24.03.2026
Справа № 696/48/26
Провадження № 1-кс/696/7/26
24 березня 2026 року слідчий суддя Кам'янського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду скаргу в порядку ст. 303 КПК України на постанову старшого слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області від 23.12.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250310001702 від 10.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
12.01.2026 ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді Кам'янського районного суду Черкаської області із скаргою на постанову старшого слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_4 від 23.12.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250310001702 від 10.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
В обґрунтування скарги посилається на те, що слідчим постанова від 23.12.2025 про закриття кримінального провадження внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250310001702 від 10.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України винесена передчасно, розслідування проводилося некваліфікованим, корумпованим слідчим, в діях якого прослідковується зацікавленість у не притягненні до кримінальної відповідальності особи, яка вчинила крадіжку, та неспроможним об'єктивно аналізувати наявні факти.
Скаржник ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився, так як перебуває на лікуванні, в режимі відеоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів до судового засідання приєднатися не виявилось можливим. Скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Ухвалою слідчого судді від 12.01.2026 відкрито провадження по скарзі, витребувано із СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області матеріали кримінального провадження.
Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши матеріали скарги та кримінального провадження, приходжу до наступного висновку.
Частина 2 ст. 9 КПК України визначає, що прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.
Відповідно до ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Відповідно до п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України кримінальне провадження закривається в разі, якщо втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
Згідно з ч. 1 ст. 5 КК України закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість.
Так, 09.08.2024 набув чинності Закон України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», яким статтю 51 КУпАП викладено в новій редакції та визначено граничну вартість викраденого чужого майна, яка може підпадати під кваліфікацію дій особи за відповідною частиною статті 51 КУпАП.
У зв'язку із чим, викрадення чужого майна (крадіжка) на суму до двох неоподаткованих мінімумів доходів громадян, виходячи із того розміру неоподаткованого мінімуму доходів громадян, який діяв на момент вчинення діяння, законодавцем віднесено до адміністративних правопорушень, що посягають на власність, та такі діяння не є кримінально караними відповідно до диспозицій частин статті 185 КК України.
Дослідженням матеріалів кримінального провадження встановлено наступне.
30.07.2022 в ході допиту потерпілого ОСОБА_3 встановлено, що він проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Його батько ОСОБА_5 та сестра ОСОБА_6 проживають поряд за адресою: АДРЕСА_2 , заявили, що оскільки їм незручно користуватися своїм будинком через наявний парка ОСОБА_3 30.07.2022 близько 16 год. 10 хв. ОСОБА_3 повернувся додому, та його син повідомив, що у них на подвір'ї ходив дід з болгаркою. Обійшовчи домоволодіння, ОСОБА_3 виявив що паркан зрізаний в 4 місцях та викрадений, у зв'язку з чим звернувся до правоохоронних органів.
Відповідно до висновків експерта №СЕ-19/124-23/3419-ТВ від 06.04.2023 та №СЕ-19/124-23/7609-ТВ від 07.07.2023, ринкова вартість бувшого у користуванні металевого паркану станом на 03.08.2022 року могла становити 36,97 грн.
21.11.2023 року в ході допиту свідка ОСОБА_5 встановлено, що останній дійсно зрізав частину паркану, який розмежовує його подвір'я та подвір'я його сина ОСОБА_3 , оскільки не мав доступу до свого городу. Вирізану частину паркану він не забирав і залишив поруч.
З протоколу допиту потерпілого від 15.08.2024 додатково вбачається, що вирізаний паркан був збудований ОСОБА_3 у 2015 році та становив собою металеву секцію, розмірами 1,5х2,0 м.
З висновку експерта №СЕ-19/124-24/11364-ТВ від 29.08.2024 вбачається, що визначити ринкову вартість секції досліджуваного паркану або його складників станом на 03.08.2022 не видається можливим у зв'язку з відсутністю у відкритих джерелах цінової інформації станом на запитувану дату.
09.08.2024 набрав чинності Закон №3886-IX від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів». Цим Законом внесено зміни до ст. 51 КУпАП, згідно з якими викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати вважається дрібним, якщо його вартість на момент вчинення правопорушення не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на 2022 рік становить 2481 гривня. Частиною 2 статті 4 КК України, передбачено, що кримінальна протиправність і караність, а також інші кримінально-правові наслідки діяння визначаються законом про кримінальну відповідальність, що діяв на час вчинення цього діяння. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи. Частиною 1 статті 5 КК України передбачено, що Закон про кримінальну відповідальність, що скасовує кримінальну протиправність діяння, пом'якшує кримінальну відповідальність або іншим чином поліпшує становище особи, має зворотну дію у часі, тобто поширюється на осіб, які вчинили відповідні діяння до набрання таким законом чинності, у тому числі на осіб, які відбувають покарання або відбули покарання, але мають судимість. Отже, відповідні зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, зокрема, якими визначається максимальний поріг для кваліфікації діяння особи, як адміністративного правопорушення, є зміною кримінального законодавства України із всіма наступними наслідками, в тому числі в частині їх зворотної дії у часі. В той же час, відповідно до Закону України «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративне правопорушення та деякі інші закони України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадання чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів» від 18.07.2024 року №3886-IX, дії щодо викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян є дрібною крадіжкою, за яку настає відповідальність за статтею 51 Кодексу України про адміністративне правопорушення. Причому, визначаючи два неоподатковуваних мінімуми доходів громадян, треба виходити із того його розміру, який діяв на момент вчинення діяння (тобто, до 2481 гривні, якщо крадіжку було скоєно у 2022 році). Отже, внесені законодавцем зміни до КУпАП України призвели до часткової декриміналізації діяння.
Таким чином, після всебічного, повного та неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження та дослідження, аналізу й оцінки всіх зібраних по кримінальному провадженню доказів про вчинення кримінального правопорушення, встановлено, що в даному випадку відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Закриття кримінального провадження відповідно до положень глави 24 КПК України є формою закінчення досудового розслідування, яке здійснюється внаслідок наявності обставин, що виключають кримінальне провадження, а тому рішення про закриття кримінального провадження можливе лише після всебічного, повного та об'єктивного дослідження та оцінки слідчим всіх зібраних доказів, які стосуються цього провадження в сукупності.
Прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, дізнавач зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень (ч. 2 ст. 9 КПК України).
Однією із підстав закриття кримінального провадження є втрата чинності закону, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння (п. 4-1 ч. 1 ст. 284 КПК України).
Правова природа аналізованого виду оскарження процесуального рішення слідчого та прокурора передбачає необхідність перевірки не лише дотримання процесуального порядку закриття кримінального провадження посадовими особами органів досудового розслідування, а й підстав його закриття.
Відповідно до вимог ст. 110 КПК України постанова слідчого, дізнавача, прокурора повинна містити зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови, мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК України.
Тобто таке процесуальне рішення повинно відповідати фактичним обставинам, встановленим досудовим розслідуванням, зокрема, в ній має бути викладено суть заяви особи, яка звернулась з метою захисту своїх прав та відповіді на всі поставлені нею питання, які обумовлюють відмову, зазначене є однією із гарантій забезпечення прав і законних інтересів учасників процесу.
Своєю чергою слідчий суддя, на якого КПК України покладено обов'язок здійснювати судовий контроль за дотриманням прав, свобод і інтересів осіб у кримінальному провадженні під час досудового розслідування, зобов'язаний перевірити законність прийнятої слідчим постанови.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження.
Виходячи із закріплених у ст. 2 КПК України завдань кримінального провадження, держава не наділяє заявників правом припису до правоохоронних органів щодо конкретних норм кримінального матеріального або процесуального законів, у межах яких, на їх думку, повинно здійснюватися провадження.
Також слід зауважити, що слідчий, дізнавач здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог КПК України, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, які не мають на те законних повноважень забороняється (ч. 5 ст. 40 КПК України).
Наведене цілком узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні по справі «Аль Фаєд проти Франції» від 02.10.2007 зазначив, що розбіжності, що виникали між слідчими та заявником, не вказували на існування недоліків чи перешкод, які б завадили компетентним органам з'ясувати ці обставини. Окрім того, невдоволення заявника рішеннями, схвалюваними суддями, слідчими під час провадження, не були достатньою підставою для визнання несправедливості процесу у контексті ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
У силу ч. 2 ст. 92 КПК України доказування полягає у збиранні, перевірці та оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для кримінального провадження.
Виходячи з наведеного, незгода особи з проведеними слідчими (розшуковими) діями під час досудового розслідування, їх видом (видами) та обсягом не є безумовним свідченням неповноти чи неправильності слідства.
Із врахуванням наведеного, слідчий суддя приходить до переконання, що доводи скаржника про незаконність оскаржуваної постанови є безпідставними та необґрунтованими, тоді як рішення слідчого є законним, обґрунтованим, таким, що ухвалене на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, а висновки слідчого відповідають обставинам кримінального провадження.
Таким чином, оскільки органом досудового розслідування встановлено відсутність в діяннях складу кримінального правопорушення і наведені мотиви такого висновку, тому постанова про закриття провадження є законною.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскарженні рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Враховуючи те, що кримінальне провадження за відсутності складу кримінального правопорушення та втратою чинності закону, яким встановлена кримінальна протиправність діяння підлягає закриттю, суд дійшов висновку, що постанова слідчого є законною та обґрунтованою, а тому скарга ОСОБА_3 не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись статтями 284, 303-307, 309, 369-372, 376 КПК України, слідчий суддя
В задоволенні скарги ОСОБА_3 на постанову старшого слідчого СВ ВП №2 Черкаського РУП ГУНП в Черкаській області області від 23.12.2025 про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12022250310001702 від 10.08.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду безпосередньо протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Матеріали кримінального провадження №12022250310001702, повернути слідчому, після набрання ухвалою законної сили.
Повний текст ухвали виготовлено 24.03.2026.
Слідчий суддя ОСОБА_1