Справа № 11-кп/824/3758/2026
№ 753/15276/25
Категорія КК: ч. 2 ст. 111 Доповідач в апеляційній інстанції - ОСОБА_1
02 березня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду
в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 ,ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 на ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року, -
Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 19 березня 2026 року включно.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_5 просить скасувати вказану ухвалу та звільнити його з-під варти.
Вважає, що ухвала підлягає скасуванню через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону.
Зазначає, що обґрунтоване клопотання про продовження строку тримання ОСОБА_5 під вартою стороною обвинувачення подано не було, у зв'язку з чим судом безпідставно продовжено йому строк тримання під вартою. Також вказує, що висновки суду про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення суперечать матеріалам кримінального провадження.
Відповідно до ч. 4 ст. 422-1 КПК України, у зв'язку з відсутністю клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін, апеляційний розгляд здійснюється без участі сторін кримінального провадження.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши наявні матеріали, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Під час судового розгляду суд відповідно до положень ч. 3 ст. 331 КПК України, за наявності клопотань зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення.
Як убачається з наданих до апеляційного суду матеріалів провадження, судом розглянуто письмове клопотання прокурора про продовження ОСОБА_5 строку тримання під вартою, заслухано думку сторін кримінального провадження, вивчено матеріали судового провадження. Всупереч доводам апеляційної скарги обвинуваченого, письмове клопотання прокурора містить детальне обґрунтування наявності ризиків, визначених п. п. 1, 2, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На думку колегії суддів, судом першої інстанції дотримано вимоги кримінального процесуального закону в ході розгляду вказаного питання.
Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, а саме тримання під вартою. Отже будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою не є можливим згідно з процесуальними нормами КПК України.
Згідно з абз. 8 ч. 4 ст. 183 КПК України під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442-1 Кримінального кодексу України.
Судом враховано, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення у період збройної агресії Російської Федерації проти України, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК України. Відповідно до ст. 12 КК України вказаний злочин є особливо тяжким проти основ національної безпеки України.
З огляду на суворість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним, судом першої інстанції, на думку колегії суддів, обґрунтовано враховано наявність ризиків переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню, з огляду на специфіку інкримінованого діяння. Врахувавши зазначене в сукупності з іншими, визначеними ст. 178 КПК України обставинами, судом зроблено обґрунтований висновок щодо необхідності продовження тримання під вартою ОСОБА_5 .
Колегія суддів погоджується з мотивами прийнятого судом першої інстанції рішення. Крім того, на даний час також відсутні дані про зменшення або зникнення ризиків, які стали підставою для застосування до ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому.
Таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідає практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для скасування ухвали Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року. Тому апеляційна скарга обвинуваченого підлягає залишенню без задоволення.
Керуючись ст. ст. 407, ст. 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Дарницького районного суду м. Києва від 19 січня 2026 року, якою продовжено обвинуваченому ОСОБА_5 строк тримання під вартою до 19 березня 2026 року включно, - без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
_________________ _________________ _________________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3