04 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_5 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 12 лютого 2025 року.
Таке рішення слідчий суддя мотивувала тим, що заява ОСОБА_5 , відповідно до ст. 218 КПК України, була скерована за належністю для організації розгляду в межах чинного законодавства до Дніпропетровської обласної прокуратури, про що також повідомлено автора звернення. Дії уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо направлення звернення до Дніпропетровської обласної прокуратури Київській обласній прокуратурі відповідають вимогам чинного законодавства, а скарга ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора щодо невнесення відомостей за його заявою про кримінальне правопорушення є безпідставною і задоволенню не підлягає.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді ОСОБА_5 подав апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу незаконною та необґрунтованою, просить її скасувати та зобов'язати Офіс Генерального прокурора внести відомості до ЄРДР за його заявою від 12 лютого 2025 року відповідно до ч. 1 ст. 214 КПК України або призначити розгляд в суді першої інстанції.
В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що слідчий суддя _______________________________________
Справа №11-сс/824/1308/2026 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_6
Категорія: ст. 303 КПК України Доповідач ОСОБА_1
неправильно застосувала ст. 214 КПК України та безпідставно погодилася з
прокуратурою, що заяву можна пересилати замість реєстрації в ЄРДР протягом 24 годин.
При цьому слідчий суддя обмежилася шаблонною відпискою, не дослідивши фактичних обставин, зокрема: не встановила, чи дійсно прокуратура зареєструвала заяву; не перевірила факт пересилання; не встановила, що пересилання заяви не є підставою для відмови у ЄРДР.
Також слідчий суддя повністю проігнорувала рішення апеляційного суду, яким уже скасовувалась попередня ухвала. Апеляційний суд вже вказав, що суд першої інстанції порушив право заявника на участь у засіданні та не врахував клопотання про відеоконференцію. Під час нового розгляду його скарги слідчий суддя повторила ті самі помилки.
Крім того, слідчий суддя перекручує положення ст. 214 КПК України, чим фактично дозволяє прокурору не вносити заяву до ЄРДР, пересилати її кому завгодно і при цьому формально повідомляти заявника.
Поряд з цим, слідчий суддя в ухвалі послалася на лист прокурора, не встановивши: чи дійсно він існує, чи містить інформацію про внесення відомостей, чи була фіксація пересилання, чи вказана дата отримання заяви. Це порушує ст. 94 КПК України (оцінка доказів) та доступ до правосуддя особи похилого віку, оскільки слідчий суддя не забезпечила його участь під час розгляду скарги.
Також апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого суддіПечерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року, посилаючись на ті обставини, що її копія поштовим зв'язком йому не надходила, а дізнався він про таке рішення слідчого судді в особистому кабінеті 02 грудня 2025 року.
Будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду, ОСОБА_5 та прокурор в призначений час до суду апеляційної інстанції не з'явилися, про поважність причин своєї неявки суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду не надсилали. При цьому в апеляційній скарзі та додатково надісланій до суду заяві ОСОБА_5 просив розглянути справу у письмовому провадженні, без його участі. За таких обставин, апеляційний суд, враховуючи, що, відповідно до ч. 4 ст. 405 КПК України, неявка учасників провадження не перешкоджає проведенню розгляду, вважає можливим розглянути апеляційну скаргу без їх участі.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали судового провадження за скаргою, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 395 КПК України, апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України, апеляційна скарга повертається, якщо подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або суд апеляційної інстанції за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
З наведеного слідує, що пропущений строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції підлягає поновленню за умови, що особа, яка подає таку скаргу ставить питання про його поновлення та доведе поважність причин його пропуску.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року було постановлена без участі сторін, в тому числі і особи, яка подала скаргу - ОСОБА_5 .
В матеріалах скарги наявна копія супровідного листа про направлення на адресу ОСОБА_5 та прокурора копії ухвали слідчого судді, однак відсутні будь-які дані щодо її отримання адресатами.
Таким чином, колегія суддів приймає доводи ОСОБА_5 про те, що копія ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року йому не надходила поштою, а дізнався він про прийняте рішення 02 грудня 2025 року в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд».
Враховуючи наведені обставини, а також те, що виготовлення обґрунтованої апеляційної скарги потребує ознайомлення зі змістом оскарженого рішення, колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження ОСОБА_5 пропущено з поважних причин і підлягає поновленню.
Що стосується апеляційних вимог ОСОБА_5 , то колегія суддів враховує наступне.
У відповідності до ч. 3 ст. 306 КПК України, скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов'язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого, дізнавача чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого, дізнавача чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.
Аналіз наведеної норми закону дає підстави вважати, що при розгляді скарги, поданої в порядку ст. 303 КПК України, не обов'язковою є лише участь слідчого, дізнавача чи прокурора. Відсутність особи, яка подала таку скаргу, перешкоджає її розгляду.
Разом з тим, як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчий суддя під час розгляду скарги ОСОБА_5 вказаних вимог закону не дотримався.
Так, 13 лютого 2025 року поштовим відділенням зв'язку ОСОБА_5 направив на адресу Печерського районного суду м. Києва скаргу на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 12 грудня 2025 року. Скаргу було отримано судом 20 лютого 2025 року.
Також 02 березня 2025 року ОСОБА_5 направив на адресу Печерського районного суду м. Києва заяву про проведення судового засідання в режимі відеоконференції.
Разом з тим, вказане клопотання залишилося поза увагою слідчого судді та розглянуто скаргу ОСОБА_5 без його участі.
При цьому в постановленій ухвалі слідчий суддя зазначила, що особа, яка подала скаргу, про її розгляд повідомлялася належним чином, в судове засідання в режимі відеоконференції не з'явилась, оскільки проходить військову службу та не в змозі вийти на зв'язок.
Водночас надані суду матеріали не містять відомостей про перебування ОСОБА_5 в Збройних Силах України. Заслуговує на увагу і вік ОСОБА_5 - понад 70 років.
Таким чином, є не зрозумілим, на підставі чого слідчий суддя прийшла до висновку, що ОСОБА_5 не може приймати участь в судовому засідання в режимі відеоконференції, у зв'язку з тим, що проходить службу в Збройних Силах України.
При цьому, як вже було встановлено вище, положення ч. 3 ст. 306 КПК України передбачають обов'язкову участь особи, яка подала скаргу.
З цих підстав ухвалою Київського апеляційного суду від 29 вересня 2025 року було скасовано ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06 березня 2025 року за наслідками розгляду цієї ж скарги ОСОБА_5 та призначено новий розгляд в суді першої інстанції.
Однак під час нового судового розгляду слідчий суддя не врахувала висновків апеляційного суду, викладених в ухвалі від 29 вересня 2025 року, та знову розглянула скаргу ОСОБА_5 за його відсутності, не вживши належних заходів для забезпечення участі останнього у судовому засіданні в режимі відеоконференції, відповідно до поданого ним клопотання.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року постановлена з істотним порушенням вимог КПК України, а тому підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Таким чином, апеляційна скарга ОСОБА_5 підлягає частковому задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів
поновити ОСОБА_5 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року.
Апеляційну скаргу ОСОБА_5 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 24 листопада 2025 року, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на бездіяльність уповноважених осіб Офісу Генерального прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань заяви (повідомлення) про кримінальне правопорушення від 12 лютого 2025 року, скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
___________________ ___________________ ___________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3