24.03.26 363/7909/25
24 березня 2026 року м. Вишгород
Суддя Вишгородського районного суду Київської області Свєтушкіна Д.А. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-
До Вишгородського районного суду Київської області надійшла позовна заява за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, у якому просить скасувати постанову № 933 від 29.05.2025 року у справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_2 , якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 25 500 грн, а провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП. В обґрунтування позову, зазначає, що позивач не вчиняв порушення, зазначеного в постанові, не порушував законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію вчинене в особливий період. Обов'язок військовозобов'язаного прибути до ТЦК має виконуватись виключно на підставі виклику, попередньо доведеного до відома військовозобов'язаного. Натомість позивач не отримував повістку № 1963691 через АТ «Укрпошта», у зв'язку з чим не міг прибути за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_2 24.01.2025 року о 14 год. 00 хв., тож не був належним чином ознайомлений з датою та часом прибуття за викликом. Крім того, у зазначений час позивач не прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 з поважних причин, оскільки наприкінці грудня, а саме 20.12.2024 року у позивача внаслідок перенесеного гострого тубодиту та гострого респіраторного захворювання виявили аліментарний гепатит (Гепатит А). в подальшому його стан погіршився і його було госпіталізовано до лікарні. У зв'язку з погіршенням стану здоров'я під час обстеження у нього було виявлено невралгію та неврит, а також розширений інсульт в басейні середньої мозкової артерії та встановлено діагноз: гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступень, високий ризик, недостатність мітрального клапана 1-2 ступеня, міокардитичний кардіосклероз. Також маючи можливість отримати інформацію за позивача з інших відомчих реєстрів, станом на момент розгляду матеріалів про адміністративне правопорушення, службовими особами цієї можливості використано не було, що доводить відсутність всебічного та повного встановлення всіх обставин. У відповідності до Постанови КМУ № 560 від 16.05.2024 року «Про затвердження порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», позивач 15.07.2024 року звернувся до додатку «Резерв+» для уточнення своїх військово-облікових даних в Єдиному держаному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, підтвердженням чого є витяг з додатку «Резерв+», що свідчить про вжиття позивачем усіх необхідних заходів з метою дотримання чинного законодавства. Натомість оскаржувана постанова не містить жодних посилань на первинні документи обліку, які б свідчили про невиконання позивачем правил військового обліку, а також інших доказів, зокрема відомостей щодо здійснення відповідачем перевірки функціонування системи військового обліку громадян України в органах державної влади, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях з приводу відсутності у таких інформації щодо позивача. Крім того, відповідачем при винесенні оскаржуваної постанови не було надано позивачу можливості в повному обсязі скористатись його правами, передбаченими ст. 268 КУпАП, оскільки останній не був належним чином повідомлений про розгляд справи і її було розглянуто без його участі, клопотання про розгляд справи за його відсутності ним не подавалось. Наведене свідчить, що відповідачем під час винесення оскаржуваної постанови було грубо порушено норми діючого законодавств, які гарантують особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, право на об'єктивний та справедливий розгляд справи. Тож з огляду на вищевикладене вважає вказану постанову незаконною, необґрунтованою, та такою, що підлягає скасуванню, а справа закриттю.
Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 05.01.2026 року поновлено ОСОБА_1 строк для звернення до суду з вказаним адміністративним позовом, та відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
02.02.2026 року через підсистему «Електронний суд» від представника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому вказано, що зазначена позовна заява є незаконною, необґрунтованою та протиправною, враховуючи наступне. ІНФОРМАЦІЯ_2 була дотримана процедура направлення повістки позивачу на його оповіщення, що стало наслідком складання на нього постанови про накладення адміністративного стягнення та притягнення до відповідальності відповідно до чинного законодавства. Так через Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів було сформовано та надіслано повістку № 1963691 від 14.01.2025 року на ім'я ОСОБА_1 про необхідність прибути о 14 год. 00 хв. 24.01.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 , яку було направлено на адресу останнього. Відповідно до довідки форми № 20 про причини повернення/досилання вказана повістка була повернута в зворотному напрямку, причина повернення «за закінченням терміну зберігання». Дата повернення 03.02.2025 року відображена на поштовому штемпелі. У терміни зазначені у п. 24 Постанови КМУ № 560 позивач не повідомив про причини неявки по повістці та в подальшому до ІНФОРМАЦІЯ_2 не прибув. Прийнята начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 постанова про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнення його до відповідальності повністю відповідає вимогам закону. Тож просить відмовити у задоволенні позовної заяви. До відзиву представником відповідача долучено копію матеріалів справи про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 .
Дослідивши матеріали справи, подані докази, суд дійшов наступного висновку.
Судом установлено, що постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 933 від 29.05.2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 25 500,00 грн за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Так у вказаній постанові зазначено, що ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним під час дії особливого періоду та проведення мобілізації, а саме о 14 год. 00 хв. 24.01.2025 року не з'явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 по повістці № 1963691 для уточнення даних, яка була направлена АТ «Укрпошта» та протягом трьох днів не повідомив поважності причин неприбуття. Своїми діями ОСОБА_4 порушив ч. 1 ст. 22 Закону України та відповідно скоїв адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
13.08.2025 року начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 полковник ОСОБА_2 звернувся до Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУЮ (м. Київ) із заявою про примусове виконання постанови № 933 від 29.05.2025 року, якою ОСОБА_1 було визнано винним у вчинених адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, та накладено штраф у розмірі 25 500 грн. На підставі ст. 308 КУпАП просив стягнути подвійний розмір штрафу, визначеного у постанові, у розмірі 51 000 грн.
На підставі чого постановою головного державного виконавця Вишгородського ВДВС у Вишгородському районі Київської області ЦМУЮ (м. Київ) Мовчун Т.С. від 14.08.2025 року було відкрито виконавче провадження № 78849218 з виконання постанови № 933 від 29.05.2025 року.
Також, як вбачається з долучених позивачем до позовної заяви медичних документів, а саме виписок з медичної із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № М-0994 та № 99401 ОСОБА_1 у період з грудня 2024 року по січень 2025 року неодноразово звертався до лікарів, та йому були поставлені відповідні діагнози, в тому числі - аліментарний гепатит (20.12.2024 року) та невралгія та неврит (28.01.2025 року), також з 29.09.2025 року по 28.10.2025 року останній перебував у стаціонарі з діагнозом: розширений інсульт в басейні середньої мозкової артерії, гіпертонічна хвороба ІІ ст., 3 ступень, високий ризик, недостатність мітрального клапана 1-2 ступеня, міокардитичний кардіосклероз. У п. 8 зазначеної виписки зазначено, що тимчасова непрацездатність - продовжена, потребує подальшого спостереження і лікування протягом 6 місяців.
Крім того, як вбачається з електронного військово-облікового документу, сформованого 29.12.2026 року через застосунок «Резерв+», ОСОБА_1 як військовозобов'язаний (непридатний в мирний час, обмежено придатний у воєнний час) вчасно уточнив військово-облікові дані 15.07.2024 року.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 2 статті 210-1 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, а також вчинення такого порушення в особливий період.
Відповідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Також зазначена стаття містить примітку, відповідно до якої положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Згідно з Указом Президента України № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який триває і по теперішній час.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. 1 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов'язані: - з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду. У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Також згідно з п. 41 та п. 34 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року за викликом районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (територіального центру комплектування та соціальної підтримки), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. У разі коли резервіст або військовозобов'язаний уточнив свої облікові дані після завершення 60 днів, відведених законодавством на уточнення своїх облікових даних, повістка може надсилатися на адресу місця проживання, зазначену резервістом або військовозобов'язаним під час уточнення облікових даних.
Відповідно до п. 41 зазначеного Порядку належним підтвердженням оповіщення резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки (додаток 2), а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку: день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Також відповідно до п. 23 та п. 24 зазначеного Порядку поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форми власності), визнаються: перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк; смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).
У разі неприбуття у строк, визначений у повістці, громадянин зобов'язаний у найкоротший строк, але не пізніше ніж протягом трьох днів від визначених у повістці дати і часу прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ), повідомити про причини неявки шляхом безпосереднього звернення до зазначеного у повістці територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ) або в будь-який інший спосіб з подальшим його прибуттям у строк, що не перевищує сім календарних днів.
Згідно зі ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення, як це передбачено статтею 245 КУпАП, є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Відповідно до частини 1 статті 246 КУпАП, порядок провадження в справах про адміністративні правопорушення в органах (посадовими особами), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначається цим Кодексом та іншими законами України.
Отже, матеріали справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, у даному випадку повинні містити достатню сукупність належних, допустимих, достовірних доказів, з яких буде вбачатися, що особа, будучи належним чином повідомленою про необхідність явки до територіального центру комплектування та соціальної підтримки або іншого визначеного законодавством органу влади, без поважних причин не прибула до відповідного органу влади у встановлені дату та час, яких відповідачем суду надано не було. При цьому з огляду на презумпцію протиправності рішення суб'єкта владних повноважень, що закріплена у ч. 2 ст. 77 КАС України, обов'язок доведення вчинення особою відповідного правопорушення, а отже і обов'язок доведення правомірності власного рішення, покладається саме на суб'єкта владних повноважень.
Суд зауважує, що до відзиву на позовну заяву представником відповідача долучено копії повістки № 1963691 з викликом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 год. 00 хв. 24.01.2025 року для уточнення військово-облікових даних, з описом вкладення до рекомендованого поштового відправлення 0610223604288 та довідки форми № 20 про причини повернення/досилання, відповідно до якої відповідна повістка була повернена відправнику з причиною повернення «за закінченням терміну зберігання», що відповідно до п. 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджених Постановою КМУ № 560 від 16 травня 2024 року, не може вважатись належним оповіщенням позивача про виклик до ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відтак, відсутні правові підстави для висновку, що позивач був обізнаний про необхідність з'явитись до ІНФОРМАЦІЯ_3 на 14 год. 00 хв. 24.01.2025 року. Вказана обставина є суттєвою, оскільки відсутність обізнаності особи про виникнення певного обов'язку не може свідчити про умисне невиконання такого обов'язку, як щодо необхідності з'явитись за викликом так і необхідності повідомити про причини неявки.
Крім того, оскаржувана постанова не містить відомостей, які саме дані ОСОБА_1 потребували уточнення. Що перешкоджає суду дійти висновку, щодо неможливості отримання таких даних відповідачем шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи, тоді як, згідно з електронним військово-обліковим документом ОСОБА_1 , сформованого 29.12.2026 року через застосунок «Резерв+», останній 15.07.2024 року вчасно уточнив військово-облікові дані.
Також, на підставі статті 268 КУпАП, особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
При цьому, за правилами статті 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи. Інші особи, які беруть участь у провадженні по справі про адміністративні правопорушення, повідомляються про день розгляду справи в той же строк.
Статтею 278 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.
Жодних доказів щодо повідомлення позивача про те, що розгляд адміністративної справи щодо притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП відбудеться 29.05.2025 року, суду не надано, що є порушенням вимог ст. 268 КУпАП. Наявна у матеріалах справи копія оскаржуваної постанови та її зміст дають можливість стверджувати, що розгляд справи про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП проводився за відсутності позивача.
Вирішуючи питання наслідків розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату, Верховний Суд у постановах від 06.03.2018 року у справі № 522/20755/16-а, від 30.09.2019 року у справі № 591/2794/17 року, від 06.02.2020 року № 05/7145/16-а та від 21.05.2020 року у справі № 286/4145/15-а дійшов такого висновку: «факт несвоєчасного повідомлення або неповідомлення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення є підставою для визнання постанови у справі про адміністративне правопорушення неправомірною як такої, що винесена з порушенням установленої процедури. Як наслідок, позивача позбавлено прав, передбачених Конституцією України та КУпАП, зокрема, бути присутнім під час розгляду справи, надавати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, мати професійну правову допомогу».
Процедурні порушення, зокрема, такі як розгляд справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яку належним чином не повідомили про дату розгляду, є самостійними, безумовними підставами для скасування постанови про притягнення такої особи до відповідальності.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосуванням державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваженнями, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи. У пункті 21 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» від 15.05.2008 року (заява №7460/03) зазначено, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Недотримання відповідачем приписів законодавства України про адміністративні правопорушення тягне недоведеність з боку суб'єкта владних повноважень правомірності оскаржуваної у цій справі постанови та є підставою для її скасування.
Відтак, оскаржувана постанова прийнята не у спосіб, який передбачений нормами КУпАП, оскільки має місце порушення норм процесуального права при її винесені, порушено порядок розгляду справи про адміністративне правопорушення, що є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення.
Із змісту рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 № 23-рп/2010 вбачається, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України презумпції невинуватості.
Відповідно до закріпленого у ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Верховний Суд у постанові від 08.07.2020 у справі №463/1352/16-а вказав, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
Тож згідно з принципом презумпції невинуватості, який діє в адміністративному праві, всі сумніви у винуватості особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Європейський суд з прав людини, що у своєму рішенні від 10.02.1995 у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за обставин відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Отже, оскільки у матеріалах справи відсутні будь-які докази вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП України, як і докази повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, суд відповідно до вимог п. 1 ст. 247, ст. 293 КУпАП, п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України вважає за необхідне позовні вимоги задовольнити, скасувати вказану постанову і закрити провадження у справі.
У зв'язку із задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати зі сплати судового збору, які сплачені позивачем при зверненні до суду з вказаним позовом у розмірі 605 грн 50 коп.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 251, 268, 280, 289 КУпАП, ст. 72-79, 90, 242-246, 255, 286, 295 КАС України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення - задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_4 про накладання адміністративного стягнення № 933 від 29 травня 2025 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАПта накладено адміністративне стягнення.
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП- закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_4 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 50 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасники справи, які не були присутні у судовому засіданні під час ухвалення судового рішення, мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_6 , адреса: АДРЕСА_2 , ЄДРПОУ: НОМЕР_2 .
Суддя Д.А. Свєтушкіна