24 березня 2026 року
м. Київ
справа № 640/19582/21
адміністративне провадження № К/990/26354/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М.,
суддів - Желєзного І.В.,
Кашпур О.В.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 (головуючий суддя - Огурцов О.П.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 (головуючий суддя - Собків Я.М., судді - Сорочко Є.О., Чаку Є.В.)
у справі № 640/19582/21
за позовом ОСОБА_1
до Міністерства юстиції України,
Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служби безпеки України,
про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
1. ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Міністерства юстиції України (далі - відповідач-1, Мін'юст), Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - відповідач-2, Центральне міжрегіональне управління), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Служби безпеки України (далі - третя особа, СБУ), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати наказ Мін'юсту від 09.07.2021 № 1560/к про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави від час проходження державної служби відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу»;
- визнати протиправним та скасувати в повному обсязі наказ Центрального міжрегіонального управління від 09.07.2021 № 3235/03 про звільнення ОСОБА_1 з посади заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) 09.07.2021 у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави під час проходження державної служби відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу»;
- поновити ОСОБА_1 на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з 09.07.2021;
- стягнути з Міністерства юстиції України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу, починаючи з 12.07.2021 по дату винесення судового рішення.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач указує, що звільненню позивача на підставі пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» мало передувати встановлення факту набуття позивачем громадянства іншої держави. Позивач зауважує, що оскаржувані накази не містять інформації про те, громадянство якої держави начебто набула чи мала позивач та на підставі яких доказів така обставина була встановлена. Позивач вважає, що лист Служби безпеки України не може бути належним та допустимим доказом набуття чи існування у позивача громадянства іншої держави. Позивач наполягає на відсутності жодних доказів на підтвердження обставин, викладених у оскаржуваних наказах, які б підтверджували існування підстав для припинення державної служби позивача, передбачених пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022, у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
4. При ухваленні рішень, суди попередніх інстанцій виходили з того, що у разі отримання інформації про факт набуття державним службовцем громадянства іноземної держави, суб'єкт призначення повинен невідкладно прийняти рішення про припинення державної служби та звільнити такого службовця з посади. Наявні у матеріалах справи докази у сукупності давали судам підстави вважати, що у позивача наявне громадянство іноземної держави. У підсумку суди виснували, що звільнення позивача за пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» здійснено відповідачем на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
5. Позивач оскаржила указані рішення до суду касаційної інстанції.
6. Постановою Верховного Суду від 09.01.2024 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2022 у справі № 640/19582/21 скасовано. Справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - Шостого апеляційного адміністративного суду.
7. Переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції формально підійшов до вирішення клопотань сторони позивача та повинен був додатково дослідити обставини, про які клопотала позивач під час розгляду її апеляційної скарги.
8. При новому розгляді справи Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 09.04.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 залишив без змін.
9. Ухвалюючи таке рішення суд апеляційної інстанції керувався тим, що отримання відповідачами інформації від СБУ про встановлення факту набуття ОСОБА_1 громадянства іноземної держави було достатньою підставою, що визначена пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу», для звільнення позивача з посади державної служби. Тому, за позицією апеляційного суду, суб'єктом владних повноважень повністю дотримано процедуру звільнення позивача. Надаючи оцінку доводам позивача щодо неналежності та недопустимості доказу (лист СБУ) набуття чи існування у позивача громадянства іншої держави, суд апеляційної інстанції вказав, що інформація про набуття позивачем громадянства іншої держави отримана від органів Служби безпеки України є такою, що отримана в межах виконання завдань, покладених на ці органи законом, є достатнім та належним доказом, який підтверджує набуття особою громадянства іншої країни, та в свою чергу, є належною та законною підставою для звільнення позивача з посади за пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».
10. Розглядаючи клопотання позивача про витребування та надання доказів, апеляційний суд зауважив, що на час розгляду справи в суді першої інстанції позивачем не було надано належних та допустимих доказів, які б нівелювали дані, надані СБУ, а також доводили б позицію ОСОБА_1 щодо відсутності в неї громадянства російської федерації. Натомість, не дивлячись на порушення позивачем вимог статті 74 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції дослідив докази, що були подані позивачем та її представником.
11. Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та аргументи учасників справи, апеляційний суд констатував про правомірність звільнення позивача, оскільки наявними у матеріалах справи доказами підтверджується наявність у позивача громадянства російської федерації.
Короткий зміст касаційної скарги та її обґрунтування
12. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить рішення судів попередніх інстанцій скасувати, справу направити на новий розгляд до Шостого апеляційного адміністративного суду.
13. Підстави, на яких подана касаційна скарга, скаржник вказує пункти 1, 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
14. Обґрунтовуючи посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач зазначає про застосування судом апеляційної інстанції приписів пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування указаної норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18, у подібних правовідносинах.
15. У цій частині касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що звільненню державного службовця за пунктом 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» має передувати встановлення факту громадянства іноземної держави суб'єктом призначення на підставі беззаперечних доказів. У спірних правовідносинах, як зазначає позивач, встановлення такого факту покладається на Мін'юст. Зауважує, що відповідачем-1 факт набуття позивачем громадянства іншої держави не встановлювався, будь-які дії по перевірці інформації, яка викладені у листі СБУ, не вчинялися.
16. Обґрунтовуючи посилання на пункт 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктом 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач указує на те, що суд першої інстанції помилково відніс цю справу до справи незначної складності. На переконання скаржника, справа підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Позиція інших учасників справи
17. У відзиві на касаційну скаргу відповідач-1 з доводами та вимогами скаржника не погоджується, наводить свої заперечення щодо доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , просить касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
18. Відповідач-2 у відзиві на касаційну скаргу вказує на необґрунтованість доводів касаційної скарги ОСОБА_1 , вважає вимоги касаційної скарги такими, що не підлягають задоволенню.
19. У відзиві на касаційну скаргу СБУ зазначає про необґрунтованість доводів касаційної скарги позивача, вважає їх такими, що не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, якими правильно встановлено обставини справи, належним чином досліджено усі докази та ухвалено законні рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права.
Рух касаційної скарги
20. Ухвалою від 29.07.2025 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж.М., суддів - Кашпур О.В., Прокопенка О.Б. відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на підставі пунктів 1 та 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктом 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України.
21. У цій же ухвалі Верховний Суд відхилив посилання ОСОБА_1 на пункту 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, як підставу оскарження судових рішень, оскільки належних доводів та обґрунтувань щодо підстав оскарження судових рішень на підставі означеної норми процесуального закону касаційна скарга не містила.
22. Також в ухвалі від 29.07.2025 судом відхилено посилання скаржника на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, а саме: статей 8, 9, частини другої статті 72, статей 73, 74, 75, 77, 81, статті 90, частини шостої статті 94, статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, позаяк касаційна скарга в цій частині не містить посилань на конкретний підпункт частини 4 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку із посиланням на відповідний підпункт та частину статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, як на підставу касаційного оскарження.
23. Ухвалою Верховного Суду від 23.03.2026 підготовчі дії по справі закінчено, справу призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні.
24. Розпорядженням заступника керівника Апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 23.03.2026 № 342/0/78-26 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 640/19582/21 у зв'язку з звільненням судді Прокопенка О.Б .
25. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.03.2026 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючий суддя - Мельник-Томенко Ж.М., суддів: Кашпур О.В., Желєзного І.В. для розгляду судової справи № 640/19582/21.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
26. ОСОБА_1 з квітня 2003 року працює на посадах в органах Державної виконавчої служби України, а з 26.12.2019 - на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
27. На адресу Служби безпеки України надійшла інформація, викладена у заявах від 10.11.2019 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які є батьками колишнього чоловіка ОСОБА_1 , надіслана на адресу Офісу Президента України, щодо наявності у громадянки України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка працює на посаді заступника начальника Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції - начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Київській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), громадянства іноземної держави, а саме - громадянства російської федерації.
28. До поданих заяв ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було додано фотокопію паспорта громадянина російської федерації, серії НОМЕР_1 , виданого 04.06.2014 органом 900-003 на ім'я ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
29. Судами попередніх інстанцій, анкетні дані, зокрема, прізвище, ім'я та по батькові, дата народження, місце народження особи, на ім'я якої видано зазначений паспорт, співпадають з анкетними даними паспорта, виданого на ім'я позивача - ОСОБА_1 , як громадянину України.
30. Також, до матеріалів справи додано акт огляду інформаційних ресурсів, відповідно до яких співробітником Служби безпеки України, проведено огляд наявної інформації на офіційному інтернет-ресурсі Федеральної податкової служби російської федерації з метою з'ясування наявності відомостей та достовірності зазначеного вище паспорта.
31. У подальшому, за допомогою сервісу, який дозволяє дізнатись індивідуальний податковий номер особи, співробітником було заповнено відповідні поля, до яких було введено інформацію щодо прізвища, ім'я та по-батькові позивача, її дату народження, місце народження, серію та номер паспорта громадянина російської федерації, дату його видачі. Після заповнення полів інформації сервісом було оброблено відповідний запит та видано інформацію, що за вказаними даними числиться особа, якій присвоєно податковий номер 910311216395.
32. Зазначені обставини зафіксовані та додані матеріалів шляхом здійснення знімків екрану під час кожного кроку здійснення огляду інформації на веб-ресурсі.
33. Також, співробітником Служби безпеки України проведено огляд онлайн-сервісу перевірки дійсності паспортів Міністерства внутрішніх справ російської федерації, який також перебуває у вільному доступі та згідно якого паспорт громадянина російської федерації серії НОМЕР_1 серед недійсних не значиться.
34. У подальшому, заступником Голови Служби безпеки України направлено заступнику Міністра юстиції України лист від 07.07.2021 № 2/3/2-14227дск, в якому було викладені обставини щодо набуття позивачем громадянства іноземної держави.
35. Наказом Мін'юсту від 09.07.2021 № 1560/к ОСОБА_1 звільнено із займаної посади 09.07.2021 у зв'язку з втратою права на державну службу або його обмеження внаслідок встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу». Підставою прийняття цього наказу визначено лист СБУ від 07.07.2021 № 2/3/2-14227дск.
36. Наказом Центрального міжрегіонального управління від 09.07.2021 № 3235/03 оголошено згаданий наказ Відповідача-1 та звільнено позивача із займаної посади.
Релевантні джерела права й акти їх застосування (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин)
37. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
38. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, а також порядок реалізації громадянами України права рівного доступу до державної служби, що базується на їхніх особистих якостях та досягненнях визначає Закон України «Про державну службу».
39. У статті 83 Закону України «Про державну службу» визначено підстави для припинення державної служби.
40. За приписами пункту 1 частини першої статті 83 Закону України «Про державну службу» державна служба припиняється у разі втрати права на державну службу або його обмеження (стаття 84 цього Закону).
41. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» підставами для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є встановлення факту наявності у державного службовця громадянства іноземної держави або набуття державним службовцем громадянства іноземної держави під час проходження державної служби.
42. Частиною другою статті 84 Закону України «Про державну службу» визначено, що у випадках, зазначених у пунктах 1-4, 6 частини першої цієї статті, суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту, передбаченого цією статтею, якщо інше не встановлено законом, а у випадку, зазначеному у пункті 5 частини першої цієї статті, - у порядку, визначеному статтею 32 цього Закону.
Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
43. Приписами частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
44. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України).
45. Колегія суддів, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених у статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, виходить із такого.
46. Нагадаємо, касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
47. Надаючи оцінку доводам касаційної скарги, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд зазначає таке.
48. Так, у постанові від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18 Верховний Суд, аналізуючи норми законодавства, яким урегульовано і спірні правовідносини, вказав, що з конструкції частин першої та другої статті 84 Закону України «Про державну службу» слідує, що підставою для припинення державної служби у зв'язку із втратою права на державну службу або його обмеженням є, зокрема набуття громадянства іншої держави. Суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити державного службовця у триденний строк з дня настання або встановлення факту набуття ним громадянства іншої держави.
49. У цій же постанові Верховний Суд зазначив, що законодавець визначив імперативний обов'язок суб'єкта призначення звільнити державного службовця у разі набуття таким службовцем іноземного громадянства. При цьому будь-які додаткові процедури/механізми для звільнення державного службовця законодавством не передбачені. Тобто, встановивши факт набуття державним службовцем громадянства іноземної держави суб'єкт призначення зобов'язаний звільнити таку особу із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».
50. У справі № 826/2538/18 Верховний Суд погодився з позицією судів попередніх інстанцій про те, що факт набуття особою громадянства іноземної держави повинен ґрунтуватися на беззаперечних доказах, позаяк тягне за собою негативні для державного службовця наслідки у вигляді звільнення особи з публічної служби.
51. Як зазначив Верховний Суд у постанові від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18 встановлення факту набуття особою громадянства іноземної держави закріплено в частині другій статті 84 Закону України «Про державну службу» та покладається на суб'єкта призначення.
52. Апелюючи до таких висновків, скаржник намагається переконати суд, що Мін'юстом, як суб'єктом призначення, факт набуття ОСОБА_1 громадянства іншої держави не встановлювався, перевірка інформації, викладена у листі СБУ, не здійснювалася.
53. У цьому аспекті доречним буде стисло описати обставини справи № 826/2538/18.
54. Так, у справі № 826/2538/18 підставою для звільнення позивача був лист посольства іноземної держави в Україні, в якому зазначалося про те, що позивач має паспорт іноземної держави. Колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновками судів попередніх інстанцій про те, що такий лист не містить достатньої інформації для встановлення факту наявності у позивача громадянства іноземної держави. Верховний Суд визнав обґрунтованими висновки суду першої інстанції, що достатніми доказами, які б підтверджували факт набуття позивачем громадянства іноземної держави, могли б бути, зокрема паспорт громадянина іноземної держави або витяги з відповідних реєстрів громадян іноземної держави, актуальні на час вирішення питання про припинення державної служби позивача.
55. У підсумку, за встановлених обставин у справі № 826/2538/18, Верховний Суд констатував, що припинення права позивача на державну службу могло мати місце виключно за умови встановлення суб'єктом призначення факту наявності в нього іноземного громадянства, чого ним зроблено не було.
56. Повертаючись до обставин цієї справи, судами установлено, що підставою для звільнення позивача слугувала інформація, отримана відповідачами від СБУ про встановлення факту набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації.
57. Верховний Суд у постанові від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18 вказав, що відповідно до покладених на Службу безпеки України завдань щодо попередження, виявлення, припинення та розкриття протиправних дій, які безпосередньо створюють загрозу життєво важливим інтересам України (частина друга статті 2 Закону України від 25.03.1992 №2229-XII «Про Службу безпеки України»), цей державний орган з правоохоронними функціями наділений необхідним обсягом повноважень, у тому числі в ході контррозвідувальної діяльності (статті 24, 25 Закону України «Про Службу безпеки України», стаття 7 Закону України «Про контррозвідувальну діяльність»), які дозволяють йому виявити факт набуття громадянином України громадянства іншої держави. На підставі чого Верховний Суд вказав, що отримання відповідачами інформації від СБУ про встановлення факту набуття позивачем громадянства іноземної держави, було достатньою підставою для звільнення позивача з посади державної служби відповідно до пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу».
58. У постанові від 12.08.2020 у справі № 260/1146/18, предметом розгляду якої також було правомірність звільнення позивача на підставі отримання суб'єктом призначення інформації від СБУ, Верховний Суд також вважав, що така інформація є законною для винесення наказу про звільнення.
59. Більше того, у означеній постанові Верховний Суд зауважив, що перебування на державній службі позивача, як громадянина іншої держави на керівній посаді вказує на загрозу національній безпеці України, оскільки передбачає його ознайомлення з службовою інформацією та може створювати передумови до її розголошення іноземній стороні.
60. Ураховуючи означену позицію Верховного Суду колегія суддів зауважує, що за встановлених обставин справи підхід відповідачів щодо прийняття оскаржуваних наказів був передбачуваний і мав відповідні підстави, адже отримання суб'єктом призначення інформації від СБУ про встановлення факту набуття ОСОБА_1 громадянства російської федерації є безумовною підставою для звільнення державного службовця відповідно до частини другої статті 84 Закону України «Про державну службу».
61. Посилання позивача на нерелевантність висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 03.02.2021 у справі № 0940/1503/18, від 12.08.2020 у справі № 260/1146/18 є хибними.
62. Крім того, незважаючи на неподібність правовідносин у справі № 9901/166/21 та у цій справі, застосування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 15.09.2022 № 9901/166/21 (щодо допустимості доказів), не є помилковим.
63. Отже, з огляду на відмінність обставин справи № 826/2538/18 (на яку покликається скаржник) до обставин цієї справи, підстави стверджувати про неправильне застосування апеляційним судом приписів пункту 2 частини першої статті 84 Закону України «Про державну службу» без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування указаної норми права, викладеного у постанові Верховного Суду від 21.07.2022 у справі № 826/2538/18, відсутні.
64. Враховуючи наведене, Верховний Суд констатує, що доводи скаржника, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не підтвердилися під час касаційного перегляду справи.
65. Реагуючи на доводи касаційної скарги позивача, які слугували підставою для відкриття касаційного провадження на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України у взаємозв'язку з пунктом 2 частини другої статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд зауважує, що таким доводам скаржника Верховний Суд уже надавав оцінку у постанові від 09.01.2024 та виснував, що Окружний адміністративний суд міста Києва розглянув дану справу в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
66. Інші доводи касаційної скарги позивача судом не аналізуються, оскільки такі не були підставою для відкриття касаційного провадження.
67. Тому, підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів касаційної інстанції констатує, що переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
68. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Висновки щодо розподілу судових витрат
69. З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
Керуючись статтями 327, 341, 343, 349, 350, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
2. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.05.2022 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09.04.2024 у справі № 640/19582/21 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Ж. М. Мельник-Томенко
Судді І.В. Желєзний
О.В. Кашпур