Справа № 292/179/26
Провадження № 2/292/227/26
24 березня 2026 року с-ще Пулини
Пулинського районного суду Житомирської області
головуюча суддя Гуц О.В. секретар судового засідання Риданова Г.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Гардіан" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, У С Т А Н О В И В :
В лютому 2026 року Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Гардіан" (далі - ТДВ "СК"Гардіан") звернулося до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_1 , мотивуючи його тим, що 28.01.2023 між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Гардіан" та ОСОБА_1 укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс) № АР-3510894, забезпечений транспорт "ВАЗ- 21070", д.р.н. НОМЕР_1 .
27 лютого 2023 року об 17 годині 35 хвилин по вул. Незалежності в смт Пулини сталася ДТП, за участю транспортного засобу марки "ВАЗ 21070", д.р.н. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_1 та транспортного засобу марки "ВАЗ 21101", д.р.н. НОМЕР_2 . Внаслідок даної ДТП було пошкоджено транспортний засіб "ВАЗ 21101", д.р.н. НОМЕР_2 з вини ОСОБА_1 , цивільно-правова відповідальність, як водія автомобіля "ВАЗ 21070", д.р.н. НОМЕР_1 була застрахована у ТДВ "СК "Гардіан", згідно договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме поліс № АР-3510894.
Відповідно до постанови Червоноармійського районного суду Житомирської області від 23.03.2023, у справі №292/314/23, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушеннь передбачених ст.ст. 124, ч.5 ст.126 КУпАП.
Згідно з умовами полісу ОСЦПВ № АР-3510894, на підставі страхового акту № G-24370-1, заяви про страхове відшкодування та зібраних документі, розмір виплати за пошкоджений транспортний засіб "ВАЗ 21101", д.р.н. НОМЕР_2 , складає 36140,00 грн.
В зв'язку з викладеним і відповідно до умов договору страхування ТДВ "СК "ГАРДІАН" відшкодувало власнику транспортного засобу страховій компанії потерпілого, якому належав транспортних засіб "ВАЗ 21101", д.р.н. НОМЕР_2 , витрати на ремонт автомобіля в сумі 36 140,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням №173201 від 05.05.2023.
Враховуючи вищевикладене, просили суд стягнути з відповідача на користь позивача шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у розмірі 36140,00 грн, судові витрати у розмірі 3328,00 грн. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн.
Ухвалою Пулинського районного суду Житомирської області від 02.03.2026 провадження у справі відкрито та справу призначено до розгляду в спрощеному позовному провадженні з повідомленням сторін.
У судове засідання представник позивача не з"явився, у поданій позовній заяві позивачем зазначено про розгляд справи у відсутності позивача та його представника, позовні вимоги підтримують в повному обсязі. Проти винесеннязаочного рішення не заперечують.
Відповідач у судове засідання, призначене на 24.03.2026 не з"явився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлений належним чином. До суду надав письмову заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності. Зазначив, що у випадку, якщо суд дійде висновку про задоволення позову , просив розподілити судові витрати, зменшивши суму витрат на професійну правничу допомогу, у зв"язку з одноманітністю написання позову, згідно додатку до позовної заяви.
З викладених обставин суд вирішує справу у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до ст.279 ЦПК України, з повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами.
Згідно ч.3 ст.211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши наявні матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність доказів кожного окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, дослідивши та перевіривши усі обставини справи, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, суд дійшов наступного висновку.
Як встановлено судом, 27 лютого 2023 року з вини відповідача ОСОБА_1 , який керував автомобілем ВАЗ 21070, д.н.з. НОМЕР_1 по вул.Незалежності в смт Пулини Пулинського району Житомирської області та неврахувавши дорожньої обстановки, не вибрав безпечної швидкості руху, невпорався з керуванням і скоїв зіткнення з автомобілем ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_2 , в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Постановою Червоноармійського районного суду Житомирської області від 23.03.2023 у справі № 292/314/23 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні правопорушень, передбачених ст.124, ч.5 ст.126 КУпАП, та на підставі ст36 КУпАП накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі двох тисяч чотирьохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 40800 гривень в прибуток держави без позбавлення права керування транспортними засобами та без оплатного вилучення транспортного засобу.
Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Частиною 6 статті 82 ЦПК України встановлено, що вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля ВАЗ 21070, д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_1 на момент ДТП була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів в ТДВ «СК «Гардіан».
Власник автомобіля "ВАЗ 21101", д.р.н. НОМЕР_2 , ОСОБА_2 звернувся до ТОВ «СК «Гардіан» із заявою про здійснення відшкодування шкоди, заподіяної в результаті ДТП, на його рахунок та позивачем здійснено виплату страхового відшкодування у сумі 36140,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №173201 від 05.05.2023.
Того ж дня Товариством з додатковою відповідальністю «СТРАХОВА КОМПАНІЯ «ГАРДІАН» на адресу ОСОБА_1 направлена вимога про відшкодування збитків в порядку регресу на суму 36140 грн..
Частиною 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Відповідно до ст. 979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.
Відповідно до положень ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Статтею 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Об'єктом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов'язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров'ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV).
Згідно зі статтею 6 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Відповідно до частини першої статті 22 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
У випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов'язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов'язаним суб'єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV порядку. Після такої виплати деліктне зобов'язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.
Відповідно п.п. а) 38.1.1 п. 38.1 ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» № 1961-IV страховик після виплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до страхувальника або водія забезпеченого транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, якщо він керував транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Встановлені в ході судового розгляду фактичні обставини справи на підставі поданих доказів, які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, свідчать про те, що дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої було пошкоджено належний ОСОБА_2 автомобіль марки ВАЗ 21101, д.н.з. НОМЕР_2 , сталася з вини відповідача, котрий керував транспортним засобом, та позивачем здійснено виплату страхового відшкодування потерпілому в сумі 36140,00 грн., а тому суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача понесених витрат з огляду на обґрунтованість заявлених вимог.
Стосовно витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правової допомоги від 07.11.2023 укладений між ТДВ "СК"Гардіан" та адвокатом Капля А.С., акт №34 від 02.02.2026 про надані послуги до договору про надання правової допомоги №б/н від 07.11.2023, з якого слідує, що вартість послуг складає 2000,00 грн.
Відповідно до частин четвертої та п'ятоїстатті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі, впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу.
Статтею 133 ЦПК України визначено види судових витрат, які складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1ч.3ст.133 ЦПК України).
Відповідно до ч.1, 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведення експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно ст.137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Таким чином, необхідною умовою для відшкодування витрат на правничу допомогу є подання стороною детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3 ст. 141 ЦПК України).
Згідно з положеннями статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 05 липня 2012 року № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, яка в силу приписів частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» застосовується судами як джерело права, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України».
Також у постанові від 12.02.2020 року у справі № 648/1102/19 Верховний Суд зазначив, що вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Суд має застосувати положення закону про завдання та принципи цивільного судочинства, пропорційність у цивільному судочинстві, а також конкретні обставини справи, вимоги, з якими заявник звернулася до суду, їх значення для заявника.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Отже, при визначенні суми відшкодування витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, слід виходити з реальності цих витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи.
Суд враховує, що судовий розгляд проведено за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачем відзив на позовну заяву подано не було, розмір шкоди було розраховано первісним кредитором. Отже, з цього слідує висновок про те, що дана справа не відноситься до категорії складних справ і складання позовів та клопотань у своїй більшості є подібними, оскільки не потребують проведення додаткових розрахунків
Так, з урахуванням складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи у даній справі, суд дійшов висновку що розмір витрат на правничу допомогу заявлений позивачем до стягнення в сумі 2000,00 грн. є співмірними з наданим адвокатом обсягом послуг, відповідає критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Крім того, згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сплачений ним судовий збір в сумі 3328 грн.
Керуючись ст. ст. 3, 15, 16, 993, 1191 ЦК України, ст. ст. 21, 22, 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. ст. 2, 5, 12, 13, 141, ст. 259, 263-265, 273, 274, 352, 354, 355 Цивільного процесуального Кодексу України, суд
У Х В А Л И В : Позов Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Гардіан" до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньої-транспортної пригоди, задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова Компанія "Гардіан" (юридична адреса: 01032, м. Київ, вул.Саксаганського,96, код ЄДРПОУ 35417298) шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 36140 (тридцять шість тисяч сто сорок) гривень 00 копійок та судовий збір в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) гривень 00 копійок, а також судові витрати за надання професійної правничої допомоги в сумі 2000 (дві тисячі) гривень. Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом 30-ти днів з дня його проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. В. Гуц