про повернення позовної заяви
23 березня 2026 рокум. Ужгород№ 260/894/26
Cуддя Закарпатського окружного адміністративного суду Луцович М.М., розглянувши матеріали адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Державної прикордонної служби України Відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону, в якому просить:
1) визнати дії працівників Державної прикордонної служби України щодо незаконного затримання ОСОБА_1 протиправними.
2) стягнути з Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 відшкодування моральної шкоди, завданої позивачеві протиправними діями працівників Державної прикордонної служби України.
Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 02 березня 2025 року залишено без руху позовну заяву та надано позивачу строк для усунення недоліків, шляхом подання до суду оригіналу документу про сплату судового збору в сумі 1331,20 грн; позовну заяву в новій редакції з уточненим суб'єктним складом спірних правовідносин або вказавши правильний код ЄДРПОУ відповідача та його назву; документи та інші докази згідно переліку додатків до позовної заяви, зокрема копію ордера про надання правової (правничої) допомоги та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю (відповідно до кількості учасників справи); заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтуванням поважності пропуску цього строку або надати докази того, що строк звернення до суду не пропущено.
20 березня 2025 року від позивача до суду надійшла заява про усунення недоліків, до якої позивач долучив квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн №2.536242907.1 від 17.02.2026.
Так, згідно ухвали від 02.03.2026 судом встановлено, що позивач, крім вимоги немайнового характеру про визнання дій відповідача протиправними, звернувся до суду з адміністративним позовом майнового характеру про стягнення з Державної прикордонної служби України моральної шкоди, завданої позивачеві протиправними діями працівників Державної прикордонної служби України, у розмірі 50000,00 грн. Відтак, сума судового збору, яка підлягає до сплати за подання даного адміністративного позову майнового характеру (ціна позову - 50000 грн.) становить 1331,20 грн та 1331,20 грн за подання до суду позову з вимогою немайнового характеру. Однак позивачем до позову додано квитанцію про сплату судового збору лише у сумі 1331,20 грн в порушення вимог ст.ст. 4, 6 Закону України «Про судовий збір», ч.3 ст.161 Кодексу адміністративного судочинства України. Відтак, позивачу необхідно доплатити судовий збір у розмірі 1331,20 грн. Таким чином, суддя встановив, що судовий збір за подання позовної заяви у цій справі не сплачено у повному обсязі.
При цьому суд враховує, що при поданні позовної заяви позивачем подано квитанцію про сплату судового збору в розмірі 1331,20 грн №2.536242907.1 від 17.02.2026, яку позивач повторно долучив разом із заявою про усунення недоліків.
Відтак, судом встановлено, що позивачем не виконано вимоги ухвали суду від 02.03.2026 та не здійснено доплату судового збору у розмірі 1331,20 грн.
Також позивачем подано заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, в якій позивач просить суд визнати поважними причини пропуску строку звернення до адміністративного суду та поновити відповідний процесуальний строк. Заява обґрунтована тим, що у зв'язку з воєнним станом та масованими обстрілами країною-агресором енергетичної інфраструктури на території України, що в свою чергу спричинило масове довготривале відключення електроенергії, вчасно звернутись із позовною заявою не було можливості.
Розглядаючи подану заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду, суд виходить з наступного.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) гарантує кожному право на справедливий суд, що включає, крім іншого, право на розгляд справи. Відповідні положення Конвенції знайшли своє втілення також у статті 55 Конституція України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищає суд; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Разом з тим право на доступ до правосуддя в Україні, як і в більшості держав світу, не є абсолютним і обмежене передусім встановленим строком звернення до суду. Такий підхід обумовлений необхідністю дотримання принципу - верховенства права, а точніше, одного з його елементів - принципу правової визначеності.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом оскарження є протиправні дії відповідача щодо затримання ОСОБА_1 , яке відбулося 05 липня 2025 року. Суд враховує, що про порушення своїх прав позивач дізнався 05.07.2025, тобто в момент затримання.
Однак з даним адміністративним позовом до суду позивач звернувся 17 лютого 2026 року (згідно поштового конверту), тобто з пропуском строку звернення, встановленого ч. 2 ст. 122 КАС України.
За змістом заяви позивача про поновлення строку на звернення до суду з даним адміністративним причинами пропуску такого строку є введення в Україні правового режиму воєнного стану, постійні обстріли території України та відключення електроенергії на території України.
Оцінюючи вищевказані причини пропуску позивачем строку звернення до суду, встановленого статтею 122 КАС України суд виходить з таких міркувань.
Суд зазначає, що самі по собі посилання на воєнний стан на території України, а також численні повітряні тривоги та періодичне відключення електроенергії не можуть слугувати безумовною підставою для поновлення пропущеного строку за відсутності доказів того, що саме ці обставини унеможливили виконання відповідних процесуальних дій/обов'язків у встановлені законом строк. (див. пункт 48 постанови Верховного Суду від 27.02.2025 у справі № 120/7416/24).
Позивачем у заяві про поновлення строку на звернення до суду не доведено, що наведені обставини могли ускладнити подання позовної заяви. Позивач не довів реального впливу таких обставин на неможливість своєчасного звернення до суду з позовом, не надав доказів того, що такі обставини постійно, тривало та систематично перешкоджали роботі АТ «Укрпошта», а також Електронного Суду, протягом часу, відведеного для підготовки позовної заяви.
Аналогічна правова позиція щодо необхідності доведення сторонами таких обставин викладена у постанові Верховного Суду від 17.04.2025 у справі №176/91/24.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 06.06.2024 у справі № 559/2655/23, зауважив, що застосування аварійних відключень електроенергії, тривала відсутність електропостачання також не можуть бути обґрунтованими підставами для поновлення строку звернення до суду, оскільки воєнний стан на території України оголошено 24.02.2022 і з цього часу відбуваються масовані ракетні обстріли російською федерацією населених пунктів України, в тому числі об'єктів критичної інфраструктури, проте такі атаки не проводяться щодня, оскільки це складний логістичний процес. Разом із цим, судочинство в Україні продовжує здійснюватися у встановленому Законом порядку.
При цьому, позивачем не надано доказів об'єктивної неможливості звернення до суду з позовною заявою, в межах строку, встановленого процесуальним Законом.
Відтак, суд дійшов висновку про неповажність причин пропуску строку звернення до суду з даним адміністративним позовом.
Суд зазначає, що встановлення строків звернення до суду з відповідними позовними заявами передбачено законом з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними певних процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності в публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків.
Це, насамперед, визначено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків пов'язане з необхідністю досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
Причини пропуску строку звернення до адміністративного суду можуть бути визнані судом поважними лише якщо відповідні обставини виникли об'єктивно, незалежно від волі особи, безпосередньо унеможливлюють або ускладнюють можливість подання позову у визначений законом строк, виникли протягом строку, який пропущено та підтверджується належними і допустимими доказами.
Суд зауважує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду із позовом визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Таких доказів позивачем суду не надано.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у заяві про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду.
Жодних інших обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку на звернення до суду з позовом, позивачем не наведено, існування будь-яких перешкод у реалізації ним своїх прав на судовий захист з метою відновлення прав, свобод чи законних інтересів не зазначено та судом не встановлено.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (справа «Стаббігс на інші проти Великобританії», справа «Девеер проти Бельгії»).
Так, ЄСПЛ у своїх рішеннях наполягає на тому, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (див. рішення у справі «Перез де Рада Каванілес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
У рішенні «Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії» ЄСПЛ зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними (рішення від 25 січня 2000 року, пункт 33).
На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що викладені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не доводять поважності підстав такого пропуску.
Згідно з ч. 1 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду із заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Частиною 2 ст. 123 КАС України передбачено, що якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
За таких обставин, позовну заяву слід повернути позивачеві з підстави, визначеної п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Згідно з положеннями ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 122, 123, 169, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, -
У задоволенні заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Державної прикордонної служби України Відділ прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_1 » НОМЕР_1 прикордонного загону про визнання дій протиправними і стягнення моральної шкоди - повернути позивачу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Суддя М.М. Луцович