Справа № 760/4454/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2826/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом?янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Київ, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, працюючого інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування, тобто до 18.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахується з моменту фактичного затримання, 18.02.2026 року, 14.00 год.
Виконання ухвали доручено Солом'янському УП ГУНП у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2026 року, якою було задоволено клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування, тобто до 18.04.2026 року включно, без визначення розміру застави.
Обгрунтовуючи апеляційну скаргу, апелянт зазначає, що вважає вказану ухвалу слідчого судді незаконною та такою, що підлягає скасуванню з огляду на необґрунтованість підозри та недоведеність існування ризиків, на які посилалась сторона обвинувачення.
Так, ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, що мало місце 05.02.2026 року, про що йому було повідомлено 19.02.2026 року. Проте у вступній частині ухвали слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20.02.2026, слідчий суддя зазначила відомості про те, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України. Однак такі відомості не відповідають дійсності та фактичним обставинам справи. ОСОБА_7 не вчиняв кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 та ч. 2 ст. 289 КК України. На день розгляду клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу, сторона обвинувачення не повідомляла ОСОБА_7 про підозру у вчиненні цих кримінальних правопорушень.
Крім того, слідчий суддя безпідставно не прийняла до уваги та не надала належної правової оцінки поясненням підозрюваного ОСОБА_7 , який пояснив, що 31.12.2025 року перевівся в ІНФОРМАЦІЯ_3 із бойової частини через стан здоров'я. Працював на посаді інструктора з рекрутингу в ІНФОРМАЦІЯ_4 . 05.02.2026 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 був доставлений військовозобов?язаний ОСОБА_10 . ОСОБА_7 запросили засвідчити відмову ОСОБА_10 від підпису у протоколі про адміністративне правопорушення. ОСОБА_10 в цей час поводив себе агресивно, використовував ненормативну лексику, ображав співробітників та погрожував їм. ОСОБА_7 з метою привести його до тями, один раз взяв його за грудки та трухнув. Після цього ОСОБА_7 вийшов з приміщення та більше ніяких тілесних ушкоджень потерпілому не наносив. Його дії не були направлені на заподіяння страждань потерпілому. Він не вступав у злочинну змову з іншими працівниками щодо побиття ОСОБА_10 .
Крім того, на обгрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, що мало місце 05.02.2026 року, сторона обвинувачення посилається на докази, які були отримані під час огляду місця події від 02.02.2026 та 04.02.2026. Тобто сторона обвинувачення посилається на докази, які не мають відношення до кримінального правопорушення, що інкримінується ОСОБА_7 . Інших належних та допустимих доказів на обґрунтування підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, стороні захисту та слідчому судді не надано.
Таким чином, сторона захисту вважає, що підозра, пред'явлена ОСОБА_7 , є необгрунтованою та не підкріплена доказами.
Щодо ризику переховування від органів досудового розслідування та суду апелянт зазначає, що сторона обвинувачення не надала слідчому судді належні та допустимі докази того, що ОСОБА_7 буде переховуватися від органів досудового розслідування, а тяжкість покарання сама по собі не є самостійною і достатньою підставою для встановлення ризику втечі, тому ризик переховування від органів досудового розслідування та суду не є доведеним.
Щодо ризику незаконного впливу на потерпілого та свідків захисник вказує, що на даний час потерпілий ОСОБА_10 та свідки вже допитані в ході досудового розслідування та попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та відмову від дачі показань, тому даний ризик відсутній.
Після затримання підозрюваний ОСОБА_7 виявив бажання співпрацювати з органами досудового розслідування і під час його допиту детально розповів про відомі йому обставини справи. Крім того, на даний час усі речові докази, які мають значення для справи, вилучені та долучені до матеріалів кримінального провадження і перебувають під контролем сторони обвинувачення, тому в даному випадку, на думку адвоката, відсутній ризик знищити, сховати або спотворити будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Щодо ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, то на час розгляду клопотання у слідчого судді були відсутні докази того, що ОСОБА_7 причетний до вчинення будь-якого іншого злочину, або має намір його вчинити, тому ризик вчинення іншого кримінального правопорушення також не доведений.
Захисник зазначає, що прокурор не довів суду, що жоден із більш м?яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
В той же час, під час розгляду клопотання було встановлено, що ОСОБА_7 має міцні соціальні зв'язки, одружений, має постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 та за цією адресою проживає разом зі своєю дружиною, яка є власником цього житлового будинку.
Підсумовуючи свою апеляційну скаргу, захисник зазначає, що з огляду на те, що сторона обвинувачення не надала слідчому судді переконливих доказів обгрунтованості підозри та існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, відсутні підстави для задоволення клопотання про обрання запобіжного заходу.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити з наведених у ній підстав, пояснення прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183, 199 КПК України.
Як вбачається з наданих апеляційному суду матеріалів провадження, у провадженні слідчого відділу Солом?янського УП ГУНП у м. Києві перебуває кримінальне провадження №12025100090003126 від 09 грудня 2025 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 є інструктором ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Будучи військовослужбовцем ОСОБА_7 , окрім вищенаведеного, згідно з вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_7 вчинив кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи, її честі, гідності й свободи за наступних обставин.
У невстановлені дату, час та місці, але не пізніше 05.02.2026, у ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 та ОСОБА_7 виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_10 сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою залякування потерпілого та примусу до поведінки, що суперечить його волі.
ОСОБА_10 , доставленому до ІНФОРМАЦІЯ_6 та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 що за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме: мобільного телефону.
У подальшому, цього ж дня 05.02.2026 у період часу з 12:38 по 13:47 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_10 фізичного та морального страждання, шляхом побиття та застосування спеціального засобу - кайданки та фізичної сили, з метою отримання від потерпілого відомостей про його майновий стан, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_10 з усіх боків.
Продовжуючи свої спільні злочинні дії, почергово стали наносити ОСОБА_10 множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши останньому фізичні та моральні страждання та тілесні ушкодження. При цьому, висували вимогу надати пароль для доступу до мобільного терміналу та застосунку «Монобанк» (онлайн-банкінг) АТ «УНІВЕРСАЛБАНК».
Вказаними насильницькими діями - катуванням, ОСОБА_7 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , завдали потерпілому ОСОБА_10 фізичні страждання, спричинивши тілесні ушкодження відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №1831, виданої Національним військово-медичним клінічним центром «Головного військового клінічного госпіталю» Міністерства оборони України, у вигляді забою стінки живота, забою передньої черевної стінки.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою примусу її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі та з метою залякування, вчинене представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
18.02.2026 року о 13:00 год., у порядку п.6 ч. 1 ст. 615 КПК України, ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні злочину.
19.02.2026 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даним фактом, по кримінальному провадженню №12025100090003126, повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
20.02.2026 року слідчий слідчого відділу Солом?янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_9 , за погодженням з прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 , звернувся до слідчого судді Солом?янського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
В клопотанні слідчий посилався на те, що вина ОСОБА_7 повністю підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, а саме:
- відомостями, які були отримані під час огляду місця події від 02.02.2026;
- відомостями, які були отримані під час огляду місця події від 04.02.2026;
- показаннями потерпілого ОСОБА_10 та відомостями, які були отримані під час проведення впізнання за фотознімками;
- іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Таким чином, є підстави вважати, що підозрюваний вчинив особливо тяжкий злочин, який відповідно до ч. 3 ст. 127 КК України карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.
Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, під час досудового розслідування, відносно ОСОБА_7 необхідно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки встановлено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме:
- переховуватиметься від органів досудового розслідування та/або суду;
- незаконно впливати на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження у цьому ж кримінальному провадженні;
- перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, тобто зникнути та перебувати тривалий час у розшуку;
- вчиняти інше кримінальне правопорушення.
На той факт, що підозрюваний буде переховуватись від органів досудового розслідування та суду вказує те, що усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, ОСОБА_7 може значний термін переховуватися від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_7 розуміє та усвідомлює категорію інкримінованого йому кримінального правопорушення, його тяжкість та покарання у разі визнання його винним, тому для нього як для особи, яка вже порушила Закон, зневажливо поставилась до норм моралі у суспільстві, цінності людського життя та здоров'я, вчинивши злочин проти життя та здоров'я особи, продовження неправомірної поведінки у вигляді уникнення від слідства та суду є самим найсприятливішим ходом подій.
Також, перебуваючи не під вартою, підозрюваний ОСОБА_7 може незаконно впливати на потерпілого, інших учасників у цьому кримінальному провадженні. Вказане обґрунтовується тим, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, тому існує обгрунтований ризик того, що підозрюваний, перебуваючи на волі, матиме можливість безперешкодно контактувати зі співучасниками кримінального правопорушення, узгоджувати з ними позиції щодо надання показань, впливати на них з метою уникнення кримінальної відповідальності, що може призвести до спотворення доказів або перешкоджання встановленню об'єктивної істини у кримінальному провадженні.
На той факт, що підозрюваний ОСОБА_7 може впливати на свідків, з метою зміни останніми показань в частині фактичних обставин, вказує те, що він підозрюється у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення проти життя та здоров?я особи, тобто підозрюваний здатен до вчинення дій насильницького характеру.
Вплив ОСОБА_7 на свідків вказаного кримінального правопорушення може сприяти уникненню притягнення його до кримінальної відповідальності, перебуваючи на волі він матиме можливість зустрічатись з ними поза межами кримінального процесуального судочинства, що дасть йому можливість незаконно впливати на них, як шляхом застосування погроз щодо їх життя та здоров'я, так у тому числі психологічним чином або умовляннями змушувати їх змінити свої показання, надати нові або відмовитись від наданих раніше з метою створення умов для уникнення від кримінальної відповідальності.
Той факт, що ОСОБА_7 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, обґрунтовується тим, що він, усвідомлюючи невідворотність покарання за вчинення вказаного кримінального правопорушення, що пов'язане з позбавленням волі може зникнути та перебувати тривалий час у розшуку, з метою уникнення від кримінальної відповідальності. Окрім цього, ОСОБА_7 може переховувати або знищувати докази, оскільки досудове розслідування триває, проводяться всі необхідні судові експертизи, після отримання результатів яких можуть бути підстави зокрема для повторного огляду місця події, вилучення додаткових речових доказів.
На той факт, що підозрюваний може вчинити інше кримінальне правопорушення вказує те, що враховуючи мету, спосіб та обстановку вчинення даного злочину, особу підозрюваного, ОСОБА_7 може вчиняти інше насильницьке кримінальне правопорушення.
Таким чином, орган досудового розслідування має всі підстави вважати, що перебування на волі підозрюваного ОСОБА_7 надасть можливість останньому продовжувати вчиняти аналогічні злочини з огляду на характер інкримінованого кримінального правопорушення, спосіб його вчинення, наявність налагоджених злочинних зв?язків та відсутність обставин, які б свідчили про припинення такої діяльності.
Вище перелічені ризики повністю підтверджуються матеріалами кримінального провадження і саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 на даний час забезпечить виконання останнім покладених на нього процесуальних обов'язків і надасть можливість досягти органу досудового розслідування завдань, передбачених ст. 2 КПК України, а саме: захист особи від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування з тим, щоб кожний хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
Жоден із більш м'яких запобіжних заходів: домашній арешт, застава, особиста порука, особисте зобов'язання не зможуть запобігти ризикам, передбаченим вище, що підтверджується вищевикладеними обставинами.
Крім того, відповідно до ст. 178 КПК України, при обранні ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, слідчий просив врахувати наступні обставини:
- вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним вказаного кримінального правопорушення;
- тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_7 у разі визнання його винним у вчиненні кримінального правопорушення, в якому він підозрюється;
- вік та стан здоров'я підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, питання щодо наявності захворювань, які вказували про неможливість тримання ОСОБА_7 під вартою і були підставами для його звільнення встановлюється відповідним висновком лікарської комісії та вирішується у передбаченому законом порядку. Під час досудового розслідування не встановлено будь-яких даних про те, що підозрюваний не може утримуватися в Київському слідчому ізоляторі, не встановлено того, що підозрюваний має хронічні захворювання, які унеможливлюють перебування в умовах слідчого ізолятору.
Вищевикладене свідчить про неможливість запобігання наявним ризикам, які передбачені п. п. 1, 3, 4 та 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, забезпечення належного виконання підозрюваним процесуальних обов'язків та його належну поведінку, шляхом застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого слідчого відділу Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві ОСОБА_9 , погоджене прокурором Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та застосовано до останнього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» строком на 60 діб у межах строку досудового розслідування, тобто до 18.04.2026 включно, без визначення розміру застави.
Строк тримання під вартою рахується з моменту фактичного затримання, 18.02.2026 року, 14.00 год.
Виконання ухвали доручено Солом'янському УП ГУНП у м. Києві.
Контроль за виконанням ухвали покладено на прокурора Київської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_8 .
Колегія суддів погоджується з вищенаведеними висновками слідчого судді, виходячи з наступного.
Відповідно до вимог ст. 2 КПК України основним завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден не винуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Згідно вимог ч. 2 ст. 177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні клопотання про застосування запобіжного заходу для прийняття законного та обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд згідно змісту вимог ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо підозрюваного ОСОБА_7 , як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчий суддя з'ясував, що наведені у ньому дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні останнім кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Зокрема, обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому кримінального правопорушення підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме:відомостями, які були отримані під час огляду місця події від 02.02.2026; відомостями, які були отримані під час огляду місця події від 04.02.2026; показаннями потерпілого ОСОБА_10 та відомостями, які були отримані під час проведення впізнання за фотознімками; іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.
Вагомість наявних доказів вчинення підозрюваним кримінальних правопорушень доведена у клопотанні та сумнівів не викликає.
Як вбачається з ухвали слідчого судді, журналу судового засідання, на основі наданих слідчим матеріалів, які обґрунтовують клопотання, слідчий суддя дослідив клопотання і матеріали, які його обґрунтовують, та правильно встановив, що зазначені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю доказів, які приведені у клопотанні слідчого та доданих до нього матеріалах.
Викладені в апеляційній скарзі захисника ОСОБА_6 доводи про відсутність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованого йому діяння та відсутність належних у клопотанні про застосування запобіжного заходу доказів вчинення ним кримінального правопорушення, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Враховуючи, що слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину, встановлювати конкретну кваліфікацію діяння, за яке особа має нести кримінальну відповідальність, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на наведені у клопотанні слідчого докази, у слідчого судді були всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
Також, як того вимагає закон, слідчий суддя, встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, на які посилається слідчий у клопотанні, доведені, з огляду на додані до клопотання докази.
На переконання колегії суддів, з урахуванням наявних у справі матеріалів, вищевказані висновки слідчого судді є правильними.
Зокрема, оцінюючи доведеність наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України (переховування від органів досудового розслідування та/або суду), колегія суддів виходить із того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину, а саме за ч. 3 ст. 127 КК України, за який передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років. У разі визнання його винним у кримінальному правопорушенні, це може спонукати його до втечі за кордон, зокрема, до іншої держави для тривалого переховування від органів слідства з метою уникнення зазначеного вище покарання.
Наявність ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України (ризик незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні), вбачається із того, що підозрюваний може впливати у будь-який спосіб на свідків з метою змінення показань або відмови від дачі таких показань при розгляді справи по суті, також існує ризик впливу ОСОБА_7 на інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні.
Крім того, колегія суддів враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні.
Отже, на переконання слідчого судді, з чим погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.
Що стосується ризиків перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та вчинення ОСОБА_7 іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється, слідчий суддя не знайшов підстав для встановлення ймовірності їх існування, оскільки сторона обвинувачення при їх доведенні обмежилася лише висловленням припущень, при цьому слідчому судді не було надано відомостей, які б свідчили про протиправну поведінку підозрюваного, зокрема притягнення його до будь-якого виду відповідальності чи повідомлення про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення чи порушення раніше застосованого запобіжного заходу, що могло б свідчити про ймовірність вчинення зазначених дій, з чим погоджується і суд апеляційної інстанції.
Таким чином, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , його наслідки, характер та обставини інкримінованих йому дій, вік підозрюваного, його стан здоров'я, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу підозрюваного, дані про соціальні зв'язки та спосіб життя, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні та прокурором у судовому засіданні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
З урахуванням вказаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність застосування виняткового запобіжного заходу щодо підозрюваного ОСОБА_7 , оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
З наведеного убачається, що слідчим суддею враховано обставини справи в сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, в зв'язку з чим відносно ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, в сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю інкримінованого йому кримінального правопорушення та його наслідками, є обґрунтованим, а тому підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого або застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, станом на час розгляду клопотання, колегія суддів не вбачає.
Наявність обставин, які б давали підстави вважати про достатність застосування більш м'якого запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 , ніж тримання під вартою, колегією суддів під час перегляду оскаржуваної ухвали не встановлено.
На переконання колегії суддів, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є пропорційним тим завданням, які має досягти орган досудового розслідування, співрозмірним із тяжкістю інкримінованого підозрюваному кримінального правопорушення, у повній мірі зможе забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 та запобігти встановленим в ході апеляційного розгляду ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України.
Колегія суддів вважає, що слідчий суддя правильно встановив, що наведені у клопотанні дані та долучені до нього матеріали свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 зазначеного кримінального правопорушення.
Такий висновок слідчого судді ґрунтується на доданих слідчим до клопотання матеріалах. Останні містять дані, які вказують на причетність підозрюваного до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення.
При цьому, слід зазначити, що для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Апеляційний суд враховує правову позицію ЄСПЛ, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої, затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, оцінки належності та допустимості доказів вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
З наведених підстав, посилання сторони захисту на недостатність зібраних у справі доказів для доведення винуватості ОСОБА_7 та їх невідповідність матеріалам кримінального провадження є передчасними.
Твердження апелянта про недоведеність органом досудового розслідування існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними.
Ризики, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.
У контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Надаючи оцінку можливості підозрюваного переховуватися від органу досудового розслідування, колегія суддів бере до уваги, що існує ймовірність того, що ОСОБА_7 з метою уникнення від покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення, вчинить дії щодо ухилення від органу досудового розслідування та суду.
Надаючи оцінку можливості впливу на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадженні та ризику перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, колегія виходить із передбаченої КПК України процедури отримання, зокрема, показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК України). Суд може обгрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею. Суд не вправі обгрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них (частина 4 статті 95 КПК України).
За таких обставин, ризик впливу на свідків та інших підозрюваних існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та підозрюваних та дослідження їх судом.
Так, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , характер та обставини інкримінованого йому діяння, дані про особу підозрюваного у сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що слідчим у клопотанні доведено існування у кримінальному провадженні ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме, можливості підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду та незаконно впливати на свідків та потерпілого у цьому ж кримінальному провадженні.
Посилання апелянта на належну процесуальну поведінку підозрюваного, а також на те, що він одружений та має постійне місце проживання,не спростовують висновки суду про те, що ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені ст. 177 КПК України, та не є достатньою підставою для відмови у застосуванні запобіжного заходу, застосування щодо нього більш м'якого запобіжного заходу або визначення альтернативного запобіжного заходу у виді застави.
Всі інші обставини, на які посилалась сторона захисту під час апеляційного розгляду, не є безумовними підставами для скасування оскаржуваного рішення та висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування та задоволення апеляційної скарги захисника.
Керуючись ст.ст.176, 177, 178, 183, 194, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 20 лютого 2026 року - залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4