іменем України
23 березня 2026 року м. Чернігів
Унікальний номер справи № 729/526/25
Головуючий у першій інстанції - Бойко В. І.
Апеляційне провадження № 22-ц/4823/534/26
Чернігівський апеляційний суд у складі суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючої-судді: Шитченко Н.В.,
суддів: Висоцької Н.В., Мамонової О.Є.,
позивач: ОСОБА_1 ,
відповідач: ОСОБА_2 ,
розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів.
У березні 2025 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 , в якому просив зменшити розмір аліментів, які стягуються з нього на користь відповідачки на підставі рішення Бобровицького районного суду від 22 березня 2023 року на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 1/4 частини усіх видів доходу до 16,5 % доходу щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Заявлені вимоги мотивував тим, що з часу ухвалення цього судового рішення у позивача погіршилося матеріальне становище, тому він не може сплачувати аліменти у визначеному розмірі.
Указував, що з липня 2022 року перебував на військовій службі в лавах ЗСУ, має статус учасника бойових дій. З квітня 2024 року у нього почало погіршуватися самопочуття та стан здоров'я, у зв'язку з чим він проходив обстеження та стаціонарне лікування. Висновком ВЛК від 18 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, а 12 лютого 2025 року - звільнено з військової служби за станом здоров'я. Отже позивач втратив джерело доходу, наразі ним вживаються заходи щодо отримання статусу зареєстрованого безробітного та встановлення інвалідності.
Посилався також на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у нього народилася донька ОСОБА_4 . 28 жовтня 2022 року Бобровицьким районним судом видано судовий наказ про стягнення з нього аліментів на користь ОСОБА_5 на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу), починаючи з 27 жовтня 2022 року. Таким чином, позивач наразі сплачує аліменти на утримання двох дітей. Зазначені у позові обставини щодо зміни його сімейного, майнового та фізичного стану ОСОБА_1 вважав такими, що зумовлюють наявність підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються за судовим рішенням на утримання дочки ОСОБА_7 .
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зміну розміру аліментів задоволено. Зменшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2023 року на користь ОСОБА_2 на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/6 частини всіх видів заробітку (доходу), але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму дитини відповідного віку, щомісячно, до досягнення дитиною повноліття.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , вважаючи рішення суду необґрунтованим і незаконним, посилаючись на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи та недоведеність факту погіршення матеріального стану ОСОБА_1 , просить його скасувати та ухвалити нове, яким повністю відмовити у задоволенні позовних вимог.
Доводи скаржниці зводяться до відсутності в оскаржуваному рішенні чітких посилань та обґрунтувань щодо того, які саме зміни у сімейному та матеріальному стані позивача стали підставою для зменшення розміру аліментів; вважає, що районний суд не конкретизував, які саме докази підтверджують погіршення матеріального становища позивача.
Скаржниця зазначає, що дочка позивача від іншого шлюбу народилася ІНФОРМАЦІЯ_2 . Судовий наказ про стягнення аліментів на її утримання винесений 28 жовтня 2022 року, а рішення про стягнення аліментів на утримання спільної дитини сторін - дочки ОСОБА_7 ухвалено ІНФОРМАЦІЯ_3 , тобто друга дитина позивача народилася до звернення ОСОБА_2 з вимогою про стягнення аліментів, а судовий наказ вже існував на день ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання спільної дитини сторін, і цим обставинам районний суд надав оцінку при розгляді справи № 729/764/22. Отже, у ОСОБА_1 не відбулося жодних змін сімейного стану після ухвалення рішення суду про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 . Крім того, після ухвалення указаного рішення він розлучився з ОСОБА_8 , інший шлюб не реєстрував та дітей більше не має.
Скаржниця зазначає, що позивач звернувся з аналогічними вимогами до ОСОБА_8 про зміну розміру аліментів і рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року у задоволенні його позову відмовлено.
Стверджує, що встановлення позивачу інвалідності 3 групи саме по собі не є самостійною і достатньою підставою для зменшення розміру аліментів та належним доказом значних витрат на лікування, оскільки зазначене повинно бути підтверджено лише документально. Після звільнення з лав ЗСУ ОСОБА_1 офіційно працевлаштований у м. Києві та отримує стабільний дохід, що свідчить про його спроможність сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 у визначеному раніше розмірі.
Звертає увагу суду на те, що відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» ОСОБА_1 належить до виплати одноразова грошова допомога у розмірі 211 960 грн, з якої аліменти не відраховуються. Оскільки позивач отримав захворювання, пов'язане з проходженням військової служби, у зв'язку з чим йому встановлено 3 групу інвалідності, розмір його пенсії становитиме не менше 10 000 грн. Наведені обставини свідчать про наявність у колишнього чоловіка скаржниці коштів для задоволення власних потреб та не свідчить про відсутність достатнього доходу та неможливість сплати аліментів.
У наданому відзиві сторона позивача, не погодившись з доводами апеляційної скарги та викладеними в ній обставинами, посилаючись на правильність установленого судом характеру правовідносин сторін та застосування норм матеріального права, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін. Обґрунтовуючи доводи відзиву, представник позивача - адвокат Кабриль Ю.В. зазначає, що скаржниця по суті цитує відзив та заперечення на позовну заяву, які досліджувались та належно проаналізовані районним судом. Обставин, які б свідчили про порушення норм матеріального чи процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення, стороною відповідача не наведено, як і не обґрунтовано наявності підстав для скасування рішення суду.
Указує, що наведені відповідачкою доводи щодо народження у позивача 10 травня 2022 року від іншого шлюбу дочки ОСОБА_9 , а також посилання на дату винесення судового наказу про стягнення аліментів, не мають правового значення для розгляду цієї справи та не стосуються предмета апеляційного перегляду, оскільки зазначені обставини існували на момент ухвалення рішення суду про стягнення з позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 та вже були предметом оцінки судом при розгляді відповідної справи.
Звертає увагу суду на те, що оскаржуване рішення стосується виключно визначення розміру аліментів, які мають стягуватися з позивача на користь дочки ОСОБА_7 . Отже, апеляційний суд не має повноважень надавати оцінку обставинам справи, які не були предметом розгляду суду першої інстанції. Крім того, рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року у справі за його позовом до ОСОБА_10 про зменшення розміру аліментів на дитину ОСОБА_11 , яким у задоволенні позову відмовлено, не набрало законної сили, оскільки оскаржується ОСОБА_1 в апеляційному порядку, а тому відповідно до вимог процесуального законодавства, не створює жодних правових наслідків та не може бути використане як доказ або підстава для перегляду оскаржуваного рішення.
Позивач стверджує про необґрунтованість тверджень відповідачки щодо того, що встановлення позивачу 3 групи інвалідності строком на один рік є механізмом матеріальної та соціальної підтримки демобілізованих за станом здоров'я військовослужбовців, оскільки інвалідність встановлюється виключно за наявності передбачених законом підстав, а не з міркувань доцільності. Соціальна спрямованість інституту інвалідності не надає суб'єкту владних повноважень дискреційних повноважень щодо її встановлення чи строку. Первинне встановлення 3 групи інвалідності строком на один рік є імперативною вимогою п. 15 Критеріїв встановлення інвалідності. Отже, зазначені доводи ОСОБА_2 є оціночними та не мають правового значення для оцінки законності оскаржуваного рішення.
Вважає безпідставними доводи скаржниці про отримання позивачем одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності у розмірі 211 960 грн, зважаючи на те, що дотепер ОСОБА_1 це право не реалізовано. На час розгляду справи відсутні як докази прийняття компетентним органом рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, так і докази її фактичного отримання.
Установлення інвалідності, у тому числі пов'язаної з проходженням військової служби, автоматично не породжує у особи права на призначення пенсії. У справі відсутні докази, які б підтверджували звернення ОСОБА_1 за призначенням пенсії; прийняття уповноваженим органом рішення про її призначення та отримання позивачем пенсійних виплат. Визначений відповідачкою можливий розмір пенсії у сумі 10 000 грн є орієнтовним, розрахованим умовно, без урахування індивідуальних даних та не ґрунтується на жодному офіційному розрахунку чи рішенні уповноваженого органу.
Звертає увагу суду на те, що згідно з даними Індивідуальних відомостей про застраховану особу отримані позивачем у 2025 році грошові виплати мають епізодичний та нерегулярний характер, здійснювалися від різних роботодавців та є відмінними за розміром, а в окремі місяці доходи були відсутні взагалі. Після вирахування податків розмір доходу є ще меншим. Водночас для визначення розміру аліментів визначальним є саме отриманий дохід, а не нарахований. Продовження трудової діяльності протягом певного періоду після встановлення групи інвалідності саме по собі не свідчить про відсутність обмежень щодо стану здоров'я ОСОБА_1 , не означає його постійної придатності до праці та стабільного доходу, зважаючи на втрату місця роботи. З 15 грудня 2025 року і на час апеляційного перегляду ОСОБА_1 перебуває на обліку в Чернігівському обласному центрі зайнятості, тобто, не знаходиться у трудових відносинах та не отримує постійного доходу.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_2 належить залишити без задоволення, а рішення суду - без змін, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що позивачем доведено належними доказами доводи про погіршення його матеріального стану, виходячи з достатності та істотності обставин, які він навів на обґрунтування заявлених вимог. Суд дійшов висновку про зменшення розміру аліментів, які стягуються з позивача на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітньої дитини ОСОБА_3 , з 1/4 до 1/6 всіх видів заробітку (доходу) щомісячно.
Районний суд виснував, що визначення аліментів на утримання дитини у розмірі саме 1/6 частини доходів урівноважить інтереси дітей. Стягнення аліментів в цьому випадку відбувається у частці від заробітку (доходу) платника, тобто розмір стягнень автоматично регулюється залежно від рівня доходів платника і одночасно забезпечується обов'язкове стягнення аліментів у розмірі, не нижчому від гарантованого мінімального розміру, встановленого на рівні 50 % від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Таким чином, зберігається баланс між правом дітей на належний рівень життя і реальними фінансовими можливостями платника аліментів, а також рівність інтересів усіх дітей ОСОБА_1 .
Суд апеляційної інстанції погоджується з наведеним висновком суду, оскільки він ґрунтується на матеріалах справи та відповідає вимогам чинного законодавства.
У справі встановлено, що 28 жовтня 2022 року Бобровицьким районним судом Чернігівської області видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліментів на утримання дочки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, починаючи з 27 жовтня 2022 року (т. 1 а.с. 15).
Сторони мають спільну дитину - дочку ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини усіх видів заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення нею повноліття, починаючи з 06 жовтня 2022 року (т. 1 а.с. 74-76).
Постановою старшого державного виконавця Ніжинського відділу ДВС у Ніжинському р-ні Чернігівської обл. від 27 червня 2023 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 та вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника на користь ОСОБА_2 у розмірі 50 % доходів щомісячно до погашення загальної суми заборгованості (25 % поточні аліменти та 25 % погашення заборгованості) за виконавчим провадженням, що станом на 01 червня 2023 року становить 53 430,39 грн, після погашення заборгованості проводити утримання в розмірі 1/4 частки його заробітку, але не менше ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, на утримання дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до досягнення нею повноліття (т. 1 а.с. 68-69).
Позивача з 26 липня 2022 року призвано на військову службу до лав ЗСУ, що засвідчено записом у військовому квитку (т. 1 а.с. 19-25).
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 11 березня 2025 року солдат ОСОБА_1 , командир відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення НОМЕР_1 стрілецького батальйону в/ч НОМЕР_2 дійсно з 08 по 19 лютого 2024 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Оріхів Оріхівської міської громади Пологівського р-ну Запорізької обл. (т. 1 а.с. 26-27).
Згідно з довідкою про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України від 12 березня 2025 року молодший сержант ОСОБА_1 , командир відділення управління взводу електронної підтримки батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_3 в період з 06 жовтня 2024 року по 08 січня 2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Сумській міській територіальній громаді Сумського р-ну Сумської обл. (т. 1 а.с. 28-29).
ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_4 від 31 серпня 2023 року (т. 1 а.с. 18).
Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 8254 ОСОБА_1 у період з 11 по 19 квітня 2024 року перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні ендокринології з центром ендокринної хірургії у КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» з повним діагнозом: «Е14.8 - Неуточнений цукровий діабет з неуточненими ускладненнями. Цукровий діабет, середньої важкості, вперше виявлений. Ацетонурія. К86.1 - Інший хронічний панкреатит» (т. 1 а.с. 33-36).
Довідка від 02 вересня 2024 року свідчить про те, що в період з 30 серпня по 02 вересня 2024 року ОСОБА_1 знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М. Давидова» з діагнозом: «Цукровий діабет, тип 1, важка форма, стадія субкомпенсації» (т. 1 а.с. 37).
Іншою довідкою медичного закладу від 23 вересня 2024 року підтверджено те, що ОСОБА_1 в період з 03 по 23 вересня 2024 року знаходився на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні КНП «Конотопська центральна районна лікарня ім. академіка М. Давидова» з діагнозом: «Цукровий діабет, тип І, важкий перебіг, лабільний зі схильністю до кетоацидозу, субкомпенсація при виписці. Метаболічна КМП. Екстрасистолія. СН 0» (т. 1 а.с. 38).
Згідно з довідкою ВЛК Національного військово-медичного клінічного центру «Головний військовий клінічний госпіталь» від 12 січня 2025 року указаної дати ОСОБА_1 було проведено медичний огляд у гарнізонній ВЛК № 3. Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв'язок захворювання (травми, контузії, каліцтва): Е 10.71 Цукровий діабет І тип, важка форма, лабільний перебіг, стан субкомпенсації. Е11.4 Діабетична нейропатія, сенсорно-моторна форма, з переважним ураженням кінцівок. Н36.0 діабетична непроліфертивна ангіоретинопатія обох очей. К76.0 Жировий гепатоз без порушення функції. К86.1 Хронічний панкреатит в фазі нестійкої ремісії. М54.6 Хронічна вертеброгенна лівобічна люмбоішалгія в фазі нестійкої ремісії. R82.6 Сечосольовий діатез. №28.1 Кіста лівої нирки без порушення функції. Н52.2 Сформований рогівковий клапоть внаслідок ексімерлазерної корекції обох очей за методом OPTILASEK + CUSTOM Q з приводу складного короткозорого астигматизму ступеня 1,0 Д обох очей в меридіані найбільшої аметропії 2,0 Д у вигляді післяопераційного простого короткозорого астигматизму ступенем 0,5 Д обох очей при гостроті зору 1,0 корекції вдалину. Наведені захворювання пов'язані з проходженням військової служби (т. 1 а.с. 39).
Відповідно до свідоцтва про хворобу № 3207С від 18 січня 2025 позаштатною гарнізонною ВЛК № НОМЕР_5 НВМКЦ «ГВКГ» ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби на підставі ст. 13-а графи ІІ Розкладу хвороб (т. 1 а.с. 40-42).
Наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 12 лютого 2025 року № 44 молодшого сержанта ОСОБА_1 , командира відділення управління взводу електронної підтримки батальйону безпілотних систем в/ч НОМЕР_3 , виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення в/ч НОМЕР_3 , який наказом командира в/ч НОМЕР_3 від 04 лютого 2025 року № 45-РС, звільненого з військової служби в запас відповідно до п.п. «б» п. 2 ч. 4 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» (за станом здоров'я: на підставі висновку (постанови) ВЛК про непридатність до військової служби або про тимчасову непридатність до військової служби з переоглядом через 6-12 місяців) та відповідно до п. 9.1.5 розділу 9 наказу МОУ від 16 липня 1997 року № 300 (т. 1 а.с. 31).
Відповідно до протоколу засідання штатної ВЛК «Центральна ВЛК ЗСУ (Київ) від 09 вересня 2025 року наявні у молодшого сержанта ОСОБА_1 захворювання пов'язані з проходженням військової служби. Ураховуючи закінчення терміну участі військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, а також відсутність медичних документів, які б підтверджувати початок розвитку захворювань ендокринної системи на період участі молодшого сержанта ОСОБА_1 в бойових діях, що в подальшому могли привести до розвитку цукрового діабету І типу, підстав для відміни, скасування чи прийняття іншої постанови за постанову позаштатною гарнізонною ВЛК № 3 НВМКЦ «Головний військовий клінічний госпіталь», за свідоцтвом про хворобу № 3207С від 12 січня 2025 року немає (т. 1 а.с. 191-192).
Витяг з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи від 20 жовтня 2025 року (рішення № 20/25/1125/Р) свідчить про те, що ОСОБА_1 з 06 серпня 2025 року встановлено ІІІ групу інвалідності. Датою повторного оцінювання є 01 листопада 2026 року. Обґрунтування рішення експертної команди за результатами оцінювання є, в тому числі, наступним: захворювання, ТАК, пов'язані з проходженням військової служби, що призводить до порушення функції пересування, трудової діяльності помірного ступеню. ОСОБА_1 . Установлено основний діагноз Е10.71 - Цукровий діабет типу 1 з множинними мікросудинними та іншими уточненими несу динними ускладненнями з ускладненнями та певними супутніми діагнозами (т. 1 а.с. 193-195).
Постановою старшого державного виконавця Ніжинського відділу ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області від 07 липня 2025 року звернуто стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід у ТОВ «ВЕСТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», та вирішено здійснювати відрахування із суми доходів боржника на користь ОСОБА_2 у розмірі 25 % доходів щомісячно, починаючи з 01 липня 2025 року. Станом на 01 липня 2025 року заборгованість відсутня (т. 1 а.с. 202-203).
Згідно зі звітами про здійснені відрахування та виплати, виготовленими головним бухгалтером ТОВ «ВЕСТ ІНВЕСТ КОМПАНІ» з ОСОБА_1 у липні-вересні 2025 року із заробітної плати утримувалися аліменти на користь ОСОБА_2 на утримання дочки ОСОБА_3 у розмірі 25 % від щомісячного доходу, зокрема, у липні 2025 року утримано 1 598 грн, у серпні 2025 року - 1 598 грн та у вересні 2025 року - 1 598 грн (а.с. 204-207).
Частиною 1 ст. 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 8 ЗУ «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку; батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Згідно зі ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Статтями 180, 181 СК України визначено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Згідно з ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 192 СК України та роз'яснень п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» від 15 травня 2006 року № 3, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тобто, законодавцем чітко встановлена наявність конкретних підстав для зміни розміру аліментів.
Приписами ст. 12, 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).
На думку колегії суддів, суд першої інстанції, проаналізувавши вищенаведені норми та вивчивши матеріали справи, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для зменшення розміру аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 на користь відповідачки на підставі рішення Бобровицького районного суду від 22 березня 2023 року, з 1/4 до 1/6 частини його сукупного доходу щомісячно, оскільки позивачем надано належні у контексті положень ст. 76-80 ЦПК України докази, які підтверджують, як цього вимагають приписи ст. 192 СК України, зміни з часу визначення розміру аліментів у його матеріальному та фізичному стані, та які повинні враховуватись судом при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів.
Позовна заява містить посилання про наявність законних, на переконання позивача, підстав для стягнення аліментів у меншому, ніж визначено судовим рішенням, розмірі.
Рішенням Бобровицького районного суду Чернігівської області від 22 березня 2023 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06 жовтня 2022 року до досягнення дитиною повноліття.
На підставі цього рішення 03 травня 2023 року видано виконавчий лист, який перебуває на виконанні у Ніжинському відділі ДВС у Ніжинському районі Чернігівської області. Наразі з позивача стягуються аліменти на утримання дочки саме у визначеному судовим рішенням розмірі - 1/4 частини заробітку.
Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 від іншого шлюбу з ОСОБА_10 має дочку ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Судовим наказом Бобровицького районного суду від 28 жовтня 2022 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_12 аліменти на утримання дочки ОСОБА_6 в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно, починаючи з 27 жовтня 2022 року. Зазначений судовий наказ також перебуває на виконанні в органах виконавчої служби.
Позивач посилався на те, що після ухвалення 22 березня 2023 року судового рішення про стягнення з нього на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1/4 частини заробітку стан його здоров'я істотно погіршився, що зумовило звільнення з лав ЗСУ та, відповідно, погіршення його матеріального становища, і згідно з положеннями ст. 192 СК України є підставою для зменшення розміру стягуваних з нього аліментів.
Відповідачка, заперечуючи проти заявлених ОСОБА_1 вимог та не погоджуючись з ухваленим рішенням суду, зазначала, що встановлення інвалідності позивачу не може бути автоматичною підставою для зменшення розміру стягнутих з нього аліментів, оскільки передбачає отримання ним щомісячної пенсії у розмірі не менше, ніж 10 000 грн, а також одноразової грошової допомоги у розмірі 211 960 грн у зв'язку зі звільненням з лав ЗСУ за станом здоров'я. Указувала, що наявна у ОСОБА_1 інвалідність не позбавляє його можливості працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід.
Колегія суддів зважає на те, що конструкція ст. 192 СК України визначає альтернативні підстави для застосування положень про зміну розміру аліментів. Це зокрема, зміна матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я платника або отримувача аліментів та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
За наявними у справі письмовими доказами встановлено, що позивач з 26 липня 2022 року перебував на військовій службі в ЗСУ та брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією рф про України. ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій.
Після ухвалення 22 березня 2023 року Бобровицьким районним судом рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання їхньої спільної дитини - дочки ОСОБА_7 , 2017 року народження у розмірі 1/4 частини доходу позивач тричі перебував на стаціонарному лікуванні, зокрема, у квітні 2024 року в КНП «Запорізька обласна клінічна лікарня» та у серпні-вересні 2024 року у КНП «Конотопська центральна районна лікарня».
Надалі 12 січня 2025 року при медичному огляді гарнізонною ВЛК № 3 НВМКЦ «ГВКГ» у ОСОБА_1 були встановлені захворювання (перелік наявний у медичному документі), які комісія визнала такими, що пов'язані з проходженням військової служби, у зв'язку з чим позивач потребував звільнення від виконання обов'язків служби. Відповідно до свідоцтва про хворобу від 18 січня 2025 року позаштатної гарнізонної ВЛК № 3 ОСОБА_1 визнано непридатним до військової служби, а 12 лютого 2025 року - звільнено з лав ЗСУ за станом здоров'я. Рішенням компетентного органу від 20 жовтня 2025 року позивачу з 06 серпня 2025 року встановлено 3 групу інвалідності з наступною датою переогляду 01 листопада 2026 року.
Таким чином, у цій справі апеляційний суд вважає доведеними та встановленими доводи про очевидне погіршення у позивача з часу ухвалення судового рішення про стягнення з нього аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 стану здоров'я, що зумовило його звільнення з лав ЗСУ, і, як наслідок, втрату стабільного значного доходу (заробітної плати військовослужбовця), а також встановлення 3 групи інвалідності.
Водночас апеляційний суд відхиляє твердження ОСОБА_2 про те, наявна у ОСОБА_1 інвалідність не позбавляє його можливості працевлаштуватися та отримувати стабільний дохід. Відповідно до рішення експертної команди за результатами оцінювання захворювання ОСОБА_1 , пов'язані з проходженням військової служби, призводять до порушення функції пересування, трудової діяльності помірного ступеню. Отже, здійснювати трудову функцію на рівні, що передував установленню групи інвалідності, позивач не може.
Доводи відповідачки про можливість отримання ОСОБА_1 щомісячної пенсії у значному розмірі, не є підставою для скасування або зміни оскаржуваного судового рішення, оскільки відповідно до Переліку видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку, в тому числі з одержуваної пенсії. Отже, у разі отримання ОСОБА_1 пенсії, з неї також відраховуватимуться аліменти на утримання спільної дочки сторін. Водночас матеріали справи відомостей про отримання позивачем пенсії на час вирішення спору не містять. Отже, ці посилання відповідачки є припущенням і не можуть вважатися доказом фактичного отримання ОСОБА_1 коштів.
Є хибними міркування ОСОБА_2 про фінансову можливість ОСОБА_1 сплачувати аліменти на утримання дочки ОСОБА_7 у визначеному судовим рішенням розмірі у зв'язку з виплатою йому одноразової грошової допомоги.
Відповіддю № 2359310 з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела та суми доходів, а також суму річного доходу, задекларованого фізичною особою в податковій декларації про майновий стан і доходи, сформованою 19 лютого 2026 року на запит Чернігівського апеляційного суду, встановлено, що у 2025 році ОСОБА_1 мав наступні доходи: заробітну плату у ТОВ «ВЕСТ ІНВЕСТ КОМПАНІ», виплати військовослужбовцю у в/ч НОМЕР_3 , соціальні виплати у Чернігівському ОЦЗ, заробітну плату у КНП «Бобровицька опорна лікарня» та орендну плату від ПП «АГРОПРОГРЕС» за надання земельної ділянки в оренду (т. 2 а.с. 36-37). Зазначена інформація підтверджує доводи позивача про те, що після звільнення з лав ЗСУ, доходи ОСОБА_1 суттєво зменшились.
Таким чином, на час розгляду справи у матеріалах справи відсутні як докази ухвалення компетентним органом рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, так і докази фактичного отримання ним цієї виплати. Колегія суддів виходить з того, що навіть у разі призначення та отримання ОСОБА_1 такої допомоги, вона носить одноразовий характер, а отримання однократно суми коштів, хоча і у значному розмірі, не може засвідчувати загальний фінансовий стан платника аліментів.
Наведені відповідачкою доводи щодо народження у позивача ІНФОРМАЦІЯ_2 у іншому шлюбі дочки ОСОБА_9 та наявність судового наказу про стягнення аліментів на її утримання, не стосуються предмета апеляційного перегляду, оскільки зазначені обставини існували на час ухвалення 22 березня 2023 року Бобровицьким районним судом рішення про стягнення аліментів на утримання дочки ОСОБА_3 та вже були предметом оцінки судами при розгляді справи № 729/764/22.
Апеляційний суд відхиляє посилання ОСОБА_2 на наявність рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року, яким відмовлено ОСОБА_1 у позові до ОСОБА_8 про зміну розміру аліментів на утримання дитини ОСОБА_6 , оскільки згідно з даними ЄДРСР, наявними у вільному доступі, вказівка про набрання цим рішення суду законної сили у реєстрі відсутня. За доводами сторони позивача рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 13 листопада 2025 року оскаржується ним в апеляційному порядку, отже не створює правових наслідків для вирішення цього спору і не є підставою для перегляду оскаржуваного рішення суду.
З огляду на наявність у позивача двох дітей на утриманні суд першої інстанції правильно послався на те, що зменшення розміру аліментів до 1/6 частини доходів ОСОБА_1 відповідатиме встановленому законом розміру аліментів щодо двох утриманців та має урівноважити їх інтереси і зберегти баланс між правом дітей на належний рівень життя і реальними фінансовими можливостями платника аліментів.
ОСОБА_2 , стверджуючи про відсутність підстав для зменшення розміру аліментів, що сплачує на її користь ОСОБА_1 , довідку про власні доходи суду не надала. Обов'язок батьків щодо утримання дитини має бути рівним, а не покладеним лише на платника аліментів.
Вирішуючи спір, апеляційний суд виходить також з того, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, не вважається незмінним. Сторони не позбавлені можливості звернутись з позовом про зміну розміру аліментів в бік їх збільшення або зменшення у разі, коли зміняться обставини, що враховуються судом при вирішенні цього спору, або за наявності підстав, передбачених положеннями ст. 192 СК України.
Беручи до уваги наведені обставини, апеляційний суд доходить висновку про те, що доводи апеляційної скарги не ґрунтуються на відповідних положеннях законодавства. Суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , а доводи апеляційної скарги цих висновків суду не спростовують і не дають підстав для скасування чи зміни правильного по суті судового рішення.
Керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а рішення Бобровицького районного суду Чернігівської області від 13 листопада 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення і касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуюча: Н.В. Шитченко
Судді: Н.В. Висоцька
О.Є. Мамонова