Справа № 500/764/26
23 березня 2026 рокум.Тернопіль
Тернопільський окружний адміністративний суд у складі судді Чепенюк О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 через представника звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (далі - ГУ ПФУ в Тернопільській області, відповідач), у якому просить:
визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в нарахуванні та виплаті з 01.01.2026 позивачу як потерпілому внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та особі з інвалідністю ІІ групи, яка настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;
зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу з 01.01.2026 додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком відповідно до статей 50, 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Позов обґрунтований тим, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області та отримує пенсію по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28.02.1991 №796-XII (далі - Закон №796-XII).
Позивач вважає, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам з інвалідністю ІІ групи, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону №796-ХІІ в редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №230/96-ВР), тобто у розмірі 75 відсотків мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач не здійснює виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у належному розмірі, а на заяву про її перерахунок відмовив позивачу такий провести.
З такими діями ГУ ПФУ в Тернопільській області позивач не погоджується та звернувся до суду.
Ухвалою суду від 20.02.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у цій справі, постановлено судовий розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у строк, встановлений статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги не визнав та просив відмовити в задоволенні позову з тих підстав, що з 01.01.2015 згідно зі статтею 50 Закону №796-XII особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України. Виплата пенсій та додаткових пенсій за шкоду, заподіяну здоров'ю, проводиться у розмірі, встановленому постановою Кабінету Міністрів України №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», якою затверджено Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (далі - Порядок №1210). Застосуванню підлягають положення Порядку №1210, жодне Рішення Конституційного Суду України не встановлювало умов для застосування попередньої редакції Закону № 230/96-ВР.
Ще представник відповідача зазначив, що позивачу виплачується пенсія по другій групі інвалідності внаслідок захворювання ,пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», призначеної з врахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки до пенсії встановлено підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2595 грн) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому для встановлення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає правових підстав.
У додаткових поясненнях представник ГУ ПФУ в Тернопільській області звертає увагу, що позивачу призначена пенсія з 27.04.2015, тобто на час коли діяли внесені до Порядку №1210 зміни і доповнення про те, що особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», “Про жертви нацистських переслідувань» і “Про соціальний захист дітей війни», відповідне підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав. Вважає, що правових підстав для виплату позивачу ще й додаткової пенсії немає.
Дослідивши письмові докази та перевіривши доводи, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.
ОСОБА_1 має статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи (Категорія 1), є особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з аварією на Чорнобильській АЕС.
Позивач перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Тернопільській області, з 27.04.2015 йому була призначена пенсія за віком на загальних підставах.
На даний час ОСОБА_1 отримує пенсію по інвалідності як особа з інвалідністю II групи відповідно до статті 54 Закону №796-XII (у розмірі відшкодування фактичних збитків), дата встановлення другої групи інвалідності 17.06.2022.
Позивач звернувся до відповідача з заявою від 13.01.2026, в якій просив перерахувати та виплатити додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю.
У відповідь на цю заяву ГУ ПФУ в Тернопільській області повідомило заявника, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ виплачується у розмірах визначених у Порядку № 1210.
Ще зазначено, що за матеріалами пенсійної справи ОСОБА_1 з'ясовано, що йому виплачується пенсія по другій групі інвалідності внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», яка призначена з врахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Оскільки до пенсії встановлено підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни 2 групи (40% від 2595 грн) відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому для встановлення щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" немає правових підстав.
Не погоджуючись з відмовою відповідача у нарахуванні та виплаті додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до статті 50 Закону №796-XIІ у редакції Закону №230/96-ВР, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я, соціального захисту потерпілого населення визначено в Законі №796-XII.
Нарахування додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю осіб, які віднесені до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи визначено у положеннях статті 50 Закону №796-ХІІ, яка неодноразово зазнавала змін.
Відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.
01.01.2008 набрав чинності Закону України від 28.12.2007 №107-VI «Про Державний бюджет України на 2008 рік» (далі Закон №107-VI), яким, серед іншого, було внесено зміни до Закону №796-ХІІ та викладено статтю 50 Закону №796-ХІІ в такій редакції:
Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:
інвалідам I групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам II групи - 20 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;
інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 15 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
Розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Конституційний Суд України Рішенням від 22.05.2008 №10-рп/2008 визнав неконституційними положення Закону №107-VI, зокрема, в частині внесення змін до статті 50 Закону №796-ХІІ, мотивуючи таке рішення тим, що законом про Держбюджет не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок - скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина.
Надалі 28.12.2014 прийнято Закон України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» №76-VIII (далі Закон №76-VIII), відповідно до якого статтю 50 Закону №796-ХІІ викладено у такій редакції:
Особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 13 Порядку №1210 передбачено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується у таких розмірах:
1) особам, що належать до категорії 1:
з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС:
особам з інвалідністю I групи - 474,5 гривні;
особам з інвалідністю II групи - 379,6 гривні;
особам з інвалідністю III групи - 284,7 гривні;
для інших осіб з інвалідністю, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою:
особам з інвалідністю I групи - 341,64 гривні;
особам з інвалідністю II групи - 227,76 гривні;
особам з інвалідністю III групи - 170,82 гривні.
Отже, змінивши Законом №76-VIII законодавче регулювання розмірів додаткових пенсій за шкоду заподіяну здоров'ю, Верховна Рада України скасувала соціальні гарантії, передбачені статтею 50 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.03.2002 №5-рп/2002 наголосив на недопустимості скасування окремих пільг, компенсацій та гарантій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зазначивши, що відповідно до статті 16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи є обов'язком держави. Одним із тяжких наслідків аварії на ЧАЕС стала втрата здоров'я громадянами. Законами України таких громадян віднесено до відповідних категорій, вони потребують відновлення втраченого здоров'я, постійної медичної допомоги та соціального захисту з боку держави.
Скасування пільг, компенсацій та гарантій осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, не відповідає конституційному обов'язку держави, передбаченому у статті 16 Основного Закону, тому зазначені пільги, компенсації та гарантії є такими, що захищені Конституцією України від негативних наслідків для цієї категорії осіб при внесенні змін до законодавства України, оскільки норми Конституції України зобов'язують державу нести відповідальність за впровадження системи заходів щодо розв'язання проблем, пов'язаних із забезпеченням захисту прав, інтересів, гарантій, наданих особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Конституційний Суд України у Рішенні від 03.04.2024 у справі №4-р(І)/2024 звернув увагу, що законодавець вже не вперше допускає обмеження права на соціальне забезпечення осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 дійшла висновку, що внесені Законом №76-VIII зміни до статті 50 Закону №796-ХІІ є такими, що порушують право на належний рівень соціального захисту осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відповідає частині першій статті 3, частині другій статті 8, статті 16, частині третій статті 22, частині першій статті 46, частині першій статті 50 Конституції України. Судова палата, враховуючи попередні висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 10.12.2024 у справі №240/1121/24, ухваленій у складі цієї ж палати щодо необхідності застосування до правовідносин, пов'язаних з нарахуванням та виплатою пенсії особам з інвалідністю, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, норми статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону №230/96-ВР, констатувала, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена статтею 50 Закону №796-ХІІ, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та становить невід'ємну складову позитивного обов'язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист. У зв'язку з цим, як при застосуванні статті 54 Закону №796-ХІІ для визначення основного розміру пенсії, так і при застосуванні статті 50 цього ж Закону для визначення розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, йдеться про соціальні гарантії, закріплені одним і тим самим законом для тієї ж категорії громадян, отже підхід до тлумачення та застосування зазначених норм має бути єдиним. Тому до правовідносин, пов'язаних з визначенням розміру додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, норми статті 50 Закону №796-ХІІ мають застосовуватись в редакції Закону №230/96-ВР.
З урахуванням наведеного Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24 вказала, що правові висновки, викладені в раніше ухвалених постановах Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №193/877/16-а, від 08.08.2019 у справі №813/5002/17, від 16.06.2022 у справі №644/8266/17 та ін., про те, що додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, має нараховуватись та виплачуватись в порядку та розмірах, визначених Порядком №1210, є такими, що не ґрунтуються на правильному правозастосуванні, та вважала за необхідне відступити від цих висновків та сформувати такі:
1) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, передбачена статтею 50 Закону №796-ХІІ, за своєю суттю є додатковою соціальною гарантією для осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та становить невід'ємну складову позитивного обов'язку держави забезпечити особам з інвалідністю з числа таких постраждалих посилений соціальний захист, у зв'язку з чим обмеження такого права є неприпустимим;
2) додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю особам з інвалідністю, які належать до потерпілих внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1, має нараховуватися та виплачуватися в порядку та розмірах, визначених статтею 50 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР.
Враховуючи вказані правові висновки Верховного Суду, зазначені у постанові від 04.11.2025 у справі №580/5022/24, суд у цій справі дійшов висновку про те, що позивач як потерпілий внаслідок Чорнобильської катастрофи категорії 1 та особа з інвалідністю ІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з Чорнобильською катастрофою, має право на перерахунок додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР.
Водночас особливістю цієї справи є те, що позивачу пенсія за віком вперше призначена з 24.04.2014.
На час призначення пенсії ОСОБА_1 до Постанови №1210 були внесені зміни постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2014 № 112 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України з питань пенсійного забезпечення» (чинною з 24.04.2014), якою доповнено Порядок №1210 пунктом 15-1 такого змісту:
“15-1. Особам, які одночасно мають право на отримання надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до Законів України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», “Про жертви нацистських переслідувань» і “Про соціальний захист дітей війни», таке підвищення провадиться за їх вибором за однією з підстав.».
Із змісту вказаної норми слідує, що законодавець сформулював чіткий перелік додаткових виплат (надбавки, додаткові пенсії, підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії), зокрема, які передбачені Законом України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Законом України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Також дана норм визначає, що у разі наявності в особи одночасно права на кілька видів додаткових пенсійних виплат (надбавки, додаткової пенсії, підвищення до пенсії тощо), то виплачуватись може лише один вид за її вибором.
Згідно з частиною четвертою статті 13 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 № 3551-XII особам з інвалідністю внаслідок війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються: особам з інвалідністю І групи - у розмірі 50 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, II групи - 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, III групи - 30 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує, зокрема, підвищення як особа з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 944,30 грн (40% від 2361 грн); 50,00 грн - цільова допомога особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи.
Таке підвищення пенсії позивачу у розмірі 40 процентів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (944,30 грн), було вищим за розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яку відповідач вважає, що міг би виплачувати на підставі Порядку №1210 (379,60 грн), а тому позивачу виплачувалося саме таке підвищення.
Підсумовуючи викладене, суд зазначає, що оскільки позивач має право як на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю згідно Закону № 796-ХІІ, так і на підвищення згідно з Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», водночас отримує підвищення до пенсії як інвалід війни ІІ групи відповідно до Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», тому суд приходить до висновку про відсутність підстав на одночасне отримання позивачем додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 1 категорії, відповідно до статті 50 Закону України “Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Подібні правовідносини уже були предметом розгляду у Верховному Суді, у постанові від 20.04.2022 Верховний Суд підтримав попередні висновки суду касаційної інстанції про те, що «припиняючи виплату позивачу додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до категорії 1, відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ, відповідач діяв правомірно, оскільки позивачем було обрано підвищення до пенсії, яке передбачено ч. 4 ст. 13 Закону №3551-ХІІ, а тому вимоги останнього щодо поновлення виплати додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю є необґрунтованим».
Такої правової позиції дотримується і Восьмий апеляційний адміністративний суд у постанові від 22.01.2024 у справі №380/18004/22.
При цьому позивач надалі не позбавлений права обрати інший вид підвищення пенсії чи додаткової пенсії, змінивши отримання підвищення особам з інвалідністю внаслідок війни ІІ групи в розмірі 944,30 грн, на отримання додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеної до 1 категорії, у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком відповідно до статті 50 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №230/96-ВР.
Враховуючи встановлені обставини справи та положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову у позові.
Керуючись статтями 2, 9, 72-77, 90, 241-246, 255, 295 КАС України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, 3, місто Тернопіль, 46001, ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 14035769) про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити певні дії відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається учасниками справи до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено та підписано 23 березня 2026 року.
Суддя Чепенюк О.В.