справа № 752/10938/25
головуючий у суді І інстанції Ольшевська І.О.
провадження № 22-ц/824/2360/2026
суддя-доповідач у суді ІІ інстанції Мостова Г.І.
Іменем України
11 березня 2026 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді: Мостової Г.І.,
суддів: Березовенко Р.В., Лапчевської О.Ф.,
за участі секретаря судового засідання Лазоренко Л.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 - адвоката Глущенка Віталія Вікторовича на рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року
у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу, -
У травні 2025 року ОСОБА_2 звернулася до Голосіївського районного суду міста Києва з позовом до ОСОБА_1 про розірвання шлюбу.
Позов обґрунтовано тим, що причинами звернення до суду про розірвання шлюбу є втрата почуття любові, суперечливість характерів, різні погляди на життя та сім'ю, відсутність між сторонами взаєморозуміння, постійні сварки у присутності дитини, що призвело до фактичного відчуження. Спроби налагодження сімейних подружніх стосунків не призвели до порозуміння та врегулювання взаємних прав та обов'язків як подружжя. Позивач зазначає, що не зацікавлена у збереженні шлюбу. Рішення про розірвання шлюбу прийнято нею остаточно і виважено, змінювати вона його не має наміру. Фактично шлюбні відносини між сторонами припинено, спільних покупок та інших спільних вкладень грошових коштів сторони не здійснюють, спільного господарства не ведуть.
Рішенням Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року задоволено позов ОСОБА_2 .
Розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який зареєстровано 25 квітня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, актовий запис №356.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 1 211 грн 20 коп. судового збору.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що у суду склалася достатня переконаність у тому, що подальше спільне життя подружжя неможливе, що позивач наполягає на розлученні та має стійке волевиявлення до розірвання шлюбу, і що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача.
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 - адвокат Глущенко В.В. подав апеляційну скаргу, у якій просить скасувати рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права і як наслідок неправильно застосував норми матеріального права.
Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що відповідач не подав відзив на позовну заяву, у судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача до суду не надходило.
Відповідач не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про відповідне повідомлення. У період розгляду справи відповідач був відсутній у м. Києві оскільки в нього помер батько і він займався похоронними та поминальними заходами в м. Ромни Сумської області (свідоцтво про смерть додається).
Суд безпідставно розглянув справу без участі відповідача, грубо порушивши норми процесуального права, позбавив відповідача можливості надати показання та послатись на докази , які вказують про те що сім'я сторін остаточно не розпалась.
Суд не обґрунтовано зазначив що сторони не виявили бажання примиритись, оскільки суд не з'ясував думку відповідача щодо примирення та збереження сім'ї.
Вказує, що на сьогоднішній день, сім'я сторін остаточно не розпалася відповідач з дружиною знаходить спільну мову, багато часу проводить разом, вживає заходи для збереження сім'ї. Разом виховують неповнолітню дочку ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Зазначає, що суд першої інстанції помилково вказав, що збереження шлюбу та подальше спільне проживання подружжя суперечить інтересам позивача.
Отже суд першої інстанції на порушення приписів 112 СК України, не з'ясував фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу та ті обставини, що фактичні шлюбні відносини сторін не припинені, передчасно ухвалив не законне та не обґрунтоване судове рішення з порушенням статей 43,263 ЦПК України, що в силу пункту 3 частини 3 статті 376 ЦПК України є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Від представника ОСОБА_2 - адвоката Гаро Г.О. надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому вона просить залишити апеляційну скаргу без задоволення.
Відзив обґрунтовано тим, що ОСОБА_2 не погоджується із викладеним в апеляційній скарзі та вважає, що судом першої інстанції було постановлено законне та обґрунтоване рішення, яким було задоволено її заяву про розірвання шлюбу
Вказує, що ОСОБА_1 був обізнаний ще з 12 травня 2025 року (і навіть раніше) про наявність у Голосіївському районному суді міста Києва указаної цивільної справи, однак він не проявив процесуальної зацікавленості у розгляді справи, натомість обрав тактику повного ігнорування справи для подальшого штучного оскарження судового рішення.
Зазначає, що спілкування між сторонами відбувається виключно в межах виконання батьківських обов'язків. Зустрічі мають технічний характер і пов'язані переважно з передачею дитини від одного з батьків до іншого. В окремих випадках відповідач забирає доньку зі школи та привозить її до матері. За весь період часу саме такими були фактичні взаємовідносини сторін.
У період, коли відповідач переживав втрату батька, позивач підтримала його та висловила співчуття виключно в межах людяності та елементарної поваги. Це спілкування не виходило за рамки нормальних людських відносин.
Позивач та відповідач не проживають разом, не проводять час разом та не вживають жодних заходів для збереження сім'ї. Більш того, ОСОБА_2 у позовній заяві вказувала, що фактично шлюбні відносини між сторонами припинено, спільних покупок та інших спільних вкладень грошових коштів вони не здійснюють, спільного господарства не ведуть ще з грудня 2024 року. Вони проживали раніше в одній квартирі, однак лише як сусіди та батьки спільної дитини ОСОБА_3 . Вирішення питань щодо виконання батьківських прав та обов'язків і їх реалізація взагалі не стосується питання шлюбних відносин сторін.
ОСОБА_2 не змінила своєї думки - подальше спільне життя сторін неможливе, збереження такого шлюбу лише суперечить її інтересам та буде прямим порушенням її права на свободу, особисту недоторканність.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Глущенко В.В. подав через систему «Електронний суд» клопотання про відкладення розгляду справи, призначеного на 11 березня 2026 року о 10:30 год., у якому він посилається на те, що ОСОБА_1 знаходиться на стаціонарному лікуванні у Київській клінічній лікарні № 5 з 09 березня 2026 року, однак апелянт має намір особисто надати суду пояснення.
Згідно з частиною 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Пунктами 10, 11 частини 2 цієї статті визначено, що одними із основних принципів цивільного судочинства є розумність строків розгляду справи судом та неприпустимість зловживання процесуальними правами.
Відповідно до частини 1 статті 371 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом тридцяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження.
Статтею 372 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
За змістом статті 129 Конституції України, статті 2 ЦПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Апеляційний суд зауважує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 223 ЦПК України).
Апеляційний суд виходить з того, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися у судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Із клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенка В.В. вбачається, що причиною неявки ОСОБА_1 є його перебування на стаціонарному лікуванні.
Виходячи з норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практики Європейського суду, вимог пункту 11 частини 3 статті 2 ЦПК України щодо неприпустимості зловживання сторонами своїми процесуальними правами, статті 371 ЦПК України щодо строку розгляду апеляційної скарги, зважаючи на вимоги частини 2 статті 372 ЦПК України, враховуючи, що свої доводи та заперечення проти розірвання шлюбу відповідач виклав в апеляційній скарзі, колегія суддів визнала неявку ОСОБА_1 у судове засідання такою, що не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Представник ОСОБА_2 - адвокат Гаро Г.О. у судовому засіданні заперечувала проти задоволення апеляційної скарги.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, дійшла висновку про таке.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 зареєстрували шлюб 25 квітня 2014 року, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с. 6).
Під час шлюбу у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народилася донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 (а.с. 7).
Звертаючись до суду з указаним позовом, ОСОБА_2 зазначила, що фактичні шлюбні відносини між нею та відповідачем фактично припинені, відсутні спільні інтереси, різні погляди на життя, відсутнє взаєморозуміння, втрата почуття взаємної любові та поваги один до одного свідчать про неможливість збереження шлюбу, позивачка не зацікавлена у збереженні шлюбу.
Відповідно до статті 51 Конституції України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки і чоловіка. Кожен із подружжя має рівні права і обов'язки у шлюбі та сім'ї.
Відповідно до частини 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.
У частині 1 статті 55 СК України встановлено, що дружина та чоловік зобов'язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім'ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.
Частинами 3, 4 статті 56 СК України передбачено право кожного з подружжя припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканість і може мати наслідки, встановлені законом.
Згідно з частиною 2 статті 104, частиною 3 статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання, у тому числі за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, відповідно до статті 110 СК України.
Відповідно до частини 1 статті 110, статті 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Установивши, що шлюб між сторонами носить формальний характер, його збереження суперечить інтересам позивачки, суд першої інстанції, урахувавши конституційне право особи на шлюб за вільною згодою, дійшов правильного висновку про наявність підстав для його розірвання.
В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що він не був належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, в матеріалах справи відсутні будь-які докази про відповідне повідомлення.
Однак з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 отримав копію ухвали суду першої інстанції про відкриття провадження у справі та копію позовної заяви про розірвання шлюбу, що підтверджується наявним у матеріалах справи рекомендованим повідомленням (06 102 544 764 40), однак відповідач у судове засідання не з'явився, правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Також ОСОБА_1 в апеляційній скарзі посилається на те, що їх з ОСОБА_2 сім'я остаточно не розпалася, він знаходить спільну мову з дружиною та вживає заходи для збереження сім'ї.
З матеріалів справи вбачається, що указана справа перебуває у провадженні суду з травня 2025 року, у серпні 2025 року ухвалено оскаржуване рішення суду, у жовтні 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою відповідача.
Однак, відповідачем не надано суду будь-яких доказів того, що за весь цей час сторонами досягнуто позитивного результату або ж ними вчинялися будь-які дії для примирення.
Також апеляційний суд враховує, що від ОСОБА_2 до Київського апеляційного суду надійшла заява, у якій вона посилається на те, що рішення про розірвання шлюбу прийняте нею остаточно і виважено, змінювати його вона наміру не має. Вказує, що сім'я остаточно розпалася, відновити шлюбні відносини неможливо.
Таким чином протягом усього розгляду цієї справи судом позиція позивачки щодо розірвання шлюбу є сталою та не змінилася.
Апеляційний суд зауважує, що заперечення відповідача проти розірвання шлюбу не спростовують того, що однією із основних засад сучасного сімейного права є свобода шлюбу, зокрема, особа має право вільно вирішувати питання щодо укладення шлюбу та його збереження, а також розірвання шлюбу та припинення шлюбних відносин. Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово «сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово «союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер. Збереження шлюбу можливе на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги взаємодопомоги та підтримки, тобто на тому, що є моральною основою шлюбу. Незгода лише будь-кого зі сторін продовжувати шлюбні стосунки є підставою для визнання її права вимагати розірвання шлюбу.
Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції з'ясував узагальнені причини фактичного припинення шлюбу та мотиви, на підставі яких дійшов правильного висновку про те, що збереження сім'ї є неможливим.
Рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, підстави для їх скасування або зміни у суду апеляційної інстанції відсутні.
Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки судове рішення залишено без змін, а апеляційна скарга без задоволення, то судовий збір за подання апеляційної скарги не відшкодовується та покладається на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись статтями 367, 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Глущенка Віталія Вікторовича залишити без задоволення.
Рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 14 серпня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Дата складення повного судового рішення 23 березня 2026 року.
Головуючий Г.І. Мостова
Судді Р.В. Березовенко
О.Ф. Лапчевська