Харківський окружний адміністративний суд
61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
м. Харків
24 березня 2026 року справа № 520/32085/25
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супрун Ю.О. розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (61057, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) про зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій з урахуванням уточнених позовних вимог просить суд :
- визнати дії ГУ ДМС України в Харківській області, ЄДРПОУ: 37764460, протиправними та скасувати рішення про відмову у оформленні паспорту громадянина України, у формі книжечки зразка 1994 року, громадянки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ID-картка № НОМЕР_1 , видана органом №6324, від 12.06.2025 року, місце реєстрації: АДРЕСА_2 ;
- зобов'язати, ГУ ДМС України у Харківській області, ЄДРПОУ:37764460, обміняти оформлену на ім'я ОСОБА_1 , непридатну для використання ID-картку до закінчення строку її дії - на паспорт громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, що передбачено діючим положенням про паспорт громадянина України від 26 червня 1992 року №2503-ХІІ, та поставити відмітку реєстрації місця проживання (для підтвердження раніше набутої реєстрації, а не новою реєстрацією місця проживання, відомостями про яке володіє Управління ДМС України у Харківській області), а також переєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи та вести облік відносно, ОСОБА_1 , за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що позивач зверталася, до територіального підрозділу ДМС, щодо оформлення паспорта громадянина України, у формі книжечки зразка 1994 року, так як паспорт позивача був втрачений, у зв'язку , з агресією військ РФ. Проте, позивачу відмовлено, у зв'язку з тим, що паспорт громадянина України у формі книжечки більше не оформлюється та не видається за відсутністю правових підстав для його оформлення. Позивач зазначає, що відповідач фактично ввів в оману, та залишив позивача без права на вибір, нав'язав ID-картку, порушивши волевиявлення на оформлення паспорта громадянина України у формі книжечки всупереч діючого законодавства та незважаючи на діюче положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26 червня 1992 року № 2503-ХІІ, та на (діючий в той час) наказ №320 Міністерства внутрішніх справ «Про затвердження Порядку оформлення і видачі паспорта громадянина України».
Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
На тривалість виготовлення процесуального документу вплинула обставина знаходження судді Супрун Ю.О., у щорічній відпустці та на лікарняному.
Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.
В зв'язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.
Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.
Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п'ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п'ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Представник відповідача подав відзив на адміністративний позов, у якому зазначив, що діяв в межах своїх повноважень, просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, зазначивши, що у травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУ ДМС України в Харківській області с заявою-анкетою №11815876 щодо обміну паспорта зразка 1994 року та документування її паспортом громадянина України у формі ID-картки. 12.06.2025 року позивач була документована паспортом у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі 6324, в якому зазначений раніше присвоєний УНЗР 1964080810300-10300, котрий є незмінним протягом усього життя громадянина України. Таким чином, ОСОБА_1 , при зверненні за отриманням вказаного документу, жодного разу не заявляла будь-яких зауважень чи заперечень з релігійних переконань стосовно зазначеного документу. Вважаємо, що в даному випадку УНЗР у відношенні ОСОБА_1 вже сформований за її згодою та відомості внесені до ЄДДР, відтак доводи позивача щодо відмови від формування УНЗР відносно неї та внесення відомостей відносно неї до ЄДДР є безпідставними. Відповідач вважає необґрунтованими посилання позивача на її небажання присвоєння унікального номеру запису в Реєстрі, як на правомірну підставу її відмови в отриманні паспорта у вигляді ID-картки, оскільки номер УНЗР, який вже є присвоєним позивачу при оформленні паспорта громадянина України, є незмінним та повторно не присвоюється. Попереднє отримання позивачем паспорта громадянина України у вигляді ID-картки, при виготовленні якого було надано згоду на обробку персональних даних та було присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та в будь-якому разі не є втручанням у її приватне сімейне життя. Оскільки позивач за своїм добровільним волевиявленням зверталась до ГУ ДМС для оформлення паспорта громадянина України у вигляді ID-картки та надала згоду на обробку персональних даних та їй вже присвоєно унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі (УНЗР), що підтверджується наявною в матеріалах справи доказами, а саме - копією заяви-анкети №11815876, відповідач вважає, що відсутні правові підстави для оформлення та видачі ОСОБА_1 паспорта громадянина України зразка 1994 року (у формі книжечки). З вказаного також слід дійти висновку про відсутність порушень статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року. Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 08.06.2023 у справі № 380/5977/21 та від 21.12.2022 у справі № 160/1/21.
Дослідивши доводи позову, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд зазначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 , документована паспортом у формі ID-картки з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_1 , орган видачі 6324, в якому зазначений раніше присвоєний УНЗР 1964080810300-10300.
У листопаді 2025 року ОСОБА_1 звернулась до ГУДМС в Харківській області із заявою щодо вчинення дій з приводу видачі їй паспорта громадянина України у вигляді книжечки (замість отриманого раніше паспорта у вигляді ID-картки) у зв'язку з небажанням користуватися ID-карткою.
На вказану заяву 14.11.2025 відповідачем надано відповідь за вих. № 6301.4.2-21488/63.2-25, в якій було повідомлено, що звернення щодо видачі паспорта-книжечки зразка 1994 року, було розглянуто у порядку встановленому Законом України «Про звернення громадян» та роз'яснено, що правові підстави для видалення персональних даних позивача з Єдиного державного демографічного реєстру та УНЗР відсутні. Стосовно обміну оформленого паспорта громадянина України (ID-картки) на паспорт зразка 1994 року у формі книжечки зазначено, що у разі надання передбачених документів, питання буде розглянуто в установленому законодавством порядку.
Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з позовом.
Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до пункту 1 статті 5 Закону України «Про громадянство України», документом, що підтверджує громадянство України, є паспорт громадянина України.
Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ затверджено, зокрема, Положення про паспорт громадянина України (далі - Положення №2503-ХІІ).
Згідно з пунктами 1, 3, 5, 8, 9-11 Положення №2503-ХІІ, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу власника та підтверджує громадянство України. Паспорт є дійсним для укладання цивільно-правових угод, здійснення банківських операцій, оформлення доручень іншим особам для представництва перед третьою особою лише на території України, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України. Бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України. Терміни запровадження паспортної картки визначаються Кабінетом Міністрів України у міру створення державної автоматизованої системи обліку населення. Паспортна книжечка являє собою зшиту внакидку нитками обрізну книжечку розміром 88х125 мм, що складається з обкладинки та 16 сторінок. Усі сторінки книжечки пронумеровані і на кожній з них зображено Державний герб України і перфоровано серію та номер паспорта. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної книжечки, не обмежується. До паспортної книжечки при досягненні громадянином 25- і 45-річного віку вклеюються нові фотокартки, що відповідають його вікові. Паспорт, в якому не вклеєно таких фотокарток при досягненні його власником зазначеного віку, вважається недійсним.
Паспорт, виготовлений у вигляді паспортної картки (інформаційного листка), має розмір 80х60 мм. У інформаційний листок вклеюється фотокартка і вносяться відомості про його власника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження і особистий номер, а також дата видачі і код органу, що його видав. Інформаційний листок заклеюється плівкою з обох боків. Термін дії паспорта, виготовленого у вигляді паспортної картки, визначається Кабінетом Міністрів України. Бланки паспортів виготовляються на замовлення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, з високоякісного паперу з використанням спеціального захисту.
Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20 листопада 2012 року №5492-VI (далі - Закон №5492) визначає правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов'язки осіб, на ім'я яких видані такі документи.
Відповідно до підпункту «а» пункту 1 частини першої статті 13 Закону №5492, документи, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру (далі - документи Реєстру), відповідно до їх функціонального призначення поділяються на, крім іншого, документи, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України, до яких відноситься паспорт громадянина України.
Згідно з положеннями частин 2, 4 статті 14 Закону №5492, документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета. Документи у формі книжечки на всіх паперових сторінках та на верхній частині обкладинки повинні мати серію та номер документа, виконані за технологією лазерної перфорації.
Відповідно до частини першої статті 21 Закону №5492, паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.
Згідно з пунктом 6 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2015 року №302 (далі - Порядок №302), обмін паспорта здійснюється у разі: зміни інформації, внесеної до паспорта, у тому числі у зв'язку із зміною написання латинськими літерами складових імені "прізвище", "ім'я" у документах, що посвідчують особу та підтверджують громадянство України (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (далі - РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання (паспорт/фотокартка має пошкодження (та/або відсутня його/її частина), що не дають змогу візуально ідентифікувати особу, прочитати прізвище, власне ім'я, по батькові, дату та місце народження, ким виданий паспорт, підпис посадової особи та дату видачі, пошкодження перфорованої серії та номера, що не дають змогу встановити реквізити паспорта, виправлення, зокрема внесення змін до персональних даних особи/найменувань органу/штампа/печатки, пошкодження, які блокують можливість зчитування, а також внесення змін до інформації безконтактного електронного носія); 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).
Пунктом 21 Порядку №302 передбачено, що у разі виникнення обставин (подій), у зв'язку з якими паспорт підлягає обміну (крім закінчення строку дії паспорта або обміну паспорта зразка 1994 року за бажанням), документи для його обміну подаються протягом одного місяця з дати настання таких обставин (подій).
Відповідно до пунктів 71, 72 Порядку №302 працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС, на якого згідно з його службовими обов'язками покладаються функції з оформлення паспорта, вчиняє дії, передбачені пунктами 24-29, 32-34 цього Порядку, і приймає до розгляду заяву-анкету та додані до неї документи. Після прийняття до розгляду заяви-анкети та доданих до неї документів працівник територіального органу/територіального підрозділу ДМС здійснює заходи з ідентифікації особи, на ім'я якої оформляється паспорт.
Згідно пункту 73 Порядку №73 ідентифікація особи здійснюється на підставі даних, отриманих з баз даних Реєстру.
Надаючи оцінку посиланням позивача на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17, суд першої інстанції слушно зазначив, що у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 Великою Палатою Верховного Суду були визначені наступні ознаки типової справи, за наявності яких адміністративна справа відноситься до зразкової справи, а саме: а) позивач - фізична особа, якій територіальним органом ДМС України відмовлено у видачі паспорту у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ; б) відповідач - територіальні органи ДМС України; в) предмет спору - вимоги щодо неправомірної відмови відповідача у видачі паспорта громадянина України у формі книжечки у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних та зобов'язання відповідача видати позивачеві паспорт у формі книжечки, у відповідності до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
Висновки Великої Палати Верховного Суду належить застосовувати в адміністративних справах щодо звернення осіб до суду з позовом до територіальних органів ДМС України з вимогами видати паспорт громадянина України у формі книжечки, у зв'язку з ненаданням особою згоди на обробку персональних даних, відповідно до Положення про паспорт громадянина України, затвердженого постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 №2503-ХІІ.
У даній адміністративній справі спірні правовідносини виникли у зв'язку з відмовою відповідача за заявою позивача здійснити обмін вже отриманого нею паспорта у формі ID-картки на паспорт громадянина України у формі книжечки.
Крім того, суд зазначає, що обробку відносно позивача уже проведено при видачі паспорту громадянина України, матеріали справи не містять доказів, що обробка була здійснена не за згодою позивача.
При зверненні до суд із позовною заявою позивач не зазначає про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої суспільної групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації.
Натомість, у зразковій адміністративній справі №806/3265/17 правовідносини стосувались майбутнього внесення персональних даних до Реєстру, та предметом розгляду у такій справі було порушене право мати паспорт у альтернативній формі особи, яка не надавала згоду на обробку персональних даних.
Таким чином, зазначена адміністративна справа не має ознак зразкової справи №806/3265/17, а тому висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 19 вересня 2018 року у зразковій справі №806/3265/17 в даному випадку застосуванню не підлягають.
Зазначена позиція суду підтримана постановою Верховного Суду від 19.03.2025 по справі №300/5845/23.
Щодо вимог позивача зобов'язати відповідача поставити відмітку реєстрації місця проживання (для підтвердження раніше набутої реєстрації, а не новою реєстрацією місця проживання, відомостями про яке володіє Управління ДМС України у Харківській області), а також переєстрацію громадянства України - внесення запису про набуття особою громадянства України спеціально уповноваженим на те органом у відповідні облікові документи та вести облік відносно, ОСОБА_1 , за раніше встановленими формами - за прізвищем, іменем та по-батькові, роком народження та за місцем реєстрації, без використання любого цифрового ідентифікатора особи (у т.ч. за серією та номером паспорту), без внесення про них до ЄДР чи будь-яких баз даних і реєстрів та без автоматизованої обробки та передачі персональних даних, суд зазначає наступне.
Відповідно до пунктів 5-8 частини 2 статті 8 Закону України "Про захист персональних даних" від 01.06.2010 №2297-VI (далі Закон №2297-VI) суб'єкт персональних даних має право: пред'являти вмотивовану вимогу володільцю персональних даних із запереченням проти обробки своїх персональних даних; пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними; на захист своїх персональних даних від незаконної обробки та випадкової втрати, знищення, пошкодження у зв'язку з умисним приховуванням, ненаданням чи несвоєчасним їх наданням, а також на захист від надання відомостей, що є недостовірними чи ганьблять честь, гідність та ділову репутацію фізичної особи; звертатися із скаргами на обробку своїх персональних даних до Уповноваженого або до суду.
Пунктом 2 частини 2 статті 15 Закону №2297-VI передбачено, що персональні дані підлягають видаленню або знищенню у разі :
1) закінчення строку зберігання даних, визначеного згодою суб'єкта персональних даних на обробку цих даних або законом;
2) припинення правовідносин між суб'єктом персональних даних та володільцем чи розпорядником, якщо інше не передбачено законом;
3) видання відповідного припису Уповноваженого або визначених ним посадових осіб секретаріату Уповноваженого;
4) набрання законної сили рішенням суду щодо видалення або знищення персональних даних.
Персональні дані, зібрані з порушенням вимог цього Закону, підлягають видаленню або знищенню у встановленому законодавством порядку (ч. 3 ст. 15 Закону №2297-VI).
Статтею 4 Закону №5492-VI визначено, що Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-комунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.
Статтею 10 Закону 5492-VI врегульовано порядок ведення Єдиного державного демографічного реєстру, відповідно до частини 1 якої інформації до Реєстру здійснюється уповноваженими суб'єктами за зверненням заявника, на підставі інформації державних органів реєстрації актів цивільного стану, органів реєстрації фізичних осіб, а також інформації органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з дотриманням вимог Закону України "Про захист персональних даних".
До документів, оформлення яких передбачається цим Законом із застосуванням засобів Реєстру, належить, зокрема, паспорт громадянина України (пункт 1 частини 1 статті 13 Закону).
Судом встановлено, що паспорт громадянина України у формі ID-картки, який був виданий позивачу, оформлений за допомогою засобів ЄДДР внаслідок волевиявлення останньої, тобто позивач надала згоду на обробку її персональних даних.
Водночас, Закон України "Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус" встановлює гарантії захисту і безпеки інформації Єдиного державного демографічного реєстру.
Аналіз вищезазначених правових норм свідчить про те, що суб'єкт персональних даних має право пред'являти вмотивовану вимогу щодо зміни або знищення своїх персональних даних будь-яким володільцем та розпорядником персональних даних, проте таке право виникає у володільця персональних даних виключно якщо ці дані обробляються незаконно чи є недостовірними.
Водночас, будь-яких доказів про незаконність чи недостовірність обробки персональних даних відповідачем позивач суду не надала, отже правові підстави для вчинення дій щодо видалення/анулювання персональних даних, відсутні.
Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 08 грудня 2022 року у справі №380/6916/20.
Аналізуючи викладені норми, суд дійшов висновку, що доводи позивача не знайшли свого підтвердження в ході судового розгляду, відтак є необґрунтованими, тому підстави для задоволення позову відсутні.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні адміністративного позову.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).
Розподіл судових витрат здійснюється в порядку ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.
Керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
У задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України у Харківській області (61057, Харківська обл., Харківський р-н, м. Харків, вул. Римарська, 24, код ЄДРПОУ 37764460) про зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення виготовлено та підписано - 24.03.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров'я учасників процесу, суддів та працівників суду.
Суддя Супрун Ю.О.