Справа № 588/512/25
провадження № 1-кп/588/18/26
24 березня 2026 року м. Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі:
головуючий суддя ОСОБА_1 ,
за участю: секретар судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурор ОСОБА_3 ,
обвинувачений ОСОБА_4
захисник ОСОБА_5 (в режимі відеоконференції),
потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Тростянці клопотання захисника про заміну запобіжного заходу у кримінальному провадженні відносно
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с.Білка Охтирський район Сумської області, громадянин України, освіта професійно-технічна, розлучений, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого частиною 1 статті 115 КК України,
На розгляді Тростянецького районного суду Сумської області перебуває указане кримінальне провадження відносно ОСОБА_4 , якому відповідно до ухвали слідчого судді Тростянецького районного суду Сумської області від 08.02.2025 обрано запобіжні захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово продовжувався, останній від 06.02.2026 строком до 09.04.2026 року включно та визначено суму застави у розмірі 300 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 908400 грн.
Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_5 подав клопотання про зміну запобіжного заходу. Просив запобіжний захід змінити з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт з покладенням на обвинуваченого обов'язків, у тому числі не залишати місце мешкання ( АДРЕСА_2 ) цілодобово.
Сторона захисту вважає, що на даний час існують підстави для зміни запобіжного заходу на більш м'який, оскільки ризики, які були підставою до обрання запобіжного заходу, передбачені статтею 177 КПК України істотно зменшилися та неминуче втратили свою значимість. На думку захисника з урахуванням висновку експерта № 43/2025 від 14.01.2026 року, вбачається, що підозра у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 115 КК України є необґрунтованою та базується на неправильних висновках попередніх експертиз.
За описанням судово-медичним експертом травми голови трупа ОСОБА_8 , комісією не виявлено ознак тяжких тілесних ушкоджень. ОСОБА_5 вважає, що комісія експертів чітко зазначила у висновку, що - ймовірна причина смерті - кисневе голодання мозку на фоні травми та алкогольного сп'яніння. Ознак, які б свідчили про набряк - стиснення головного мозку субарахноїдальною гематомою, яка зазначена як причина смерті у обвинувальному акті - спростована. Тяжких тілесних ушкоджень голови ОСОБА_9 комісія експертів не встановила. Тому вважав, що на даний час, з урахуванням висновку експерта № 43/2025 від 14.01.2026 року підозра та обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України є необґрунтованими. З урахуванням відсутності детального опису умислу та мотиву вчинення таких дій, які описані в обвинуваченні, відсутності причинного зв'язку між тілесними ушкодженнями та настанням смерті, не встановлення причини смерті, підозра та обвинувачення ОСОБА_4 - є необґрунтованими.
Також вважав, що тривалий час в наслідок помилки експерта та недобросовісного і неповного досудового розслідування незаконно тримався під вартою більше одного року. Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки. Ризики указані в ухвалі суду є неактуальними на даний час.
Крім того захисник посилався на те, що на даний час прокурор орієнтує суд на призначення по справі повторної експертизи з метою перевірки обставин, що вже встановлені і які на його думку виправдовують обвинуваченого. Така експертиза буде тривати понад 8 місяців, її очікування не може призводити до того, що обвинувачений буде весь цей час перебувати під вартою, чекаючи доки сторона обвинувачення переконається у тому, що незаконно ініціювала тримання під вартою невинної людини, яка була взята під варту та перебуває під вартою в наслідок помилки експерта, яка виявлена та на даний час є явною. Оскільки взяття під варту є виключним і найбільш суворим запобіжним заходом, який застосовується лише тоді, коли є підстави вважати, що менш суворі запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов'язків і належної поведінки, вважає, що є підстави для застосування більш м'якого запобіжного заходу цілодобового домашнього арешту.
На думку захисника на даний час є обґрунтовано підтверджено допитом експерта ОСОБА_10 факт завдання обвинуваченим середньої тяжкості тілесних ушкоджень, що утворює склад злочину, передбачений частиною 1 статті 122 КК України, за яке передбачено покарання у вигляді виправних робіт на строк до двох років або обмеженням волі на строк до трьох років, або позбавленням волі на строк до трьох років, обвинувачений незаконно утримується під вартою.
ОСОБА_4 є людиною похилого віку, пенсіонер, має незадовільний стан здоров'я, потребує лікування, має постійне місце проживання, зареєстрований адресою: АДРЕСА_2 , вказане житло належить йому на праві власності. Обвинувачений позитивно характеризується, має повагу та авторитет серед мешканців села, раніше не судимий. ОСОБА_5 вважає що тривалий час в наслідок помилки експерта та недобросовісного і неповного досудового розслідування незаконно тримався під вартою більше одного року.
Обвинувачений ОСОБА_4 підтримав думку захисника, просив задовольнити клопотання.
Прокурор заперечив проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу з тих підстав, що при вирішенні питання про застосування до обвинуваченого запобіжного заходу судом була надана оцінка всім обставинам, враховано існування ризиків та обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Ризики на даний час не зникли та не змінилися. Вважав, що результати комісійної експертизи не можуть ґрунтуватися на неповних даних, припущеннях та описах є неповними, суперечливими та такими, що викликає обґрунтовані сумніви у правильності зроблених висновків. Тому до проведення повторної комісійної судово-медичної експертизи слід залишити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Також прокурор посилався на непослідовну позицію обвинуваченого, який спочатку зазначав, що нічого не пам'ятає, потім після заміни адвоката згадав, як завдавав тілесні ушкодження, а після останнього висновку експерта заявляв, що сам є жертвою нападу. Така суперечлива позиція і ускладнила встановлення істини у справі та зробила необхідним призначення нової експертизи.
Потерпілі ОСОБА_6 , ОСОБА_7 вказали, що побоюється за своє життя у випадку зміни обвинуваченому запобіжного заходу. Просили у задоволенні клопотання відмовити.
Вирішуючи клопотання захисника про зміну запобіжного заходу, враховуючи думку прокурора, потерпілих, суд виходить з таких мотивів.
Згідно з частиною другою статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до пункту 4 частини 2 статті 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований до раніше не судимої особи, окрім як, у випадку, коли вона підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Судом установлено, що ухвалою судді Тростянецького районного суду Сумської області від 06 лютого 2026 року ОСОБА_4 було продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до 09 квітня 2026 року включно та визначено заставу в розмірі 300 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 908400 грн.
ОСОБА_4 перебуває під вартою з 08.02.2025 року, тобто один рік, один місяць і 16 днів. За цей час у справі завершилось досудове розслідування в ході судового розгляду було досліджено матеріали справи, заслухано свідків, проведено слідчий експеримент та комплексну судово-медичну експертизу.
За результатами експертизи виникла необхідність для призначення повторної комплексної експертизи через те, що дві експертизи у справі містять суперечливі висновки щодо ключових питань: встановлення причин смерті, а також встановлення тяжкості та характеру тілесних ушкоджень. Кримінально-правовий закон відносить ці питання до тих, які обов'язково мають бути з'ясовані в порядку проведення експертизи.
Тому у справі вирішено питання про призначення повторної комісійної судово-медичної експертизи. Її проведення доручено Державній спеціалізованій установі "Полтавське обласне бюро судово-медичної експертизи".
Навіть за умови проведення експертизи у наказом від 08.10.98 № 53/5 строк, який не повинен перевищувати 90 днів, це становить тривалий час протягом якого обвинувачений фактично не братиме участь в судових засідання, крім тих, які пов'язані з обранням запобіжного заходу.
Діяння ОСОБА_4 стороною обвинувачення кваліфіковано за частиною 1 статті 115 КК України. Указане кримінальне правопорушення відповідно до статті 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі строком від семи до п'ятнадцяти років. Сторона обвинувачення не піднімала питання про зміну кваліфікації.
Під час вирішення клопотання про продовження обвинуваченому запобіжного заходу судом були враховані доводи як сторони обвинувачення так і сторони захисту. З часу вирішення судом питання щодо запобіжного заходу обвинуваченому ризики, які стали підставою для обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою змінилися.
Суд вважає передчасним висновок сторони захисту про спростування першого експертного висновку та відсутність у справі доказів завдання потерпілому тяжких тілесних ушкоджень.
Підозра щодо участі у вчиненні тяжкого правопорушення та перспективи ухвалення вироку про значну міру покарання самі по собі не можуть бути виправданням тривалого попереднього ув'язнення (правова позиція в рішенні ЄСПЛ у справі «Адам'як проти Польщі»).
Всупереч положенням частини п'ятої статті 132, частини третьої статті 199 Кримінального процесуального кодексу України стороною обвинувачення у запереченнях проти клопотання про зміну запобіжного заходу не надано доказів, які б підтверджували поведінку обвинуваченого, намір вчиняти дії з переховування від суду чи не виконувати процесуальні обов'язки до затримання та взяття під варту.
Отже, суд дійшов висновку, що ризик переховування обвинуваченого від суду існує, проте є незначним, тому не зможе виправдати продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих
Ризик впливу на свідків та потерпілих існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень. Допит свідків в судовому засіданні вже проведено, позиція потерпілих з'ясована.
Потерпілі емоційно протестували проти зміни обвинуваченому запобіжного заходу, суд багаторазово сприймав ці заяви, як одну з підстав для продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Але з часом, загроза впливу на потерпілих зменшилась на стільки, що не може бути підставою для продовження тримання обвинуваченого під вартою. Тим більше фізичний стан здоров'я обвинуваченого робить фактично неймовірною можливість його впливу на потерпілих.
За умов неможливості завершення судового розгляду в короткі строки через необхідність призначення судової експертизи, збереження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не повинне підміняти для обвинуваченого фактичне покарання. Це не відповідає призначенню запобіжних заходів і суперечить принципам кримінального процесу. Завданням застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення належної процесуальної поведінки особи, яка піддана кримінальному переслідуванню, а при обранні того чи іншого запобіжного заходу, достатнього і необхідного у кожному конкретному випадку, крім тяжкості звинувачення, необхідно враховувати сукупність перелічених в законі обставин.
За змістом ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, суд зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує особі, у разі визнання її винуватою, вік та стан здоров'я обвинуваченого, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця роботи, наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення, репутацію обвинуваченого, наявність у нього судимостей, дотримання обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів у випадках їхнього попереднього застосування.
ОСОБА_4 є особою похилого вік, до кримінальної відповідальності не притягався, має постійне місце проживання та незадовільний стан здоров'я.
Доводи прокурора про те, що ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення є припущеннями, які не підтверджуються фактичними обставинами, які характеризують особу обвинуваченого. Суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено, що установлені ризики виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою.
Вирішуючи питання про продовження або зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд враховує:
- вимоги статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Тодоров проти України», відповідно до якої «для продовження тримання під вартою повинні бути винятково вагомі причини, при цьому тільки тяжкість вчиненого злочину, складність справи та серйозність обвинувачень не можуть вважатися достатніми причинами для тримання особи під вартою протягом досить тривалого строку»;
- правову позицію ЄСПЛ у рішенні у справі «Харченко проти України», відповідно до якої тривале тримання під вартою без визначення в рішенні суду відповідних підстав є несумісним з принципом захисту від свавілля.
Згідно з частиною шостою статті 22 Кримінального процесуального кодексу України, суд, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків.
У ході судового провадження сторона обвинувачення зобов'язана доводити реальність ризиків, що виправдовують обмеження свободи, в іншому випадку суд може змінити запобіжний захід на більш м'який.
З огляду на встановлені судом ризики, тривалість судового провадження у суді першої інстанції та тримання ОСОБА_4 під вартою (більше року), тотожні мотиви продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, суд дійшов висновку про те, що прокурором не доведено, що установлені ризики виправдовують подальше перебування обвинуваченого під вартою. Зміна запобіжного заходу не свідчить про доведення винуватості чи невинуватості обвинуваченого, цей висновок буде зроблено лише у остаточному судовому рішенні.
Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов'язків, буде пропорційним за встанолвених судом обставин та запобігатиме установленим ризикам.
Відповідно до частин 1, 2, 4 статті 181 Кримінального процесуального кодексу України домашній арешт полягає в забороні підозрюваному, обвинуваченому залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.
Орган Національної поліції повинен негайно поставити на облік особу, щодо якої застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, і повідомити про це слідчому або суду, якщо запобіжний захід застосовано під час судового провадження.
Обвинувачений має постійне місце проживання у АДРЕСА_2 , що вказує на можливість перебування його під цілодобовим домашнім арештом. У ОСОБА_4 є коло знайомих, які готові допомагати йому у відбуванні домашнього арешту забезпечувати їжею та іншими речами першої необхідності.
Крім того перебуваючи під цілодобовим домашнім арештом ОСОБА_4 матиме доступ до кращих умов забезпечення здоров'я, яке суттєво погіршилось за час перебування під вартою.
Ураховуючи викладене суд приходить до висновку, що застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді цілодобового домашнього арешту буде достатнім для забезпечення виконання ним покладених процесуальних обов'язків, буде пропорційним за встановлених судом обставин та запобігатиме установленим ризикам.
При цьому для забезпечення дієвості запобіжного заходу та запобігання існуючим ризикам на обвинуваченого слід покласти обов'язки, передбачені частиною 5 статті 194 КПК України: 1) прибувати до суду за першою вимогою; 2) не відлучатися із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає чи перебуває, без дозволу суду; 3) повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Отже, клопотання обвинуваченого та його захисника слід задовольнити.
За таких обставин, керуючись положеннями статей 183, 194, 197, 331, 372 КПК України, суд
Клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт - задовольнити.
Змінити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та застосувати до ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту за адресою: АДРЕСА_2 .
Негайно звільнити обвинуваченого ОСОБА_4 з-під варти для прибуття до місця проживання за адресою житла, яке йому заборонено залишати.
Заборонити обвинуваченому цілодобово залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 за виключенням необхідності з'явитись до суду або у разі необхідності отримання медичної допомоги.
Строк дії запобіжного заходу визначити до 22 травня 2026 року включно.
Покласти на обвинуваченого ОСОБА_4 такі обов'язки:
1) не відлучатися із населеного пункту, в якому перебуває, без дозволу суду, крім прибуття до приміщення Тростянецького районного суду Сумської області за викликом;
2) утриматись від спілкування з свідками та потерпілими у цьому кримінальному провадженні;
3) здати на зберігання у відповідний орган паспорт(и) чи інші документ(и), що дають право на виїзд за межі України.
Роз'яснити обвинуваченому, що відповідно до частини 5 статті 181 КПК України, працівники органу Національної поліції з метою контролю за його поведінкою, мають право з'являтися в житло, під арештом в якому він перебуває, вимагати надання усних чи письмових пояснень з питань, пов'язаних із виконанням покладених на нього зобов'язань.
Копію ухвали для виконання направити начальнику Відділення поліції №1 (м. Тростянець) Охтирського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області.
Контроль за виконанням ухвали суду покласти на прокурора, в провадженні якого перебуває кримінальне провадження.
Копію ухвали про зміну запобіжного заходу негайно після її оголошення надіслати до Державної установи «Сумський слідчий ізолятор», а обвинуваченому до відома.
Ухвала суду оскарженню не підлягає. Заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судове рішення, передбачене частиною 1 статті 392 КПК України.
Повний текст ухвали складено 24 березня 2026 року.
Суддя ОСОБА_1