Справа № 420/43175/25
23 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Скупінської О.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень
До Одеського окружного адміністративного суду 30.12.2025 надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області, в якому просить суд:
1. Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення за № 1620203-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 90025,00 грн; 1620201-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 9833,50 грн; 1620202-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 18559,00 грн від 17 жовтня 2025 року, про сплату податкового зобов'язання.
В обґрунтування позовних вимог зазначили, що ОСОБА_1 19 жовтня 2025 року в електронному кабінеті платника податків було отримані податкові повідомлення рішення (надалі - ППР) за № 1620203-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 90025,00 грн; 1620201-2409- 1553-UA51100130000021533 на суму 9833,50 грн;1620202-2409-1553- UA51100130000021533 на суму 18559,00 грн від 17 жовтня 2025 року про сплату податкового зобов'язання. Згідно з пп.54.3.3 пункту 54.3 ст. 54 ПКУ та відповідно до пункту 266.7.2 пункту 266.7 ст. 266 ПКУ. Не погодившись з цими ППР, 05 листопада 2025 року до Головного управління ДПС в Одеський області через електронний кабінет платника податків було подано заяви про скасування вищевказаних ППР. Від Головного управління ДПС в Одеський області 02 грудня 2025 року була отримана відповідь про залишення без змін ППР.
05.01.2026 ухвалою судді прийнято до розгляду позовну ОСОБА_1 , відкрито провадження у справі та вирішено здійснити її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
19.01.2026 до суду надійшов відзив (вх.№ ЕС6773/26) Головного управління ДПС в Одеській області на позовну заяву, в якому зазначено, що контролюючий орган позов не визнає, не погоджується з доводами позивача, вважає що позов не підлягає задоволенню.
У відзиві вказано, що згідно інформаційно-комунікаційної системи ДПС за фізичною особою - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстровано об'єкт нерухомого майна, нежитлові приміщення (виробничі та невиробничі будівлі та споруди винзаводу) загальною площею 1385 кв.м, за адресою: АДРЕСА_1 , право власності з 20.06.2018, реєстраційний номер 1584441951237. Базою оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є загальна площа об'єкта нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПКУ). Головним управлінням ДПС в Одеській області керуючись статтею 266 ПКУ ФОП ОСОБА_1 в автоматичному режимі сформовано податкові повідомлення - рішення по сплаті податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за об'єкт нежитлової нерухомості: № 1620203-2409-1553-UA51100130000021533 від 17.10.2025 на суму 90 025,00 грн за 2022 рік; № 1620201-2409-1553-UA51100130000021533 від 17.10.2025 на суму 9 833,50 грн за 2023 рік; № 1620202-2409-1553-UA51100130000021533 від 17.10.2025 на суму 18 559,00 грн за 2024 рік.
Як зазначено у відзиві, Головне управління ДПС в Одеській області вважає, що податкові повідомлення-рішення № 1620203-2409-1553- UA51100130000021533 від 17.10.2025, № 1620201-2409-1553- UA51100130000021533 від 17.10.2025, № 1620202-2409-1553- UA51100130000021533 від 17.10.2025 прийнято законно та обґрунтовано.
Зважаючи на вищевикладене та покликаючись на п.30.1 ст.30, п.42, ст.42, п.п. 266.1.1 п. 266.1, п.п. 266.3.2 п. п. 266.3, 266.7.1 п.266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, п. 8.2, п.8.4 розділу VIII Порядку №1588, відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_1 .
23.01.2026 (вх.№ ЕС8907/26) від представника позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів.
23.01.2026 (вх.№ ЕС8910/26) від представника відповідача до суду надійшла відповідь на відзив.
Станом на дату вирішення даної справи інших заяв на адресу суду не надходило.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, відзиву на позов, відповіді на відзиві і наданих доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст. 72-79 КАС України, судом встановлено такі факти та обставини.
ОСОБА_1 17.12.2020 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем та здійснює такі види діяльності за КВЕД: 01.19 Вирощування інших однорічних і дворічних культур (основний); 01.25 Вирощування ягід, горіхів, інших плодових дерев і чагарників; 01.30 Відтворення рослин; 46.22 Оптова торгівля квітами та рослинами; 46.39 Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 47.76 Роздрібна торгівля квітами, рослинами, насінням, добривами, домашніми тваринами та кормами для них у спеціалізованих магазинах; 47.91 Роздрібна торгівля, що здійснюється фірмами поштового замовлення або через мережу Інтернет.
У позивача - ОСОБА_2 перебуває у власності об'єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: виробничі та невиробничі будівлі та споруди, загальною площею 1385 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , які складаються з:
будівля, адміністративна, А;
будівля, адміністративна, А1;
підвал, А2;
склад, Б;
КПП, В, В1;
склади з рампою, Г, г1, г2;
підвал з шийкою, Д, д;
насосна, Е;
підвал, Ж;
підвал з шийкою, З, з1;
слюсарні з побутовими приміщеннями, И;
гараж, К, к;
туалет, Л;
вагова М. М1;
прийомне відділення з підвалом, H, H1, н2;
спиртокурки, О;
споруди та замощення, 1-12, 22-24, 1-II.
Головним управлінням ДПС в Одеській області 17.10.2025 винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 1620203-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за 2022 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , в розмірі 90025,00 грн;
№ 1620201-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за 2024 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , в розмірі на суму 9833,50 грн;
№ 1620202-2409-1553-UA51100130000021533, яким позивачу визначена сума податкового зобов'язання за 2023 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, який сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, щодо нежилого приміщення, розташованого за адресою: : АДРЕСА_1 , в розмірі 18559,00 грн.
Вважаючи податкові повідомлення-рішення № 1620203-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 90025,00 грн; 1620201-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 9833,50 грн; 1620202-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 18559,00 грн від 17 жовтня 2025 року протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, що виник між сторонами, суд зазначає таке.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 67 Конституції України закріплено обов'язок кожного сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України; у чинній на момент виникнення спірних правовідносин редакції).
Згідно ст.265 Податкового кодексу України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, транспортного податку та плати за землю.
Відповідно до пп. 266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України, платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
При цьому, об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України).
Відповідно до п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України в редакції, Закону № 466-IX від 16.01.2020 року не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Відповідно до п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України в редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення не є об'єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, будівлі промисловості, віднесені до класу "Промислові та складські будівлі" (код 125) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно ДК 009:2010 економічна діяльність - процес виробництва продукції (товарів і послуг), який здійснюють з використанням певних ресурсів: сировини, матеріалів, устаткування, робочої сили, технологічних процесів тощо. Економічну діяльність характеризують витрати на виробництво, процес виробництва та випуск продукції. Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД) є складовою ДК 009:2010, згідно з яким процес промислового виробництва - це процес перероблення (механічного, хімічного, ручного тощо), який використовують для виготовлення нової продукції (споживчих товарів, напівфабрикатів чи засобів виробництва), оброблення товарів, які були у використанні, надання промислових послуг і який класифікують у секціях B «Добувна промисловість та розроблення кар'єрів», C «Переробна промисловість», D «Постачання електроенергії, газу, пари та кондиційованого повітря», E «Водопостачання; каналізація, поводження з відходами» та F «Будівництво». Промисловість у розумінні економічної теорії це провідна галузь господарства, яка об'єднує підприємства, що виробляють електроенергію, знаряддя праці, предмети побуту, забезпечує потреби в паливі, сировині, матеріалах та різноманітних товарах.
Отже, з вказаної норми вбачається, що для звільнення суб'єкта оподаткування від сплати податку на майно, відмінне від земельної ділянки на підставі абз. “є» 266.2.2 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України має бути наявність двох обов'язкових складових:
- об'єкт повинен належати до будівель промисловості, віднесених до групи "Будівлі промислові та склади" (код 125) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (НК 018:2023 з 16.03.2024);
- об'єкт повинен використовуватися за призначенням у господарській діяльності суб'єктів господарювання, основна діяльність яких класифікується у секціях B-F КВЕД ДК 009:2010, та не здаюватися їх власниками в оренду, лізинг, позичку.
Згідно Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000 (чинного до 31.12.2023) об'єктами класифікації в ДК БС є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.
Будівлі - це споруди, що складаються з несучих та огороджувальних або сполучених (несучо-огороджувальних) конструкцій, які утворюють наземні або підземні приміщення, призначені для проживання або перебування людей, розміщення устаткування, тварин, рослин, а також предметів. До будівель відносяться: житлові будинки, гуртожитки, готелі, ресторани, торговельні будівлі, промислові будівлі, вокзали, будівлі для публічних виступів, для медичних закладів та закладів освіти тощо.
Згідно розділу 1 Будівлі підрозділу 12 Будівлі нежитлові групи 127 Будівлі нежитлові інші класу 1271 Будівлі сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства ДК БС 018-2000 до класу будівель сільськогосподарського призначення, лісництва та рибного господарства належать - будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо, а саме: підклас 1271.1 Будівлі для тваринництва, підклас 1271.2 Будівлі для птахівництва, підклас 1271.3 Будівлі для зберігання зерна, підклас 1271.4 Будівлі силосні та сінажні, підклас 1271.5 Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства, підклас 1271.6 Будівлі тепличного господарства, підклас 1271.7 Будівлі рибного господарства, підклас 1271.8 Будівлі підприємств лісництва та звідництва, підклас 1271.9 Будівлі сільськогосподарського призначення інші.
В свою чергу до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» відносяться, зокрема:
1. Будівлі для тваринництва;
2. Будівлі для птахівництва;
3. Будівлі для зберігання зерна;
4. Будівлі силосні та сінажні;
5. Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства;
6. Будівлі тепличного господарства;
7. Будівлі рибного господарства;
8. Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва;
9. Будівлі сільськогосподарського призначення інші.
Відповідно до національного класифікатора НК 018:2023, затвердженого наказом Міністерства економіки України від 16.02.2023 року №3573, який набрав чинності 01.01.2024, клас нежитлові сільськогосподарські будівлі включає будівлі, призначені для сільськогосподарської діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, конюшні, розплідники, промислові курники, зерносховища, ангари та фермерські господарські будівлі, погреби, виноробні заводи, винні чани, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.
Абзацом одинадцятим ст. 1 Закону України від 18 січня 2001 року №2238-ІІІ "Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років", із змінами та доповненнями, визначено, що сільськогосподарський товаровиробник - фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.
Крім того, згідно з ст. 1 Закону України від 23 вересня 2008 року №575-VI "Про сільськогосподарський перепис", із змінами та доповненнями, до виробників сільськогосподарської продукції відносять юридичних осіб, фізичних осіб (фізичні особи підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності (далі КВЕД), мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.
Продукція сільського господарства (сільськогосподарська продукція) - це продукція, що виробляється в сільському господарстві та відповідає кодам Державного класифікатора продукції та послуг (абзац восьмий ст. 1 Закону №2238-ІІІ).
Коди продукції сільського господарства та пов'язані з ними послуги визначені розд. 1 секції A "Продукція сільського господарства, лісового господарства та рибного господарства" Державного класифікатора продукції та послуг ДК 016:2010 (далі - Класифікатор ДК 016:2010), затвердженого наказом Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 11.10.2010 №457, із змінами та доповненнями.
Як зазначила позивач у позові, вона займається вирощуванням та реалізацією сільськогосподарської продукції, а саме: вирощування та реалізація живців однорічних квітів(петунії,калібрахоа,сурфінії).
Живці петунії - це зрізані молоді пагони, які використовують для розмноження рослини; вони укорінюються у воді чи легкому ґрунті ,з вермикулітом, обробляються стимулятором коренеутворення (укорінювачем),для цього створюються умови парника для швидкого проростання корінців. Деякі сорти були реалізовані без проростання(живий зріз). Для цього ,ще на початку підприємницької діяльності , було обладнано стелажі зі штучним світлом розподілені по фазам виробництва та реалізації, в приміщеннях виробничих та не виробних споруд за адресою Одеський район, с. Новоградківка, вул. Лісова 1а,належних їй на праві власності. Тобто в своїй діяльності вона не займається реалізацією дорослих рослин,а тільки посадкового матеріалу,який знаходиться в початковій стадії росту,для подальшого самостійного вирощування готових квітів самим клієнтом до стадії дорослої рослини.
Позивачем зазначено, що належні їй будівлі використовуються наступним чином:
1) підготовка та пророщування насіння (будівля A, A1);
2) вкорінення живців (спиртокурки, О);
3) початкова фаза вирощування (склад Б);
4)карантинна зона(для рослин що хворіють ) (вагова М, М1);
5) перехідна фаза вирощування (склади з рампою г, г1, г2);
6)остаточна фаза вирощування і очікування продажів (прийомне відділення Н, Н1);
Приміщення слюсарні з побутовими приміщеннями, використовується для зберігання субстрату, добрив, пакувального матеріалу, тощо.
В приміщеннях погребів (підвал А2, Д, Ж, З, З1) було запущено вирощування міцелію печериць, та подальшу їх реалізацію на місцеві лотки та ринки.
Як стверджує позивач, реалізація товару відбувається через сторінки соціальних мереж Instagram профіль greenplant_flowers, (https://www.instagram.com/greenplant_flowers?igsh=MTNwczZ1YzhvcmxsOA==) Facebook профіль greenplant.com.ua,(https://www.facebook.com/share/1DYnqviiEV/) маркетплейс OLX та безпосередньо з місця вирощування для місцевих клієнтів.
Здійснення діяльності з вирощування овочів та баштанних культур, корнеплодів та бульбоплодів (код згідно КВЕД 01.13) підтверджується також поданою позивачем податковою декларацією платника єдиного податку.
Суд зазначає, що обираючи за вихідне поняття “промисловість» у зв'язку з яким застосовується аналізована податкова пільга, законодавець, пов'язує звільнення від сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, не тільки і не стільки із його статусом (придатністю його застосування у виробничому промисловому циклі господарської діяльності без конкретизації видів промислового виробництва та організаційних форм у яких воно здійснюється), а й з використанням будівлі з метою провадження виробничої діяльності, тобто з використанням такої за цільовим призначенням для виготовлення промислової продукції.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.10.2020 по справі № 806/2686/18.
Верховний Суд у постанові від 22.03.2023 у справі №580/10424/21 зазначив, що застосування п.п.«є» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України можливе у разі якщо власниками об'єктів промисловості є фізичні та інші юридичні особи, в тому числі нерезиденти, та за умови (з врахуванням виду їх діяльності) використання таких об'єктів за функціональним призначенням, тобто для промислового виробництва (виготовлення промислової продукції будь-якого виду).
Суд звертає увагу на те, що обов'язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб'єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.
Відповідач у межах спірних правовідносин не довів, що спірна будівля, яка належать позивачу на праві власності, не є будівлею промисловості. Окрім того, здійснюючи донарахування податку, контролюючий орган не пояснив, зокрема, чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов'язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що у свою чергу вказує на недотримання відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, ч. 2 ст. 2 КАС України при прийнятті податкового повідомлення-рішення.
Податковим органом не доведено також, що позивач впродовж спірного періоду використовував належний йому на праві власності об'єкт нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від використання для виробництва меблів, інших виробів з деревини; виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння, спосіб.
Отже, враховуючи вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що нежитлова будівля, яка належить позивачу на праві власності, не є об'єктом оподаткування відповідно до пункту "є" підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України.
Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення № 1620203-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 90025,00 грн; 1620201-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 9833,50 грн; 1620202-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 18559,00 грн від 17 жовтня 2025 року є протиправними, а відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають задоволенню.
Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Необхідно зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі “Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.
Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі “Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно з ч. 1 ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем за подання даного адміністративного позову сплачений судовий збір всього в розмірі 1211,20 грн, що підтверджується квитанцією № 7894-8629-1268-8586 від 30.12.2025 року (а.с.6).
Враховуючи, що адміністративний позов підлягає задоволенню, з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю ОСОБА_1 необхідно стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст. 2, 3, 5, 6, 8, 9, 14, 22, 139, 241, 242-246, 250, 255, 262, 295, КАС України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення рішення Головного управління Державної податкової служби в Одеській області № 1620203-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 90025,00 грн; № 1620201-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 9833,50 грн; № 1620202-2409-1553-UA51100130000021533 на суму 18559,00 грн від 17 жовтня 2025 року.
Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 );
Відповідач - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).
Суддя Олена СКУПІНСЬКА