Дата документу 12.03.2026 Справа № 314/4577/24
Єдиний унікальний № 314/4577/24 Головуючий в 1 інст. ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/807/403/26 Доповідач в 2 інст. ОСОБА_2
Категорія: ч.2 ст.28 ч.5 ст. 111-1 КК України
12 березня 2026 року м. Запоріжжя
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Запорізького апеляційного суду в складі:
головуючого ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
за участі прокурора ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),
захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянувши в апеляційному порядку у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Запорізького апеляційного суду кримінальне провадження за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 на вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 8 грудня 2025 року, яким
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Мелітополя Запорізької області, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , який не є особою, щодо якої, згідно зі ст. 480 КПК України передбачений особливий порядок кримінального провадження, раніше судимого:
1) 29.03.2010 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.1 ст.185 КК України до штрафу в дохід держави в сумі 850 гривень, який замінено на громадські роботи на 240 годин;
2) 13.07.2010 Приазовським районним судом Запорізької області за ч. 3 ст.185 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 1 рік;
3) 05.11.2012 Новомосковським міськрайонним судом Дніпропетровської області за ч.3 ст.185, ч.2 ст.289, ч.1 ст.70 КК України до 5 років позбавлення волі, звільнений від відбування покарання з випробуванням на 3 роки,
визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч. 5 ст.111-1 КК України, ч. 5 ст. 111-1 КК України та йому призначено покарання:
- за ч.2 ст.28 ч. 5 ст. 111-1 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 14 років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна;
- за ч.5 ст. 111-1 КК України у вигляді 8 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування на строк 14 років та з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом часткового складання призначених покарань остаточно призначено покарання у вигляді 9 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування строком на 15 років, з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна.
Строк відбування покарання постановлено рахувати з моменту фактичного затримання. Строк додаткового покарання у вигляді позбавлення права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування постановлено рахувати з моменту відбуття основного покарання, -
З метою відсічі військовій агресії рф 24.02.2022 Указами Президента України у зв'язку з військовою агресією РФ проти України на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України відповідно до пункту 20 частини 1 статті106 Конституції України та Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено введення в Україні воєнного стану з 05-30 години 24.02.2022, що неодноразово продовжено відповідними Указами Президента України, затверджених Верховною Радою України.
Починаючи з 24.02.2022, територія Приазовської селищної територіальної громади Запорізької області тимчасово окупована представниками збройних формувань держави-агресора Російської Федерації (наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України №197 від 11.07.2023 «Про затвердження змін до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», яким було затверджено зміни до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309; наказ Міністерства розвитку громад та територій України № 376 від 28.02.2025 «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією»).
Згідно зі ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України»: тимчасово окупована Російською Федерацією територія України є невід'ємною частиною території України, на яку поширюється дія Конституції та Законів України, а також міжнародних договорів, згода - обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Тимчасова окупація Російською Федерацією територій України, незалежно від її тривалості, є незаконною і не створює для російської федерації жодних територіальних прав. Згідно з п. 6 ст. 11 зазначеного Закону: окупаційна адміністрація Російської Федерації - сукупність державних органів і структур російської федерації, функціонально відповідальних за правління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних російській федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг; Згідно з п. 7 ст. 11 вказаного Закону: тимчасово окупована Російською Федерацією територія України - це частини території України, в межах яких збройні формування російської федерації та окупаційна адміністрація Російської Федерації встановили та здійснюють фактичний контроль або в межах яких збройні формування російської федерації встановили та здійснюють загальний контроль з метою встановлення окупаційної адміністрації Російської Федерації.
Після остаточної військової окупації території Мелітопольського району Запорізької області, представниками збройних формувань Російської Федерації фактично було узурповано всі владні повноваження на тимчасово окупованій території громади шляхом збройного захоплення адміністративних будівель органів державної влади та місцевого самоврядування, встановлення інституту військових комендатур, запровадження тотального контролю та жорсткого управління у всіх сферах життєдіяльності громади, фактичної ліквідації приватної власності, свободи слова, пересування та волевиявлення, а також шляхом повсякденного залякування населення, застосування фізичного і психологічного впливу до окремих категорій суспільства та верств населення, в тому числі шляхом незаконного позбавлення волі діючих представників органів державної влади України та місцевого самоврядування.
Разом з тим, у невстановлений судом час, але не пізніше ніж 05.05.2022, представниками збройних формувань Російської Федерації всупереч законного порядку, установленого Конституцією України, Законами України «Про місцеві державні адміністрації», «Про місцеве самоврядування в Україні» та іншими діючими нормативно-правовими актами, цілеспрямовано було створено окупаційну адміністрацію Російської Федерації - «Военно-гражданская администрация Запорожской области», яку очолив ОСОБА_9 з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю на захопленій військовим шляхом та тимчасово окупованій території Запорізької області, а також реалізації узурпованих владних повноважень.
Нормативно правовим актом, який регламентує питання проведенню всеукраїнського референдуму, є Закон України «Про всеукраїнський референдум», прийнятий 26.01.2021. Так, частиною 2 статті 15 вказаного Закону передбачено, що Всеукраїнський референдум щодо зміни території України призначається Верховною Радою України відповідно до Конституції України. Крім того, в частині 1 статті 20 вказаного Закону зазначено, що у разі введення воєнного чи надзвичайного стану в Україні або окремих її місцевостях призначення (проголошення) та проведення всеукраїнського референдуму забороняється.
При цьому, положеннями п. 6 ч.1 ст.1-1 Закону №1207-VІІ визначено, що окупаційна адміністрація рф - це сукупність державних органів і структур Російської Федерації, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних Російській Федерації самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях, та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб'єктів адміністративних послуг.
У той же час, 26.07.2022, указом голови військово-цивільної адміністрації Запорізької області ОСОБА_9 № 165-р створено незаконний орган влади - т.зв. «Избирательная комиссия Запорожской области».
Далі, ОСОБА_9 , знаходячись у палаці культури «ім. Т.Г. Шевченко», розташованому за адресою: Запорізька область, м. Мелітополь, пл. Перемоги, 4, організував та провів збори мешканців громади із залученням численних представників російських та місцевих окупаційних ЗМІ, на якому в штучно створеній урочистій обстановці, з використанням російської державної символіки, створюючи враження в присутніх осіб щодо їх певної причетності до цієї нібито значущої події, маніпулюючи таким чином їх дійсним сприйняттям подій та їх наслідків, підписав розпорядження - «О подготовке организации проведения референдума Избирательной комиссией Запорожской области» № 195-р від 08.08.2022, відповідно до якого доручив створеній виборчій комісії пропрацювати та надати до військово-цивільної адміністрації Запорізької області пропозиції з організаційного, матеріально- технічного та іншого забезпечення заходів до підготовки до проведення референдуму про входження Запорізької області до складу РФ.
Крім того, 20.09.2022 ОСОБА_9 , будучи головою військово-цивільної адміністрації Запорізької області, використовуючи владні повноваження, видав указ №356-у, відповідно до якого, зокрема:
1) призначив референдум Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу РФ на правах суб'єкта РФ;
2) виніс питання на референдум щодо голосування за вихід Запорізької області із складу України, утворення Запорізької області самостійної держави та входження її до складу РФ на правах суб'єкта РФ, а саме: «Ви за вихід Запорізької області зі складу України, утворення Запорізькою областю самостійної держави і входження її до складу Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації?», відповідь: «так» або «ні»»;
3) затвердив положення про референдум Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу РФ на правах суб'єкта РФ;
4) у цілях забезпечення умов для реалізації прав на участь у референдумі, а також безпеки для учасників референдуму, членів комісій референдуму, наглядачів, представників засобів масової інформації визначив дні голосування на референдумі 23 вересня - 27 вересня 2022 року.
Так встановлено, що протягом серпня-вересня 2022 року (точна дата та час судом не встановлені), ОСОБА_8 , перебуваючи на території с. Ботієве Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, яка з 24.02.2022 та на час розгляду кримінального провадження є тимчасово окупованою Російською Федерацією територією України, діючи умисно, із власних корисливих мотивів, за передньою змовою з невстановленими досудовим розслідуванням особами із числа місцевих мешканців, які увійшли до складу т.зв. «участковая избирательная комиссия № 278», а також іншими невстановленими судом особами з числа окупаційної адміністрації, що діє на території Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій та бажаючи проявити себе перед вищим військово-політичним керівництвом держави-агресора РФ та окупаційною адміністрацією, будучи проросійськи налаштованою особою, з метою остаточного встановлення окупаційної влади Російської Федерації на тимчасово окупованій території Запорізької області, взяв безпосередню участь в організації та проведенні на території вказаного населеного пункту незаконного референдуму щодо входження Запорізької області до складу Російської Федерації, призначеного указом зазначеної окупаційної адміністрації держави-агресора «про призначення референдуму Запорізької області про вихід Запорізької області із складу України та про входження Запорізької області до складу Російської Федерації на правах суб'єкта Російської Федерації» №356-у від 20.09.2022, який було безпосередньо проведено в період з 23 по 27 вересня 2022 року на тимчасово окупованій території Запорізької області, як заступник голови т.зв. «участковая избирательная комиссия № 278», що розташована за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ботієве, вул. Незалежності, буд. 64.
У подальшому, протягом вересня 2022 року, ОСОБА_10 , перебуваючи на тимчасово окупованій території с. Ботієве Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, діючи умисно, за передньою змовою із невстановленими судом особами із числа місцевих мешканців, які увійшли до складу т.зв. «участковая избирательная комиссия № 278», а також іншими невстановленими судом особами із числа окупаційної адміністрації, що діє на території Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області, достовірно усвідомлюючи протиправність своїх дій і передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків, здійснив необхідні організаційні заходи до проведення незаконного референдуму, а саме проводив агітацію та пропаганду серед місцевого населення щодо необхідності проведення голосування, а також особисто відвідував місця проживання мешканців вищевказаних сіл з метою проведення голосування, маючи при собі відповідну урну та бюлетені для голосування.
Після проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Запорізької області в період 23-27 вересня 2022 року щодо входження Запорізької області до складу Російської Федерації, окупаційна адміністрація держави-агресорй РФ - т.зв. «Военно-гражданская администрация Запорожской области» остаточно узурпувала всі владні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування на тимчасово окупованій території Запорізької області.
Також, 29.09.2022 президентом держави-агресора РФ видано указ - «О признании Запорожской области» №685, відповідно до якого держава-агресор РФ визнає державний суверенітет та незалежність тимчасово окупованої території Запорізької області, посилаючись на незаконний референдум щодо входження Запорізької області до складу РФ, що відбувся 27.09.2022.
Окрім цього, 04.10.2022 державою-агресором РФ прийнято закон «О принятии в Российскую Федерации Запорожской области и образовании в составе Российской Федерации нового субъекта - Запорожской области» №7-ФКЗ.
Після цього, головою окупаційної адміністрації держави-агресора РФ - т.зв. «Военно-гражданская администрация Запорожской области», всупереч вимог Конституції України та Виборчого Кодексу України, видано укази - «Об утверждении Положения о выборах депутатов Законодательного Собрания Запорожской области первого созыва» №120-у від 29.05.2023 та «Об утверждении Положения о выборах депутатов представительных органов муниципальных образований в Запорожской области первого созыва» №121-у від 29.05.2023, якими фактично розпочато організацію та підготовку, направлену на проведення незаконних виборів, а саме т.зв. «виборів депутатів законодавчого зібрання Запорізької області першого скликання» (мовою оригіналу - выборов депутатов Законодательного Собрания Запорожской области первого созыва) на тимчасово окупованій території Запорізької області.
16.08.2023, відповідно до рішення №13/2 територіального підрозділу незаконного органу влади - т.зв. «Центральная Избирательная комиссия Запорожской области», а саме - т.зв. «Территориальная Избирательная комиссия №5» - «О регистрации списка кандидатов в депутаты Приазовского окружного Совета депутатов первого созыва, выдвинутого Региональным отделением Социалистической политической партии «СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ - ПАТРИОТЫ - ЗА ПРАВДУ» в Запорожской области», зареєстровано список кандидатів у незаконний орган влади - мовою оригіналу - «Приазовский окружной Совет депутатов Запорожской области», створений на тимчасово окупованій території смт Приазовське Мелітопольського району Запорізької області від російської політичної партії держави-агресора Російської Федерації мовою оригіналу «Социалистическая политическая партия «СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ - ПАТРИОТЫ - ЗА ПРАВДУ», де одним із кандидатів зареєстровано ОСОБА_11 .
У подальшому, після організації та проведення незаконних виборів, а саме: т.зв. «виборів депутатів законодавчого зібрання Запорізької області першого скликання» (мовою оригіналу - «выборов депутатов Законодательного Собрания Запорожской области первого созыва») та т.зв. «виборів депутатів представницьких органів муніципальних утворень в Запорізькій області» (мовою оригіналу - «выборов депутатов представительных органов муниципальных образований в Запорожской области первого созыва»), які проходили в період з 29.05.2023 по 12.09.2023, рішенням №19/1 від 12.09.2023 територіального підрозділу незаконного органу влади - т.зв. «Центральная Избирательная комиссия Запорожской области», а саме - т.зв. «Территориальная Избирательная комиссия №5» - «Об установлении результатов выборов депутатов Приазовского окружного Совета депутатов первого созыва» ОСОБА_10 добровільно обраний депутатом першого скликання від політичної партії держави-агресора Російської Федерації мовою оригіналу - «Социальная политическая партия «СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ - ПАТРИОТЫ - ЗА ПРАВДУ» у незаконний орган влади мовою оригіналу - «Приазовский окружной Совет депутатов первого созыва по единому избирательному округу», створений на тимчасово окупованій території смт Приазовське Мелітопольського району Запорізької області.
Суд першої інстанції дійшов до висновку про винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.28 ч. 5 ст.111-1, ч. 5 ст.111-1 КК України.
В апеляційній скарзі захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 не погоджується з оскаржуваним вироком, вважає його незаконним, необґрунтованим та невмотивованим у зв'язку з невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування скарги наголошує, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про доведеність вини ОСОБА_8 за ч. 2 ст. 28, ч. 5 ст. 111-1 та ч. 5 ст. 111-1 КК України, тоді як надані стороною обвинувачення докази, на переконання захисту, не утворюють належного, допустимого, безперервного і внутрішньо узгодженого ланцюга доказування, достатнього для висновку про винуватість особи поза розумним сумнівом.
Захисник виходить із того, що сам по собі факт перебування особи на тимчасово окупованій території, а також наявність у матеріалах провадження окремих відомостей про її можливий контакт із представниками окупаційних структур ще не є безумовним та достатнім доказом того, що така особа діяла добровільно, усвідомлено, з прямим умислом і з метою сприяння державі-агресору чи створеним нею незаконним органам влади.
На думку сторони захисту, обвинувальний вирок ґрунтується переважно на припущеннях, а не на доказах, які б переконливо встановлювали саме кримінально карану поведінку ОСОБА_8 .
Захисник зазначає, що під час судового розгляду не було здобуто достовірних та беззаперечних даних про те, що обвинувачений виконував організаційно-розпорядчі функції під час проведення так званого «референдуму», самостійно приймав рішення, координував інших осіб, розподіляв обов'язки між учасниками незаконної виборчої комісії, вчиняв активні дії з підготовки чи реалізації незаконного голосування або мав реальний вплив на сам процес його проведення.
На переконання захисту, сторона обвинувачення фактично ототожнила фізичну присутність особи в певному місці та в певний час із доведеністю її активної участі у вчиненні інкримінованого злочину, що є неприпустимим, оскільки об'єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 5 ст. 111-1 КК України, потребує встановлення конкретних, активних, суспільно небезпечних дій, а не лише загальних припущень або похідних висновків.
Окремо захист наполягає на тому, що матеріали провадження не містять належних доказів добровільності дій ОСОБА_8 . Саме ця обставина, на думку захисника, має ключове значення для правильної кримінально-правової оцінки, оскільки у справах, пов'язаних із діями цивільних осіб на тимчасово окупованій території, суд зобов'язаний встановити не лише зовнішній факт участі в певних процесах, а й реальну свободу волевиявлення особи, відсутність фізичного чи психічного примусу, відсутність погроз, страху за життя та здоров'я, а також можливість фактичної відмови від виконання вимог окупаційної адміністрації без настання негативних наслідків.
Захисник вказує, що суд першої інстанції не дослідив належним чином обстановку, в якій перебував обвинувачений, не з'ясував характеру взаємовідносин ОСОБА_8 з окупаційною владою, не встановив, чи чинився на нього тиск, хто саме із представників окупаційних структур контактував із ним, у якій формі висувалися вимоги, чи були реальні погрози, а також чи мав він об'єктивну можливість уникнути виконання нав'язаних дій.
За твердженням захисту, сама наявність окупаційного режиму, повного військового та адміністративного контролю над територією, залежність цивільного населення від окупаційних структур у питаннях безпеки, продуктів харчування, пересування, доступу до медичної допомоги та засобів існування вже обумовлює вкрай високий рівень психологічного примусу, який не може ігноруватися судом.
У цьому зв'язку захисник посилається на положення ст. 40 КК України та зазначає, що кримінальна відповідальність можлива лише за наявності вільного волевиявлення та вини у формі умислу.
На його думку, під час розгляду справи належним чином не доведено саме суб'єктивну сторону інкримінованих ОСОБА_8 діянь, тобто не встановлено, що він діяв свідомо, добровільно, з прямим умислом на сприяння окупаційній адміністрації та з метою зміцнення незаконних органів влади.
Захист акцентує увагу на тому, що відсутність доказів умислу виключає повноцінний склад злочину, адже склад кримінального правопорушення утворюється лише у сукупності його об'єктивних та суб'єктивних ознак. Відсутність хоча б однієї з них, як вважає адвокат, унеможливлює постановлення обвинувального вироку.
Щодо епізоду, пов'язаного з так званим «обранням депутатом» до незаконного органу окупаційної влади, захисник зазначає, що сам по собі формальний запис про результати псевдовиборів або фіксація прізвища особи в документах окупаційних органів ще не свідчить про реальне здійснення нею функцій представника незаконної влади.
На думку сторони захисту, в матеріалах справи відсутні конкретні дані про те, що ОСОБА_8 після такого «обрання» фактично реалізовував владні повноваження, брав участь у роботі незаконного представницького органу, приймав будь-які рішення, голосував за нормативні чи індивідуальні акти, розпоряджався ресурсами, впливав на діяльність органів місцевого управління або виконував інші реальні функції, які б свідчили про його свідоме і дієве входження до системи окупаційної адміністрації.
Захист підкреслює, що за відсутності доказів реальної службової чи представницької діяльності формальний статус не може автоматично визнаватися завершеним складом злочину, оскільки для кримінальної відповідальності необхідно встановити не зовнішнє найменування статусу, а конкретний зміст фактичної поведінки особи.
Адвокат також звертає увагу апеляційного суду на те, що показання свідків, покладені судом першої інстанції в основу вироку, не є достатніми за змістом і переконливістю для доведення вини обвинуваченого.
На думку захисту, допитані свідки не володіли безпосередньою та повною інформацією про обставини життя ОСОБА_8 на окупованій території, його сімейний і матеріальний стан, стан здоров'я, характер спілкування з представниками окупаційних структур, наявність чи відсутність погроз або примусу, а також не могли достеменно знати, якою мірою його дії були вільними та самостійними.
Саме тому, як стверджує захист, такі показання можуть відображати лише зовнішнє сприйняття окремих епізодів, але не дають достатніх підстав для категоричного висновку про добровільну співпрацю з окупаційною владою.
Крім того, адвокат наголошує, що стороною обвинувачення не подано оригіналів документів, які б безпосередньо підтверджували призначення, працевлаштування або інше належне оформлення ОСОБА_8 у складі незаконної виборчої комісії, а тому письмові матеріали не можуть вважатися безспірним доказом тієї ролі, яку йому інкримінує обвинувачення.
Крім того, захист стверджує, що суд неправильно застосував норми матеріального права, не врахувавши особливостей правового режиму тимчасово окупованої території та норм міжнародного гуманітарного права. Адвокат наголошує, що цивільні особи, які залишилися на окупованій території, не є «стороною війни», а перебувають у стані фактичної залежності від окупаційної влади, яка здійснює повний контроль над базовими умовами їхнього існування.
Із цього захист робить висновок, що будь-яка взаємодія цивільної особи з окупаційними структурами не може автоматично розцінюватися як добровільна колабораційна діяльність без ретельної перевірки наявності примусу, мотивів виживання, відсутності альтернативної поведінки та реальних умов, у яких перебувала особа.
На переконання адвоката, суд першої інстанції формально підійшов до оцінки цих обставин, не надавши належного значення тому, що окупація як правовий і фактичний режим сама по собі істотно впливає на свободу вибору цивільного населення.
Захисник зазначає, що суд не перевірив належним чином походження, спосіб отримання та доказову якість частини матеріалів, використаних стороною обвинувачення, а також не дав належної оцінки їх взаємозв'язку і допустимості в сукупності. Посилаючись на практику ЄСПЛ щодо доктрини «плодів отруйного дерева», адвокат вказує, що у разі неналежності первинного джерела інформації усі похідні докази, отримані на його підставі, також втрачають допустимість.
Захисник також наголошує, що стороною обвинувачення не було належним чином виконано обов'язок доказування, передбачений ст. 92 КПК України, оскільки в суді першої інстанції не було подано повної та конкретної деталізації інкримінованих ОСОБА_8 дій, не розкрито змісту його ролі в кожному з епізодів, не доведено форму вини, мотив та мету його поведінки, а також не спростовано альтернативну версію події, на якій наполягав захист, а саме можливість вчинення певних дій в умовах примусу, страху та відсутності реальної свободи вибору.
З огляду на це адвокат доходить висновку, що у справі не доведено події кримінального правопорушення саме в тому обсязі та в тій правовій кваліфікації, які покладені в основу обвинувального вироку.
Просить апеляційний суд вирок суду першої інстанції скасувати і закрити кримінальне провадження у зв'язку з невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи в суді і вичерпні можливості їх отримання.
В судовому засіданні апеляційного суду захисник обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 підтримав апеляційну скаргу без доповнень та просив її задовольнити.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор ОСОБА_6 заперечував проти доводів апеляційної скарги захисника, вирок суду першої інстанції вважав законним і обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Заслухавши доповідь судді, захисника обвинуваченого, прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі і провівши судові дебати, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Кримінальне провадження щодо ОСОБА_8 розглядалось у суді першої інстанції у порядку, передбаченому главою 24-1 Особливості спеціального досудового розслідування кримінальних правопорушень КПК України.
Відповідно до вимог ч.3 ст.323 КПК України, судовий розгляд у кримінальному провадженні щодо злочинів, зазначених у частині другій статті 297-1 цього Кодексу, може здійснюватися за відсутності обвинуваченого (in absentia), якщо стосовно нього уповноваженим органом прийнято рішення про передачу його для обміну як військовополоненого та такий обмін відбувся.
За наявності таких обставин за клопотанням прокурора, до якого додаються матеріали про те, що обвинувачений знав або повинен був знати про розпочате кримінальне провадження, суд постановляє ухвалу про здійснення спеціального судового провадження стосовно такого обвинуваченого.
Процедури «in absentia» припускають деякий відступ від загальних правил кримінального процесу.
Особливе значення при цьому надається питанню про забезпечення прав відсутнього в залі судового засідання підсудного.
У прецедентній практиці Європейського Суду з прав людини були вироблені критерії, яким має відповідати таке провадження.
При цьому Суд у своїх рішеннях неодноразово наголошував на необхідності забезпечення процесуальних прав і гарантій осіб, що беруть участь у кримінальному процесі.
До таких прав, що підлягають безумовному дотриманню, насамперед, відносяться: право бути присутнім під час розгляду справи, право на захисника, право бути вислуханим, право оскаржити заочний вирок.
Так, у рішенні «Медєніца проти Швейцарії» Європейський Суд з прав людини зазначив, що існування процедури заочного кримінального провадження не викликає заперечень лише за умови, що при цьому дотримуються гарантії, що забезпечують права людини, закріплені Конвенцією.
Ключове значення в цьому випадку відіграє повідомлення особи про порушене проти неї кримінальне провадження, яке мало бути здійснено відповідно до процесуальних і матеріальних вимог, що гарантують ефективне здійснення її прав, при тому, що неясна і неофіційна інформація є недостатньою (справа «Сейдовіч проти Італії»).
Відповідно до вимог статті 297-5 КПК України, повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов'язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті.
З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
У цьому провадженні вказаних вимог було дотримано як під час досудового розслідування, так і під час судового розгляду, а також апеляційного провадження, що стороною захисту не заперечується на не спростовано.
Зокрема, повістка про виклик обвинуваченого в судове засідання суду апеляційної інстанції була опублікована у ЗМІ загальнодержавної сфери розповсюдження «Урядовий кур'єр» випуск №54 (8246) від 10.03.2026 року, повідомлення про дату, час та місце розгляду провадження також розміщено на офіційному веб-сайті Судової влади.
Згідно з вимогами ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції під час розгляду даного кримінального провадження ретельно дослідив зібрані по справі докази в їх сукупності, надав цим доказам належну юридичну оцінку, правильно встановив фактичні обставини справи та обґрунтовано визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст.28 ч.5 ст.111-1, ч. 5 ст.111-1 КК України.
Як зазначено вище, судовий розгляд зазначеного провадження здійснювався за відсутністю обвинуваченого у спеціальному судовому провадженні, рішення про проведення якого було належним чином вмотивоване, є законним та обґрунтованим.
У зв'язку з цим ОСОБА_8 не був допитаний судом в якості обвинуваченого по суті висунутого йому обвинувачення.
Разом з тим, як зазначено вище, судом при проведенні спеціального судового провадження були виконані вимоги, передбачені статтею 297-5 КПК України.
Захист обвинуваченого за призначенням здійснював фахівець в галузі права - адвокат ОСОБА_7 .
У ході судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 судом були досліджені численні письмові докази, які є релевантними та допустимими відповідно до вимог КПК України.
Так, у судовому засіданні суду першої інстанції було безпосередньо допитано свідків та досліджено письмові докази, які у своїй сукупності підтвердили як участь ОСОБА_8 в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Запорізької області, так і його подальше добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Зокрема, судом були досліджені показання свідка ОСОБА_12 , який пояснив, що він є старостою Ботієвського старостинського округу та 27.09.2022 виїхав з тимчасово окупованої території на підконтрольну Україні територію. Свідок повідомив, що під час його перебування на тимчасово окупованій території місцеві мешканці розповідали йому про те, що ОСОБА_8 ходив вулицями з урною та журналом у супроводі військового РФ, і таку ж інформацію йому повідомила дружина.
Також свідок зазначив, що голосування на так званому референдумі щодо входження Запорізької області до складу РФ відбувалося з 23 по 27 вересня 2022 року, а вже у 2023 році він побачив у місцевих телеграм-каналах інформацію про те, що ОСОБА_8 балотувався від російської партії як кандидат у депутати незаконно створених місцевих органів влади.
Після того, як ОСОБА_8 став депутатом, він, за словами свідка, почав працювати в охороні Ботієвських вітряків. Окрім цього, свідок звернув увагу на те, що до окупації ОСОБА_8 жодного відношення до депутатської діяльності не мав, був неодноразово судимий, що свідку було відомо у зв'язку з тим, що останній з 2002 по 2016 роки працював у поліції, а мати ОСОБА_8 стала старостою Ботієвського старостинського округу на тимчасово окупованій території.
Також судом були досліджені показання свідка ОСОБА_13 , яка пояснила, що добре знає ОСОБА_14 як мешканця села, в якому проживає, оскільки він навчався у школі разом із її донькою, будучи трохи старшим за неї.
Свідок повідомила, що ОСОБА_8 є сином місцевої колаборантки, на час розгляду справи є депутатом місцевої ради, одружений та має дитину приблизно 7 років.
Вона підтвердила, що знає про те, що ОСОБА_8 ходив по хатах під час голосування на референдумі, яке тривало приблизно 5 днів. Особливо важливими є її пояснення про подію 26.09.2022, коли ОСОБА_8 разом із чоловіком у військовій формі та зі зброєю прийшов до будинку, де вона проживала до 27.09.2022.
Свідок вказала, що почула голоси людей за парканом, вони покликали її та попросили розписатися в книзі сільради, однак вона відповіла, що ніде розписуватися не буде, після чого вони пішли далі по сусідах.
При цьому в руках ОСОБА_8 тримав урну для голосування та бюлетені. Надалі їй стало відомо, що ОСОБА_8 став місцевим депутатом, а сама вона бачила його фото та відео в соціальних мережах, де він як депутат привозив іграшки до дитсадка та пакети мешканцям громади до різних свят.
Окрім усних доказів, суд першої інстанції дослідив значний обсяг письмових доказів, які послідовно підтвердили обставини, викладені свідками.
Так, відповідно до даних протоколу огляду від 06.05.2024 та додатку до нього - диска DVD-R, було досліджено інформацію, розміщену в мережі Інтернет, у тому числі в соціальних мережах та в системі миттєвого обміну повідомленнями «Telegram», яка стосувалася організації та проведення незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Запорізької області.
У ході цього огляду було виявлено телеграм-канал під назвою « ІНФОРМАЦІЯ_2 », де зафіксовано низку публікацій, що послідовно висвітлювали підготовку, призначення, проведення та підбиття підсумків незаконного референдуму.
Зокрема, виявлено публікацію від 14.07.2022 о 14:09 під назвою «ІНФОРМАЦІЯ_8», публікацію від 14.07.2022 о 21:15 під назвою «Сегодня принял участие в большой пресс-конференции, на которой присутствовали представители международных средств массовой информации» з відеозаписом тривалістю 02 хв. 03 сек., публікацію від 23.07.2022 о 17:48 під назвою «Подписан указ о создании избирательной комиссии Запорожской области», а також публікацію від 28.07.2022 о 16:45 під назвою «Сегодня провел рабочую встречу с главами районных и городских администраций».
Судом також було встановлено, що у вказаному телеграм-каналі містилась публікація від 08.08.2022 о 14:26, у якій повідомлялося про проведення форуму общественного движения «Мы вместе с Россией» Запорожской области, на якому було зачитано проєкт резолюції з пропозицією провести референдум про входження Запорізької області до складу Російської Федерації, підтриманий більш як 700 делегатами, а також про підписання розпорядження Центральної виборчої комісії Запорізької області щодо опрацювання питання організації проведення такого референдуму.
Ця публікація супроводжувалася відеозаписом тривалістю 00 хв. 42 сек. Далі було виявлено публікацію від 08.08.2022 о 22:16, в якій містився текст про доручення виборчій комісії опрацювати та подати пропозиції щодо організаційного, матеріально-технічного та іншого забезпечення заходів підготовки до проведення референдуму про входження Запорізької області до складу РФ.
У межах огляду цієї публікації також було виявлено фотографію документа окупаційної адміністрації - так званої «Военно-гражданской администрации Запорожской области» під назвою «Распоряжение Главы Военно-гражданской администрации Запорожской области "О подготовке организации проведения Референдума Избирательной комиссией Запорожской области"» № 195-р від 08.08.2022.
Крім цього, у вказаному телеграм-каналі було виявлено публікацію від 20.09.2022 о 16:56, в якій ішлося про те, що момент для прийняття рішення щодо територіальної належності Запорізької області настав, що технічно все готово, безпека виборчих дільниць забезпечена, а сам референдум відбудеться з 23 по 27 вересня 2022 року.
У ході огляду цієї публікації встановлено також наявність фотографії документа окупаційної адміністрації під назвою «Распоряжение Главы Военно-гражданской администрации Запорожской области "О назначении референдума Запорожской области"» № 356-у від 20.09.2022.
Надалі зафіксовано публікацію від 23.09.2022 о 15:28 з відеозаписом тривалістю 00 хв. 3 сек. та текстом, у якому мешканців Запорізької області вітали з початком референдуму та повідомляли, що всі виборчі дільниці приступили до роботи, безпека забезпечена, а все необхідне для роботи референдуму підготовлено.
Також було досліджено публікацію від 27.09.2022 о 23:32 з відеозаписом тривалістю 00 хв. 47 сек., у якій повідомлялося, що оброблено 100% бюлетенів, а за входження до складу РФ проголосували 93,11% виборців, при цьому вказувались показники явки по регіонах, зокрема: Мелітополь - 96,78%, Енергодар - 95,25, Бердянськ - 94,10%, Василівка і Василівський район - 90,47%, Мелітопольський район - 90,01%, Чернігівка і Чернігівський район - 89,39%, Бердянський район - 89,6%, Пологи і Пологівський район - 88,79%, а на виборчих дільницях у Росії за входження Запорізької області до складу РФ проголосували 97,81% виборців від тих, хто взяв участь у голосуванні.
Додатково була встановлена публікація від 28.09.2022 о 23:32 з відеозаписом тривалістю 01 хв. 24 сек. і текстом «Решение избирательной комиссии Запорожской области 93,11% от принявших участие в голосовании за вступление в Российскую Федерацию».
Водночас, відповідно до даних протоколу огляду від 03.09.2024 та додатку до нього - диска DVD-R, було досліджено інформацію з мережі Інтернет, соціальних мереж і Telegram щодо протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_8 як особи, добровільно обраної депутатом першого скликання від політичної партії держави-агресора РФ «Социалистическая партия "СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ - ПАТРИОТЫ - ЗА ПРАВДУ"» до незаконного органу влади - «Приазовский окружной Совет депутатов первого созыва по единому избирательному округу», створеного на тимчасово окупованій території смт Приазовське Мелітопольського району Запорізької області.
У ході цього огляду було виявлено телеграм-канал «Справедливая Россия Запорожской области», де містилася публікація від 16.01.2024 о 17:39 про подяку депутату партії «СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ - ЗА ПРАВДУ» ОСОБА_15 за подаровану ялинку для Ботіївського дитячого садка № 11 «Солнышко».
Також виявлено публікацію від 03.06.2024 о 17:16, в якій колектив того ж дитячого садка висловлював подяку депутату ОСОБА_15 за цінну допомогу, завдяки якій дитячий садок зміг придбати нові іграшки і книжки. Під час огляду цієї публікації було зафіксовано п'ять графічних зображень, де на другій, третій та п'ятій фотографіях, серед інших осіб, містилася особа чоловічої статі, одягнена в тактичну куртку чорного кольору, штани камуфльованого типу та кросівки чорного кольору, яка візуально схожа на громадянина України ОСОБА_8 .
Окрім цього, було досліджено публікацію від 04.06.2024 о 09:00, у якій зазначалося, що депутат від партії «СПРАВЕДЛИВАЯ РОССИЯ - ЗА ПРАВДУ» ОСОБА_16 взяв участь у масштабному суботнику в селах Ботієво і Строганівка, а також публікацію від 05.06.2024 о 13:49, у якій глава Приазовського муніципального округу ОСОБА_17 висловив вдячність і відзначив заслуги депутата ОСОБА_18 , вручивши йому грамоту за активну діяльність, спрямовану на підтримку військовослужбовців, надання гуманітарної допомоги цивільному населенню та активну соціальну роботу.
Крім цього, у ході огляду системи миттєвого обміну повідомленнями «Telegram» було виявлено телеграм-канал « ІНФОРМАЦІЯ_3 », де після пошуку за словом « ОСОБА_14 » встановлено низку публікацій, що також прямо підтверджують діяльність ОСОБА_8 як незаконно обраного депутата.
Зокрема, виявлено публікацію від 25.04.2024 о 11:28, яка містить текст про висадження саджанців хвойних дерев і кущів на території Ботіївської школи, де окрема подяка висловлювалася старості ОСОБА_20 та депутату ОСОБА_8 .
Також виявлено публікацію від 01.06.2024 о 14:11, у якій ішлося про проведення Міжнародного дня захисту дітей у Ботіївському будинку культури, а серед осіб, яким висловлювалася подяка за активну участь в організації заходу, окремо були зазначені староста сіл Ботієво, Строганівка і Бабанівка ОСОБА_20 та депутат партії «Справедливая Россия» ОСОБА_8 .
Ця публікація містила 6 фотографій, на другій, третій і четвертій з яких, серед інших осіб, було зафіксовано чоловіка у футболці чорного кольору, штанах та кросівках сірого кольору, який візуально схожий на ОСОБА_8 .
Згідно з даними протоколу огляду від 09.09.2024 та додатку до нього - диска DVD-R, досліджено інформацію з мережі Інтернет, у тому числі із соціальних мереж, яка містила відомості щодо протиправної діяльності ОСОБА_8 як депутата першого скликання від політичної партії держави-агресора РФ у незаконному органі влади «Приазовский окружной Совет депутатов первого созыва по единому избирательному округу».
Так, під час огляду було виявлено веб-сайт «Офіціальний сайт правительства Запорожской области», де в розділі «Документы» - «Муниципальные образования» - «Приазовский муниципальный округ» були опубліковані нормативно-правові акти незаконного органу влади, створеного на тимчасово окупованій території, а саме: «Решение №1» «Об утверждении Регламента Приазовского окружного Совета депутатов» від 22.09.2023, «Решение №19» «Об утверждении персонального состава постоянных комиссий Приазовского окружного Совета депутатов первого созыва» від 27.09.2023 та «Решение №21» «Устав муниципального образования "Приазовский муниципальный округ Запорожской области"» від 26.10.2023. Подальшим оглядом веб-сайтів мережі Інтернет після введення пошукового запиту « ОСОБА_14 » було виявлено веб-сайт під назвою «Социалистическая политическая партия Справедливая Россия - Патриоты - За правду», де, серед іншого, був розміщений список депутатів незаконного органу влади «Приазовский окружной Совет депутатов первого созыва по единому избирательному округу», і серед них зафіксовано « ОСОБА_14 » як депутата.
Дані протоколу огляду від 13.09.2024 та додатку до нього - диска DVD-R підтвердили також факт створення незаконного органу влади «Приазовский окружной совет депутатов» на тимчасово окупованій території Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області та його незаконної реєстрації як юридичної особи в російському реєстрі юридичних осіб - «Едином государственном реестре юридических лиц».
Під час огляду веб-сайтів мережі Інтернет було виявлено офіційний сайт податкової служби РФ «Федеральная налоговая служба», який використовується для «ПРЕДОСТАВЛЕНИЕ СВЕДЕНИЙ ИЗ ЕГРЮЛ/ЕГРИП В ЭЛЕКТРОННОМ ВИДЕ». Після введення пошукових запитів «совет» та регіону «90-ЗАПОРОЖСКАЯ ОБЛ» було встановлено відомості про юридичну особу «ПРИАЗОВСКИЙ ОКРУЖНОЙ СОВЕТ ДЕПУТАТОВ» із такими реквізитами: Запорожская область, ОГРН 1239000010457, дата присвоєння ОГРН - 02.10.2023, ИНН - 9001021507, КПП - 900101001, председатель - ОСОБА_22 .
На цій сторінці містилася виписка з ЄДРЮЛ у вигляді PDF-файлу під назвою «ВЫПИСКА из Единого государственного реестра юридических лиц», у якій було зазначено, що юридична особа внесена до ЕГРЮЛ 02.10.2023, має місцезнаходження і юридичну адресу: «272401, ЗАПОРОЖСКАЯ ОБЛАСТЬ, М.О. ПРИАЗОВСКИЙ, ПГТ. ПРИАЗОВСКОЕ, УЛ. ПОКРОВСКАЯ, Д. 31», де головою вказано ОСОБА_22 , а адреса місця реєстрації збігається з адресою Приазовської селищної ради, ЄДРПОУ 20527198.
У графі № 12 було зазначено, що «ПРИАЗОВСКИЙ ОКРУЖНОЙ СОВЕТ ДЕПУТАТОВ» зареєстрований як юридична особа 02.10.2023, у графі № 15 вказано реєстраційний орган - «Межрайонная инспекция Федеральной налоговой службы № 1 по Запорожской области», розташований за адресою: «Запорожская область, м. р-н Мелитопольский, г.п. Мелитопольское, г. Мелитополь, ул. Беляева, д. 57А», а у графах № 17-25 зазначено, що право діяти без довіреності від імені юридичної особи має председатель ОСОБА_22 , ИНН НОМЕР_8.
У графах № 26-30 зазначено, що ця юридична особа перебуває на податковому обліку в тому ж органі, має ИНН юридического лица 9001021507 та КПП юридического лица 900101001. Таким чином, цим оглядом встановлено фактичну реєстрацію незаконного органу влади у російському державному реєстрі.
Суд також дослідив дані протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 26.09.2024 та додатку до нього - диска DVD-R за участю свідка ОСОБА_13 , під час якого свідок впізнала на фото під № 3 ОСОБА_8 як особу, яку вона бачила та з якою спілкувалася востаннє під час проведення незаконного референдуму в с. Ботієве, коли він приходив до неї додому для проведення голосування у супроводі військового або поліцейського з автоматом, тримаючи урну для голосування в руках.
Окрім того, протоколом огляду від 26.09.2024 за участю свідка ОСОБА_13 було досліджено інформацію, розміщену в Telegram, а саме в телеграм-каналі «Справедливая Россия Запорожской области», що містить відомості щодо протиправної діяльності ОСОБА_8 як добровільно обраного депутата першого скликання.
Під час огляду фотографій до публікації від 03.06.2024, розміщеної о 17:16, свідок ОСОБА_13 впізнала в чоловікові у тактичній куртці чорного кольору, штанах камуфльованого типу та кросівках чорного кольору ОСОБА_8 .
Також під час огляду публікації від 01.06.2024 о 14:11 в телеграм-каналі «Ботиево, Строгоновка, Бабановка» свідок на фотографіях 2, 3, 4 впізнала в чоловікові, одягненому у футболку чорного кольору, штани та кросівки чорного кольору, саме ОСОБА_8 . Аналогічно, за даними протоколу огляду від 26.09.2024 за участю свідка ОСОБА_12 ті ж самі зображення в тих самих публікаціях були впізнані ним як зображення ОСОБА_8 .
Важливе значення для доведення ролі ОСОБА_8 у структурі незаконного референдуму мали й дані протоколу огляду від 20.09.2024, в ході якого було оглянуто оптичний диск DVD-R, що є додатком до протоколу виготовлення копії додатку до протоколу про проведення НСРД від 26.09.2024, з пояснювальним написом: «Додаток до протоколу виготовлення копії додатку до протоколу НСРД, копія додатку до протоколу № 59/14/1031т від 13.11.2022, DVD-R диск реєстр. № 59/14/545т від 13.11.2022».
На цьому носії було виявлено дві папки - «(09_28)» та «(14_48) Референдум». У папці «(14_48) Референдум» містилася інформація з Telegram, а саме обліковий запис « ОСОБА_24 », зареєстрований на номер НОМЕР_1 , яким користувався ОСОБА_25 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який добровільно зайняв посаду в незаконному правоохоронному органі на тимчасово окупованій території м. Енергодар. Подальший огляд показав, що цей обліковий запис є учасником чату «Референдум», де містилося листування щодо організації та проведення у вересні 2022 року незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Запорізької області та документ під назвою «АДРЕСА И ПРЕДСЕДАТЕЛИ УИК (1).docx».
В ході огляду цього документа виявлено список номерів, голів та адрес виборчих дільниць, а також список російських військових і співробітників незаконних правоохоронних органів, причому під порядковим номером 237 у розділі «ФИО председателя. Телефон» була вказана виборча дільниця «278», адреса «с. Ботиево, ул. Независимости, 64» та голова виборчої комісії « ОСОБА_26 ».
Таким чином, цим доказом було підтверджено саме фактичне існування виборчої дільниці № 278 за адресою: Запорізька область, Мелітопольський район, с. Ботієве, вул. Незалежності, буд. 64, де і здійснювалася організація та проведення незаконного референдуму.
Відповідно до протоколу огляду від 20.09.2024, в ході якого оглянуто оптичний диск DVD-R, що є додатком до протоколу виготовлення копії додатку до протоколу про проведення НСРД від 29.01.2023, з пояснювальним написом: «Копія додатку до протоколу № 59/28/336т від 29.01.2023, реєстр. № 59/28/100т від 29.11.2023».
На вказаному носії виявлено інформацію з Telegram, а саме обліковий запис під ім'ям « ОСОБА_27 », зареєстрований на номер НОМЕР_2 , яким користувалася ОСОБА_28 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , яка брала активну участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території Кирилівської громади. Встановлено, що цей обліковий запис був учасником чату «Поселковые советы», де містилося листування з приводу організації та проведення референдуму у вересні 2022 року та документ під назвою «КОМИССИЯ на УИК (сокращен.).xlsx».
При огляді цього документа виявлено список рекомендованих членів комісії для проведення незаконного референдуму із зазначенням посад, персональних даних, адрес проживання, номерів телефонів та населених пунктів.
У пункті під порядковим номером 137 містилися такі дані: ПІБ - « ОСОБА_14 », дата народження - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », рекомендована посада в комісії - «зам. председателя», район - «Мелитопольский», населений пункт - «с. Ботиево», «Номер ИУ по старой номерации» - « НОМЕР_3 », телефон - « НОМЕР_4 ». Окрім цього, було виявлено ще один документ із такою ж назвою «КОМИССИЯ на УИК (сокращен.).xlsx», в якому знову містилися ідентичні дані щодо ОСОБА_8 , включно з датою народження ІНФОРМАЦІЯ_1 , посадою «зам. председателя», населеним пунктом «с. Ботиево» та номером телефону «НОМЕР_4».
Ці документи безпосередньо підтверджують включення ОСОБА_8 до складу незаконної виборчої комісії саме як заступника голови.
Також судом були досліджені дані протоколу огляду від 20.09.2024, в ході якого оглянуто оптичний диск DVD-R, що є додатком до протоколу виготовлення копії від 26.09.2024, із пояснювальним написом: «Копія додатку до протоколу № 59/2/4-558т від 02.03.2023, реєстр. № 59/2/4-66т від 02.02.2023».
На цьому носії містився файловий масив « НОМЕР_5 » з електронною інформацією облікового запису під ім'ям « ОСОБА_29 » в Telegram, зареєстрованого на номер НОМЕР_5 , яким користувалася ОСОБА_30 , ІНФОРМАЦІЯ_6 .
У ході аналізу цього файлового масиву встановлено, що ОСОБА_31 спілкувалася з посадовими особами та співробітниками окупаційної адміністрації держави-агресора - так званої «Администрация Приазовского сельского поселения Мелитопольского района Запорожской области», попередня назва якої - «Приазовская поселковая Администрация Мелитопольского района Запорожской области». Під час огляду було також виявлено та зафіксовано відомості про співробітника окупаційної адміністрації, а саме: « ОСОБА_14 », дата народження - « ІНФОРМАЦІЯ_1 », посада - «сторож», абонентський номер телефону - « НОМЕР_6 », адреса проживання - « АДРЕСА_1 », паспорт РФ - « НОМЕР_7 выдан 10.11.2022 МВД по Республике Крым 910-031».
Крім того, встановлено, що ОСОБА_31 була учасником групи під назвою «Приємная», де містилися відомості щодо співробітників окупаційної адміністрації, у тому числі щодо ОСОБА_8 , у документах «работники РФ 23.docx» та «список персонала дни рожд 02.23.docx».
Також у листуванні з користувачем « ОСОБА_32 » був виявлений документ «ЗП 01.23.xlsx», де зазначалися посади та заробітна плата кожного співробітника окупаційної адміністрації, в тому числі ОСОБА_8 .
Крім наведеного, судом було досліджено дані протоколу огляду від 20.09.2024, в ході якого оглянуто оптичний диск DVD-R, що є додатком до протоколу виготовлення копії від 26.09.2024, із пояснювальним написом: «Копія додатку до протоколу № 59/5/6/3-4289т від 30.09.2023, реєстр. № 59/5/6/3-932т від 05.09.2023».
На цьому носії містився файловий масив «фаcvkr_iziko» з відомостями у вигляді повідомлень з електронної поштової скриньки, якою користувалася ОСОБА_33 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , яка добровільно зайняла посаду голови в незаконному органі влади - так званій «Избирательная комиссия Запорожской области», створеній на тимчасово окупованій території м. Мелітополь, після чого брала участь в організації та проведенні незаконного референдуму щодо входження Запорізької області до складу РФ, а також незаконних виборів - «Выборы депутатов Законодательного Собрания Запорожской области первого созыва», «Выборы депутатов представительных органов муниципальных образований в Запорожской области первого созыва» і «Выборы Президента Российской Федерации».
У ході аналізу вхідних та вихідних повідомлень із цієї електронної скриньки було виявлено низку документів у вигляді таблиць, списків, розпоряджень, рішень, наказів та інших матеріалів, які містять інформацію про проведення на тимчасово окупованій території Приазовської селищної територіальної громади Мелітопольського району Запорізької області у період вересня 2023 року незаконних виборів та про кандидатів у депутати незаконних органів влади.
Серед цих документів були й такі, що містили відомості про участь ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , як кандидата в депутати незаконного органу влади - «Приазовский окружной Совет депутатов первого созыва» від партії держави-агресора РФ «Справедливая Россия - Патриоты - За правду» в Запорізькій області.
Таким чином, показання допитаних свідків узгоджуються з письмовими та цифровими доказами, що у своїй сукупності підтверджує встановлені вироком обставини вчинення обвинуваченим ОСОБА_8 інкримінованих ним злочинів.
Свої висновки суд належним чином вмотивував в оскаржуваному вироку та з цими висновками повністю погоджується колегія суддів.
Всі доводи сторони захисту, які є аналогічними тим, що викладені в апеляційній скарзі захисника, були перевірені судом першої інстанції та на ці доводи надана аргументована та змістовна відповідь у вироку.
Зокрема, посилання захисника на те, що висновок про винуватість ОСОБА_8 зроблено передчасно, а сукупність доказів начебто не утворює належного, безперервного та внутрішньо узгодженого ланцюга доказування, колегія суддів відхиляє.
Із вироку вбачається, що суд першої інстанції поклав в основу обвинувального висновку не ізольовані припущення, а значний масив взаємопов'язаних доказів, які доповнюють один одного за змістом, джерелом походження, часом та предметом доказування.
Йдеться не лише про показання свідків, а й про протоколи огляду інформації з мережі Інтернет та Telegram-каналів, матеріали НСРД, документи щодо складу незаконної виборчої комісії, дані про включення ОСОБА_8 до списків кандидатів, документи про встановлення результатів незаконних виборів, а також матеріали, що підтверджують його подальшу публічну діяльність уже як «депутата» незаконного органу на тимчасово окупованій території.
Суд першої інстанції не обмежився формальним посиланням на наявність окремих документів, а детально виклав зміст кожного доказу, співвідніс його з іншими доказами та пояснив, чому сукупність цих відомостей виключає інші розумні версії події.
Безпідставним є і твердження апеляційної скарги про те, що обвинувачення нібито ототожнило просту фізичну присутність особи на окупованій території з доведеністю активної участі у вчиненні інкримінованих злочинів.
Із мотивувальної частини вироку однозначно вбачається, що ОСОБА_8 інкриміновано не сам факт перебування на тимчасово окупованій території, а конкретні дії, які за своїм характером та змістом прямо охоплюються диспозицією частини п'ятої статті 111-1 КК України, а саме участь в організації та проведенні незаконного референдуму на тимчасово окупованій території, вчинену за попередньою змовою групою осіб, а також добровільне обрання до незаконного органу влади.
Законодавець у частині п'ятій статті 111-1 КК України прямо визначив караними як добровільне обрання до незаконних органів влади, так і участь в організації та проведенні незаконних референдумів на тимчасово окупованій території.
Отже, для кваліфікації за цією нормою не вимагається встановлення того, що обвинувачений був головним координатором усіх процесів, самостійно видавав розпорядження чи керував широким колом осіб; достатнім є доведення того, що він свідомо, добровільно і активно включився в реалізацію незаконного виборчого чи референдного механізму окупаційної влади.
Як правильно встановив суд першої інстанції, участь ОСОБА_8 у незаконному референдумі не була пасивною, випадковою чи технічно нейтральною.
Показання свідка ОСОБА_13 є безпосередніми, конкретними та предметними: вона не переказувала чужі чутки, а описала власне сприйняття подій, коли 26.09.2022 ОСОБА_8 у супроводі озброєного чоловіка прибув до її будинку, мав при собі урну та бюлетені, пропонував поставити підпис і таким чином здійснював дії, безпосередньо спрямовані на проведення незаконного голосування.
Ці показання були не лише послідовними, а й підтверджені подальшим впізнанням за фотознімками та оглядом публікацій у Telegram, де свідок повторно впізнала ОСОБА_8 вже на фотоматеріалах, пов'язаних із його подальшою діяльністю.
Показання свідка ОСОБА_12 , хоча частково містять інформацію, отриману від місцевих мешканців та дружини, не були єдиною підставою для висновків суду, а використовувались у сукупності з іншими доказами та кореспондувалися з ними.
Саме так і здійснюється оцінка доказів згідно зі статтею 94 КПК України - не ізольовано, а за критеріями належності, допустимості, достовірності та достатності у взаємозв'язку.
Тому твердження захисту про відсутність доказів активної участі ОСОБА_8 у проведенні незаконного референдуму не відповідає змісту матеріалів справи.
Навпаки, суд першої інстанції встановив сукупність дій, які характеризують обвинуваченого як активного учасника злочину: включення до складу так званої «участковой избирательной комиссии № 278» на посаді заступника голови, особистий обхід домогосподарств із бюлетенями та урною, а також агітаційно-пропагандистські дії серед населення.
Такі дії не можуть бути зведені до «перебування поруч» або «контакту з представниками окупаційної адміністрації», як це намагається подати апелянт. Вони становлять зміст саме тієї поведінки, яка законом криміналізована як участь в організації та проведенні незаконного референдуму.
Не заслуговує на увагу і довід захисту про недоведеність добровільності дій ОСОБА_8 .
Колегія суддів виходить з того, що добровільність у кримінально-правовому значенні виключається не самим лише фактом існування окупаційного режиму, а наявністю конкретних, встановлених доказами обставин фізичного або психічного примусу, які або позбавляли особу можливості керувати своїми вчинками, або ставили її в стан крайньої необхідності.
Стаття 40 КК України прямо встановлює, що лише дія чи бездіяльність, вчинена під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого особа не могла керувати своїми вчинками, не є кримінальним правопорушенням; якщо ж йдеться про психічний примус або фізичний примус, при якому особа зберігала можливість керувати своєю поведінкою, питання вирішується з урахуванням положень про крайню необхідність, а не автоматично виключає кримінальну відповідальність.
У даному ж провадженні захист не навів і не підтвердив жодного конкретного факту такого примусу. Не встановлено, хто саме погрожував ОСОБА_8 , коли, у якій формі, які вимоги йому висувалися, якими були реальні наслідки відмови, чи здійснювались щодо нього або близьких осіб акти насильства, чи мав він спроби уникнути участі у протиправній діяльності. Абстрактне посилання на загальну атмосферу на окупованій території саме по собі не може замінити доказування конкретних обставин примусу.
Більше того, установлені судом фактичні дані не тільки не підтверджують примус, а навпаки свідчать про стійку, послідовну та тривалу добровільну співпрацю ОСОБА_8 з окупаційними структурами.
Його поведінка не обмежилась одноразовою присутністю біля виборчої дільниці у вересні 2022 року. Після завершення незаконного референдуму він не припинив взаємодії з окупаційною владою, а, навпаки, був зареєстрований кандидатом від політичної партії держави-агресора, у подальшому обраний «депутатом» незаконного органу влади, фігурував у публікаціях як представник цієї партії та «депутат», брав участь у суспільно-політичних та пропагандистських заходах окупаційної адміністрації, отримував публічні подяки й відзнаки за активну діяльність, у тому числі пов'язану з підтримкою військовослужбовців РФ.
Така багатократна, тривала й послідовна поведінка за своєю природою несумісна з версією про одноразові дії під тиском або через страх.
Колегія суддів наголошує, що добровільність у справах про колабораційну діяльність означає вчинення діяння з власної волі, за відсутності фізичного чи психічного примусу, а сам по собі факт окупації не виключає встановлення прямого умислу, якщо особа свідомо інтегрується в діяльність окупаційних органів.
Так само безпідставним є довід апеляційної скарги про недоведеність суб'єктивної сторони злочину та відсутність прямого умислу.
Умисел, як правильно виходив місцевий суд, встановлюється не лише прямими зізнавальними висловлюваннями особи, а й аналізом характеру її дій, їх послідовності, тривалості, спрямованості та обстановки вчинення. У цій справі ОСОБА_8 був громадянином України, проживав на території, де окупаційний режим і псевдореферендум мали відкритий, публічний, політично очевидний характер, а тому не міг не усвідомлювати, що участь у роботі незаконної виборчої комісії та подальше обрання до незаконного органу влади спрямовані на утвердження окупаційної адміністрації держави-агресора.
Саме характер вчинених ним дій не побутових, не вимушених для фізичного виживання, а політично та адміністративно значущих - свідчить про усвідомлення їх суспільно небезпечного характеру.
Співпраця з окупаційною владою в умовах відкритої окупації та зайняття посади в незаконному органі означають свідому допомогу агресору у створенні вертикалі незаконних органів влади, а відтак дають підстави для висновку про прямий умисел.
Колегія суддів також відхиляє довід захисту про те, що сам по собі «формальний запис» про обрання ОСОБА_8 депутатом ще не утворює складу злочину, якщо не доведено реального здійснення ним владних функцій.
Такий аргумент суперечить прямому змісту кримінального закону. Частина п'ята статті 111-1 КК України передбачає кримінальну відповідальність не лише за добровільне зайняття посади, а й окремо за добровільне обрання до незаконних органів влади, створених на тимчасово окупованій території.
Тобто законодавець визнав закінченим складом злочину вже сам факт добровільного обрання до такого органу, без висування додаткової умови обов'язкового прийняття подальших рішень чи голосувань.
Не можна погодитися і з посиланням захисту на те, що показання свідків не дають відповіді на питання про внутрішній стан обвинуваченого, його побутові умови, матеріальну залежність чи можливі страхи.
Предметом доказування в даному випадку були обставини вчинення конкретних кримінально караних діянь, а не вичерпна реконструкція всіх аспектів приватного життя обвинуваченого.
Свідок не зобов'язаний знати всі особисті мотиви особи, щоб його показання були належними та допустимими.
Важливим є те, чи спостерігав він ті факти, які мають значення для справи. ОСОБА_13 безпосередньо бачила ОСОБА_8 з урною та бюлетенями, який у супроводі озброєного чоловіка обходив домогосподарства під час незаконного референдуму.
Це є прямим доказом активної участі у його проведенні. Подальші впізнання обвинуваченого на фотографіях лише посилили достовірність цих показань.
ОСОБА_12 підтвердив обставини, що кореспондуються з іншими матеріалами справи.
Таким чином, суд першої інстанції не поклав обвинувальний вирок на припущення, а оцінив свідчення у поєднанні з письмовими та електронними доказами.
Щодо доводу про відсутність оригіналів документів, які нібито безпосередньо підтверджували б входження ОСОБА_8 до складу незаконної виборчої комісії чи незаконного органу влади, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до статті 99 КПК України документом є матеріальний об'єкт, який містить зафіксовані відомості, що можуть бути використані як доказ, а до документів прямо віднесені матеріали фотозйомки, відеозапису, інші носії інформації, у тому числі комп'ютерні дані, а також протоколи процесуальних дій і додатки до них.
Отже, протоколи огляду інформації з мережі Інтернет, Telegram-каналів, оптичних носіїв, електронних таблиць, списків, переписки та доданих до них носіїв цілком відповідають поняттю документів як процесуальних джерел доказів.
Більше того, в умовах окупації вимога про надання «оригіналів» незаконних актів окупаційної адміністрації як єдино можливої форми підтвердження подій фактично означала б ігнорування специфіки злочинів, що вчиняються на тимчасово окупованих територіях, та невиправдане звуження можливостей доказування. Суд першої інстанції правильно використав не «паперову форму заради форми», а процесуально належно зафіксовані електронні дані, які містили відомості про обставини, що підлягають доказуванню.
Так само апеляційний суд не вбачає підстав погоджуватися з посиланням захисту на доктрину «плодів отруйного дерева». За змістом статей 86 і 87 КПК України недопустимими є докази, одержані не у порядку, встановленому законом, або здобуті внаслідок істотного порушення прав і свобод людини, а також похідні докази, отримані завдяки такій інформації.
Однак для застосування цього підходу необхідно встановити конкретне первинне порушення, джерело незаконності та причинний зв'язок між ним і подальшими доказами.
Захисник у своїй скарзі таких конкретних даних не навів. Він не зазначив, який саме доказ був отриманий без судового дозволу, яке право обвинуваченого було істотно порушено, який конкретно протокол огляду або матеріал НСРД є первинно незаконним і які саме похідні докази мають бути виключені.
Натомість із вироку вбачається, що місцевий суд, навпаки, критично підійшов до оцінки матеріалів обвинувачення та прямо зазначив перелік процесуальних документів, які не покладає в основу вироку, оскільки вони не містять ознак доказів вини, а лише фіксують окремі процесуальні дії.
Такий підхід свідчить не про формальність, а про підвищений стандарт оцінки допустимості та належності доказів. Стаття 89 КПК України покладає вирішення питання допустимості доказів на суд під час їх оцінки, і суд першої інстанції цим обов'язком скористався належним чином.
Доводи апеляційної скарги про те, що стороною обвинувачення не виконано обов'язок доказування, передбачений статтею 92 КПК України, також не ґрунтується на матеріалах провадження.
Обов'язок доказування означає, що саме прокурор має довести обставини, передбачені статтею 91 КПК України, а суд - перевірити і оцінити ці докази відповідно до статті 94 КПК України. У цьому провадженні такий обов'язок виконано: сторона обвинувачення надала докази щодо події злочинів, часу, місця, способу їх вчинення, ролі обвинуваченого, форми вини та інших істотних обставин.
Те, що захист пропонує альтернативну версію про «можливий примус» або «відсутність свободи вибору», не означає автоматичного виникнення розумного сумніву, якщо така версія не підкріплена жодними конкретними фактичними даними.
Кримінальний процес вимагає спростування реальних і обґрунтованих альтернативних версій, а не абстрактних припущень. У справі ж відсутні докази того, що поведінка ОСОБА_8 була вимушеною, короткочасною чи суто адаптаційною.
Навпаки, весь доказовий масив свідчить про послідовну інтеграцію обвинуваченого до незаконних структур окупаційної влади.
Окремо колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що посилання захисту на особливості правового режиму тимчасово окупованої території та на загальну залежність цивільного населення від окупаційної адміністрації саме по собі є правильним лише в тій частині, що не всяка взаємодія особи з фактично існуючими на окупованій території структурами може автоматично кваліфікуватися як колабораційна діяльність.
Проте у даній справі мова йде не про отримання особою продуктів, медичної допомоги, користування комунальними послугами, евакуацію чи інші дії, зумовлені елементарним виживанням.
Йдеться про свідому участь у незаконному референдумі щодо зміни статусу частини території України, а надалі - про участь у псевдовиборчому процесі та добровільне обрання до незаконного органу влади, створеного окупаційною адміністрацією держави-агресора.
Такі дії не є нейтральними або життєво необхідними; вони мають виразний політико-організаційний характер і спрямовані на інституційне укріплення окупаційного режиму.
Не вбачає колегія суддів і порушень права на захист при здійсненні спеціального судового провадження.
Частина третя статті 323 КПК України допускає здійснення спеціального судового провадження щодо злочинів, визначених у частині другій статті 297-1 КПК України, за відсутності обвинуваченого, який переховується на тимчасово окупованій території або на території держави-агресора з метою ухилення від кримінальної відповідальності.
Стаття 297-5 КПК України визначає особливий порядок вручення процесуальних документів при спеціальному досудовому розслідуванні, зокрема їх обов'язкове опублікування у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора, з моменту чого особа вважається належним чином ознайомленою з їх змістом.
Як установив місцевий суд, ці вимоги були дотримані, обвинуваченому було забезпечено захисника, останній брав участь у судових засіданнях, допитував свідків, висловлював заперечення та правову позицію сторони захисту.
Отже, твердження про істотні процесуальні порушення не знаходять підтвердження.
Узагальнюючи наведене, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції всебічно, повно й неупереджено дослідив обставини кримінального провадження, належним чином перевірив і оцінив кожний доказ окремо та всі докази в сукупності, правильно встановив фактичні обставини справи та дав їм вірну кримінально-правову оцінку.
Підстав для пом'якшення кримінального покарання колегія суддів не убачає.
Колегія суддів вважає, що в апеляційній скарзі захисника не наведено переконливого обґрунтування на спростування висновків суду, викладених у вироку, а тому вказана скарга задоволенню не підлягає.
Порушень кримінального процесуального закону, які тягнуть зміну чи скасування вироку суду першої інстанції, при апеляційному розгляді не встановлено.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу захисника залишити без задоволення, а вирок суду першої інстанції - без змін.
На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 414, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 , залишити без задоволення.
Вирок Вільнянського районного суду Запорізької області від 08.12.2025 року, яким ОСОБА_8 , визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.28 ч. 5 ст.111-1, ч. 5 ст.111-1 КК України, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту оголошення, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня оголошення.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4