Справа № 420/28366/25
23 березня 2026 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Самойлюк Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Одеської митниці, в якому позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025;
- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від № UA500130/2025/000105.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що для митного оформлення були надані документи, необхідні для підтвердження митної вартості товару відповідно до ст. 53 МКУ, а саме: зовнішньоекономічний Контракт № 2024/BENT-MI/N від 18.10.2024, додаток № 3 (специфікація), коносамент, комерційний інвойс № 95552931, калькуляція ціни, технологічний процес, ціновий висновок, сертифікат якості, інвойс, сертифікат про походження товару, договір з декларантом, лист-роз'яснення, сертифікат страхування, та інші документи, які перелічені в картці відмови Відповідача. Зазначені документи містили всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомості про ціну, яка підлягає сплаті. При цьому, різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не може свідчити про наявність порушень з боку Позивача/декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками. Вимоги законодавства зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані її складові, та які саме документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. відсутність обґрунтованих причин та підстав для збільшення митної вартості товарів. Висновки, викладені у рішенні про коригування вартості носять виключно формальний характер та жодним чином не є такими, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. Позивач вважає прийняті відповідачем рішення та картку безпідставними та такими, що порушують порядок визначення митної вартості товарів, встановлений МК України.
Ухвалою від 22.08.2025 року позовну заяву залишено без руху, позивачу надано строк на усунення недоліків позову.
Ухвалою від 01.09.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи на підставі ст. 262 КАС України у межах строків, визначених ст. 258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті.
Ухвалою від 18.09.2025 р. відмовлено у задоволенні заяви Одеської митниці про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін за адміністративним позовом ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» до Одеської митниці про визнання протиправними та скасування рішен.
Від Одеської митниці надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що Митним кодексом України не допускається ігнорування та не виконання форм контролю встановлених СУР. На виконання вимог статті 54 МКУ під час здійснення Одеською митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД) № 25UA500130011186U3 від 17.07.2025 встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності та не містяться всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025. Таким чином, оскільки надані позивачем документи містили розбіжності та не містили всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, зазначені обставини виключали можливість перевірки митним органом числового значення заявленої митної вартості у відповідності до умов частини 1 статі 54 МКУ, та обумовлювали необхідність запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості. Листом від 22.07.2025 декларант повідомив митний орган, що додаткових документів, відповідно до ч. 3 статті 53 МКУ надати немає можливості. В рамках проведення консультації з декларантом відповідно до ч. 5 статті 55 МКУ, враховуючи інформацію викладену у Листі підприємства від 22.07.2025 №ЛИСТ Б/Н до електронної митної декларації від 17.07.2025 № 25UA500130011186U3 (внутрішній номер № 18225), повідомлено, що митну вартість товарів, заявлену до митного оформлення буде скориговано, оскільки декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до Одеської митниці разом з митною декларацією (МД) № 25UA500130011186U3 від 17.07.2025 містились розбіжності, та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю. У рішенні про коригування митної вартості № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025 наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, також у цьому рішенні про коригування митної вартості визначені джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості, а саме: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи (ЄАІС), у яких міститься інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю.
23.09.2025 р. (вх. № ЕС/99436/25) від позивача надійшла відповідь на відзив.
29.09.2025 р. (вх. № ЕС/101512/25) від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
За приписами ч.5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.
Відтак, справу розглянуто в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,
ПРАТ “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (код ЄДРПОУ 00191023) зареєстровано як юридична особа та згідно інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, здійснює такі види діяльності за КВЕД: 07.10 Добування залізних руд (основний); 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 85.32 Професійно-технічна освіта; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами; 46.72 Оптова торгівля металами та металевими рудами; 47.30 Роздрібна торгівля пальним; 49.20 Вантажний залізничний транспорт; 49.41 Вантажний автомобільний транспорт; 38.32 Відновлення відсортованих відходів; 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель; 09.90 Надання допоміжних послуг у сфері добування інших корисних копалин та розроблення кар'єрів; 25.61 Оброблення металів та нанесення покриття на метали; 25.62 Механічне оброблення металевих виробів; 25.99 Виробництво інших готових металевих виробів, н.в.і.у.
18.10.2024 р. між METINVEST INTERNATIONAL SA. (Продавець) та ПРАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" (Покупець) укладено контракт купівлі-продажу № 2024/BENT-VS/N, за умовами якого Продавець зобов'язується поставити, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити Товар, з описом, якістю, кількістю та за ціною, зазначеною у відповідних Додатках, та відповідно до умов цього Контракту. Опис Товару: перероблений бентоніт (сипкі грудки) для виробництва окатків, відповідно до цього Договору та Додатків до цього Договору, які є його невід'ємною частиною; кількість: відповідно до додатків до цього Договору, які є невід'ємною частиною цього Контракту; ціна, доларів США і/або євро і/або гривен за метричну тону: відповідно до додатків до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту; походження Товару: Індія; виробник: відповідно до додатків до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту; місце постачання: CIF Incoterms 2020; місце відвантаження: порт КАНДЛА, Індія, зазначений в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною; місце постачання: порт Південний, Україна, зазначений в Додатках до цього Договору, які є невід'ємною частиною; місце призначення: відповідно до додатків до цього Контракту, які є невід'ємною частиною цього Контракту (п.1.1 контракту).
Пунктом 2.1 контракту встановлено, що платежі за цим Договором здійснюються в доларах США та/або євро та/або гривнях. У разі якщо валюта платежу відрізняється від валюти ціни, зазначеної в рахунках-фактурах, перерахунок валюти ціни у валюту платежу здійснюється за крос-курсом згідно з офіційним курсом валюти Національного банку України (НБУ) на дату сплати платежів у гривнях. Покупець повинен здійснити оплату за доставлену продукцію протягом 45 календарних днів після дати коносамента.
Згідно п.п.5.1, 5.2 контракту продукт має бути доставлений на CIF порт Південний, Україна, відповідно до Інкотермс 2020. Дата В/L вважається датою поставки. Продавець гарантує готовність до завантаження всієї партії (партії) в порту вивантаження до запланованої дати завантаження або початку вивантажувальних робіт судна.
Відповідно до п.5.4 контракту Продавець також надсилає Покупцеві електронною поштою копії: штурманська розписка; вантажний маніфест; 3/3 чистого В/L; сертифікат аналізу, виданий виробником; сертифікат ваги; сертифікат аналізу, виданий вищезгаданою незалежною інспекційною компанією; сертифікат походження, виданий Торгово-промисловою палатою Gandhidham; комерційний рахунок-фактура; сертифікат радіоактивного нукліда; сертифікат безпеки; сертифікат страхування продукції.
17.07.2025 року ПРАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" з метою здійснення митного оформлення товару звернувся до Одеської митниці, у зв'язку із імпортуванням на територію України товару (митна декларація № 24U500130011186U3, а саме: товар № 1 АКТИВОВАНИЙ БЕНТОНІТ:- ПЕРЕРОБЛЕНИЙ БЕНТОНІТ (СИПКІ ГРУДКИ) ДЛЯ ВИРОБНИЦТВА ОКОТИШІВ - 23000,000 МТ.ФАКТИЧНІ ПАРАМЕТРИ:*Вміст карбонату натрію - 2,3-2,8%;*КУСКИ вміст вологи - 13.55%;*Значення рН (5% суспензія) - 9.83;*Показник вільного набухання - 28хв;*Поглинання води (пластина) - 687хв;*Калібрування (
Для підтвердження заявленої митної вартості товару разом з митною декларацією № 24U500130011186U3 від 17.07.2025 р. позивачем подані документи, які зазначені у графі 44 МД, а саме: рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) № 95552931 від 24.06.2025; коносамент (Bill of lading) № CHRISTINA B - 002 від 24.06.2025; сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) № GCCI/2025/016/0590544A/00020440 від 26.06.2025; статус особи, яка подає митну декларацію № 2 ; рахунок про здійснення платежів третім особам на користь продавця № EX/18/25-26 від 14.06.2025; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 3-1/811 від 14.07.2025; розрахунок ціни (калькуляція) від 20.06.2025; страховий поліс № T0100031849-0 від 24.06.2025; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів (крім позначеного кодом 4104), подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів № 2024/BENT-MI/N від 18.10.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) ДОДАТОК № 3 від 20.06.2025; договір про надання послуг митного брокера № 527 від 07.04.2013; інші некласифіковані документи Лист-роз'яснення від 01.05.2025; інші некласифіковані документи - СЕРТИФІКАТ АНАЛІЗА № GIPL/QAL/QR/14 від 01.08.2018; інші некласифіковані документи - ТЕХНОЛОГІЧНИЙ ПРОЦЕС від 22.10.2024; копія митної декларації країни відправлення № 2709395 від 14.06.2025.
ПРАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" митну вартість поставлених товарів визначено за основним методом, за ціною договору (контракту) щодо товарів які імпортуються (вартість операції).
Одеська митниця надіслала позивачу запит щодо митного оформлення вищезазначеного товару.
На електронний запит митниці декларантом було надано Одеській митниці лист від 22.07.2025 р., в якому позивач навів обґрунтування щодо безпідставності наведених митним органом розбіжностей.
Одеська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025 за митною декларацією № 24U500130011186U3 від 17.07.2025 р., яким обрано другорядний метод визначення митної вартості замість методу за ціною договору, та скориговано митну вартість товару, роз'яснено декларанту, зокрема, що він має право на вільний обіг товарів, що декларуються, у разі згоди з рішенням про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом Держмитслужби.
22.07.2025 року Одеською митницею прийнято картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000105, якою відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів.
Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Зазначені критерії є вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення, вчиняє дії чи допускає бездіяльність.
Таким чином, суд з'ясовує, чи використане повноваження, надане суб'єкту владних повноважень, з належною метою; обґрунтовано, тобто вчинено через вмотивовані дії; безсторонньо, тобто без проявлення неупередженості до особи, стосовно якої вчиняється дія; добросовісно, тобто щиро, правдиво, чесно; розсудливо, тобто доцільно з точки зору законів логіки і загальноприйнятих моральних стандартів; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, тобто з рівним ставленням до осіб; пропорційно та адекватно; досягнення розумного балансу між публічними інтересами та інтересами конкретної особи.
Відповідно до ст. 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з ч.1 ст. 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
За приписами ч.2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
Як встановлено ч. 1 ст. 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Згідно з ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 4 ст. 54 МК України, митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний:
1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;
3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;
4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:
у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;
у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;
у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.
У відповідності з ч. 5 ст. 54 МК України, митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Згідно з ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Відповідно до ч. 1 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 1 ст. 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч.2 ст. 58 МК України, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення;
8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено тощо.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
При цьому, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Така правова позиція наведена, зокрема, в постановах Верховного Суду України від 31.03.2015р. у справах № 21-127а15 та № 21-53а15 та у постанові Верховного Суду від 21.03.2018 р. у справі № 803/407/16.
Обґрунтовуючи виникнення сумніву щодо заявленої позивачем митної вартості товару, як підстави для витребування додаткових документів, відповідач зазначив, що:
1) в декларації митної вартості до ВМД ІМ40АА 25UA500130011186U3 в графі 9(а) зазначено, що продавець та покупець не пов'язані між собою, а відповідно до відкритих джерел ці юридичні особи пов'язані між собою;
2) відповідно до наданого комерційного рахунку від 14.06.2025 № EX/18/25-26 зазначені ціни на умовах FOB KANDLA PORT, INDIA, тоді як в інвойсі від 24.06.2025 № 95552931 ціни на CIF ПІВДЕННИЙ, Україна (CIF PIVDENNYI, UKRAINE/INCOTERMS 2010). При цьому відсутні відомості які підтверджують митну вартість товарів, документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів (відомості щодо складових митної вартості задекларованих товарів документально не підтверджені), відсутні відомості (не виділені окремими складовими) щодо складових митної вартості, а саме вартості витрат на транспортування, страхування, пакування, маркування, завантаження які повинні бути включені у вартість товару;
3) в наданому до ЕМД документі № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ від 20.06.2025, зазначено, що згідно цієї калькуляції базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, в яку входять інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу. Тобто, дата документа № КАЛЬКУЛЯЦІЯ ЦІНИ перевищує дату зовнішньоекономічного договору від 18.10.2024 № 2024/BENT-MI/N, який являє собою основу для розрахунку ціни;
4) в наданому страховому полісі 24.06.2025 № T0100031849-0 відсутні відомості щодо страхової винагороди, яка має бути включена до складових митної вартості задекларованих товарів;
5) в наданому рахунку-фактурі від 24.06.2025 № 95552931 зазначені реквізити банку Raiffeisen Bank International AG, що не відповідає відомостям графи 28 митної декларації;
6) відповідно до наданого комерційного рахунку від 14.06.2025 № EX/18/25-26 та СЕРТИФІКАТА АНАЛІЗА № GIPL/QAL/QR/14 від 01.08.2018 вказується контракт №12032025 від 12.03.2025, який до митного органу не надавався;
7) в висновку про вартісні характеристики товару, підготовленому спеціалізованою експертною організацією № 3-1/811 від 14.07.2025р., відсутній аналіз ринку, відсутні будь-які посилання на подібні чи аналагочні товари, відсутній аналіз біржових котирувань товару. Також у вище зазначеному висновку експерти посилаються на умови поставки FOB індійський порт, відповідно до контракту № 2024/BENT-MI/N від 18.10.2024, доповнення до контракту ДОДАТОК № 3 від 20.06.2025 ціна на умовах CIF ПІВДЕННИЙ, Україна (CIF PIVDENNYI, UKRAINE/INCOTERMS 2010).
8) Також є підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів. Відповідно до статті 58 МКУ при продажу товарів між пов'язаними особами вартість операції береться за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів за першим методом, якщо декларант покаже, що така вартість є близькою до вартості однієї з нижчезазначених операцій, яка здійснювалася одночасно або майже одночасно з операцією з оцінюваними товарами:
1) вартості операції при продажу непов'язаним покупцям ідентичних або подібних (аналогічних) товарів для експорту в Україну;
2) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 62 цього Кодексу;
3) митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, визначеної згідно з положеннями статті 63 цього Кодексу.
За змістом оскаржуваного рішення № № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025, 22.07.2025 у своєму електронному повідомленні декларант зазначив, що надав всі наявні документи. Таким чином декларантом вказані розбіжності не спростовані, підтверджуючі документи не надано.
Проаналізувавши зазначені документи, відповідач дійшов висновку, що декларантом не подані усі документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МКУ, розбіжності не спростовано.
Опрацювавши додатково надані позивачем документи, митний орган прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, застосувавши резервний метод визначення митної вартості.
Наявними у справі доказами підтверджується, що заявлена позивачем митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що піддавалась обчисленню, поданих документів було достатньо для прийняття рішення на їх підставі, а тому відповідач неправомірно відмовив позивачу у визнанні задекларованої ним митної вартості товару за основним методом, визначив митну вартість за резервним методом визначення митної вартості та прийняв оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів, з огляду на наступне.
Так, відповідно до п. 6 ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи, зокрема: каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару.
Основним методом визначення митної вартості товарів є метод - за ціною договору. Обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу. При цьому митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Системний аналіз правових норм, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин свідчить, що обов'язок довести задекларовану митну вартість товару лежить на декларанті. Декларант при митному оформленні імпортованого товару зобов'язаний надати документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України. Контролюючий орган вправі витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості товару. Такі сумніви можуть бути зумовлені, зокрема неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, результату митного огляду цього товару, порівнянням заявленої митної вартості з митною вартістю ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Разом з тим, повноваження контролюючого органу витребувати додаткові документи стосується тільки тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх, передбачених ст. 53 МК України, документів. Ненадання декларантом витребуваних контролюючим органом документів може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують об'єктивних сумнів щодо достовірності наданої декларантом інформації.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Умови, на яких повинна здійснитися оплата за товар, якщо вони безпосередньо не впливають на ціну товару, останньої не стосуються. У зв'язку з цим розбіжності щодо умов оплати товару у документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумнів в достовірності задекларованої митної вартості. Зокрема, це може мати місце у випадку, коли декларант надав документи, які підтверджують всі складові митної вартості, сплату визначеної згідно з умовами зовнішньоекономічного контракту ціни за товар та послуг з транспортування, страхування тощо, вартість яких відповідно до чинного законодавства включена до митної вартості.
Фактично можливість подання відповідного документа декларантом на підтвердження митної вартості товарів, що ввозяться на митну територію України, на підставі ч.3 ст. 53 МК України залежить від розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, в документах, передбачених ч.2 ст. 53 МК України. Обсяг зауважень щодо поданих документів викладається митним органом саме за результатами аналізу таких документів та даних, поряд із цим саме митний орган визначає обсяг документів, необхідних для усунення розбіжностей та неточностей.
Аналогічну правову позицію висловлено судом у постанові Верховного Суду від 02.04.2024 р. у справі № 380/6459/20.
Так, що стосується доводів відповідача про розбіжності в умовах поставки між комерційним рахунком та інвойсом, то суд зазначає, що комерційний рахунок № 95552931 від 24.06.2025. який відповідає даті коносаменту, був виставлений METINVEST INTERNATIONAL SA позивачу на підставі контракту від 18.10.2024 р. № 2024/BENT-MI/N, з умовами поставками CIF Південний, Україна (Інкотермс 2010). Разом з тим, комерційний рахунок від 14.06.2025 № EX/18/25-26, 26 дійсно містить ціни на умовах FOB KANDLA PORT, INDIA, стосується іншого контракту, який не стосується позивача ПРАТ “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ».
За контрактом від 18.10.2024 р. № 2024/BENT-MI/N, за яким позивач є покупцем, умови поставки - CIF Південний, Україна, які і вказані в інвойсі від 24.06.2025 № 95552931.
Таким чином, жодних суперечностей вказані документи не містять.
Крім того, оскільки контракт (№12032025 від 12.03.2025), посилання на який містяться в комерційному рахунку від 14.06.2025 № EX/18/25-26, не стосується позивача, ПРАТ “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ», відповідно були відсутні підстави та можливість його надання до митного оформлення.
Стосовно перевищення дати калькуляції дати зовнішньоекономічного договору, то суд зауважує, що калькуляція ціни складена продавцем товару - METINVEST INTERNATIONAL SA, 20.06.2025 за Контрактом № 2024/BENT-MI/N від 18.10.2024 та додатком № 3 від 20.06.2025, та містить інформацію про складові вартості ціни, зокрема, що ціна на товар за умовами договору включає в себе як базу для розрахунку умови поставки FOB (FOB purchase price 40,20 USD/MT), а також додатково + витрати з фрахту судна (Maritime Freight 39,30 USD/MT), всі збори (All charges 2,15 USD/MT), маржа MISA (MISA margin 4,30 USD/MT), з урахуванням чого ціна продажу (Sales price) складає 85,95 USD/MT, що і є контрактною ціною задекларованого товару та відповідає ціні, визначеній сторонами в додатку № 3 (специфікація) до Контракту.
Отже, калькуляцією лише додатково підтверджується структура ціни та показників, з яких вона сформована: базова ціна купівлі на умовах FOB являється основою для розрахунку базової ціни купівлі на умовах CIF, до якої додаються інші витрати, маржа MISA та розраховується в момент заключення договору купівлі-продажу, в даному випадку, для підписання додатка (специфікації) № 3 від 20.06.2025 до Контракту 2024/BENT-MI/ N від 18.10.2024 (тобто ціна на умовах продажу CIF включає в себе ціну на умовах продажу FOB плюс інші/додаткові витрати, що формують ціну), тобто відсутні будь-які протиріччя в калькуляції ціни та інших наданих до митного оформлення документах.
Тому вказані зауваження не свідчать про наявність розбіжностей, оскільки за приписами п.1.1 контракту від 18.10.2024 р. 2024/BENT-MI/N ціна товару визначається відповідно до додатків до контракту, яким є специфікація, а дата калькуляції ціни співпадає з датою специфікації. При цьому суд звертає увагу на те, що оскільки ціна вказується у специфікації, а не безпосередньо в контракті, то і дата калькуляції не може співпадати з датою контракту.
Таким чином вказані доводи відповідача суперечать умовам контракту (в частині визначення ціни партії товару) та не мають жодного відношення до складових митної вартості імпортованого товару.
Суд відхиляє твердження відповідача про те, що в наданому страховому полісі 24.06.2025 № T0100031849-0 відсутні відомості щодо страхової винагороди, яка має бути включена до складових митної вартості задекларованих товарів, оскільки сума, яка вказана у сертифікаті страхування повністю відповідає та включає в себе вартість, в тому числі і страхову винагороду. Страхова сума складає 110 % від загальної вартості товару. Оскільки згідно з правилами Інкотермс на умовах CIF договір страхування має покривати передбачену в договорі купівлі-продажу ціну плюс 10 % (тобто 110 %) і має бути укладено у валюті договору купівлі-продажі. У наданому документі (страховому сертифікаті - Certificate of insurance) від 24.06.2025 № Т0100031849-0 сума страхування складає 2 174 535,00 дол., що складає 110% від вартості товару (1 976 850,00 дол. + 10% = 2 174 535,00 дол.). Відповідно до п.1.1 контракту товар постачається на умовах CIF Incoterms 2020, тобто за умовами правил Інкотермс термін CIF (названий порт) продавець зобов'язаний виконати експортне митне оформлення, страхування, завантаження на борт судна та доставку до порту вивантаження. Так як страхування товару здійснене продавцем, то у позивач і не можуть бути в наявності документи, що підтверджують витрати продавця щодо сплаченої страхової винагороди.
При цьому, суд зауважує, що на позивача покладено обов'язок документального підтвердження митної вартості товарів, а не розміру страхової винагороди, яку сплатив продавець, а не позивач.
Стосовно зауважень відповідача до наданого рахунку-фактури від 24.06.2025 № 95552931 в частині зазначення назви банку Raiffeisen Bank International AG, що не відповідає відомостям графи 28 митної декларації, то суд вказує на те, що інформація щодо реквізитів банку в рахунку є складовою та невід'ємною частиною контракту від 18.10.2024 р. № 2024/BENT-MI/N. Реквізити банку у графі 28 митної декларації зазначено у відповідності до розділу ІІ Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 р. № 651 ( в редакції наказу від 23.09.2022 р. № 296), та включають в себе саме реквізити банку ПАТ "ПУМБ", з якого перераховується сума отримувачем ПРАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ" за товар на рахунок MISA Raiffeisen Bank International AG, а саме вказано банківські реквізити ПРАТ "ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ", що відповідає правилам заповнення декларації.
Суд не приймає до уваги зауваження митного органу, що стосуються наданого висновку, оскільки ч.2 ст.53 МК України не передбачено надання такого основного документу, а тому посилання на нього в оскаржуваному рішенні не може свідчити про обґрунтованість сумнівів митниці щодо непідтвердженості митної вартості товарів, враховуючи, що надані декларантом документи не містять розбіжностей у митній вартості.
До того ж, відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не зазначив яким саме чином вказані обставини вплинули на достовірність визначення декларантом задекларованої митної вартості. Вказані обставини жодним чином не свідчать про наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів.
Крім того, що стосується посилань митного органу на те, що в декларації митної вартості до ВМД ІМ40АА 25UA500130011186U3 в графі 9(а) зазначено, що продавець та покупець не пов'язані між собою, а відповідно до відкритих джерел ці юридичні особи пов'язані між собою та є підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість товарів, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
За змістом частини дванадцятої статті 58 Митного кодексу України той факт, що продавець і покупець пов'язані між собою особи, сам по собі не може бути підставою для розгляду вартості операції як неприйнятної. У таких випадках необхідно розглянути обставини продажу та прийняти вартість операції за умови, що взаємовідносини покупця і продавця не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Згідно з частинами тринадцятою - п'ятнадцятою статті 58 Митного кодексу України за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митного органу необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Декларант має право відповіді та доказу відсутності впливу взаємозв'язку продавця і покупця на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари.
Для цілей цього Кодексу особи вважаються пов'язаними між собою у випадках, зазначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року. Особи, одна з яких є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншої, як би це не називалося, вважаються пов'язаними для цілей цього Кодексу, якщо вони підпадають хоча б під один із критеріїв, визначених у статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року (частини шістнадцята та сімнадцята статті 58 Митного кодексу України).
Згідно з пунктом четвертим статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року, для визначення пов'язаності осіб до якої відсилають положення частини шістнадцятої статті 58 Митного кодексу України, особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: a) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; c) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; e) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередньо або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередньо або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
Особи, які пов'язані одна з одною в бізнесі таким чином, що одна з них є одноосібним агентом, одноосібним дистриб'ютором чи одноосібним концесіонером іншого, як би це не називалося, уважаються пов'язаними для цілей цієї Угоди, якщо вони підпадають під критерії пункту 4 (пункт 5 статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року).
Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 26 листопада 2020 року у справі №826/2313/16 за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України вплинули на ціну оцінюваних товарів, митний орган повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце. У разі відсутності обґрунтувань з боку митних органів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинув на митну вартість задекларованого товару, лежить на митному органі. У разі якщо митний орган не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 МК України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 02 квітня 2024 року у справі №380/6459/20.
В той же час, в оскаржуваному рішенні № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025 митний орган не обґрунтував з посиланням на належні та допустимі докази, що продавець та покупець пов'язані між собою, та, що існуючий між ними взаємозв'язок вплинув на ціну оцінюваних товарів.
Відповідач на виконання вимог чинного на час виникнення спірних правовідносин митного законодавства не надавав обґрунтованих підстав вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, а з урахуванням вимог статті 58 МК України вважається, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів. Підстава для незастосування основного методу визначення митної вартості товару передбачена частиною другою статті 58 МК України, відповідно до якої метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13 липня 2021 року у справі № 200/6521/20-а, від 25 травня 2021 року у справі № 200/7957/20-а, від 11 листопада 2021 року у справі № 200/6403/20-а, від 27 січня 2022 року у справі № 200/6413/20-а.
Отже, сумніви митного органу у достовірності відомостей про митну вартість товарів, які виникли у зв'язку з тим, що надані документи містили розбіжності, є необґрунтованими. Крім того, будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої митної вартості товару судом не встановлено.
Суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №809/1884/16.
В той же час, Верховний Суд в постанові від 17 липня 2019 року по справі № 809/872/17 зазначив, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність в органу доходів і зборів обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином зазначені відповідачем в оскаржуваному рішенні обставини жодним чином не можливо вважати як наявність розбіжностей чи відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, або наявність ознак не автентичності поданих до митного оформлення документів.
Посилання Відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з баз даних ЄАІС не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта усіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС ДФС України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб'єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено. Також слід врахувати, що в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також Інформація щодо судових рішень із питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв'язку з чим така інформаційна база не містить всіх об'єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 21.02.2018р. у справі №820/17417/14 та від 04.09.2018 у справі №818/1186/17.
Посилання на наявність у названій системі інформації стосовно розмитнення подібного товару у попередні періоди за вартістю більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення органом доходів і зборів контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначення за другорядними методами, оскільки торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, сезонність, наявність знижок тощо), і сама по собі не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.
Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товарів, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товарів до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.
Вказана позиція викладена Верховним Судом в постановах від 19.02.2019 року по справі № 805/2713/16-а, від 25 листопада 2020 року по справі № 1.380.2019.001657, від 15 червня 2021 року по справі № 804/2584/16.
Відповідачем не доведено, що зазначені ним недоліки щодо умов поставки вплинули чи могли вплинути на заниження позивачем митної вартості імпортованого товару.
Суд вважає, що позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч. 2 ст. 53 МК України.
При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов'язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019р. у справі №809/278/17.
Суд звертає увагу на позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018р. у справі №809/1884/16, згідно якої посилання відповідача на те, що сума, яка зазначена в рахунку-фактурі (інвойсі), поданому декларантом, не була підтверджена, є безпідставними, оскільки положення ст. 53 МК України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.
Доводи відповідача про те, що підставою для коригування митної вартості товару слугувало спрацювання системи управління ризиками не заслуговують на увагу, з огляду на те, що спрацювання системи є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товарів.
Окрім цього, згідно позиції Верховного Суду України, викладеної в постанові від 11.09.2012р. в справі №21-262а12, та Верховного Суду, викладеної в постанові від 30.10.2018р. в справі №826/25605/15, ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.
При цьому митним органом жодним чином не спростовано контрактну ціну оцінюваних товарів, об'єктивну можливість і спроможність відповідача визначити на підставі наданих позивачем документів зазначену ціну товарів, а також рівень митної вартості товарів за ціною договору за правилами, визначеними у ст. 58 МК України. Відповідач не підтвердив належними доказами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Крім іншого, суд акцентує увагу на тому, що відповідачем не доведено наявності підстав для застосування другорядних методів визначення митної вартості, а саме резервного методу.
Відповідно до пп. 2, 4 ч. 2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядного методу.
Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом в постанові від 08.02.2019р. в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).
Суд зазначає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів не містять жодних пояснень з боку митного органу щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та інформації і джерел, які використовувались митницею при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів всупереч положенням п.п.2, 4 ч. 2 ст.55 МК України.
Згідно з наказом Міністерства фінансів України № 598 від 24.05.2012 р. «Про затвердження форми рішення про коригування митної вартості товарів, Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів та Переліку додаткових складових до ціни договору», митницею при визначенні митної вартості товарів у Графі 33 зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі: неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу); невірно проведений розрахунок митної вартості; невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
В оскаржуваному рішенні не визначено, яка з перелічених у ч. 2 ст. 58 МК України підстав у даному випадку стала причиною неможливості застосування першого методу, яка складова частина митної вартості товару не піддається обчисленню, або непідтверджена документально, чи неправильно обрахована, що позбавляло позивача можливості надати належні документи чи обґрунтування.
З урахуванням зазначеного, суд встановив, що в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товарів не зазначені обґрунтовані сумніви щодо заявленої митної вартості товарів, за наслідками яких би розпочалась процедура консультацій та в подальшому скориговано митну вартість товару.
Згідно з ч.3 ст.318 МК України митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань митної справи.
Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року №3018-VI Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025; визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA500130/2025/000105.
Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов'язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.
Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відтак, приймаючи до уваги вищевикладене та оцінюючи наявні у матеріалах справи письмові докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПРАТ “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем виступала його посадова чи службова особа.
Враховуючи висновки суду про задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку про стягнення з Одеської митниці за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПРАТ “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» судового збору у розмірі 26646,40 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд
Адміністративний позов ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) до Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів та картки відмови, - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Одеської митниці про коригування митної вартості товарів № UA500130/2025/000015/2 від 22.07.2025 року.
Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Одеської митниці № UA500130/2025/000105.
Стягнути з Одеської митниці (вул. Івана та Юрія Лип, 21 А, м. Одеса, 65078, код ЄДРПОУ 44005631) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ПРИВАТНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА “ПІВНІЧНИЙ ГІРНИЧО-ЗБАГАЧУВАЛЬНИЙ КОМБІНАТ» (50079, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, код ЄДРПОУ 00191023) судовий збір у розмірі 26646,40 грн. (двадцять шість тисяч шістсот сорок шість гривень 40 копійок).
Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.
Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.
Суддя Самойлюк Г.П.