на відсутність підстав для задоволення заяви про компенсацію витрат. При цьому суд не врахував сукупність дій позивачів у справі, які свідчать про недобросовісне користування процесуальними правами. Випадки зловживання не завжди потребують прямого доказування, оскільки можуть бути встановлені на підставі аналізу характеру і послідовності процесуальних дій сторони, їхньої спрямованості та впливу на хід розгляду справи.
2. МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Позиція апеляційного суду
Заслухавши доповідача, розглянувши матеріали справи і доводи, викладені в апеляційній скарзі, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню за таких підстав.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права.
У частині третій статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до припису ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно із ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
З матеріалів справи вбачається, що у провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про зобов'язання не перешкоджати в проведення робіт з капітального ремонту.
Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31.07.2025 позовну заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа: Комунальне підприємство «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», про зобов'язання не перешкоджати в проведення робіт з капітального ремонту залишено без розгляду, внаслідок задоволення однойменної заяви представника позивачів ОСОБА_5 .
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
У зв'язку з тим, що судом не вирішено питання про розподіл витрат на правову допомогу під час залишення позову без розгляду, підлягає ухваленню додаткове рішення.
Відтак, частиною 5 ст. 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Згідно з частиною дев'ятою статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Водночас ЦПК України не містить правових норм, які б встановлювали критерії визначення необґрунтованості дій позивача.
Виходячи із системного тлумачення положень частин п'ятої, шостої статті 142, частини дев'ятої статті 141 ЦПК України, необґрунтовані дії позивача як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов'язаних із розглядом справи, відповідно до частини п'ятої статті 142 ЦПК України передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які доводять зловживання процесуальними правами.
Така позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.03.2023 у справі №712/15541/18
Доступ до суду є правом особи, гарантованим, зокрема, частиною першою статті 55 Конституції України, пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частиною першою статті 4 ЦПК України.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на правопорушника.
Особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.
Звернення до суду із позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову. Саме факт подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, оскільки це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 12 листопада 2022 року в справі № 359/9512/17, від 14 січня 2021 року в справі № 521/3011/18.
Добросовісні дії позивачів, спрямовані на захист їх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, не можна вважати необґрунтованими, оскільки вони вчинені при здійсненні конституційного права на судовий захист.
У заяві про розподіл судових витрат, пов'язаних із правовою допомогою, заявник мотивує необґрунтованість дій позивачів тим, що не були зібрані докази необхідні для розгляду справи, а пропуск строку на подання клопотання про витребування доказів вплинуло на з'явлення представником позивача вимоги про залишення позову без розгляду.
Однак суд першої інстанції правильно вважав, що відсутні підстави для визнання дій позивачів необґрунтованими, оскільки не подання всіх необхідних доказів представником позивачів хоча і не відповідає вимогам ЦПК України, однак само по собі не є зловживанням процесуальними правами. Звернення представника позивачів до суду із заявою про залишення позову без розгляду не свідчить про безпідставність та необґрунтованість позову та також самостійно не є зловживанням процесуальними правами.
Таким чином, у справі не встановлено, що позивачі пред'явили завідомо безпідставний позов чи вчиняли будь-які умисні дії на затягування розгляду справи, не подання необхідних доказів та пропуск строку на звернення з заявою про витребування доказів, що стало підставою для позивачів в особі представника клопотати про залишення позову без розгляду не може вважатися необґрунтованим.
Отже, з огляду на обставини справи, доводи заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для задоволення заяви.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Скаржник не довела обставини, на які посилалась як на підставу своєї апеляційної скарги, жодного належного та допустимого доказу на спростування висновків суду першої інстанції не надала.
Апеляційний суд звертає увагу, що згідно з частиною п'ятою статті 142 ЦПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов'язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.
Тобто, стягнення з позивача понесених відповідачем судових витрат, зокрема у разі залишення позову без розгляду, можливе лише у випадку встановлення необґрунтованості дій позивача.
Звернення до суду з позовом є суб'єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.
Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України. При цьому суд не перевіряє підстави подання такої заяви.
Отже, саме по собі подання заяви про залишення позову без розгляду не є необґрунтованими діями позивача, так як це є його диспозитивним правом, передбаченим нормами ЦПК України, яке не містить обмежень в його реалізації.
Для стягнення на підставі частини п'ятої статті 142 ЦПК України здійснених відповідачем витрат, пов'язаних з розглядом справи, відповідачу згідно з процесуальним обов'язком доказування необхідно довести, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони полягали, зокрема, але не виключно: чи діяв позивач недобросовісно та пред'явив необґрунтований позов; чи систематично протидіяв правильному та швидкому вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.
Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема в постановах від 26 вересня 2018 року в справі № 148/312/16-ц, від 28 серпня 2025 року в справі № 357/5156/23.
У цій справі відповідач не довів і суд першої інстанції, і апеляційний суд не встановили, що при зверненні до суду з цим позовом та під час його розгляду позивач вчиняла будь-які недобросовісні дії, чи мала протиправну мету - ущемлення прав та інтересів відповідача ОСОБА_1 .
Наведені в апеляційній скарзі інші доводи були предметом дослідження в суді першої інстанції із наданням відповідної правової оцінки всім фактичним обставинам справи, яка ґрунтується на вимогах чинного законодавства, і з якою погоджується суд апеляційної інстанції.
Одночасно апеляційний суд зазначає, що доводи апеляційної скарги щодо порушення судом норм матеріального та процесуального права зводяться до незгоди з висновками суду, особистого тлумачення норм матеріального і процесуального права та не впливають на фактичні обставини справи, які встановлені судом відповідно до законодавства та на законність судового рішення.
Крім того судова колегія вважає за необхідне зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суді, та відмінності, які існують у держава-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00 § 23, ЄСПЛ від 18 липня 2006 року. Оскаржувані судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
Питання про розподіл судових витрат розглянуто по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, доводи апеляційної скарги його не спростовують, додаткове рішення ухвалено у відповідності до вимог процесуального права, у зв'язку з чим апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення залишити без змін.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Додаткове рішення Приморського районного суду м. Одеси від 08 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення, проте може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 23 березня 2026 року.
Головуючий Р.Д. Громік
Судді: О.С. Комлева
С.М. Сегеда