ф
23 березня 2026 року
м. Київ
справа №990SCGC/5/26
адміністративне провадження №П/990/67/26
Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Гончарової І.А., Олендера І.Я., Юрченко В.П. перевірив матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди
До Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя, у якому позивач просить:
визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо невчинення передбачених законом процесуальних дій за дисциплінарними справами: М-989/6/7-25, М-989/7/7-25, М-989/8/7-25, М-292/0/7-26;
визнати протиправною бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо неналежного реагування на скаргу позивача про вчинення дисциплінарного проступку дисциплінарним інспектором;
зобов'язати Вищу раду правосуддя ухвалити передбачені законом процесуальні рішення за кожною з наведених дисциплінарних справ та за скаргою на дії дисциплінарного інспектора;
стягнути з Вищої ради правосуддя на користь позивача моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень.
З огляду на матеріали та вимоги адміністративного позову, справа підсудна Верховному Суду як суду першої інстанції відповідно до частини четвертої статті 22 Кодексу адміністративного судочинства України. Як встановлено положеннями цієї статті Верховному Суду як суду першої інстанції підсудні справи щодо оскарження актів, дій чи бездіяльності Вищої ради правосуддя.
Ухвалою Верховного Суду від 13.03.2026 позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди залишено без руху, надано строк, протягом якого позивач має усунути недоліки позовної заяви, а саме, подати до суду: документ про сплату судового збору або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; всі наявні у позивача докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, зокрема, копію скарги позивача до Вищої ради правосуддя на дії дисциплінарного інспектора та докази реагування ВРП на скаргу позивача про вчинення дисциплінарного проступку дисциплінарним інспектором, про які зазначає позивач; власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
17.03.2026 через підсистему «Електронний суд» від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, у якій позивач просить звільнити його від сплати судового збору, підтверджує відсутність іншого позову та додає копії: посвідчення учасника бойових дій, лист ВРП від 21.01.2026 №М-292/1-1497/0/9-26, заяву про порушення дисциплінарного провадження щодо дисциплінарного інспектора.
Посилаючись на положення пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», яким визначено, що від сплати судового збору звільняються учасники бойових дій під час розгляду справ, пов'язаних із захистом їхніх прав, позивач зазначає, що предметом даного адміністративного позову є оскарження бездіяльності Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду дисциплінарних скарг, поданих позивачем стосовно суддів, які здійснювали розгляд справ, пов'язаних із захистом прав позивача як учасника бойових дій. Таким чином, позивач вважає, що бездіяльність Вищої ради правосуддя щодо нерозгляду дисциплінарних скарг безпосередньо впливає на можливість ефективного захисту прав позивача як учасника бойових дій, а тому позивач відповідно до пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору.
Суд ураховує, що відповідно до приписів пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (далі - Закон № 3551-XII). У статті 22 цього ж Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акта, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом таких питань.
Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначено у статті 12 цього Закону.
Вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII.
Подібну правову позицію щодо застосування та тлумачення пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 (провадження № 11-795заі19), від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19), від 20 січня 2021 року у справі № 9901/258/20 (провадження № 11-331заі20) та ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 (провадження № 14-93цс24).
Отже, пільги, визначені пунктом 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, поширюються на учасників бойових дій лише у справах, пов'язаних з їх соціальним захистом.
Водночас, у цій справі предметом спору є визнання бездіяльності ВРП протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
В адміністративному позові указано, що позивач подав до ВРП дисциплінарні скарги щодо дисциплінарних проступків суддів. Втім, після автоматизованого розподілу скарг ВРП не забезпечила організацію дисциплінарної процедури у розумні строки, чим допустила тривалу та системну бездіяльність, ВРП не ухвалено жодного процесуального рішення щодо дисциплінарних скарг позивача. Таким чином, позивач звертається до суду з метою захисту свого конституційного права на ефективний судовий захист, яке було порушено тривалою, системною та усвідомленою бездіяльністю ВРП.
Затим, ОСОБА_1 звертається за захистом права, яке не випливає зі статті 12 Закону № 3551-XII, тобто спір не зачіпає обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту ветеранів війни, тому підстави для звільнення скаржника від сплати судового збору, попри його статус учасника бойових дій, на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI, відсутні.
На розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа №567/79/23 для відступлення, зокрема, і від висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», однак ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2024 справа № 567/79/23 була повернута на розгляд колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
При цьому, Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку, якими, за її усталеною практикою, можуть бути очевидні вади попереднього рішення (неефективність, неясність, неузгодженість) чи зміна суспільного контексту.
Тобто, позиція Великої Палати Верховного Суду щодо питання застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» залишилася незмінною.
Отже, ураховуючи предмет спору у цій справі, позивач не є особою, яка звільнена від сплати судового збору в розумінні, зокрема, пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про судовий збір».
Таке правозастосування відповідає практиці Верховного Суду, викладеній в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2025 у справі №990/525/25, в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 02.02.2026 у справі 990SCGC/3/26.
Поряд з цим, суд вважає, що провадження у справі підлягає відкриттю.
Частина перша статті 133 КАС України визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору. Суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» встановлено умови за яких суд своєю ухвалою може відстрочити або розстрочити сплату судового збору, зменшити його розмір або звільнити від сплати такого на певний строк за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Отже, КАС України та Законом України «Про судовий збір» встановлено перелік умов, суб'єктів та коло правовідносин, за наявності яких, суд може, зокрема відстрочити сплату судового збору. Тобто, відстрочення сплати судового збору є правом, а не обов'язком суду.
Суд дійшов висновку, що судовий збір за подання цієї позовної заяви підлягає відстроченню.
Відповідно до частини другої статті 171 КАС України суддя відкриває провадження в адміністративній справі на підставі позовної заяви, якщо відсутні підстави для залишення позовної заяви без руху, її повернення чи відмови у відкритті провадження у справі.
Згідно з частиною восьмою статті 171 цього Кодексу питання про відкриття провадження в адміністративній справі суддя вирішує протягом п'яти днів з дня надходження до адміністративного суду позовної заяви, заяви про усунення недоліків позовної заяви у разі залишення позовної заяви без руху, або отримання судом у порядку, визначеному частинами третьою - шостою цієї статті, інформації про місце проживання (перебування) фізичної особи.
Відповідно до частини п'ятої статті 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Згідно з частиною шостою статті 262 КАС України суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін: 1) у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу; 2) якщо характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі незначної складності не вимагають проведення судового засідання з повідомленням сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи.
Частиною сьомою статті 262 КАС України передбачено, що клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Судом з'ясовано, що позовна заява не містить клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Оцінка наведених позивачем доводів не потребує усних пояснень сторін та виклику учасників справи.
Відповідач має право подати відзив на позов, в якому може навести необхідні та достатні, на його погляд, заперечення проти позову.
Ураховуючи зазначене, суд дійшов висновку, що розгляд справи необхідно здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Отже, справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження у складі колегії з п'яти суддів без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Керуючись статтями 22, 133, 160, 161, 171, 256, 261, 262, 266 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Прийняти позовну заяву ОСОБА_1 до розгляду і відкрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди.
Розгляд справи за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Вищої ради правосуддя про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, стягнення моральної шкоди здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.
Призначити справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження колегією суддів у складі п'яти суддів без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами у строк, установлений статтею 258 КАС України.
Розгляд справи здійснюватиметься за адресою: місто Київ, вулиця Князів Острозьких, 8, корпус 5.
Установити відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали для подання відзиву/пояснень на позовну заяву та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення/пояснень відповідача, а також документів, що підтверджують надіслання (надання) відзиву/пояснень і доданих до них доказів позивачу.
Установити позивачу п'ятиденний строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив та документів, що підтверджують надіслання (надання) відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.
Установити відповідачу п'ятиденний строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень проти відповіді на відзив і документів, що підтверджують надіслання (надання) заперечень і доданих до них доказів позивачу.
Повідомити учасникам справи, що відзив на позовну заяву (відзив), відповідь на відзив, заперечення та пояснення мають відповідати вимогам частин другої - четвертої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повідомити учасникам справи, що письмові докази, які подаються до суду, мають бути оформлені відповідно до вимог статті 94 КАС України, зокрема вони подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, а якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством, зокрема учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Роз'яснити учасникам справи, що відповідно до частини дев'ятої статті 79 КАС України копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Повідомити учасників справи, що інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати на сторінці за веб-адресою на офіційному веб-порталі судової влади України у мережі Інтернет: supreme.court.gov.ua
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
В.В. Хохуляк
Л.І. Бившева
І.А. Гончарова
І.Я. Олендер
В.П. Юрченко
Судді Верховного Суду