Справа № 587/206/26
20 березня 2026 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Бузової Т.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Суми справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа служба у справах дітей Сумської районної державної адміністрації про позбавлення батьківських прав.
Позивач звернулась до суду з даним позовом, зазначаючи, що від подружнього життя з ОСОБА_2 вона має дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Шлюб за рішенням суду розірвано у 2016 році, а також з відповідача стягнуто аліменти на утримання дитини. Також зазначає , що з квітня 2016 року відповідач не бачив дитину, не спілкується з нею, не бере участі ані в її виховані, ані в утриманні, не піклується про її умови проживання. розвитку, навчання. На даний час ОСОБА_4 проживає разом з нею і її чоловіком ОСОБА_5 та їх спільною донькою ОСОБА_6 . ОСОБА_4 живе у люблячій родині, з білогоічним батьком жодного зв'язку не підтримує. Весь цей час вихованням і утриманням дитини займається вона і її чоловік ОСОБА_5 . Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач та її представник позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили справу слухати без фіксування технічними засобами, проти заочного рішення не заперечували.
Відповідач в судове засідання не з'явилась, належним чином була повідомлена про час розгляду справи у суді шляхом оголошення на веб сайті «Судова влада».
Представник третьої особи у судове засідання не з'явилась, в письмовій заяві просила справу слухати без їх участі за наявними матералами, надала суду висновок про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 від 11.03.2026р.
У зв'язку з неявкою в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
На підставі ст. 280 ЦПК України суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов наступних висновків.
Судом встанвлено, що ОСОБА_2 , громадянин росії є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 07 квітня 2014 року Царицинським відділом ЗАЦС Управління ЗАЦС Москви, актовий запис № 1990 ( а.с. 8-10).
Згідно довідки № 5930-000041892/123 від 19.11.2025 року ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженка російської федерації, м.Москва, згідно рішення УДМС у Сумській області « 020154093 від 14.11.2025 року набула громадянства України на підставі ч.1 ст.7 Закону України «Про громадянство України» ( а.с.11)
Відповідно до рішення Сумського районного суду Сумської області № 587/2028/16-ц від 30.11.2016 р. шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_2 розірваний( а.с.12).
Згідно з рішенням Сумського районного суду Сумської області № 587/1291/17 від 23.03.2018 р. з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стягнуті аліменти на утримання доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 в розмірі 1\4 частини з усіх видів його заробітку(доходів) щомісячно, але не менше ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, і аліменти виплачувати матері дитини ОСОБА_7 , мешканці АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_2 , починаючи стягнення з 18 травня 2017 року і до повноліття дитини ( а.с.13).
Згідно довідки № 6 від 15.05.2017 р. Косівщинського дошкільного навчального закладу (ясла-садок) «Золота рибка» під час перебування дитини ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в закладі, батько дитини у батьківських зборах, святах та інших заходах участі не приймав. За відомостями вихователів дитину до дитячого садка не приводив і не забирав. ( а.с.14)
Відповідно до довідки Северинівської гімназії Миколаївської сільської ради Сумського району № 01-15/02 від 05.01.2025 виданої ОСОБА_1 ОСОБА_3 , 2014 р.н. навчається в Северинівській гімназії Миколаївської сільської ради з 01.09.2023 року. За час навчання батько дівчинки, ОСОБА_2 не брав участі в навчанні та вихованні дитини. Жодного разу не відвідував загальношкільних заходів та батьківських зблрів, не цікавився успіхами дитини ( а.с.15).
Згідно довідки КНП СОР «Амбулаторія загальної практичної сімейної медицинис.Степанівка» від 12.01.2026 р. виданої ОСОБА_1 в тому, що її донька 28.03.2014 має декларацію у даному медичному закладі. Мама з донькою своєчасно відвідує огляд у сім.лікаря.Тото з донькою мед.огляд у сімейного лікаря не відвідує. ( а.с.16).
Відповідно до копії свідоцтва про шлюб ОСОБА_1 зареєструвала шлюб з ОСОБА_5 06 червня 2019 року ( а.с.17).
Відповідно до акту обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 - психологічна атмосфера родини сприятлива до виховання дітей члени сім'ї поважають і турбуються один про одного .
Згідно з висновком Сумської районної державної адміністрації Сумської районної військової адміністрації про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , враховуючи повну відсутність відповідача у житті дитини, інтересу до неї як до доньки, відсутність піклування, матеріального забезпечення протягом багатьох років, що свідчить про ухиляння від виконання батьківських обов'язкі', а також думку дитини щодо біологічного батька вважають доцільним позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , щодо доньки. ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( ас..45-46)
Таким чином, суд вважає встановленим, що відповідач ухиляється від виконання своїх батьківських обов'язків, відтак позовні вимоги підлягають задоволенню.
Статтею 51 Конституції України визначено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
Частиною першою статті 8 Закону України "Про охорону дитинства" передбачено, що кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до частини першої, другої статті 12 Закону України "Про охорону дитинства" виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з частиною першою статті 14 Закону України "Про охорону дитинства" діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.
Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини (частина друга статті 15 Закону України "Про охорону дитинства").
Частиною сьомою статті 7 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованою постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII (далі - Конвенція про права дитини), іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.
Частинами першою, другою та четвертою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини.
Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що ухилення від виконання своїх обов'язків щодо виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.
Статтею 165 СК України визначено, що право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.
Згідно зі статтею 166 СК України позбавлення батьківських прав є винятковою мірою, яка тягне за собою надзвичайні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини.
Позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків.
Таким чином, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо і лише за наявності вини у діях батьків.
Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18 (провадження № 61-4014св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 522/21914/14 (провадження № 61-8179св19), від 22 листопада 2023 року у справі № 1915/2789/12 (провадження № 61-14726св23).
Відповідно до частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді цієї категорії справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Стаття 9 Конвенції Організації Об'єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Україною згідно із Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, зобов'язує держави-учасниці забезпечувати, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
У справі "Хант проти України" від 07 грудня 2006 року Європейський суд з прав людини наголосив, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (пункт 54). Вирішення питання позбавлення батьківських прав має ґрунтуватися на оцінці особистості відповідача, його поведінки; факт заперечення відповідача проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (пункт 58).
У справі "Мамчур проти України" від 16 липня 2015 року (заява № 10383/09) Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв'язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам'ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та інші), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування необхідно вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей. Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.
Таким чином, дослідивши надані суду докази, суд вважає встановленим, що відповіда ухиляється від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини, а тому у відповідності з положеннями ст. 164 Сімейного кодексу України його слід позбавити батьківських прав, задовольнивши позовні вимоги, роз'яснивши ОСОБА_2 , що згідно ч. 1 ст. 169 СК України вона, як батько позбавлений батьківських прав, має право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, після зміни поведінки та обставин, що були підставою для позбавлення батьківських прав.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 18, 81, 89, 263 - 265 ЦПК України, ст. ст. 150, 155, 164 , 169, СК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити повністю.
Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , громадянина російської федерації, уродженця і зареєстрованого АДРЕСА_3 , рф, батьківських прав відносно ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце народження м.Москва, росія.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити рішення суду повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Сумського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.А.Степаненко