Справа № 589/535/24
Провадження № 2/589/865/24
17 жовтня 2024 року
Шосткинський міськрайонний суд Сумської області в особі головуючого судді Прачук О.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області про відшкодування моральної шкоди,-
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із зазначеним позовом, у якому просила стягнути з відповідача на її користь 50 000 гривень у відшкодування моральної шкоди.
Позов мотивовано тим, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 визнане протиправним та скасоване рішення відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради від 07.12.2021, яким позивачу було відмовлено у призначенні та наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.11.2021р. та зобов'язано його повторно розглянути заяву позивачки від 30.11.2021р. про призначення та надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
На підставі постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2022 №1041, призначення та надання житлових субсидій віднесено до компетенції органів Пенсійного фонду України, в зв'язку з чим відповідач передав пакет документів щодо звернення позивачки від 30.11. 2021. Однак, рішенням Пенсійного фонду України від 23.06.2023 ОСОБА_1 вдруге було відмовлено у призначенні та наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.11.2021. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023 визнане протиправним, скасоване рішення та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг.
Протиправне рішення відповідача від 07.12.2021, яким позивачу було відмовлено у призначенні та наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг, позбавило її можливості користуватись наданими послугами у межах соціальних норм, розрахованих у обсягах, необхідних для мінімального забезпечення життєдіяльності людини. Так позивачкою суттєво обмежувалось споживання електроенергії і інших видів комунальних послуг, через неможливість оплатити більший обсяг їх споживання, що унеможливлювало своєчасне отримання у період пандемії СОVІD-19 ПОВНОЇ телевізійної інформації, яка надавалась Міністерством охорони здоров'я України про розповсюдження та симптоми захворювання, дії при їх виявленні, дієві засоби захисту, вакцинацію, тощо та, як наслідок, постійно викликало негативні емоції: занепокоєння, страху, знервованості, створювало стан пригніченості, тривалого негативного нервового навантаження, що призвело до безсоння та в цілому до стану стресу, завдаючи позивачці моральної шкоди. Крім того, через вказані обмеження, позивачка у період повномасштабної війни не могла своєчасно отримувати телевізійну інформацію, необхідну для збереження життя та здоров'я, про хід війни в цілому, що посилювало негативні емоції, знервованості, страху, посилювало безсоння та стан стресу.
Дія негативних емоцій: знервованості, страху, пригніченості, постійне збільшення тривалості негативного нервового навантаження, що продовжувалось понад рік, безсоння, стан стресу призвели до погіршення стану здоров'я позивачки, внаслідок чого у неї діагностовано ХІМК II ст. з астено-невротичним синдромом, що обумовило необхідність його медикаментозного лікування. Тому позивач оцінює розмір грошового відшкодування моральної шкоди в 50 000 гривень.
15 березня 2024 року до суду надійшов відзив від відповідача на позовну заяву. Не погоджуючись з позовними вимогами, представник відповідача зазначив, що позивачкою не надано до суду жодних доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди та її ступеню, моральних або фізичних страждань внаслідок, протиправної поведінки Управління, не підтверджено наявність причинного зв'язку між моральною шкодою та діями Управління, а також, за яких обставин вони заподіяні. Також позивачкою не вказано та не надано доказів, що дії відповідача, які полягали, на її думку, в неналежному розгляді її звернення, що негативно відобразились на характері життя позивачки та життєвих зв'язках, внаслідок чого заподіяна моральна шкода. Крім того, зазначають, що в провадженні Сумського окружного адміністративного суду знаходиться адміністративна справа за позовом ОСОБА_2 до Головного УПФУ, третя особа: Управління праці та соціального захисту населення ШМР про визнання бездіяльності протиправною, стягнення заборгованості та моральної шкоди. З даного позову вбачається, що є спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав. Тому просять у задоволенні позову позивача відмовити у повному обсязі.
Заперечення проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від сторін у справі не надходили.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов до такого висновку:
Судом встановлено, що рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022, яке набарало законної сили 16.01.2023, визнане протиправним та скасоване рішення відповідача - Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради від 07.12.2021, яким ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні та наданні субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг з 01.11.2021р. та зобов'язано його повторно розглянути заяву позивачки від 30.11.2021р. про призначення та надання субсидії для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. (а.с.7-12)
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.11.2023, яке набрало законної сили 15.12.2023, визнане протиправним та скасоване рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 23.06.2023 № 2413 про відмову у призначенні ОСОБА_1 житлової субсидії. Зобов'язано УПФУ призначити ОСОБА_1 субсидію для відшкодування витрат на оплату житлово-комунальних послуг. (а.с.13-16)
Згідно Витягу про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 09.06.2023 ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с.17)
Відповідно до копії пенсійного посвідчення № НОМЕР_1 та довідки № 75 від 14.02.2023 ОСОБА_1 знаходиться на обліку в Шосткинському об'єднаному управлінні ПФУ, за період з 01.11.2021 по 30.11.2021 отримала пенсію в розмірі 3860,34 грн. (а.с.19,20)
Листом виконавчого комітету Шосткинської міської ради від 01.08.2022 за № 01-13/1767-К ОСОБА_1 була письмово повідомлена про відмову їй у призначенні житлової субсидії згідно рішення управління праці та соціального захисту населення ШМР № 58522 від 07.12.2021. (а.с.21)
З рахунків за спожиту електроенергію № 39000240 та № 44528502 вбачається, що ОСОБА_1 в середньому споживала по 60-65 кВт*г електроенергії на місяць. (а.с.22,23)
Згідно копії консультаційного висновку спеціаліста у ОСОБА_1 діагностовано ХІМК II ст. з астено-невротичним синдромом. (а.с.29)
Предметом спору у справі, що розглядається, є вимоги позивача ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення його прав незаконними діями органу державної влади.
Згідно із частиною першою статті 15, частиною першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 56 Конституції України визначено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
На підставі вказаної норми відшкодуванню за рахунок держави підлягає шкода у випадку встановлення факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із протиправною поведінкою щодо неї самої та у зв'язку із приниженням її честі, гідності а також ділової репутації; моральна шкода відшкодовується грішми, а розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом з урахуванням вимог розумності і справедливості.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач ОСОБА_1 посилається на протиправність рішення відповідача, яким їй було відмовлено у призначенні та наданні субсидії, що завдало їй моральної шкоди.
Аналіз статей 11 та 23 ЦК України дає підстави для висновку про те, що за загальним правилом підставою виникнення зобов'язання щодо відшкодування моральної шкоди є факт її завдання іншій особі. Зобов'язання відшкодувати моральну шкоду виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв'язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала моральної шкоди та її правовим наслідком; вина особи, яка завдала моральної шкоди.
Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом (стаття 1167 ЦК України).
Аналізуючи положення наведеного закону суд констатує, що причинний зв'язок між протиправним діянням відповідача та шкодою, завданою позивачеві, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням посадової особи органу державної влади та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не інших обставин, як то витрата часу на участь у судових засіданнях, оплата послуг адвокатів тощо.
Проста послідовність подій, а саме: факт звернення органу державної влади до суду, відкриття провадження у цивільній справі, судовий розгляд у судах першої, апеляційної та касаційної інстанцій, стадія виконання судових рішень не береться до уваги, оскільки кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною (частини перша, друга, третя статі 4 ЦПК України).
Заподіювач моральної шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту, що завдана його діями чи бездіяльністю.
За змістом положень статті 1167 ЦК України правовою підставою цивільно-правової відповідальності за відшкодування моральної шкоди, завданої рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, є правопорушення, що включає такі складові елементи: 1) моральну шкоду; 2) протиправне діяння завдавача шкоди; 3) причинний зв'язок між ними.
Обов'язок доведення наявності моральної шкоди, протиправності діяння та причинно-наслідкового зв'язку між ними покладається на позивача. Відсутність однієї із цих складових є підставою для відмови у задоволенні позову.
Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.
При цьому, суд відзначає, що в рішенні ЄСПЛ від 28 травня 1985р. у справі «Абдулазіз, Кабалес і Балкандалі», зазначається, що «з огляду на її природу, стверджувана моральна шкода не завжди може бути предметом чіткого доведення. Проте розумно припустити, що особи, які…зіткнулися з проблемами...можуть зазнати страждань і тривоги». Звідси випливає, що фактичною основою для висновку про наявність негативних наслідків у немайновій сфері потерпілої особи у більшості ситуацій може бути як таке розумне припущення про природність їх виникнення за подібних обставин.
Судом встановлено, що незаконним рішенням відповідача були порушенні права позивачки, які рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.12.2022 були відновлені.
Тобто, в судовому засідання знайшов своє підтвердження той факт, що позивачу спричинено моральну шкоду, завданої незаконним рішенням, визнаним судом протиправним.
Однак, виписка з медичної карти позивача сама по собі не підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між виявленими у позивача захворюваннями і діями Управління.
Враховуючи те, що судом встановлено наявність спричиненої позивачу моральної (немайнової) шкоди, однак при визначені її розміру суд виходить з конкретних обставин справи, характеру спричинених їй моральних страждань, які полягали саме у душевних стражданнях, яких позивач зазнала у зв'язку із неправомірними діями відповідача, що призвело до порушення її нормальних життєвих зв'язків, вона була вимушений витрачати додатковий час та зусилля для захисту своїх прав, а також виходячи з принципів розумності та справедливості, визначає розмір такої шкоди в сумі 5000,00 грн.
Питання про розподіл судових витрат суд вирішує відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, а саме судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору в розмірі 121.12 гривень. (5000,00 грн. х 1211,20 / 50 000 грн)
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 81, 141, 263-265, 274 -279 ЦПК України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 5000 гривень на відшкодування моральної шкоди.
Відмовити в решті позовних вимог.
Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 121 грн 12 к.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області, місце знаходження: м. Шостка, вул. Свободи,43-А, код ЄДРПОУ 03198103.
Рішення суду може бути оскаржено до Сумського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Шосткинського міськрайонного суду
Сумської області О.В.Прачук