Справа № 361/916/26
Провадження № 3/361/345/26
11.03.2026 м. Бровари
Суддя Броварського міськрайонного суду Київської області Червонописький В.С., розглянувши адміністративну справу, що надійшла з Броварського РУП ГУНП в Київський області про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, -
До Броварського міськрайонного суду Київської області надійшли матеріали відносно ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
03.01.2026 о 01 год. 05 хв. гр. ОСОБА_1 керував т.з. jeep д.н.з. НОМЕР_1 з явними ознаками алкогольного сп'яніння, а саме запах алкоголю з порожнини рота, порушення координації рухів, порушення мови. Від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив п. 2.5 ПДР. Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, у заяві до суду просив розглянути справи у його відсутність. Разом з тим, від представника ОСОБА_1 - адвоката Бургели О.В. надійшли заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, у яких останній просив провадження у справі закрити у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення та зазначав, що протокол про адміністративне правопорушення складено з грубим порушенням вимог чинного законодавства, безпідставно та незаконно, а докази, які долучені до матеріалів справи є неналежними, недопустимими, недостовірними та такими, які не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», і які не свідчать про беззастережну винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, виходячи із наступного.
У протоколі зазначено, що його складено о 01 год. 15 хв. 03.01.2026 року за адресою: м. Бровари, вул. Симоненка, 15, однак зі змісту протоколу незрозуміло, де саме (адреса) ОСОБА_1 нібито керував транспортним засобом, тобто невідоме місце вчинення інкримінованого йому правопорушення. Місце складання протоколу - м. Бровари, вул. Симоненка, 15 без підтверджуючих доказів автоматично свідчити про те, що інкриміноване ОСОБА_1 правопорушення було вчинено за цією ж адресою. Без встановлення місця вчинення так званого правопорушення взагалі можна ставити під сумнів питання підсудності вказаної справи.
У протоколі зазначено, що громадянину, а не водію ОСОБА_1 нібито роз'яснено його права та обов'язки, передбачені ст. 268 КУпАП, однак це не відповідає дійсності. Відеозапис, який долучений до матеріалів справи, спростовує факт роз'яснення як громадянину, так і водію ОСОБА_1 його прав та обов'язків, що мало бути в обов'язковому порядку виконано саме працівником поліції, який у протоколі зазначив, що ОСОБА_1 був саме водієм. Наведене з очевидністю свідчить про порушення порядку складання протоколу про адміністративне правопорушення та порушення взагалі прав громадянина ОСОБА_1 , що є неприпустимим та вже є фактично законною підставою для закриття судом даної справи.
У протоколі зазначено, що у ОСОБА_1 нібито були виявлені явні ознаки алкогольного сп'яніння і до такого висновку поліцейський дійшов нібито через «запах алкоголю з порожнини рота, порушення мови, порушення координації рухів». Одночасно з цим, до матеріалів справи долучено направлення на медичний огляд з метою виявлення стану алкогольного, огляд водія транспортного засобу з наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 03.01.2026 року. У вказаному направленні вже вказано, що у ОСОБА_1 нібито було виявлено «запах з порожнини рота, тремтіння пальців рук і його поведінка, що не відповідає обстановці». Таке враження, що ознаки алкогольного сп'яніння поліцейським були просто видумані, щоб хоч якось узаконити свої незаконні дії. Вказане направлення виписано ще навіть до складання протоколу, тобто о 01 год. 10 хв, у той час як протокол складено о 01 год. 15 хв. Відеозапис починається о 01 год. 18 хв. 03.01.2026 року (хоча у протоколі зазначено час вчинення правопорушення - 01 год. 15 хв. 03.01.2026 року). Наведене також свідчить про те, що час нібито вчинення інкримінованого правопорушення також невідомий.
Серед безпідставності звинувачень ОСОБА_1 у вчиненні вказаного вище адміністративного правопорушення - неповнота зібраних даних та фактично надумані підстави притягнення до відповідальності. Будь-яких доказів того, що громадянин ОСОБА_1 керував автомобілем та ще й у стані алкогольного сп'яніння, окрім доводів працівника поліції, матеріали справи не містять. До матеріалів справи долучено відеозапис, який ніяким чином не підтверджує факту саме керування ні водієм, ні громадянином ОСОБА_1 автомобілем, та ще й у стані алкогольного сп'яніння. Зважаючи на це, громадянин ОСОБА_1 не керував транспортним засобом та ще й у стані алкогольного сп'яніння, як зазначає працівник поліції, у зв'язку з чим він взагалі не є суб'єктом інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Ст. 130 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність як за керування транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння, так і за відмову від проходження огляду на стан цього сп'яніння. Тому, перед тим, як вимагати від водія проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння має бути встановлений факт керування транспортним засобом саме цим громадянином. Лише у разі встановлення беззаперечного факту керування транспортним засобом громадянином у стані алкогольного сп'яніння у працівника поліції з'являється право вимагати від громадянина, який автоматично набуває статусу спеціального статусу водія, пройти вказаний огляд. При відсутності доведення факту саме керування громадянином транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння у працівника поліції немає законних підстав вимагати від саме громадянина проходження такого вимога не регламентована жодною нормою чинного законодавства.
До матеріалів справи долучено відеозапис, на якому відсутня будь-яка інформація, яка б свідчила про те, що громадянин ОСОБА_1 керував транспортним засобом та ще й у стані алкогольного сп'яніння. Крім того, на відео відсутній як факт зупинки працівниками поліції автомобіля, яким би керував чи громадянин, чи водій ОСОБА_1 .
На самому початку відеозапису зафіксовано, як не водій, а громадянин ОСОБА_1 стоїть біля автомобіля темного кольору (навіть незрозуміло, яка марка вказаного автомобіля та який його державний номерний знак). На відео також зафіксовано діалог очевидно працівника поліції з ОСОБА_1 , де останній на запитання цього працівника поліції зазначає, що сьогодні алкогольні напої не вживав, а вживав вчора (тобто 02.01.2026 року).
Після цього працівник поліції запитав чи бажає ОСОБА_1 пройти огляд (який саме огляд - працівник поліції не пояснив). На вказане ОСОБА_1 зі зрозумілих підстав відмовився від незрозуміло якого огляду. Після цього працівник поліції сказав чекати, доки не буде складено протокол, який складався до 01 год. 33 хв. відеозапису. На відеозаписі ОСОБА_1 весь час знаходиться в об'єктиві боді камери і навіть неозброєним оком чітко видно, що ніякого порушення координації рухів у нього не було. З 01 год. 33 хв. працівник поліції виходить з автомобіля і зачитує вголос ОСОБА_1 зміст протоколу, однак права та обов'язки ніякі не роз'яснює. З відеозапису взагалі не видно ні факту керування ОСОБА_1 автомобілем, ні факту зупинки працівниками поліції автомобіля під керуванням ОСОБА_1 . Єдине, що зафіксовано на відео факт відмови саме громадянина ОСОБА_1 , а не водія від проходження якогось незрозумілого огляду (на відео не зазначено конкретно, який огляд мав пройти ОСОБА_1 )
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, а саме: протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 790717 від 03.01.2026, направлення на медичний огляд водія транспортного засобу, акт огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів, DVD-R диск з записом нагрудної боді-камери поліцейського, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (статті 252 КУпАП), вирішуючи справу, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом. Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) під час розгляду справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, насамперед, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до абзацу п'ятого частини другої статті 16 Закону України «Про дорожній рух», підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху водієві забороняється керувати транспортним засобом, зокрема, у стані алкогольного сп'яніння. За вимогами пункту 2.5 Правил дорожнього руху водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Частиною першою статті 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність як за керування транспортними засобами особами в стані, зокрема, алкогольного сп'яніння, так і за відмову особи, яка керує транспортним засобом, від проходження в встановленому порядку огляду на стан, зокрема, алкогольного сп'яніння.
Притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами (постанова Верховного Суду від 15.03.2019 у справі №204/2352/16-а).
Обов'язок щодо належного складання протоколу про адміністративне правопорушення, який в порядку ст. 251 КУпАП є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення та надання доказів на підтвердження викладених в протоколі відомостей, покладається на особу, яка має право складати відповідний протокол та не може бути покладено на суд. Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильно вирішення справи. Ці дані встановлюються, в тому числі протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, а також відеозаписом. Згідно із ч. 2 ст. 251 КУпАП обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. Відповідно до ст. 252 КУпАП суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Згідно з ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати, зокрема, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні та чи підлягає вона адміністративній відповідальності.
Диспозиція частини першої статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлює адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Під керуванням транспортним засобом розуміється виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Касаційний адміністративний суду в складі Верховного Суду в рішенні №404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте, зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду у справі № 216/5226/16-а в постанові від 18.07.2019 р. вказав, що доказом порушення ПДР не може бути відеозапис з нагрудної камери поліцейського, якщо він не відображає відомостей про вчинення правопорушення, а лише містить процесуальну послідовність вчинюваних процесуальних дій (винесення постанови, складання протоколу).
У протоколі про адміністративне правопорушення зазначено, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, але відеозапис не підтверджує цього факту. З відеозапису також не вбачається, що ОСОБА_1 керував будь-яким транспортним засобом. Автомобіль, зафіксований на відео, знаходиться в нерухомому стані, його двигун вимкнений.
Крім того, відеофіксація розпочалась о 01 год. 18 хв. 03.01.2026 року (хоча у протоколі зазначено час вчинення правопорушення - 01 год. 15 хв. 03.01.2026 року).
Суд погоджується з доводами представника ОСОБА_1 адвоката Бургели О.В. про те, що в матеріалах справи відсутні докази того, що водій керував транспортним засобом.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в ході судового розгляду справи доказів доведеності вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, суду не надано.
Ґрунтуючись на нормах статті 62 Конституції України, особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
З огляду на викладене та керуючись ст. 130, ст.ст. 247, 284 КУпАП, суддя, -
Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 10 днів з дня винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови, а в разі її оскарження з дня прийняття рішення апеляційною інстанцією.
Суддя В.Червонописький