Справа № 750/15403/25 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/368/26
Категорія - кримінальна Доповідач ОСОБА_2
18 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - ОСОБА_7 ,
обвинуваченої - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова 27 лютого 2026 року,
Цією ухвалою суду, яку було винесено під час розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України, продовжено їй запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме, до 27 квітня 2026 року включно, без визначення розміру застави.
Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, а також з урахуванням доведеності ризиків, передбачених пп. 1,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема, обвинувачена може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків, може продовжити кримінальне правопорушення та вчинити інші кримінальні правопорушення, та визнав за можливе продовжити обраний щодо обвинуваченої запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.
Не погодившись з ухвалою суду, захисник ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду та постановити нову, якою у задоволенні клопотання відмовити та визначити ОСОБА_8 альтернативний запобіжний захід у виді застави у розмірі не більше 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Зазначає, що в порушення вимог ст.ст. 178,183,194,196 КПК України судом не врахована відсутність переконливих доказів, які б вказували на обґрунтованість повідомленої підозри та підтверджували б причетність ОСОБА_8 до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення, а також існування заявлених стороною обвинувачення ризиків. Наголошує на необґрунтованості ухвали суду. Вважає, що судом безпідставно не було визначено альтернативний запобіжний захід у виді застави, оскільки не враховано необґрунтованість пред'явленого ОСОБА_8 обвинувачення за ч. 2 ст. 111 КК України,залишено поза увагою позитивні характеризуючи дані обвинуваченої , яка раніше не судима, до кримінальної та адміністративної відповідальності не притягалася, позитивно характеризується за місцем реєстрації та проживання, має на утриманні двох дітей, наявність постійного місця проживання. Зауважує, що сама по собі тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення за умови необґрунтованості пред'явленого обвинувачення за ч. 2 ст. 111 КК України та без обґрунтування і доведення ризиків не може бути підставою для застосування чи продовження найсуворішого запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Заслухавши доповідача, думку прокурора, який наголошував на залишенні апеляційної скарги без задоволення, позицію обвинуваченої та її захисника, яка підтримали вимоги апеляційної скарги та наголошували на їх задоволенні, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла висновку про те, що у задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Згідно з положеннями ч. 3 ст. 331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Згідно із ст. 197 КПК України строк тримання під вартою може бути продовжений слідчим суддею, за умови доведення прокурором в клопотанні, поданому до суду в порядку ст.199 КПК України, обставин, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшилися, або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення строку дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Такий вид запобіжного заходу як тримання під вартою за положеннями ч. 1 ст.183 КПК України є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.
Як убачається з матеріалів судового провадження, у провадженні Деснянського районного суду м. Чернігова знаходиться кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22025270000000184 від 23 вересня 2025 року за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 111 КК України.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Чернігова від 21 серпня 2025 року ОСОБА_8 обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, строк дії якого було продовжено, останній раз у судовому засіданні 06 січня 2026 року зі строком дії ухвали до 06 березня 2026 року.
Відповідно до ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден з більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Положеннями ст. 199 КПК України регламентовано порядок продовження строку тримання під вартою.
Розглядаючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення, суд повинен з'ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування цього запобіжного заходу та умови, за яких таке продовження можливе. Продовжуючи строк тримання під вартою, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права обвинувачених, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку перебування під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Тримання під вартою та продовження строку такого тримання може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Апеляційний суд вважає, що зазначені вимоги закону судом першої інстанції дотримані в повному обсязі.
Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися у кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
Отже, беручи до уваги тяжкість інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення, дані про особу обвинуваченої, які суд оцінює у сукупності з іншими даними, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про доцільність продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно обвинуваченої, оскільки відсутні підстави вважати, що інший (менш суворий) запобіжний захід, може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити виконання обвинуваченою процесуальних обов'язків у цьому кримінальному провадженні.
Доводи апеляційної скарги захисту відносно невиправданості ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки при розгляді клопотання прокурором доведено об'єктивне існування обставин, які виправдовують подальше тримання її під вартою, при цьому, будь-яких об'єктивних даних, які б безумовно свідчили про зміну або відсутність обставин, передбачених ч. 1 ст. 194 КПК України, які раніше слугували підставою для обрання обвинуваченій запобіжного заходу у виді тримання під вартою, апелянтом у скарзі не наведено.
Посилання у апеляційній скарзі на відсутність належних доказів, які б підтверджували наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає непереконливими, оскільки наявність існуючих ризиків підтверджуються матеріалами судового провадження, які були предметом дослідження суду.
Твердження сторони захисту про відсутність обґрунтування в клопотанні про продовження запобіжного заходу існування ризиків, колегія суддів визнає безпідставними, оскільки вони спростовуються змістом клопотання прокурора (а.п. 1-3).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.
Крім того, слід зазначити, що у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. Так, у справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року Європейським судом з прав людини зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Щодо наявності у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків, на існування яких посилається апелянт, то це є лише однією з обставин, які підлягають врахуванню при обранні запобіжного заходу, проте, наявність у обвинуваченої міцних соціальних зв'язків не може спростувати існування ризиків, передбачених ст. 177 КК України, що стало підставою для ухвалення рішення про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Прохання захисника щодо визначення розміру застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченою обов'язків, передбачених КПК України, слід визнати безпідставними, оскільки таке було предметом розгляду слідчого судді, з чим погоджується і колегія суддів, адже відповідно до ч.ч. 3, 4 ст.183 КПК України питання застосування альтернативного запобіжного заходу у виді застави вирішується саме при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а не при продовженні строку його застосування. Суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені ст. ст. 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
Колегія суддів вважає, що на підставі наданих апеляційному суду матеріалів, а також характеру інкримінованого кримінального правопорушення та особи обвинуваченої, місцевим судом прийняте законне та обґрунтоване рішення, а до обвинуваченої на теперішній час неможливо застосувати більш м'який запобіжний захід, оскільки він не зможе запобігти наявним ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, які об'єктивно продовжують існувати.
Твердження у скарзі про необгрунтованість оскаржуваної ухвали є безпідставними, оскільки на цей час підстав для обрання щодо обвинуваченої інших більш м'яких запобіжних заходів, суд апеляційної інстанції не вбачає. Лише найсуворіший запобіжний захід зможе забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої.
На думку суду апеляційної інстанції, з урахуванням обсягу обвинувачення, обставин та характеру кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_8 , суд дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для визначення розміру застави.
Отже, наведені прокурором у клопотанні та підтверджені у судовому засіданні підстави для продовження строку тримання під вартою є належним чином обґрунтовані та вмотивовані, ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу обвинуваченій, на цей час не змінилися.
Крім цього, будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що запобіжний захід у виді тримання під вартою, з урахуванням наявності ризиків, не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченої ОСОБА_8 апеляційний суд на теперішній час не установив.
З врахуванням наведеного та особи обвинуваченої ОСОБА_8 , тяжкості інкримінованого їй діяння, апеляційний суд відхиляє доводи про зміну їй запобіжного заходу, оскільки визнає таке недостатньо обґрунтованим, виходячи з існуючих на цей час ризиків, вважає, що запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченої, запобігти можливості настання таких ризиків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 409, 419, 422-1 КПК України, колегія суддів,
Залишити без задоволення апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_8 , а ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова 27 лютого 2026 року, якою продовжено обвинуваченій запобіжний захід у виді тримання під вартою до 27 квітня 2026 року включно,без визначення розміру застави - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4