24 березня 2026 рокусправа № 380/5505/25
зал судових засідань №10
Львівський окружний адміністративний суд у складі судді Лунь З.І., розглянув у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.
ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області(місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення, а саме:
№44998/13-01-24-08 вiд 22.10.2024 на суму 340,00 грн;
№45000/13-01-24-08 вiд 22.10.2024 на суму 163 855,13 грн;
№44996/13-01-24-08 вiд 22.10.2024 на суму 13 645,73 грн;
№44995/13-01-24-08 вiд 22.10.2024 на суму 1 020,00 грн.
Позивач, вважаючи протиправними рішення відповідача, Головного управління ДПС у Львівській області, обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що документальна позапланова невиїзна перевірка, проведена відповідачем, була здійснена з порушенням норм Податкового кодексу України, зокрема, зазначає, що висновок контролюючого органу про отримання позивачем оподатковуваного доходу у сумі 728245грн у вигляді p2p-переказів є необґрунтованим, оскільки таких коштів він не отримував. Позивач наголошує, що повідомив контролюючий орган про те, що у червні 2024 зареєстроване кримінальне провадження за заявою, серед інших, його матері у зв'язку з тим, що невстановлені особи заволоділи документами її неповнолітньої дитини (позивача) та вчиняли шахрайські дії, пов'язані з грошовомим переказами.
Крім того, позивач вважає, що у запиті про надання інформації та документів, відповідач не зазначив чіткого переліку необхідної інформації та документів, а також законних підстав отримання податкової інформації і розкриття банківської таємниці.
Позивач зазначає, що відповідач, формуючи спірні податкові повідомлення-рішення, не взяв до уваги того, що він отримав дохід у 2023 році у вигляді стипендії, яка не підлягає оподаткуванню.
Позивач вважає, що допущені відповідачем процедурні порушення при призначенні та проведенні перевірки безпосередньо вплинули на об'єктивність та правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки.
Просить позов задовльнити.
Ухвалою від 13.02.2026 відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)
Відповідач, Головне управління ДПС у Львівській області, подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив позовні вимоги з тих підстав, що позивач не заперечив та не спростував вказану в акті перевірки інформацію, а також не надав з матеріалами позову жодних доказів, які б спростовували відомості, викладені контролюючим органом у листі НБУ та акті перевірки, як не надав і пояснень та будь-якого документального підтвердження щодо правової природи отриманих позивачем на його банківські рахунки коштів, що вказує на неспроможність документально спростувати висновки податкового органу про отримання позивачем у 2023 році доходи, без їх належного обліку, звітності і оподаткування. Відповідач наголошує, що лише платнику податків, який отримує дохід, відомо якими саме документами слід підтвердити грошові перекази. Контролюючий орган, в свою чергу, уточнює лише питання щодо якого потрібно надати документальне підтвердження.
Стосовно покликання позивача на досудове рослідування за фактом шахрайських дій, то відповідач зазначив, що на момент формування відзиву, кримінальне провадження у справі, про яку зазначає позивач, - закрито. У постанові про закриття кримінального провадження встановлено, що ОСОБА_1 самостійно користувався банківськими картами, ніхто із інших осіб доступу до банківських карток не мав, усі проведені дії вони здійснювали самостійно, а також те, що ОСОБА_1 матеріальної шкоди не завдано, відповідно відсутній об'єкт та об'єктивна сторона шахрайства, що виключає склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 Кримінального кодексу України.
Відповідач також зазначає, що перевіркою правильності визначення загального річного оподатковуваного доходу, відображеного в податкових деклараціях, встановлено, що платник податків-фізична особа ОСОБА_1 податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2023 рік не подав, в тому числі отриманий дохід за 2023 рік у вигляді переказу між рахунками фізичних осіб з використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) не декларував, податок на доходи фізичних осіб та військовий збір не нараховував та не сплатив. Просить у позові відмовити.
Суд встановив такі обставини.
На підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області № 4133-ПП від 06.08.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 )» уповноваженою особою ГУ ДПС у Львівській області (відповідач) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) (позивача) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.
07.08.2024 копія наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 06.08.2024р. № 4133-ПП, а також письмове повідомлення від 07.08.2024 року № 569/13-01-24-08-08 про дату початку та місце проведення документальної позапланової невиїзної перевірки надіслано ОСОБА_1 рекомендованим листом з повідомленням про вручення (квитанція №0600950036130 від 07.08.2024 року) на зареєстровану податкову адресу: АДРЕСА_2 . Цей лист був повернений у зв'язку із закінченням терміну зберігання.
За результатами проведеної перевірки складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки від 23.09.2024 року №39277/13-01-24-08-03/ НОМЕР_1 (далі також акт перевірки).
Перевіркою встановлено порушення:
- пп.49.18.4 п.49.18 ст.49, п.«в» п.176.1 ст.176, п.179.1 ст.179 ПК України в частині неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік;
- п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, п.167.1 ст.167 ПК України в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб за 2023 рік на загальну суму 131 084,10 грн;
- пп.1.2, пп.1.3, пп.1.5, пп.1.6 п. 161 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, п.163.1. ст.163, пп.164.1.1. п.164.1 ст.164, пп.164.2.20. п.164.2 ст.164, пп.168.2.1 п.168.2 ст.168 ПК України, в результаті чого донараховано військовий збір за 2023 рік на загальну суму 10 923,68 грн.;
- п.44.1, п.44.3, п.44.6 ст.44 ПК України в частині ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.
На підставіакта перевірки, ГУ ДПС у Львівській області винесено податкові повідомлення-рішення від 22.10.2024 року:
- № 45000/13-01-24-08 за платежем - податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 163885,13грн.;
- № 44996/13-01-24-08 за платежем - військовий збір, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 13654,73 грн.;
- № 44998/13-01-24-08 за платежем - податок на доходи фiзичних осiб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування на загальну суму 340,00грн.;
- №44995/13-01-24-08 за платежем адміністративні штрафи та санкції на загальну суму 1020,00грн.
Спірні рішення відповідача надіслані на податкову адресу позивача та вручені йому 28.10.2024.
Оцінюючи обставини цієї справи та перевіряючи їх доказами, суд зазначає таке.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовує та визначає Податковий кодекс України (ПК України).
Відповідно до пп.20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків.
Згідно з п.75.1 ст. 75 ПК України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Пунктом 78.1. ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:
- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.1);
- виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (пп. 78.1.4).
Відповідно до положень п.79.1,79.2 ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом. Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.
Суд встановив, що на підставі наказу ГУ ДПС у Львівській області № 4133-ПП від 06.08.2024 «Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків-фізичної особи ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 )» уповноваженою особою ГУ ДПС у Львівській області (відповідач) проведена документальна позапланова невиїзна перевірка платника податків-фізичної ОСОБА_1 (РНКОПП НОМЕР_1 ) (позивача) з питань дотримання вимог податкового законодавства, достовірності, повноти нарахування та своєчасності сплати до бюджету податків, зборів і платежів за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року.
Суд також встановив, що відповідно до листа ДПС України за № 8651/7/99-00-24-01-02-07 від 26.03.2024 року надано інформацію Національного банку України листом від 20.03.2024 №24-0006/21625/БТ щодо зазначених обсягів переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р - платежів) у 2023 році.
Зі змісту листа Національного банку України видно, що (…) під час нагляду за надавачам платіжних послуг, а також аналізу операцій фізичних осіб, проведеного, у тому числі за результатами опрацювання звернень Комісії з регулювання азартних ігор та лотерей, виявлено схему обходження заборони здійснення платежів на користь осіб, які організовують, проводять азартні ігри на території України без відповідної ліцензії на вебсайтах або які надають послуги щодо доступу до таких азартних ігор з використанням ЕПЗ, емітованих українськими банками.
За результатами виконання наглядових функцій установлено, що для поповнення рахунків гравці на вебсайтах для азартних ігор, що діють без відповідної ліцензії, використовувалися перекази між рахункам фізичних осіб з використання реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) за схемою, де: -гравець під час реєстрації на вебсайті отримував реквізити ЕПЗ іншої фізичної особи та переказував кошти цій фізичній особі;-після вищезазначеного переказу рахунок гравця на сайті для азартних ігор поповнювався, і він далі виконував ставки та використовував послуги казино;-кошти, що надходили за реквізитами ЕПЗ, наданими на вебсайті, переказувалися на інші рахунки фізичних осіб та знімались готівкою. (…)
За період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року позивач, ОСОБА_1 , згідно з наданою інформацією, отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України в розмірі 728 245,00грн.
Стосовно цієї обставини суд зазначає таке.
Відповідно до пп.14.1.54 п.14.1 ст.14 ПК України дохід з джерелом їх походження з України - це будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України.
Згідно з пп.14.1.55 п. 14.1 ст. 14 ПК України дохід, отриманий з джерел за межами України, - це будь-який дохід, отриманий резидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності за межами митної території України, включаючи проценти, дивіденди, роялті та будь-які інші види пасивних доходів, спадщину, подарунки, виграші, призи, доходи від виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими та трудовими договорами, від надання резидентам в оренду (користування) майна, розташованого за межами України, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих за межами України портів, доходи від продажу майна, розташованого за межами України, дохід від відчуження інвестиційних активів, у тому числі корпоративних прав, цінних паперів тощо; інші доходи від будь-яких видів діяльності за межами митної території України або територій, непідконтрольних контролюючим органам.
Згідно з пп.162.1.1 п. 162.1 ст.162 ПК України платником податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п. 163.1 ст. 163 ПК Україниоб'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.
Згідно з п. 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування доходів фізичних осіб є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.
У разі використання права на податкову знижку базою оподаткування є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається шляхом зменшення загального оподатковуваного доходу з урахуванням пункту 164.6 цієї статті на суми податкової знижки такого звітного року.
Підпунктом164.1.1 п. 164.1 ст. 164 ПК України встановлено, що загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом.
Пункт 164.2 ст. 164 ПК України встановлює перелік видів доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку. Так, серед іншого до такого доходу віднесені інші доходи, крім зазначених устатті 165 цього Кодексу(підпункт164.2.20 пункту 164.2 статті 164 ПК України).
При цьому у ст. 165 ПК України наведено перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу, устатті 166 ПК Українипередбачені випадки, за яких платник податків може зменшити загальний оподатковуваний дохід на розмір податкової знижки.
Відповідно до п. 164.3 ст. 164 ПК України при визначенні бази оподаткування враховуються всі доходи платника податку, отримані ним як у грошовій, так і негрошовій формах.
За загальним правилом, ставка податку становить 18 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2-167.5 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі: заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами (пункт167.1 статті 167 ПК України).
Пункти 167.2-167.5 ст. 167 ПК України встановлюють випадки, за яких до бази оподаткування застосовується ставка податку, відмінна від загальної.
Згідно з підпунктом «в» пункту176.1 статті 176 ПК України платники податку зобов'язані подавати податкову декларацію за встановленою формою у визначені строки у випадках, коли згідно з нормами цього розділу таке подання є обов'язковим.
Платник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу(підпункт179.1 статті 179 ПК України).
Відповідно до п.п. 1.1 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК Українитимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цьогоКодексу.
Відповідно до п.п. 1.2 п.161 підрозділу 10розділу XX «Перехідні положення» ПК України об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 1.3 п.161 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.
Аналіз вказаних норм дає підстави для висновку, що за загальним правилом кожна особа, яка отримує дохід, зобов'язана сплачувати податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та подавати у зв'язку з цим до податкового органу податкову звітність. При цьому Податковий кодекс України відносить до доходів фізичної особи будь-які доходи, отримані платником податків у відповідному періоді, окрім тих, що не підлягають оподаткуванню, чи підлягають зменшенню на суму податкової знижки або ж із застосуванням меншої ставки податку.
Вирішуючи питання щодо того, чи може у спірних правовідносинах інформація, надана банківською установою про обсяги отриманих платником податків грошових переказів, бути підставою для висновку податкового органу про порушення таким платником вимог податкового законодавства в частині декларування отриманого у періоді, що перевірявся, загального оподатковуваного доходу, суд вважає так.
Стаття 83 ПК України встановлює перелік матеріалів, які є підставами для висновків під час проведення перевірок. Підпункт 83.1.2 п. 83.1 ст. 83 ПК України до таких матеріалів відносить, зокрема, податкову інформацію.
За визначенням, наведеним у підпункті14.1.171 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкова інформація вживається у значенні, визначеному Законом України «Про інформацію».
Відповідно достатті 1 Закону України «Про інформацію» інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.
Таким чином, висновки податкового органу за наслідками здійсненого ним контрольного заходу можуть, серед іншого, ґрунтуватись і на податковій інформації, до якої відносяться будь-які відомості та/або дані, що стосуються предмета перевірки.
Приписи п.п.19-1.1.2 п. 19-1 ст. 19 ПК України покладають на контролюючі органи функції з контролю своєчасності подання платниками податків та платниками єдиного внеску передбаченої законом звітності (декларацій, розрахунків та інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів), своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків, зборів, платежів.
Контролюючі органи, зокрема, мають право для здійснення функцій, визначених законом, отримувати безоплатно від платників податків, у тому числі благодійних та інших неприбуткових організацій, усіх форм власності у порядку, визначеному законодавством, довідки, копії документів, засвідчені підписом платника або його посадовою особою та скріплені печаткою (за наявності), про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, видатки платників податків та іншу інформацію, пов'язану з обчисленням та сплатою податків, зборів, платежів, про дотримання вимог законодавства, здійснення контролю за яким покладено на контролюючі органи, а також фінансову і статистичну звітність у порядку та на підставах, визначених законом (підпункт20.1.2 пункту 20.1 статті 20 ПК України).
Пунктом 71.1 ст. 71 ПК України передбачено, що інформаційно-аналітичне забезпечення діяльності контролюючих органів - комплекс заходів, що координується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, щодо збору, опрацювання та використання інформації, необхідної для виконання покладених на контролюючі органи функцій.
Відповідно до підпункту 72.1.3 п. 72.1 ст. 72 ПК Українидля інформаційно-аналітичного забезпечення діяльності контролюючого органу використовується інформація, що надійшла від банків, інших фінансових установ - інформація про наявність та рух коштів на рахунках платника податків.
Згідно з п.73.1 ст. 73 ПК України інформація, визначена у статті 72 цього Кодексу, безоплатно надається контролюючим органам періодично або на окремий письмовий запит контролюючого органу у терміни, визначені пунктом 73.2 цього Кодексу.
Відповідно до ч.ч.1 -2 ст.72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Частиною 2 ст. 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (частина перша статті 74 Кодексу КАС України).
Підсумовуючи викладене, на виконання покладених на них функцій орган податкової сулжби уповноважений звертатися до банків чи інших фінансових установ із запитами щодо отримання інформації про рух коштів на рахунках платника податків. Надана такою установою інформація відноситься до податкової та є підставою для врахування при формуванні висновків про дотримання чи порушення платником податків норм податкового законодавства.
При цьому, положення статей 72-73,83 ПК України у взаємозв'язку з нормами статей 72-74 КАС України не дають підстав вважати, що отримана податковим органом у порядку, встановленому ПК України, інформація від банківської установи про рух коштів платника податків є недопустимим доказом, оскільки саме така установа уповноважена законом на надання відомостей такого характеру.
В той же час, платник податків, який не згоден із відповідністю такої інформації дійсним обставинам справи або ж вважає, що розмір заниженого ним податкового зобов'язання є меншим, вправі подати до контролюючого органу або ж в ході судового розгляду справи відповідні докази, що спростовують доводи суб'єкта владних повноважень.
Отже, платник податків повинен надати докази, які свідчитимуть про: відсутність такого доходу взагалі; наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Водночас, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать про те, що задекларовані платником податків податкові зобов'язання не відповідають дійсності або він не виконав обов'язок щодо подання декларації за наявності об'єкта для декларування, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першоїстатті 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановленихстаттею 78 цього Кодексу.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 25 серпня 2022 року у справі № 140/403/19.
Як встановив суд згідно з наявною податковою інформацією позивач за 2023 рік отримав дохід від фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі) на суму 728 245,00грн, який згідно з Податковим кодексом України підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником податку в річній декларації про майновий стан і доходи (податковій декларації).
Як встановив суд, під час податкової перевірки за відомостями наданими у встановленому порядку Національним банком України у 2023 році наявні значні обсяги переказів між рахунками фізичних осіб із використанням реквізитів ЕПЗ (р2р-платежі), а саме, що стосується позивача на суму 728 245,00грн.
Саме інформація надана у встановленому порядку Національним банком України слугувала підставою для висновку контролюючого органу про заниження позивачем у періоді, що перевірявся, податку на доходи фізичних осіб та військового збору.
Водночас, суд ураховує, що позивач заперечував сам факт отримання ним грошових переказів від третіх осіб. Також позивач стверджував, що він отримав дохід у вигляді стипендії, яка не підлягає оподаткуванню.
Так, як вже зазначалося судом, доходом фізичної особи, який підлягає оподаткуванню, є будь-який дохід, отриманий як у грошовій, так і у негрошовій формі, за виключенням доходів, передбаченихст. 165 ПК України.
При цьому, будь-які кошти, які надходять фізичній особі на її картковий банківський рахунок є доходом, якщо особа не доведе що ці кошти не підпадають під виключення, які визначені статтею165 ПК України.
Водночас, у ході судового розгляду позивач не надав доказів, які свідчать про відсутність такого доходу взагалі, наявність підстав вважати його неоподатковуваним або його зменшення; застосування ставки податку, відмінної від базової тощо.
Стосовно твердження про те, що відповідач не урахував того, що стипендія позивача не підлягає оподаткоуванню, то це спростовується актом перевірки, за змістом якого за період з 01.01.2023 по 31.12.2023 року позивач, ОСОБА_1 , згідно з наданою інформацією, отримав дохід у вигляді - інші доходи, крім зазначених у статті 165 ПК України в розмірі 728 245,00грн.
Тобто відповідач до доходу в розмірі 728 245,00грн стипендії не включав.
Доказів протилежного позивач суду не надав.
Також, суд ураховує, що в ході проведення перевірки на адресу позивача було надіслано письмове повідомлення від 07.07.2024 із запитом на отримання документів, в якому доведено про необхідність надати посадовим (службовим) особам органів державної податкової служби у повному обсязі всі документи, що належать до предмета перевірки або пов'язані з ним та надати інформацію, та її документальне підтвердження.
Як видно з матеріалів справи, позивач ні під час, ні після завершення перевірки не надав відповідачу жодних пояснень щодо джерела походження зазначених коштів та правову підставу їх отримання, не надав жодних документів, які б підтверджували підстави отримання позивачем вказаної суми грошових коштів від фізичних осіб на його банківські рахунки та не здійснення їх декларування, не зважаючи на те, що як до початку перевірки, так і під час її проведення позивачу направлявся відповідний запит податкового органу.
Тведження позивача на те, що відповідач не вказав у своєму запиті, які саме документи позивач має надати до перевірки, суд відхиляє, оскільки вважає, що з надісланого позивачу наказу на проведення перевірки та повідомлення було відомо, про які саме порушення податкового законодавства йдеться.
Загалом позивач обґрунтовує позовні вимоги, покликаючись на певні процедурні порушення під час проведення перевірки.
У зв'язку з цим, суд бере до уваги висновки, що містяться у постанові від 08.09.2021 року у справі №816/228/17, сформульовані Великою Палатою Верховного Суду, про те, що неправомірність дій контролюючого органу при призначенні i проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки. Підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення i проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість i законність прийнятого за результатами перевірки рішення.
З урахуванням викладеного, суд не встановив порушень положень законодавства в частині наявності підстав та процедури проведення перевірки, які вплинули або об'єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки, а відтак висновує про правомірність дій контролюючого органу при призначенні та проведенні перевірки позивача.
Стосовно тверджень позивача про проведення досудового розслідування у зв'язку із використанням третіми особами документів позивача, що призвело до отримання позивачем доходу, то суд зазначає таке.
Як встановив суд, то відповідач звернувся з листом до Золочівського РВП ГУ НП у Львівській області щодо надання інформації стосовно стадії кримінального провадження та процесуального статусу ОСОБА_1 . Зазначене звернення було зумовлене необхідністю перевірки (оцінки) тверджень позивача, що невстановлені особи, впродовж 2023 року за допомогою документів ОСОБА_1 , вчиняли шахрайська дії, пов'язані із переказами грошових коштів на банківських рахунках.
Відповідач подав до суду постанову про закриття кримінального провадження від 18.12.2024.
Зі змісту цієї постанови видно, що (…)в ході досудового розслідування допитано у процесуальному статусі свідка ОСОБА_1 , який повідомив, що у 2023 році після останнього дзвінка, його друзі запропонували йому роботу, яка буде високооплачуваною. Дана пропозиція його дуже зацікавила, навіть пропри те, що не до кінця пояснили чим саме має займатись. Усі літні канікули ОСОБА_1 працював на роботі, а саме за допомогою власних банківських карток здійснював операції по переказу коштів. Дані дії він здійснював самостійно та на добровільній основі, оскільки отримував за це певний прибуток (…).
З Витягу ЄРДР видно, що по означеному кримінальному провадженню досудове розслідування на дату перевірки, яку проводив відповідач, тривало, повідомлення про підозру не оголошувалось, кінцеве процесуальне рішення не було прийнято, а відтак вказана інформація не стосується предмета спору у цій справі.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за платежем військовий збір, що сплачує фізична особа за результатами річного декларування прийняті на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавстом, відтак підстави для їх скасування відсутні.
Також, за наслідками проведеної перевірки контролюючим органом встановлено, що неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та ненадання відповіді на запит, контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктом 73.3.1 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.
Крім того, позивачем не заперечується, що декларація про майновий стан і доходи за 2023 рік ним не подавалась, рівно ж як і не заперечується неподання ним документів на запит відповідача.
Вказані обставини стали підставою винесення відповідачем спірних податкових повідомлень-рішень.
Згідно з пунктами 44.1, 44.3 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, інформації, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів та інформації, визначених пунктом44.1 ст. 44 ПК України, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом визначених законодавством строків.
Відповідно до пп.73.3.3 п. 73.3 ст. 73, п.85.2 ст. 85 ПК України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані надавати інформацію, визначену в запиті контролюючого органу, та її документальне підтвердження (крім проведення зустрічної звірки) протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом), у порядку, визначеномустаттею 42 цього Кодексу.
Згідно з до п.85.2 ст.85 ПК України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.
Відповідно до вимог п.121.2 ст. 121 Податкового кодексу України, ненадання відповіді на запит, неподання або подання не в повному обсязі платником податків, фінансовим агентом або іншою особою документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу, надісланий відповідно до підстав, передбачених підпунктами 6-8 підпункту 73.3.1 п. 73.3 ст. 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу у 5 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Неподання або подання не в повному обсязі платником податків документів чи іншої інформації на запит контролюючого органу в інших випадках, передбачених статтею 73 Кодексу, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі однієї мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, за кожний такий факт.
Сплата таких фінансових санкцій (штрафів) не звільняє особу від обов'язку подання інформації.
Також відповідач довів порушення позивачем вимог пп.73.3.3 п. 73.3 ст. 73 Податкового кодексу Українив частині ненадання позивачем відповіді на обов'язковий запит податкового органу, що стало підставою для застосування до нього штрафної санкції.
В силу вимог пп.16.13 п.16.1 ст.16 ПК України, платник податків зобов'язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Пунктом 49.1 статті 49 ПК України передбачено, що податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.
Згідно з пп.49.18.4 п.49.18 ст.49 ПК України податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб, у тому числі самозайнятих осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбаченихрозділом IV цього Кодексу.
Відповідно доп.179.1ст.179 ПК Україниплатник податку зобов'язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цьогоКодексу.
Відповідно до пункту 120.1 статті 120 ПК України, неподання (крім випадків, якщо податкова декларація не подається відповідно до пункту 49.2 статті 49 цього Кодексу) або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати і сплачувати податки та збори, платежі, контроль за сплатою яких покладено на контролюючі органи, податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов'язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.
Підсумовуючи викладене, за виявлені порушення до позивача правомірно було застосовано штраф.
Таким чином, суд дійшов висновку, що спірні податкові повідомлення-рішення, винесені за неподання податкової декларації про майновий стан і доходи за 2023 рік та ненадання відповіді на запит контролюючого орган є правомірними.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Визначений цією правовою нормою обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
З огляду на вищевикладене суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, з огляду на що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити.
Судовий збір, сплачений позивачем, відповідно до ст. 139 КАС України не підлягає розподілу.
Керуючись ст.ст. 242-246, 250, 295 КАС України, суд
вирішив:
у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області(місцезнаходження: вул. Стрийська, 35, м.Львів, 79003; код ЄДРПОУ ВП: 43968090) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень відмовити повністю.
Судові витрати не розподіляти.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 24.03.2026.
Суддя Лунь З.І.