Справа №760/4457/26 Слідчий суддя в суді першої інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/2865/2026 Суддя-доповідач у суді апеляційної інстанції - ОСОБА_2
17 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі судового засідання - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали провадження за апеляційною скаргою, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року, щодо
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вінницької обл., Теплицького р-н., с. Соболівка громадянина України, українця, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України,
за участю:
прокурора ОСОБА_8 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисників ОСОБА_6 ,
Ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року задоволено клопотання слідчого СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 12025100090003126, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 19 квітня 2026 р. включно.
Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , подав апеляційну скаргу, з доповненнями, в якій просить, скасувати оскаржувану ухвалу слідчого судді та ухвалити нову ухвалу, якою застосувати до підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою без визначення застави.
На обґрунтування вимог апеляційної скарги, з доповненнями апелянт зазначає, що у мотивувальній частині оскаржуваної ухвали слідчий суддя дійшов висновку про наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, однак такі висновки не ґрунтуються на конкретних фактичних обставинах кримінального провадження та мають виключно припущений характер.
Апелянт вказує на те, що слідчий суддя формально зазначив про неможливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, однак фактично не навів переконливих мотивів, чому саме такі заходи не можуть забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного.
Зокрема, судом не розглянуто можливість застосування домашнього арешту із застосуванням електронного засобу контролю; покладення обов'язків, передбачених ст. 194 КПК України; заборони спілкування з потерпілим; здачі документів для виїзду за кордон тощо.
Таким чином, слідчий суддя фактично не дотримався принципу винятковості тримання під вартою, передбаченого ст. 183 КПК України.
Водночас оскаржувана ухвала слідчого судді містить значну кількість загальних формулювань та оціночних суджень, які не підкріплені конкретними доказами чи фактичними обставинами. Фактично суд обмежився викладенням позиції сторони обвинувачення та загальними міркуваннями щодо тяжкості інкримінованого кримінального правопорушення, не надавши абсолютно жодної оцінки доказам сторони захисту та даним про особу підозрюваного.
Також апелянт зазначає, що у даному випадку текст клопотання частково стосується іншої особи, а ризики описані без належної та повної індивідуалізації особи потерпілого.
При цьому слідчий суддя залишив поза увагою, що підозрюваний ОСОБА_7 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, проходить військову службу та підпорядковується вимогам військової дисципліни і командування. Такий статус об'єктивно свідчить про наявність у підозрюваного стійких соціальних зв'язків та обов'язку перебувати за місцем проходження служби, що саме по собі суттєво знижує ризик його можливого переховування від органів досудового розслідування та суду. Однак ці обставини слідчим суддею належним чином оцінені не були.
Апелянт також звертає увагу на положення ст. 616 КПК України, яка передбачає можливість скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження або продовження військової служби під час мобілізації та в особливий період. При цьому підозрюваний ОСОБА_7 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, не належить до переліку злочинів, щодо яких застосування положень ст. 616 КПК України виключено.
Однак слідчий суддя, постановляючи оскаржувану ухвалу, взагалі не надав оцінки тому факту, що підозрюваний є діючим військовослужбовцем та перебуває під військовою дисципліною і контролем командування.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, в підтримку вимог поданої апеляційної скарги, з доповненнями, які просили її задовольнити з наведених в ній підстав, доводи прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з доповненнями, сторони захисту, вивчивши матеріали провадження і перевіривши наведені у апеляційній скарзі, з доповненнями, доводисторони захисту, колегія суддів приходить до висновку, що вказана апеляційна скарга, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи встановлено, що слідчим відділом Солом'янського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025100090003126 від 09.12.2025 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 2 ст. 289, ч. 3 ст. 127 КК України, під час досудового розслідування ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України.
В межах даного кримінального провадження, 20.02.2026 слідчий СВ Солом'янського управління поліції Головного управління Національної поліції в м. Києві старший лейтенант поліції ОСОБА_9 , звернувся до слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у межах кримінального провадження № 12025100090003126, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 грудня 2025 року стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На обґрунтування вимог даного клопотання слідчий зазначив, що досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_7 є сержантом третьої категорії по кібербезпеці другого штурмового батальйону частини НОМЕР_1 (рекрутер).
Згідно зі ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
Відповідно до ст. 92 Конституції України правовий режим власності визначається виключно законами України.
Згідно зі ст. 178 Цивільного кодексу України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності невстановлена судом.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Згідно з Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» із 05 год 30 хв 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан, який діє до цього часу.
Будучи військовослужбовцем ОСОБА_7 , окрім вищенаведеного, згідно з вимогами ст. ст. 11, 12, 16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст. ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, берегти військову честь, захищати свою і поважати гідність інших людей, поводитися з гідністю і честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Однак, всупереч вищенаведеним нормативно-правовим актам ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення проти життя та здоров'я особи, її честі, гідності й свободи за наступних обставин.
Так, 13.02.2026 у ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_7 , виник злочинний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_11 сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою залякування потерпілого та примусу до поведінки, що суперечить його волі.
ОСОБА_11 , будучи доставленим до Територіального центру комплектування групою оповіщення спільних нарядів з працівників РТЦК та СП та Національної поліції України, під час встановлення особи та перевірки військово-облікових документів у приміщенні самовільно облаштованої «Реєстратури», що розташована на нульовому (цокольному) поверсі будівлі КНП КМКЛ №6 що за адресою: м.Київ, вул. Політехнічна, буд. 25/29, останньому повідомили про необхідність залишення на зберігання особистих речей, а саме: мобільного телефону.
У подальшому, цього ж дня 13.02.2026 у період часу з 17:17 по 17:30 год., діючи за попередньою змовою групою осіб, маючи умисел на заподіяння ОСОБА_11 фізичного та морального страждання, шляхом побиття-застосування фізичної сили, використовуючи засіб катування - поліетиленовий пакет, з метою залякування, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_7 користуючись чисельною та фізичною перевагою, оточили ОСОБА_11 з двох боків.
Продовжуючи свої спільні злочинні дії, одягнули на голову ОСОБА_11 поліетиленовий пакет чим здійснили перекриття доступу повітря. Крім цього, стали наносити ОСОБА_11 множинні удари руками та ногами по різних частинах тіла, спричинивши останньому фізичні та моральні страждання та тілесні ушкодження.
Вказаними насильницькими діями - катуванням, ОСОБА_10 спільно з ОСОБА_7 , завдали потерпілому ОСОБА_11 фізичні страждання, спричинивши тілесні ушкодження.
Таким чином, ОСОБА_7 , підозрюється у катуванні, тобто умисному діянні, спрямованому на заподіяння особі сильного фізичного болю та моральних страждань, вчинене з метою примусу її чи іншу особу вчинити дії, що суперечать їх волі та з метою залякування, вчинене представником держави, тобто у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. З ст. 127 КК України.
18.02.2026 о 20:25 год. (фактичний час) у порядку п.6 ч. 1 ст. 615 КПК України ОСОБА_7 було затримано за підозрою у вчиненні злочину.
19.02.2026 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за даним фактом, по кримінальному провадженню №12025100090003126 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. З ст. 127 КК України.
20.02.2026 ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва задоволено вказане клопотання слідчого та застосовано до ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» без визначення розміру застави.
Строк дії ухвали до 19 квітня 2026 р. включно.
Відповідно до ст. 177 КПК Україниметою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст.ст. 177, 178, 183, КПК України.
Під час апеляційного розгляду встановлено, що рішення слідчим суддею в цілому прийнято з дотриманням вищезазначених вимог національного та міжнародного законодавства.
Так, з ухвали суду та журналу судового засідання вбачається, що наведені в клопотанні слідчого підстави для застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою перевірялись при розгляді клопотання, було вислухано пояснення підозрюваного,думка прокурора та захисника, з'ясовані інші обставини, які мають значення при вирішенні питання застосування запобіжного заходу.
Під час судового розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд з'ясував питання про те, чи підтверджується наявність зазначених у клопотанні слідчого підстав для застосування запобіжного заходу, передбачених статтею 177 КПК України.
Слідчий суддя в ухвалі зазначив, що обставини, що дають підстави підозрювати ОСОБА_7 , у вчиненні ним кримінального правопорушення в достатній мірі підтверджуються зібраними матеріалами досудового розслідування, а саме підтверджується відомостями, отриманими під час оглядів місця події, показаннями потерпілого та матеріалами впізнання за фотознімками, а також іншими матеріалами кримінального провадження у сукупності.
Таким чином, виходячи з даних, що містяться в матеріалах клопотання, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, за викладених у клопотанні обставин.
На об'єктивне переконання колегії суддів апеляційного суду, сукупність всіх фактичних обставин та даних, зазначених в ухвалі слідчого судді, дає достатні підстави вважати про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_7 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 127 КК України, що є підставою для застосування до підозрюваного відповідних заходів забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, з метою здійснення подальшого розслідування кримінального правопорушення.
Наявність обґрунтованої підозри про причетність ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення, передбаченогоч. 3 ст. 127 КК України,підтверджується даними, що містяться в матеріалах справи, про що обґрунтовано вказав в ухвалі слідчий суддя щодо причетності ОСОБА_7 , до інкримінованого йому кримінального правопорушення.
За таких умов, слідчий суддя, як вважає колегія суддів, дослідивши, матеріали клопотання та долучені до нього документи, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин провадження, керуючись законом, оцінюючи сукупність зібраних доказів лише щодо пред'явленої підозри - з точки зору достатності та взаємозв'язку, прийшов до обґрунтованого висновку про наявність у провадженні доказів, передбачених параграфами 3-5 Глави 4 КПК України, які свідчать про обґрунтованість підозри ОСОБА_7 , у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, оскільки об'єктивно зв'язують його з ними, тобто підтверджують існування фактів та інформації, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити дане правопорушення.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, чи невинуватості, дослідження та оцінка зібраних у справі доказів з точки зору їх належності та допустимості, потребують перевірки та оцінки у кримінальному провадженні під час судового розгляду по суті.
У відповідності до змісту ст. 368 КПК України, питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону України про кримінальну відповідальність він передбачений, тобто наявності чи відсутності складу кримінального правопорушення в діянні, наявності або відсутності в особи умислу на вчинення злочину, та винуватості особи в його вчиненні, вирішуються судом під час ухваленні вироку, тобто на стадії судового провадження.
Колегією суддів також встановлено, всупереч твердженням сторони захисту, що як у клопотанні, так і в судовому засіданні прокурором доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, які дають підстави для застосування відносно ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та підтверджують недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання зазначеним ризикам.
В контексті практики Європейського суду з захисту прав людини, слід зазначити, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вона маловірогідна і необхідність в утриманні під вартою відсутня (Панченко проти Росії). Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню (Бекчиєв проти Молдови).
Як вбачається зі змісту оскаржуваної ухвали, слідчим суддею під час розгляду клопотання, при аналізі питання наявності зазначених слідчим та прокурором ризиків, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особи ОСОБА_7 .
Слідчий суддя, з урахуванням матеріалів клопотання та пояснень сторін у судовому засіданні, вбачав наявними ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, з таких підстав.
Перевіряючи доводи щодо ризиків, слідчий суддя врахував, що відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам, зокрема, переховуватися від органу досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків чи інших учасників провадження, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення. Ризики мають підтверджуватися конкретними даними та логічно випливати з обставин інкримінованого діяння, даних про особу підозрюваного, тяжкості можливого покарання та поведінки у зв'язку з кримінальним провадженням.
З матеріалів клопотання вбачається, що сторона обвинувачення посилається на ризик переховування від органів досудового розслідування та/або суду, обґрунтовуючи його усвідомленням підозрюваним тяжкості інкримінованого діяння та можливого суворого покарання, що саме по собі є суттєвим стримувальним фактором, однак у поєднанні з особливо тяжким характером обвинувачення та ймовірною перспективою реального позбавлення волі закономірно посилює спонукання до ухилення від правосуддя.
У даному випадку інкриміноване діяння віднесено до категорії особливо тяжких, а спосіб його вчинення, за викладом клопотання, свідчить про зухвале, насильницьке посягання на охоронювані законом блага, що підвищує значущість забезпечення належної процесуальної поведінки підозрюваного саме шляхом реального контролю за його місцезнаходженням.
Також клопотання містить посилання на ризик незаконного впливу на потерпілого, свідків та інших учасників кримінального провадження.
Слідчий суддя врахував, що потерпілий та свідки на стадії досудового розслідування є уразливими до позапроцесуального впливу, а характер інкримінованих дій, пов'язаний із застосуванням фізичного насильства, об'єктивно свідчить про здатність підозрюваного до агресивної поведінки, що у сукупності з можливою зацікавленістю уникнути кримінальної відповідальності створює реальну, а не абстрактну, ймовірність спроб тиску або узгодження позицій зі співучасниками чи іншими обізнаними особами.
Окремо оцінено ризик перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі шляхом знищення, приховування чи спотворення речей і документів, а також шляхом зникнення та перебування у розшуку.
З урахуванням того, що досудове розслідування триває, проводяться необхідні процесуальні дії, а обсяг доказової бази на стадії збирання та перевірки доказів є динамічним, перебування підозрюваного на волі може створювати умови для протидії встановленню істини у справі, особливо за умови наявності співучасника та необхідності перевірки погодженості дій, мотивів, механізму події та інших істотних обставин.
Крім того, слідчий суддя врахував доводи клопотання про ризик вчинення іншого кримінального правопорушення, який сторона обвинувачення пов'язує з насильницьким характером інкримінованого діяння, способом і обстановкою його вчинення.
За таких обставин, беручи до уваги, що інкриміновані дії, за версією слідства, були реалізовані у відносно короткий проміжок часу, за попередньою змовою, із використанням фізичної переваги та предмета (поліетиленового пакета) як засобу катування, існують обґрунтовані ризики, що за відсутності ізоляції особи від суспільства ризики насильницької поведінки та повторення протиправних дій не можуть бути належним чином мінімізовані.
Відповідно до ст. 178 КПК України, обираючи запобіжний захід, слідчий суддя оцінив в сукупності вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання винуватим, вік та стан здоров'я, міцність соціальних зв'язків, наявність постійного місця проживання та інші дані про особу. При цьому, як вбачається з клопотання, підозрюваний раніше не судимий, має реєстрацію та фактичне місце проживання, однак ці обставини самі по собі не нівелюють установлених ризиків з огляду на виключну тяжкість інкримінованого діяння та насильницький спосіб його вчинення, а також на потребу забезпечення безперешкодного проведення досудового розслідування, недопущення впливу на потерпілого та свідків і запобігання ухиленню від правосуддя.
Оцінюючи можливість застосування більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя виходив з принципу пропорційності та обов'язку застосовувати найменш обтяжливий захід, достатній для запобігання ризикам. Водночас, у даному випадку характер і зміст ризиків, на які посилається сторона обвинувачення, а також фактичні обставини інкримінованого діяння, за яких, за версією слідства, потерпілому заподіяно сильний фізичний біль та моральні страждання із застосуванням насильства та залякування, не можуть бути ефективно нейтралізовані шляхом особистого зобов'язання чи особистої поруки, оскільки такі заходи не забезпечують необхідного рівня контролю і не унеможливлюють контактів підозрюваного з потерпілим, свідками або співучасником, не виключають можливості узгодження позицій і не створюють реальних перешкод для ухилення від органу досудового розслідування чи суду. Домашній арешт, навіть за умови покладення додаткових обов'язків, з огляду на специфіку ризиків у цьому провадженні також не гарантує їх усунення, оскільки не забезпечує належної ізоляції підозрюваного від потенційних об'єктів впливу та не виключає можливості позапроцесуального спілкування, у тому числі із використанням засобів зв'язку, а у разі порушення режиму домашнього арешту реагування матиме вже постфактум характер і не усуне негативних наслідків для провадження та безпеки учасників.
З огляду на наведене, слідчий суддя прийшов обґрунтованого висновку, що застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_7 є необхідним і співмірним, оскільки лише такий захід за конкретних обставин провадження здатний забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, та забезпечити належний баланс між правом особи на свободу і законними інтересами суспільства та учасників кримінального провадження.
Зазначені ризики є суттєвими, і як засвідчили обставини, якими обґрунтовується клопотання, їм неможливо запобігти в умовах застосування до ОСОБА_7 будь-якого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, оскільки інші запобіжні заходи, не пов'язані з виключними запобіжниками у комунікації та переміщеннях підозрюваного, не можуть їм запобігти.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, колегія суддів, бере до уваги, що ризиком у даному випадку є дія, яка може вчинитися з високим ступенем ймовірності.
Вивченням особи підозрюваного, колегією суддів на даний час не встановлено обставин, які б перешкоджали утриманню під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , з урахуванням також положень ст. 616 КПК України, на яку посилається сторона захисту, яка передбачає можливість скасування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для проходження або продовження військової служби під час мобілізації та в особливий період, виходячи з того, що з відповідним клопотанням має звертатися прокурор. Сама обставина того, що підозрюваний ОСОБА_7 є діючим військовослужбовцем Збройних Сил України, а кримінальне правопорушення, у якому він підозрюється, не належить до переліку злочинів, щодо яких застосування положень ст. 616 КПК України виключено, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали в даному випадку.
Враховуючи наявність ризиків, підвищену суспільну-небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 , злочину, колегія суддів дійшла до переконання, що загальносуспільний інтерес переважає його інтереси на особисту свободу, а тому в даному випадку запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, як захід процесуального примусу, є виправданим.
На підставі вище викладеного, а також враховуючи дані про особу підозрюваного, в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку про доведеність слідчим та прокурором у клопотанні та слідчим суддею в ухвалі вказаних ризиків, оскільки достатні стримуючі фактори, які б свідчили про протилежне, в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи характер вчинення злочину, застосування іншого, більш м'якого запобіжного заходу не забезпечить належної поведінки підозрюваного та може потягнути за собою настання негативних наслідків.
З урахуванням зазначеного, вимоги апеляційної скарги захисника не заслуговують на увагу.
Разом із цим, враховуючи, фактичні обставини даних повідомлення про підозру, конкретні обставини кримінального провадження та суспільну небезпеку інкримінованого ОСОБА_7 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 127 КК України, всупереч твердженням апелянта, наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України, інші дані, які характеризують особу підозрюваного, дають підстави слідчому судді не визначати розмір застави у кримінальному провадженні відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України з огляду на те, що інкримінований злочин, вчинено із застосуванням насильства, а також з огляду на висновки Європейського суду з прав людини щодо обов'язку суду своїм рішенням забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства. Відтак, колегія суддів апеляційної інстанції приходить до сталого висновку, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою має забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків у даному кримінальному провадженні.
За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, з урахуванням вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, колегія суддів не знаходить.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів не виявлено.
На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини були виправданими та необхідними елементами, що визначали потреби в застосуванні до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Таким чином, зазначені в апеляційній скарзі доводи та підстави, з яких захисник просив скасувати ухвалу суду, не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду справи і не є визначеними законом підставами для скасування оскаржуваного рішення.
Враховуючи викладене, рішення слідчого судді суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, в порядку та межах, передбачених на даній стадії провадження, а тому апеляційна скарга, з доповненнями, захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , з викладеними в ній доводами, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 194, 196, 197, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду, -
постановила:
Ухвалу слідчого судді Солом'янського районного суду м. Києва від 20 лютого 2026 року, - залишити без змін, а апеляційну скаргу, з доповненнями захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
______________ ________________ __________________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4