24 березня 2026 року Справа № 480/1495/26
Суддя Сумського окружного адміністративного суду Шевченко І.Г., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
До Сумського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 в якій просить:
1) визнати протиправними бездіяльність військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошового забезпечення з 30.06.2022 року по 29.03.2023 року, грошової допомоги на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року,
2) зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) обчислити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) грошове забезпечення з 30.06.2022 року по 29.03.2023 року, грошову допомогу на оздоровлення за 2022-2023 роки та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2022-2023 роки з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Ухвалою суду від 11.03.2026 позовну заяву залишено без руху в частині вимог та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом подання до суду заяви про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням у ній підстав та наданням доказів поважності його пропуску в частині вимог з 19.07.2022 до 29.03.2023.
На виконання вказаної ухвали позивач подав до суду клопотання про поновлення строку звернення до суду, в якому вказав, що з 30.06.2022 є чинним військовослужбовцем Збройних Сил України та по сьогоднішній день виконує свої обов'язки відповідно до статті 65 Конституції України щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, разом з цим весь час виконував завдання згідно розпоряджень командирів та Головнокомандувача на протязі всього періоду воєнного стану, що майже унеможливлює дотримання строків звернення до суду у сучасних реаліях.
Крім того, вказав, що Велика палата Конституційного Суду України 11 грудня 2025 року розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність ч. 1 ст. 233 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП) та ухвалила Рішення № 1-р/2025, яким скасовано обмеження строку звернення до суду для стягнення заробітної плати (грошового забезпечення). Отже, Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Оцінюючи вказані доводи, суд вказує наступне.
Дійсно, 11.12.2025 Велика палата Конституційного Суду України розглянула справу за конституційним поданням Верховного Суду про конституційність частини першої статті 233 Кодексу законів про працю України (далі Кодекс) та ухвалила Рішення №1-р/2025. Цим Рішенням визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 Кодексу законів про працю України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Суд наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.
Зі змісту вказаної постанови вбачається, що Конституційний Суд України розмежував:
- тримісячний строк для звернення з в і л ь н е н о г о працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат;
- тримісячний строк для звернення працівника п і д ч а с д і ї трудових відносин до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.
Останній передбачений частиною першою статті 233 КЗпП України, приписи якої Конституційний Суд України визнав неконституційними.
Вказаний висновок сформовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 21.01.2026 року у справі №200/8730/24 та від 18.02.2026 року у справі №400/11972/24.
Як вбачається з прохальної частини позову, позивачем оскаржується правомірність нарахування та виплати позивачу в неповному обсязі грошового забезпечення. Тобто, цей спір щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення у належному розмірі є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
При цьому позивача виключено зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 згідно наказу від 29.03.2023.
Враховуючи вказані вище висновки Верховного Суду та з огляду на виключення позивача зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 , до спірних правовідносин слід застосувати НЕ редакцію частини 1 статті 233 КЗпП України (на чому наголошує позивач), а саме редакцію частини 2 статті 233 КЗпП (у редакції Закону України від 01.07.2022 №2352-IX, який набрав чинності 19.07.2022), відповідно до якої із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Посилання позивача у клопотанні про поновлення строку звернення до суду на те, що він станом і на сьогодні проходить військову службу, на переконання суду є непереконливими, оскільки наданою копією довідки про проходження служби підтверджено лише проходження ним військової служби до 16.05.2024. Жодних доказів проходження військової служби станом на сьогодні, в т.ч. у Військовій частині НОМЕР_1 , до якої пред'явлено позовні вимоги за цим позовом, суду не надано.
За таких обставин, з урахуванням зазначеного, вказані позивачем причини пропуску строку звернення з позовом до суду не приймаються судом до уваги, а тому такі підстави не можуть бути розцінені поважними.
Відтак, судом встановлено, що позивач пропустив 3-місячний строк звернення до суду, встановлений ч.2 ст.233 КЗпП України, в частині вимог з 19.07.2022 до 29.03.2023.
У разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку (ч.1 ст. 123 КАС України).
Відповідно до ч. 2 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладене, для забезпечення права позивача на доступ до суду, суд вважає за необхідне продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду від 11.03.2026, на 10 днів з дня отримання цієї ухвали суду.
Керуючись ст. 118, 121, 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Продовжити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, встановлений ухвалою суду про залишення позовної заяви без руху від 11.03.2026, на 10 днів з дня отримання копії цієї ухвали, та зобов'язати позивача надати суду заяву про поновлення строку на звернення з позовом до суду із зазначенням в ній інших підстав для поновлення строку з наданням доказів на підтвердження обставин, вказаних у такій заяві, в частині вимог з 19.07.2022 до 29.03.2023.
У разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде повернута позивачу в частині вимог з 19.07.2022 до 29.03.2023.
Копію цієї ухвали направити особі, що звернулась з позовною заявою.
Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя І.Г. Шевченко