Справа № 420/21837/25
23 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Потоцької Н.В.
розглянувши в порядку ст. 287 КАС України (у письмовому провадженні) справу за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови,
В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), в якому позивач з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 11.07.2025 №ЕС/70618/25, просить:
визнати дії старшого державного виконавця Суворівського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо накладення штрафу протиправними;
скасувати постанову про накладення штрафу від 02.06.2025 у виконавчому провадженні №77761995.
В обґрунтування позовної заяви зазначено, що на виконання вимог рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2025 по справі №340/1074/24 військовою частиною НОМЕР_1 було видано наказ про добровільне виконання рішення суду щодо нарахування та виплату премії ОСОБА_1 .
Крім того, військовою частиною НОМЕР_1 було підготовлено додаткову заяву-розрахунок від 16.05.2025 №5852 та направлено до забезпечувального фінансового органу з метою отримання відповідних бюджетних асигнувань.
Таким чином, на думку представника позивача, рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 07.02.2024 по справі №340/1074/24 було добровільно виконано військовою частиною НОМЕР_1 в повному обсязі. Командуванням військової частини НОМЕР_1 було вчинено вичерпний перелік дій щодо виконання зазначеного рішення суду.
Однак, у порушення вимог законодавства старшим державним виконавцем Суворівського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) не здійснено належного переліку дій та не з'ясовано не тільки поважність причин нібито невиконання рішення суду, а взагалі, не встановлено самого факту його добровільного виконання.
Процесуальні дії
Ухвалою суду від 08.07.2025 року відкрито провадження по справі з урахуванням особливостей, визначених приписами ст. 287 КАС України для вказаної категорії справ. Судове засідання призначено на 15.07.2025.
Документ в електронному вигляді «Адміністративний позов» від 04.07.25 по справі №420/21837/25 надіслано одержувачу - Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 04.07.25 16:23
Документ в електронному вигляді «Ухвала відкриття (особливе провадження)» від 08.07.25 по справі №420/21837/25 надіслано одержувачу - Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) в його електронний кабінет.
Документ доставлено до електронного кабінету: 08.07.25 15:21
11.07.2025 за вхід.№ЕС/70618/25 надійшла заява про зміну предмету позову.
Ухвалою суду від 15.07.2025 зупинено провадження по справі до набрання законної сили рішенням по справі №420/16373/25.
Судове засідання для вирішення питання про поновлення провадження у справі призначено на 23.03.2026 року.
Ухвалою суду від 23.03.2026 провадження у справі поновлено. Розгляд справи продовжено в письмовому провадженні.
Згідно ч.1-3 ст. 268 КАС України, у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності кур'єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв'язку.
Учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб - порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.
Неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Справа розглянута в порядку письмового провадження.
Відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень суд встановив, що рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі від 07 лютого 2025 року №340/1074/24 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Військової частин НОМЕР_1 , що полягає у непроведенні нарахування та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) за періоди з 16.06.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб».
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) за періоди з 16.06.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022 року 2481 грн., на 01.01.2023 року 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнано протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 премії за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523% за період з 01.02.2024 по 18.02.2024 року.
Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523% за період з 01.02.2024 по 18.02.2024 року.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Рішення набрало законної сили 01 квітня 2025 року.
13 березня 2025 року Кіровоградським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №340/1074/24: Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення (в тому числі одноразові додаткові види грошового забезпечення) за періоди з 16.06.2022 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2023 року по 19.05.2023 року включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022 року 2481 грн., на 01.01.2023 року 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523% за період з 01.02.2024 по 18.02.2024 року.
Матеріалами виконавчого провадження підтверджено, що за заявою ОСОБА_1 09.04.2025 року старшим державним виконавцем Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №77761995 з виконання вказаного виконавчого листа.
Строк на виконання рішення суду встановлено 10 робочих днів.
21.04.2025 року на електронну пошту відділу надійшов витяг із наказу командира військової частини НОМЕР_1 про зобов'язання головного бухгалтера здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за періоди з 16.06.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523% за період з 01.02.2024 по 18.02.2024.
Разом з цим доказів перерахування визначених виконавчим документом коштів стягувачу не надано.
05.05.2025 року державним виконавцем на підставі ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення на боржника штрафу та надано повторно строк для виконання зазначеного виконавчого листа.
28.05.2025 року на адресу Південного міжрегіонального управління міністерства юстиції надійшла скарга ОСОБА_1 згідно якої рішення суду не виконано, а кошти стягувачу не виплачено.
02.06.2025 року державним виконавцем на підставі ст. 63, 75 Закону України "Про виконавче провадження" винесено повторну постанову про накладення на боржника штрафу.
Вказані обставини встановлені у рішенні суду від 06.10.2025 у справі №420/16373/25, яким у задоволенні позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 про визнання дій протиправними та скасування постанови про накладення штрафу відмовлено повністю.
Рішення набрало законної сили 17.10.2025 року.
Дискреція не є довільною, вона завжди здійснюється відповідно до закону (права), оскільки, за положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судовий контроль не суперечить державному контролю, ці види контролю доповнюють один одного та забезпечують збалансовану систему стримувань і противаг.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України від 02.06.2016 №1404-VIII "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VIII) (в редакції, яка була чинною на момент прийняття спірних постанов), зокрема
- виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття 1 цього Закону);
- підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. ( пункт 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону);
- виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. ( частина 1 статті 18 цього Закону);
- виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у ст. 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення. ( пункт 1 частини 1 ст. 26 цього Закону);
- за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. ( частина 1 статті 63 цього Закону);
- у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. ( частина 2 ст. 63 цього Закону);
- виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. ( частина 3 ст. 63 цього Закону);
- у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. ( частина 1 статті 75 цього Закону).
Аналізуючи вказані норми, суд зазначає, що судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає обов'язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов'язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання, незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст. 8 Конституції України принципу верховенства права.
При цьому, законодавцем визначено, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов'язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов'язання (виконати судове рішення).
Така відповідальність настає за умови, що судове рішення не виконано без поважних причин і в строк, встановлений державним виконавцем. Державний виконавець має встановити відсутність поважних причин невиконання рішення.
Надаючи оцінку тому чи правомірно на боржника накладено штраф за невиконання судового рішення потрібно з'ясувати часові рамки, в межах яких боржник мав вчинити певні дії (за виконавчим листом) і в чому причина невиконання судового рішення у відведений йому строк. Поважність причин невиконання судового рішення оцінюється у кожному конкретному випадку через призму того, наскільки це (об'єктивно) перешкодило виконати судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 15.05.2020 по справі №812/1813/18 зазначив, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. У залежності від характеру правовідносин і змісту зобов'язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, які створили об'єктивні перешкоди для невиконання зобов'язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим.
Відтак, невиконання боржником рішення суду лише без поважних на те причин, тягне за собою певні наслідки, встановлені нормами Закону України "Про виконавче провадження". Тобто на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.
Поважними, в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження", можуть вважатися об'єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення.
Повертаючись до обставин у цій справі суд зазначає, що підставою прийняття відповідачем оскаржуваної постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн., є не виконання боржником рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду у справі №340/1074/24 в частині здійснення виплати стягувачу нарахованої відповідачем доплати грошового забезпечення.
Матеріалами справи підтверджено, що відповідно до витягу із наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 року №318 наказано начальнику фінансово-економічної служби головному бухгалтеру здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 , колишньому військовослужбовцю військової частини НОМЕР_1 , грошового забезпечення (в тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення) за періоди з 16.06.2022 по 31.12.2022 та з 01.01.2023 по 19.05.2023 включно з урахуванням розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня відповідного календарного року (на 01.01.2022 року - 2481 грн., на 01.01.2023 року - 2684 грн), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум, начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше виплачених сум. Нарахувати та виплатити ОСОБА_1 премію за особистий внесок у загальні результати служби у розмірі 523% за період з 01.02.2024 по 18.02.2024.
Позивач зазначає, що наказом Міністерства оборони України від 22.05.2017 №280 затверджено Правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ, організацій Збройних Сил України та Державної спеціальної служби транспорту (далі - Правила), яким передбачено певні вимоги та особливості фінансового забезпечення військових частин, зокрема положення п.1.6. Правил визначають принципи фінансового забезпечення військових частин, серед яких є принципи цільового використання бюджетних коштів; оптимізації, максимальної економії та ефективності; відповідальності та плановості. Усі вони передбачають, що фінансове забезпечення та його складові елементи здійснюються у суворій відповідності до вимог законодавства, відповідно до змісту кожного етапу бюджетного процесу.
Згідно з п.1.2. Правил, забезпечувальний фінансовий орган - фінансовий орган головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, до мережі якого належать розпорядники коштів третього рівня.
Пункт 1.3. Правил передбачає, що командири військових частин, які включені до мережі головного розпорядника коштів або розпорядника коштів другого рівня, - розпорядники коштів нижчого рівня (розпорядники коштів третього рівня).
Положення абз.2 п.2.23. Правил визначає, що військова частина має право здійснювати видатки виключно в межах асигнувань, затверджених кошторисами і планами асигнувань загального фонду бюджету, планами спеціального фонду за наявності витягів із річного розпису асигнувань загального фонду державного бюджету, помісячного розпису спеціального фонду державного бюджету, а також у передбачених випадках згідно з річним розписом витрат спеціального фонду державного бюджету з розподілом за видами надходжень, доведених органом Державної казначейської служби України, що підтверджує відповідність цих документів даним казначейського обліку.
Відповідно до п.2.28. Правил, у виняткових випадках для внесення змін до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету та плану спеціального фонду в частині збільшення видатків (крім видатків за фондом грошового забезпечення) за відповідними бюджетними програмами (підпрограмами) військова частина подає до служб забезпечення заявку (за формою, наведеною в додатку 11 до цих Правил) з обов'язковим обґрунтуванням причин збільшення видатків і наданням детальних розрахунків і пояснень щодо отримання кінцевих результатів.
Таким чином, позивач вважає, що ним виконано вимоги зазначені у рішенні суду, видавши наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 05.04.2025 року №318.
Разом з цим суд не погоджується з такими доводами позивача, оскільки дійсно позивачем не було надано докази виконання цього наказу шляхом виплати нарахованих сум грошового забезпечення на виконання рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду по справі №340/1074/24 на користь ОСОБА_1 .
Таким чином, суд доходить висновку, що на дату прийняття оскаржуваної постанови від 02.06.2025 року про накладення штрафу в розмірі 10200,00 грн. позивачем не було вжито всіх заходів щодо виконання рішення суду та не надано державному виконавцю на підтвердження цьому відповідних документів.
Суд також враховує, що відповідно до частини другої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов'язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.
Так, згідно з частиною четвертою статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Загальноприйнято вважати, що преюдиційність (лат. praejudicialis - те, що стосується попереднього судового рішення це можливість прийняття судом як беззаперечними обставин (юридичних фактів), що були встановленні іншим судом в іншій справі та містяться у мотивувальній частині рішення, яке набрало законної сили. У такій попередній справі повинні брати участь ті ж самі сторони або їх правонаступники.
Преюдиційність безпосередньо пов'язана з презумпцією істинності судового рішення, конституційною нормою про обов'язковість судового рішення (частина друга статті 129 Основного закону України), а також такими складовими верховенства права як принцип правової визначеності, легітимних очікувань, процесуальної економії, а також заборони зловживати процесуальними правами.
У пунктах 60, 63 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Ющенко та інші проти України» (заяви №№ 73990/01, 7364/02, 15185/02 і 11117/05) констатовано: «… право на справедливий судовий розгляд, яке передбачене пунктом 1 статті 6 Конвенції та розтлумачене в контексті принципів верховенства права та юридичної визначеності, містить вимогу непіддання сумніву рішення суду, коли він остаточно вирішив питання (див. рішення у справі «Брумареску проти Румунії» (Brumarescu v. Romania) [GC], № 28342/95, п. 61)»; за відсутності будь-яких ознак того, що в іншому судовому провадженні мали місце якісь вади, Суд вважає, що нове вирішення тих самих питань може звести нанівець закінчене раніше провадження, а це несумісно з принципом юридичної визначеності.
Преюдиціальність дає певний привілей стороні у справі не доказувати знову вже встановлені судом обставини (юридичні факти).
Згідно з правовим висновком, що міститься у постанові Верховного Суду від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц, преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. У випадку преюдиціального установлення певних обставин особам, які беруть участь у справі (за умови, що вони брали участь у справі при винесенні преюдиціального рішення), не доводиться витрачати час на збирання, витребування і подання доказів, а суду - на їх дослідження і оцінку. Преюдиціальне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють виключно лише ті обставини, які безпосередньо досліджувалися і встановлювалися судом, що знайшло відображення в мотивувальній частині судового акта.
Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що преюдиціальне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи. Такі висновки сформульовані в пункті 32 постанови Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2018 року у справі № 917/1345/17.
Рішенням суду від 06.10.2025 у справі №420/16373/25 преюдиціально встановлені факти, які не підлягають доказуванню у справі, що розглядається, оскільки їх істинність вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву стабільність судового акта, який вступив в законну силу.
Враховуючи вище встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що дії державного виконавця щодо прийняття постанови про накладення штрафу у розмірі 10200,00 грн, є правомірними, а тому позовні вимоги визнати дії старшого державного виконавця Суворівського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) щодо накладення штрафу протиправними та скасувати постанову про накладення штрафу від 02.06.2025 у виконавчому провадженні №77761995, є безпідставними та не належать задоволенню.
При розв'язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999р. у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007р. у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011р. у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010р. у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994р. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008р. у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.
Керуючись ст. ст. 2-9, 242, 246, 250, 251, 255, 287 КАС України, суд,
У задоволенні адміністративного позову Військової частини НОМЕР_1 до Суворовського відділу державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправною та скасування постанови - відмовити повністю.
Апеляційні скарги на судові рішення у справах, визначених статтею 287 КАС України, можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.
Військова частина НОМЕР_1 (адреса: АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1 )
Суворовський відділ державної виконавчої служби у місті Херсоні Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (адреса: 65072, Одеська область, м. Одеса, вул. Героїв Крут, 39/2, ЄДРПОУ 34906703)
Головуючий суддя Нінель ПОТОЦЬКА
.