Справа № 760/1260/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2538/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
18 березня 2026 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді: ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року про арешт майна у кримінальному провадженні № 42025000000001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13 листопада 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
представника власника майна ОСОБА_7 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 рокузадоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42025000000001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України.
Накладено арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено 13 січня 2026 року при проведенні обшуку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485501:01:008:0094, 3222485501:01:008:0072, 3222485501:01:008:0030, що належать на праві приватної власності ОСОБА_9 , а саме: блокнот чорного кольору з вільними зразками почерку ОСОБА_6 , заяву про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника управління з виробництва в Київській області Філія «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на 1 аркуші, мобільний телефон Iphone 16 Pro Max S/n НОМЕР_4 max imei 1 НОМЕР_3 та imei 2 НОМЕР_1 , захищений системою логічного захисту (паролем), які належать ОСОБА_6 .
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді, представник власника майна ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, у якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 03 лютого 2026 року та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 .
Обгрунтовуючи скаргу, апелянт посилається на те, що ухвала стала наслідком однобокого і необ'єктивного судового розгляду, істотного порушення вимог КПК України, а тому підлягає частковому скасуванню.
Апелянт зазначає, що при арешті майна слідчий суддя виходив з того, що майно відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України, і метою такого арешту є забезпечення зберігання речових доказів.
Також адвокат ОСОБА_7 посилається на те, що ОСОБА_6 є добросовісним набувачем майна, на яке накладено арешт, та не являється підозрюваним чи обвинуваченим у кримінальному провадженні №42025000000001082.
Скаржник зазначає, що на даний час власником вищевказаного мобільного телефону, на який накладено арешт, являється ОСОБА_10 .
При цьому, органом досудового розслідування не спростовано факту правомірності набуття права власності на таке майно та підстави, а тому відсутні підстави, які б виправдовували необхідність втручання в права власності особи, яка не має статусу підозрюваного та не є учасником кримінального провадження №42025000000001082.
Як вбачається з матеріалів клопотання, ОСОБА_6 не міг вчинити вищезазначене кримінальне правопорушення, оскільки накладні на відправку деревини були оформлені 28 жовтня 2025 року, а наказ про призначення на посаду датований тільки 30 жовтня 2025 року, право підпису йому було надано відповідно до доручення, датованого 04 листопада 2025 року, тому ОСОБА_6 не має ніякого відношення до даного кримінального правопорушення.
Також зауважує, що посада ОСОБА_6 не пов'язана з відповідною діяльністю щодо відвантаження деревини, тому клопотання про накладення арешту не може бути задоволене, так як останній не має жодного відношення до даного кримінального правопорушення.
В апеляційній скарзі та доданому до неї клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження, адвокат ОСОБА_7 зазначає про те, що оскаржувана ухвала була постановлена 03 лютого 2026 року, і останній день оскарження припадає на вихідний день, тому останнім днем оскарження вважається 09 лютого 2026 року, а тому апеляційна скарга подається з дотриманням строків на апеляційне оскарження, у зв'язку із чим апелянт просить поновити строк на апеляційне оскарження.
В судове засідання власник майна ОСОБА_6 не з'явився, про дату, час та місце судового засідання його повідомлено у встановленому законом порядку, тому колегія суддів вважає за можливе розглянути дану справу за відсутності власника майна, що не суперечить положенням ч. 4 ст. 405 КПК України.
Заслухавши доповідь судді, вислухавши доводи адвоката ОСОБА_7 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_8 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог пункту 3 ч. 2 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Так, оскаржувана ухвала була постановлена 03 лютого 2026 року, а тому з врахуванням вихідних днів останнім днем встановленого процесуальним законом строку на апеляційне оскарження є 09 лютого 2026 року.
У зв'язку із викладеним та з врахуванням того, що апеляційну скаргу подано 09.02.2026 року, колегія суддів не вбачає підстав для розгляду поданого представником власника майна клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Як вбачається з матеріалів судового провадження, Територіальним управлінням БЕБ у Київській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025000000001082 від 13.11.2025 за фактом переміщення службовими особами ТОВ «Лібра ком» (код ЄДРПОУ 40429347) через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів необроблених, за попередньою змовою групою осіб, розтрати лісоматеріалів службовими особами Тетерівського надлісництва Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України», за попередньою змовою групою осіб, шляхом зловживання своїм службовим становищем, в період дії воєнного стану, протягом вересня-листопада 2025 року, внаслідок чого було заподіяно майнову шкоду державному підприємству у великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України.
Процесуальне керівництво у вищевказаному кримінальному провадженні здійснюється Спеціалізованою екологічною прокуратурою Офісу Генерального прокурора.
Під час досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що службові особи ТОВ «Лібра ком» (код ЄДРПОУ 40429347) організували контрабандний канал незаконного переміщення через митний кодон України лісоматеріалів необроблених.
Так, в зоні діяльності Чернівецької митниці Держмитслужби України службовими особами ТОВ «Лібра ком» налагоджено контрабандний канал незаконного переміщення через митний кордон України лісоматеріалів, необроблених, шляхом надання митним органам неправдивих відомостей щодо кількісно-якісних характеристик вантажу, що експортується.
Зокрема, встановлено, що ТОВ «Лібра ком» (код ЄДРПОУ 40429347) подано до митного оформлення в режимі ЕК 10 АА (експорт) лісоматеріали необроблені, під виглядом промислової деревини, зокрема «Деревини паливної у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків або в аналогічних формах» за кодом УКТ ЗЕД 4401. Отримувачем деревини заявлено румунську компанію Modern manufacturing group s.r.l., Romania, jud. Suceava, Localitatea Scheia, strada Humorului, numarul, 39.
В той же час, на міжнародному залізничному пункті пропуску «Вадул-Сірет-Вікшани» проведено повний митний огляд вагонів із задекларованим вантажем «деревина дерев'яна паливна хвойних порід», в ході якого виявлено деревину ділову, яку було приховано під шаром деревини паливної (з метою подальшого приховання від митного контролю та перетину державного кордону України).
За результатами проведених оглядів залізничних вагонів співробітниками Чернівецької Держмитслужби виявлено та тимчасово вилучено лісоматеріали породи «сосна» класів «D» та «В» 1155 колод загальним об'ємом 107,917 м3, не пробірковані, тобто на них відсутні встановленого зразка бірки, які вказують на походження лісоматеріалів відповідно до вимог наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 621 від 27.09.2021 року, які службові особи ТОВ «Лібра ком» намагалися вивезти за межі території України через митний кордон України, з приховуванням від митного контролю.
Також, в ході виконання доручення, наданого в порядку ст. 40 КПК України оперативному підрозділу ДЗНД СБУ, встановлено, що за аналогічною протиправною схемою, з метою приховування від митного контролю, службовими особами ТОВ «Лібра ком» подано до митного оформлення ще 17 залізничних вагонів за 9 митними деклараціями, які знаходилися на залізничній станції «Дарниця» регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця».
Крім того, посадовими особами ТОВ «Лібра ком» було завантажено до відправки діловою деревиною, поданої до митного оформлення під виглядом паливної деревини, залізничні вагони, які знаходяться на залізничних станціях «Козятин 1», «Дарниця» регіональної філії «Південно-західна залізниця» АТ «Укрзалізниця», а також на залізничній станції «Сарни» регіональної філії «Львівська залізниця» АТ «Укрзалізниця».
У зв'язку з вищевикладеним проведено обшуки залізничних вагонів, в яких знаходилася деревина, належна ТОВ «Лібра ком», в ході яких виявлено та вилучено лісоматеріали породи «сосна» класів «D» та «С» 2117 колод загальним об'ємом 157,348 м3, які були не пробірковані, тобто на них відсутні встановленого зразка бірки, які вказують на походження лісоматеріалів відповідно до вимог наказу Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України 621 від 27.09.2021 року.
Вищевказані лісоматеріали попередньо були закуплені ТОВ «Лібра ком» в Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» під виглядом промислової деревини, зокрема «Деревини паливної у вигляді колод, полін, хмизу, гілок, сучків або в аналогічних формах», в той же час являли собою лісоматеріали породи «сосна» класів «D», «С» та «В» в кількості 3272 колоди, довжиною 2 м, загальним об'ємом 265,265 м3, яку було приховано під шаром деревини паливної.
Відтак посадовими особами Філії «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» здійснювалася реалізація промислової ділової деревини - лісоматеріали породи «сосна» класів «D», «С» та «В» під виглядом деревини паливної в кількості 3272 колоди, довжиною 2 м, загальним об'ємом 265,265 м3.
Зокрема встановлено, що до вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні співробітники Філії «Столичного лісового офісу» ДП «Ліси України», а саме начальник управління з виробництва у Київській області Філії «Столичного лісового офісу» ДП «Ліси України» ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
З метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знарядь кримінального правопорушення та майна, яке здобуте в результаті його вчинення, виникла необхідність у проведенні обшуку за фактичним місцем проживання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: АДРЕСА_1 , у домоволодінні, що знаходиться на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485501:01:008:0094, 3222485501:01:008:0072, 3222485501:01:008:0030, що відповідно до витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно належить на праві приватної власності ОСОБА_9 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Надалі, Солом'янським районним судом м. Києва задоволено клопотання детектива, погодженого прокурором, про надання дозволу на проведення обшуку домоволодіння за вищевказаною адресою.
Відтак, з метою відшукання речей та документів, що мають значення для кримінального провадження, на виконання ухвали Солом'янського районного суду м. Києва 13.01.2026 року, у період часу з 07 год. 08 хв. по 11 год. 30 хв., проведено обшук домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485501:01:008:0094, 3222485501:01:008:0072, 3222485501:01:008:0030, що належать на праві приватної власності ОСОБА_9 .
За результатами обшуку виявлено та вилучено один блокнот чорного кольору з вільними зразками почерку ОСОБА_6 , заяву про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника управління з виробництва в Київській області Філія «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на 1 аркуші, мобільний телефон Iphone 16 Pro Max S/n НОМЕР_4 max imei 1 НОМЕР_3 та imei 2 НОМЕР_1 , захищений системою логічного захисту (паролем).
23.01.2026 року (клопотання датоване 14.01.2026 року) прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42025000000001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України.
В обґрунтування клопотання прокурор посилався на те, що вилучений мобільний телефон захищений системою логічного захисту (паролем), може містити листування щодо протиправної діяльності, у зв'язку з чим останній підлягає огляду та дослідженню, оскільки він може містити в собі відомості та файли, за допомогою яких орган досудового розслідування зможе встановити обставини вчинення кримінального правопорушення. При цьому, для отримання зазначеної інформації та документації необхідні спеціальні знання, тому є потреба у призначенні та проведенні комп'ютерно-технічної експертизи, для виконання якої в розпорядження експерта необхідно надати вищевказаний телефон.
Відтак, є достатньо підстав вважати, що останній зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та може бути використаний, як доказ під час судового провадження у разі скерування обвинувального акту до суду.
У свою чергу вилучений блокнот з чорновими записами підлягають ретельному огляду та дослідженню, оскільки вони можуть містити в собі відомості, за допомогою яких орган досудового розслідування зможе встановити обставини вчинення кримінального правопорушення, а також необхідний разом із оригіналом заяви про призначення на посаду ОСОБА_6 для проведення почеркознавчих експертиз, з метою підтвердження конкретних підписів ОСОБА_6 .
У зв'язку з наведеним зазначене майно, вилучене під час обшуку, визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42025000000001082 від 13.11.2025.
Вищевказані речі та документи мають значення речових доказів у кримінальному провадженні, оскільки містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, будуть використані для аналізу обставин вчинених кримінальних правопорушень, встановлення осіб, причетних до вчинення кримінальних правопорушень та обсяг винуватості кожного із них, а також інші важливі обставини, які підлягають доказуванню, зокрема у ході проведення судових експертиз, зокрема судової комп'ютерно-технічної експертизи у кримінальному провадженні, об'єктами дослідження яких мають бути вилучені речі і документи.
З урахуванням встановлених обставин, приймаючи до уваги, що вилучені 13.01.2026 року під час обшуку речі та документи містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, вони є речовими доказами у кримінальному провадженні, тому необхідним вбачається накладення арешту на майно, з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
У зв'язку з вище викладеним, для забезпечення збереження речових доказів, які зберегли на собі сліди кримінального правопорушення, а також містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, виникла необхідність у накладенні арешту на вказані речі, що передбачено п. 1 ч. 2 ст. 170, ч. 3 ст. 170 КПК України.
Фактами і доказами, що свідчать про володіння та користування ОСОБА_6 таким майном, відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 171 КПК України, є відомості з протоколу обшуку та документи, отримані під час досудового розслідування.
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 рокузадоволено клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42025000000001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України.
Накладено арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено 13 січня 2026 року при проведенні обшуку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485501:01:008:0094, 3222485501:01:008:0072, 3222485501:01:008:0030, що належать на праві приватної власності ОСОБА_9 , а саме: блокнот чорного кольору з вільними зразками почерку ОСОБА_6 , заяву про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника управління з виробництва в Київській області Філія «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на 1 аркуші, мобільний телефон Iphone 16 Pro Max S/n НОМЕР_4 max imei 1 НОМЕР_3 та imei 2 НОМЕР_1 , захищений системою логічного захисту (паролем), які належать ОСОБА_6 .
Постановляючи оскаржувану ухвалу, слідчим суддею було досліджено додані до клопотання прокурором рапорти (а.с.18-20), рапорт по виявлене кримінальне правопорушення (а.с.24), доручення про проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій у порядку ст. ст. 36, 41 КПК України від 14 листопада 2025 року (а.с.25-26), листи Головного управління з протидії системним загрозам управлінню державою Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України щодо виконання доручення від 17.11.2025 року та від 18.11.2025 року з додатками (а.с.31 - 89), листи Офісу Генерального прокурора від 17.11.2025 року, від 18.11.2025 року (а.с.92, 96), Постанову про залучення спеціаліста від 17.11.2025 року (а.с.93-95), лист ДП "Ліси України" від 27.11.2025 року (а.с.97), Акт складений за результатами проведення контрольного заходу у Тетерському надлісництві філії "Столичний лісовий офіс" від 13.11.2025 року (а.с.98-99).
Також слідчий суддя зазначив про те, що клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42025000000001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України, та додані до нього матеріали містять у собі підстави, у зв'язку з якими необхідно здійснити арешт майна, конкретизовано майно, що належить арештувати, тобто клопотання оформлене відповідно до вимог ст. 171 КПК України.
Задовольняючи клопотання прокурора про накладення арешту на майно, слідчий суддя дійшов до висновку про те, що існують підстави, визначені у ч. 2 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання прокурора та накладення арешту на зазначене вище майно з метою збереження речових доказів.
Однак, з такими висновками слідчого судді суду першої інстанції колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується, виходячи з наступного.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя згідно ст.ст. 94, 132, 173 КПК України повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
У своїх висновках Європейський Суд з прав людини неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах, «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).
Згідно п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження.
У відповідності до ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження, потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора, може бути виконано завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому, закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним уст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Чинним Кримінальним процесуальним кодексом України передбачено, що арешт на майно з метою збереження речових доказів можливий, коли існує сукупність розумних підстав і підозр вважати, що таке майно є доказом злочину.
На переконання колегії суддів, слідчий суддя, у порушення вимог п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт вилученого майна: блокноту чорного кольору з вільними зразками почерку ОСОБА_6 , заяви про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника управління з виробництва в Київській області Філія «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на 1 аркуші, мобільного телефону Iphone 16 Pro Max S/n НОМЕР_4 max imei 1 НОМЕР_3 та imei 2 НОМЕР_1 , захищений системою логічного захисту (паролем), які належать ОСОБА_6 , належним чином не перевірив правову підставу для такого арешту та можливість використання даного майна як доказів у кримінальному провадженні, та не встановив достатність доказів на підтвердження підстав для накладення арешту з метою забезпечення збереження речових доказів.
Не зважаючи на те, що органом досудового розслідування визнано речовими доказами вищевказане майно, прокурором у клопотанні не доведено таку мету арешту вилучених блокнота, заяви та телефона, належних ОСОБА_6 , як збереження речових доказів.
На переконання колегії суддів, надані суду матеріали, з урахуванням відомостей, які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні щодо переміщення через митний кордон України з приховуванням від митного контролю лісоматеріалів, не містять беззаперечних даних, які б давали розумні підстави вважати, що належне ОСОБА_6 майно у вигляді блокноту, заяви та мобільного телефону можуть бути використані як доказ у даному кримінальному провадженні, за наведених у клопотанні прокурора обставин.
При цьому, ухвала слідчого судді містить лише опис встановлених органом досудового розслідування обставин вчинення кримінальних правопорушень, без наведення обґрунтувань, які б давали розумні підстави вважати, що належне ОСОБА_6 майно (блокнот, заява та телефон), зберегло на собі сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час досудового розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42025000000001082 від 13 листопада 2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України, є об'єктом кримінально протиправних дій, набуте кримінально протиправним шляхом або є предметом чи знаряддям кримінального правопорушення.
Крім того, даних щодо причетності власника вилученого блокнота, заяви та телефону - ОСОБА_6 до вчинення кримінальних правопорушень, за якими здійснюється досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, матеріали, долучені до клопотання не містять. При цьому, повідомлення про підозру ОСОБА_6 не вручено, та відомості, про можливу причетність останнього до кримінального правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні не внесено.
Отже, сукупність долучених до клопотання слідчого матеріалів та викладені у клопотанні обставини на етапі досудового розслідування не були достатніми для застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження, як арешт майна.
З огляду на зазначене, в порушення вимог п. п. 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України слідчий суддя не оцінив розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження та наслідки арешту майна для власника майна.
Таким чином, з матеріалів судового провадження вбачається, що накладення арешту на належне ОСОБА_6 майно, за викладених в ухвалі слідчого судді обставин, не виправдовує такий ступінь втручання у його права і свободи, не відповідає потребам досудового розслідування, і при вказаних обставинах явно порушує справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом, і завданням цього кримінального провадження, що у свою чергу нівелює накладення арешту на вилучене майно з метою забезпечення збереження речових доказів.
На думку колегії суддів, прокурор у розумінні вимог ст. 132 КПК України не надав достатніх і належних доказів тих обставин, на які послався у клопотанні, а слідчий суддя у відповідності до ст. 94 КПК України, належним чином не оцінив ці докази, з точки зору їх достатності та взаємозв'язку для прийняття рішення.
Відповідно ч. 1 ст. 173 КПК України, суд відмовляє у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої 170 КПК України.
Наведене дає колегії суддів підстави вважати, що застосування заходів забезпечення кримінального провадження у виді обмеження права власності ОСОБА_6 здійснено в порушення вимог закону, а отже втручання в право на мирне володіння майном зазначеної особи здійснено без законних на те підстав.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги, у зв'язку з чим ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна.
Керуючись ст.ст. 170-173, 307, 309, 376, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 03 лютого 2026 року, якою накладено арешт (з забороною користування та розпорядження) на майно, яке було вилучено 13 січня 2026 року при проведенні обшуку домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на земельних ділянках з кадастровими номерами 3222485501:01:008:0094, 3222485501:01:008:0072, 3222485501:01:008:0030, що належать на праві приватної власності ОСОБА_9 , а саме: блокнот чорного кольору з вільними зразками почерку ОСОБА_6 , заяву про призначення ОСОБА_6 на посаду начальника управління з виробництва в Київській області Філія «Столичний лісовий офіс» ДП «Ліси України» на 1 аркуші, мобільний телефон Iphone 16 Pro Max S/n НОМЕР_4 max imei 1 НОМЕР_3 та imei 2 НОМЕР_1 , захищений системою логічного захисту (паролем), які належать ОСОБА_6 , - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про арешт тимчасово вилученого майна у кримінальному провадженні № 42025000000001082, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.11.2025 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 201-1, ч. 4 ст. 191 КК України, - відмовити.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
________________ ________________ ________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4