24 березня 2026 рокуСправа №640/20060/21
Суд, у складі судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченка А.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (вул.Володимирська, буд.15, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) про стягнення 10536,60 грн, -
установив:
До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області про стягнення 10536,60 грн, в якому просить:
- стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 заробітну плату (середній заробіток за час вимушеного прогулу) за період з 28.05.2021 по 26.06.2021 у розмірі 10536,60 грн.
- допустити до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за один місяць 10536,60 грн.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначив, що він має право на відшкодування середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу, а також на негайне виконання рішення суду в частині виплати суми за один місяць.
Ухвалою від 23.07.2021р. позов залишено без руху.
13 серпня 2021 року від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою від 15.09.2021р. відкрито провадження у цій справі.
19 жовтня 2021 року від Головного управління Національної поліції в Київській області надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
08 вересня 2022 року від представника позивача надійшла заява про ознайомлення з матеріалами справи.
Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13.12.2022 № 2825-IX (далі Закон № 2825-IX) ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва.
Відповідно до пункту 2 Прикінцевих та перехідних Закону № 2825-IX установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. Інші адміністративні справи, які не розглянуті Окружним адміністративним судом міста Києва, у тому числі ті, що передані до Київського окружного адміністративного суду до набрання чинності Законом України Про внесення зміни до пункту 2 розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду щодо забезпечення розгляду адміністративних справ, але не розподілені між суддями (крім справ, підсудність яких визначена частиною першою статті 27, частиною третьою статті 276, статтями 289-1, 289-4 Кодексу адміністративного судочинства України), передаються на розгляд та вирішення іншим окружним адміністративним судам України шляхом їх автоматизованого розподілу між цими судами з урахуванням навантаження, за принципом випадковості та відповідно до хронологічного надходження справ у порядку, визначеному Державною судовою адміністрацією України.
Справа № 640/20060/21 надійшла до Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
06.02.2025 відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу передано на розгляд судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17.02.2025р. прийнято справу №640/20060/21 до провадження судді Савченка А.В.
17 квітня 2025 року від відповідача надійшли пояснення по справі.
17 квітня 2025 року від відповідача надійшло клопотання, в якому просить не брати до уваги пояснення від 17.04.2025р.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 04.09.2025р. у клопотанні ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі №640/20060/21 відмовлено.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, суд виходить із такого.
Суд встановив, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.04.2021р. у справі № 640/24888/19 позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Київській області, Одеського державного університету внутрішніх справ про визнання протиправним та скасування наказу, визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково, а саме:
- визнано протиправним та скасовано наказ Одеського державного університету внутрішніх справ від 07.08.2019 № 246 о/с в частині відрахування з первинної професійної підготовки поліцейських, яких вперше прийнято на службу в поліції з 01.10.2019 рядового поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського відділу поліції;
- визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Київській області № 492 о/с від 20.09.2019 "По особовому складу" в частині звільнення рядового поліції ОСОБА_1 оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського відділу поліції з 01 жовтня 2019 року за пунктом 5 частини 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію";
- поновлено ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського відділу поліції;
- стягнуто з Головного управління Національної поліції в Київській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2019 по 27.04.2021 у розмірі 201600,28 грн. (двісті одна тисяча шістсот гривень 28 копійок);
- допущено до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 з 02 жовтня 2019 року на посаді оперуповноваженого відділу кримінальної поліції Києво-Святошинського відділу поліції та стягнення на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10 536,60 грн. (десять тисяч п'ятсот тридцять шість гривень 60 копійок).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.08.2021р. у справі №640/24888/19 рішення Окружного адміністративного суду м.Києва від 27.04.2021 року залишено без змін.
Відповідно до витягу із наказу Головного управління Національної поліції в Київській області від 04.06.2021р. №151 о/с позивача поновлено з 02.10.2019р. на посаду оперуповноваженого відділу кримінальної поліції, з виплатою суми грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10536, 60 грн.
Згідно листа Головного управління Національної поліції в Київській області від 02.07.2021р. №1356/109/29/1-2021 позивачу виплачено суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 02.10.2019 по 27.04.2021 в межах суми стягнення за один місяць у розмірі 10536,60 грн., яка після утримання обов'язкових податків та зборів склала 10378,55 грн. Вказану суму було виплачено 29.06.2021р. на картковий рахунок позивача. Виплата середнього заробітку за час вимушеного прогулу у період з 28.04.2021 по 27.05.2021 не здійснювалась у зв'язку з поновленням на посаді. Після надходження до УФЗБО Головного управління наказу про поновлення у червні 2021 року йому було нараховано та виплачено грошове забезпечення за період з 28.04.2021 по 30.06.2021.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зважає на таке.
Спірні правовідносини виникли у зв'язку з невиконанням відповідачем, безпосередньо після його ухвалення, рішення суду про поновлення позивача на посаді, яке в цій частині звернуто до негайного виконання.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Усталеною є судова практика субсидіарного застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин, з приводу яких виник спір, у значенні різновиду аналогії закону як засобу подолання прогалин спеціального законодавства.
Беручи до уваги, що питання щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду нормами спеціального законодавства не врегульовано, суд дійшов висновку про наявність підстав для застосування до спірних правовідносин положень законодавства про працю.
Стаття 236 КЗпП передбачає, що у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Щодо умов застосування статті 236 КЗпП України до роботодавців (суб'єктів призначення), які несвоєчасно виконали рішення суду про поновлення прокурора на посаді свої висновки зробив Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2026 року (справа № 280/5052/23), який зазначив, що у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 640/19103/19, спір у якій виник з подібних правовідносин, Верховний Суд дійшов таких висновків (пункти 31-37).
За чинним законодавством рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконується негайно.
Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей обов'язковості та підлягає виконанню не з моменту набрання ним законної сили, а негайно із часу його проголошення у судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєво важливих прав та інтересів громадян і держави.
Належним виконанням рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання роботодавцем (власником або уповноваженим ним органом) про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов'язків.
Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Водночас така відповідальність не поставлена в залежність від дій чи ініціативи працівника.
Відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно із якою виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі проводиться незалежно від вини роботодавця в цій затримці.
Середній заробіток за своїм змістом є державною гарантією, право на отримання якого виникла у працівника, який був незаконно позбавлений можливості виконувати свою роботу з незалежних від нього причин. Закон пов'язує цю виплату виключно із фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.
Положення КЗпП України не містять застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткових дій, які б вказували на його бажання поновитися на роботі.
Для вирішення питання про наявність підстав для стягнення середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі на підставі статті 236 КЗпП України суду потрібно встановити: чи мала місце затримка виконання такого рішення; у разі наявності затримки виконання рішення - встановити період затримки, який необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі, та, відповідно, провести розрахунок належних до стягнення сум за встановлений період.
Також Верховний Суд зазначив, що суть такого виду соціальної гарантії як стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення працівника на роботі полягає у компенсації такому працівникові грошових коштів, які він міг би отримати, якби роботодавець не зволікав з його поновленням на роботі.
Предметом позову у справі, яка розглядається, є стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 28.05.2021 по 26.06.2021.
Суд встановив, що 27.04.2021 суд вирішив, зокрема, поновити ОСОБА_1 на посаді та допустити до негайного виконання рішення суду в цій частині.
04.06.2021 роботодавець видав наказ на виконання вказаного судового рішення та поновив позивача на посаді.
Як суд вже зазначав, Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2026 року (справа № 280/5052/23) дійшов висновку, що період затримки необхідно рахувати від наступного дня після ухвалення рішення про поновлення на роботі до дати видання роботодавцем наказу про поновлення на роботі.
Тобто, має місце затримка виконання судового рішення, допущеного до негайного виконання, у період з 28.05.2021 (першого дня (в межах позовних вимог), що йде за днем винесення судового рішення) до 04.06.2021 (дня наказу роботодавця про поновлення позивача на посаді).
Отже, суд зазначає, що за період з 04.06.2021 до 26.06.2021 підстав для стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу немає, оскільки 04.06.2021 вже видано наказ про поновлення на посаді, тому відсутній з цієї дати факт невиконання судового рішення про поновлення на роботі.
Що стосується періоду з 28.05.2021 по 03.06.2021 суд встановив такі обставини.
Як вбачається з інформації про суми грошового забезпечення ОСОБА_1 , підписаної заступником начальника та головним спеціалістом ГУ НП в Київській області, за період травня та червня 2021 позивачу нараховане грошове забезпечення у сумі за кожен з місяців, що включає: посадовий оклад 2400 грн., оклад за спеціальним званням 400 грн., надбавка за стаж 700 грн., надбавка за специфічні умови проходження служби 1400 грн., індексація 1362 грн. та проведено його виплату з урахуванням утримань та компенсацій.
Тобто за період з 28.05.2021 по 03.06.2021 позивач отримав грошове забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.01.2026 року (справа № 440/3795/24) дійшов висновку, що з метою нормативного регулювання таких ситуацій та задля дотримання розумного балансу між інтересами працівника та роботодавця законодавець увів у КЗпП України таку конструкцію як «різниця в заробітку» за час затримки поновлення працівника на посаді, з якої його було незаконного звільнено.
Із цього слідує, що різниця в заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення працівника на роботі підлягає стягненню у випадку збереження трудових відносин працівника з роботодавцем і отримання заробітної плати в період затримки.
За наявності таких правовідносин суд повинен з'ясувати різницю у заробітній платі працівника, яку він отримував у період затримки виконання рішення про поновлення, і лише у разі підтвердження факту отримання грошових коштів у меншому розмірі, ніж працівник би отримував на посаді, за умови вчасного поновлення, стягнути різницю між цими двома грошовими сумами.
Зазначений правовий підхід викладений Верховним Судом у постанові від 21 грудня 2023 року у справі № 360/4404/21.
Таким чином, в розрізі фактичних обставин цієї справи підлягає з'ясуванню різниця у заробітній платі позивача, яку він отримав за спірний період, і лише у разі підтвердження факту отримання ним грошових коштів у меншому розмірі, ніж він би отримував за умови вчасного його поновлення на цій посаді, стягнути різницю між цими двома грошовими сумами на користь позивача.
Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, установив, що середньоденне грошове забезпечення, яке просить стягнути позивач (та розмір якого встановлено рішення суду у справі №640/24888/19) становить 351,22 грн. (без утримання податку), а середньоденне грошове забезпечення, яке позивач фактично отримав за період з 28.05.2021 по 03.06.2021 - 205,3 грн. (Місячне забезпечення (без утримання податку): 2400 + 400 + 700 + 1400 + 1362 = 6262 грн. За 2 місяці: 6262 * 2 = 12524 грн. Кількість днів: травень (31) + червень (30) = 61 день. Середньоденне грошове забезпечення: 12524 / 61 = 205,31 грн.
Таким чином різниця у заробітній платі позивача, яку він фактично отримав за спірний період і середньоденним грошовим забезпеченням за один день становить 145,91 грн. (351,22 грн. - 205,31 грн.); період прострочення виконання судового рішення у цій справі - з 28.05.2021 по 03.06.2021, тобто 7 днів.
Отже різниця у заробітній платі позивача, яку він отримав за період прострочення виконання судового рішення, який становить 7 днів, та середньоденним грошовим забезпеченням становить 1021,37 грн. (145,91 грн*7 днів).
За наведеного правового регулювання та встановлених обставин суд уважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення різниці в заробітку за час затримки.
Суд зазначає, що враховує позицію Верховного Суду, який у постанові від 22.01.2026 року (справа № 440/3795/24) дійшов висновку, що стягнення за фактичних умов у цій справі середнього заробітку означало б отримання позивачем від одного роботодавця двох заробітних плат за один і той самий період, що не узгоджується із нормами трудового та спеціального законодавства та суперечить самій суті середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі, яка полягає у компенсації працівникові грошових коштів, які він міг бути отримати, якби роботодавець не зволікав з його поновленням на роботі.
Саме тому стягнути належить різницю в заробітку за час затримки.
Керуючись ст. 241-246, 250 КАС України, суд
вирішив:
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління Національної поліції в Київській області (вул.Володимирська, буд.15, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) про стягнення 10536,60 грн. - задовольнити частково.
Стягнути з Головного управління Національної поліції в Київській області (вул.Володимирська, буд.15, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) різницю в заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі працівника за період з 28.05.2021 р. по 03.06.2021 р. у сумі 1021,37 грн. з відрахуванням податків та обов'язкових платежів.
В решті позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст.ст.295, 297 КАС України.
Суддя А.В. Савченко