19 березня 2026 року
м. Черкаси
Справа № 703/5314/24
Провадження № 22-ц/821/279/26
Категорія: 304090000
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Василенко Л. І.,
суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,
учасники справи:
позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самофала Владислава Ігоровича на рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2024 року ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулося до Смілянського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовна заява мотивована тим, що 05.11.2021 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 598271879.
28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» було укладено Договір факторингу № 28/1118-01 відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором.
Відповідно до реєстру боржників № 172 від 08.02.2022 до Договору факторингу № 28/1118-01 укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс» до ТОВ «Таліон плюс» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 598271879.
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 73 800,03 грн, з яких: 21 999,01 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 51 801,02 грн - сума заборгованості за відсотками, яку і просить позивач стягнути з відповідача.
Крім того, 09.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2340785.
11.08.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 11082023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Лінеруа Україна» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.
Відповідно до реєстру боржників від 11.08.2023 до Договору факторингу № 11082023 від 11.03.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4 715,00 грн, з яких: 2 500,00 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 215,00 грн - сума заборгованості за відсотками.
Всупереч умовам кредитних договорів відповідач свої зобов'язання не виконує. Після відступлення позивачу права грошової вимоги до ОСОБА_1 , відповідач не здійснила жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ні на рахунки ТОВ «ФК «ЄАПБ», ні на рахунки попередніх кредиторів.
З врахуванням наведеного позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «ЄАПБ» суму заборгованості: за Кредитним договором № 598271879 в розмірі 73 800,00 грн та за кредитним договором № 2340785 в розмірі 4 715,00 грн, а також понесені судові витрати по справі.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ» суму заборгованості за Кредитним договором № 598271879 від 05.11.2021 в розмірі 26 883,01 грн та за Кредитним договором № 2340785 від 09.09.2021 в розмірі 4 715,00 грн, а також судовий збір в сумі 1 218,46 грн, а всього 32 816,47 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Мотивація рішення суду зводиться до того, що кредитні договори між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» і ОСОБА_1 та між ТОВ «Лінеруа Україна» і ОСОБА_1 укладені шляхом ідентифікації позичальниці та використання нею електронних цифрових підписів одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такі договори прирівнюються до договору, укладеного в письмовій формі.
Крім того, судом першої інстанції зазначено, що з наданих до суду доказів, вбачається, що відсотки за Кредитним договором № 2340785 нараховано в період дії кредитного договору (з урахуванням продовження), таким чином вимоги в цій частині позову підлягають до задоволення.
Щодо вимог про стягнення з відповідача відсотків за Кредитним договором № 598271879, вказав, що заявлена у позові сума заборгованості по відсотках за користування кредитом за цим Договором перевищує указаний розмір, що свідчить про нарахування кредитодавцем процентів поза межами строку кредитування, доказів продовження Договору кредитної лінії № 598271879 від 05.11.2021 стороною позивача не надано, а тому, правові підстави для стягнення відсотків поза спливом строку на який надавався кредит - відсутні.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, представником ОСОБА_1 - адвокатом Самофалом В. І. подано апеляційну скаргу в якій він, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити в їх задоволенні.
В обґрунтування скарги вказує, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували набуття позивачем права вимоги та можливості взагалі звертатися з таким позовом до відповідача.
Також вказав, що суд першої інстанції безпідставно встановив факт перерахування відповідачу коштів за Кредитним договором № 2340785 від 09.09.2021 в сумі 2 500,00, оскільки відповідач заперечувала отримання цих коштів, а з відомостей про переказ неможливо встановити отримувача, оскільки наявні лише перші та останні цифри банківської карти без ідентифікації.
Окрім того, звернув увагу, що Кредитний договір було укладено між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та відповідачем 05.11.2021, тобто вже після укладення ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» Договору про відступлення прав вимоги № 28/1118-01 від 28.11.2018, а тому вважає, що у позивача відсутнє право вимоги до відповідача про стягнення заборгованості за цим Кредитним договором.
Відзив на апеляційну скаргу
05.01.2026 від ТОВ «ФК «ЄАПБ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить скасувати рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року та ухвалити нове, яким позовні вимоги ТОВ «ФК «ЄАПБ» задовольнити в повному обсязі.
Вказано, що посилання скаржника на те, що позивачем не надано суду доказів отримання ОСОБА_1 кредитних коштів від первісних кредиторів є помилковими, оскільки факт їх надання підтверджуються наявними у матеріалах справи кредитними договорами, які є дійсними в силу приписів ст. 204 ЦК. При цьому вимог щодо визнання зазначених правочинів недійсними чи встановлення факту їх неукладеності до суду заявлено не було.
Зауважено, що у разі не погодження щодо здійснення відповідної операції з грошовими коштами, відповідач могла надати виписки по своєму рахунку для спростування перерахунку коштів (надання кредитних коштів). Однак, будь-яких належних доказів для спростування позовних вимог відповідачем не надано.
Щодо відступлення прав вимоги за кредитними договорами зазначено, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, а Договір факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 є дійсним, відповідно до законодавства, містить вимоги конкретного змісту, щодо відступлення прав вимоги до боржників, що існували на момент переходу цих прав, в порядку передбаченому Договором факторингу, в тому числі і майбутніх вимог, містить обсяг таких вимог, та обсяг прав і обов'язків сторін, сторонами досягнуто згоди щодо предмета Договору факторингу. Отже, сторони погодили, що первісний кредитор має право передавати (відступати) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор зобов'язаний набувати такі права вимоги.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої та апеляційної інстанцій
З матеріалів справи вбачається, що згідно Договору кредитної лінії № 598271879 від 05.11.2021 ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) уклали даний Договір, предметом якого є надання кредиту у вигляді кредитної лінії в розмірі кредитного ліміту на суму 22 000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, який позичальник зобов'язується повернути та сплатити проценти за користування кредитом (т. 1 а.с. 8 зворотній бік - 12).
Згідно п. 1.7. Договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником (далі - «дисконтний період»), а саме до 05.12.2021. У випадку надання першого траншу не в день укладення Договору, строк дії кредитної лінії автоматично продовжується на ту кількість днів, на яку відрізняється дата укладення Договору по відношенню до дати надання першого траншу за Договором.
Пунктом 1.8. Договору передбачено, що сторони погодили, що встановлений в п. 1.7. Договору строк дисконтного періоду може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного періоду та відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. На умовах цього пункту Договору строк продовження дисконтного періоду кожен раз розраховується за наступною формулою: Z = 30 - (Х Y), де: Z кількість днів, на які продовжується дисконтний період; Х поточна дата (день місяця) закінчення дисконтного періоду з врахуванням всіх попередніх продовжень дисконтного періоду; Y дата ініціації (день місяця) продовження дисконтного періоду (зарахування платежу на рахунок кредитодавця).
При цьому сторони узгоджують, що у випадку, якщо Y > X, то кількість днів, на які продовжується дисконтний період, дорівнює 30 днів.
Пунктом 1.9. Договору встановлено, що за користування кредитом позичальник зобов'язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом, які нараховуються в наступному порядку: 1.9.1. виключно на період строку визначеного в п. 1.7. Договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 270,10 процентів річних, що становить 0,74 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним; 1.9.2 за умови продовження строку дисконтного періоду, на умовах п. 1.8. Договору, з наступного дня після закінчення вказаного в п. 1.7. Договору строку, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється за індивідуальною процентною ставкою в розмірі 679,14 процентів річних, що становить 1,86 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Кредитодавець, за своїм вибором, може надавати позичальнику знижки на розмір індивідуальної процентної ставки, про що останній інформується в особистому кабінеті. 1.9.3. У випадку користування кредитом з боку позичальника після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів в порядку, передбаченому п. 1.8. Договору, умови щодо нарахування процентів за дисконтною та індивідуальною процентною ставкою за весь строк дисконтного періоду скасовуються з дати надання кредиту і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 722,70 процентів річних, що становить 1,98 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним.
Згідно п. 1.12. сторони погодили, що факт користування позичальником сумою наданого кредиту після закінчення дисконтного періоду є відкладальною обставиною в розумінні ст. 212 ЦК України, яка має наслідком продовження строку користування кредитом, при цьому згідно п. 1.12.2. Договору проценти нараховуються у розмірі 1087,70 % річних.
Згідно п. 5.4. Договору, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та кредитодавцем з приводу укладення цього Договору в якості підписів сторін використовується електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до Правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис. Під час виконання цього Договору, для цілей ініціювання отримання нових траншів чи пролонгацій, сторони використовують логін та пароль від особистого кабінету, в якості простого електронного підпису позичальника в розумінні Закону України «Про електронні довірчі послуги».
Договір від імені позичальника підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором MNV54K2Х відправлено: 05 листопада 2021 року о 18:24:59 на номер телефону НОМЕР_1 відповідача та введено нею 05 листопада 2021 року о 18:26:06 та містить QR-код.
Згідно паспорту споживчого кредиту продукту «Смарт» до Договору № 598271879 від 02.11.2021 тип кредиту - кредитна лінія, сума кредиту 100 - 22 000 грн, строк кредитування 1-65 днів (з можливістю продовження строку), процентна ставка, відсотків річних: дисконтна процентна ставка - 3,65%-722,7%, індивідуальна процентна ставка - 361,35%-722,7%, базова процентна ставка - 722,7%, реальна річна процентна ставка, процентів річних 649%, процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту 1087,70 % річних (т. 1 а.с. 7 - 8).
З розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 598271879 від 05.11.2021 вбачається, що ОСОБА_2 було видано кредит на загальну суму 22 000,00 грн, які було отримано нею у декілька платежів, а саме: 05.11.2021 - 1 400 грн; 06.11.2021 - 450 грн, 07.11.2021 - 350 грн; 09.11.2021 - 100 грн (т. 1 а.с. 21).
З копій платіжних доручень від 05.11.2021, 06.11.2021, 07.11.2021, 09.11.2021 та 09.11.2021 вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів згідно Договору № 598271879 від 05.11.2021 у зазначених у розрахунку заборгованості сумах на загальну суму 22 000,00 грн (т. 1 а.с. 13 - 14).
28.11.2018 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» укладено Договір факторингу (т. 1 а.с. 219 - 219 зворотній бік).
Відповідно Додаткової угоди № 26 від 31.12.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, положення Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018 викладено у новій редакції, він укладений між ТОВ «Таліон Плюс» (Фактор) та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» (Клієнт), Клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором (т. 1 а.с. 15 - 17 зворотній бік).
Відповідно до Реєстру боржників № 172 від 08 лютого 2022 року до Договору факторингу № 28/1118-01, укладеного між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс», до ТОВ «Таліон плюса» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 598271879 від 05.11.2021 (т. 1 а.с. 220 - 221).
20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 20102022, у відповідності до умов якого, ТОВ «Таліон плюс» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «Таліон плюс» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрах прав вимоги (т. 1 а.с. 18 - 19 зворотній бік).
Відповідно до Реєстру прав вимоги № 2 від 06.03.2023 до Договору факторингу № 20102022 від 20.10.2022, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 73 800,03 грн, з яких: 21 999,01 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 51 801,02 грн - заборгованість по відсоткам (т. 1 а.с. 20).
Також, 09.09.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний договір № 2340785, відповідно до якого на умовах, встановлених Договором, ТОВ «Лінеура Україна» зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні у сумі 2 500,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені Договором (т. 1 а.с. 27 - 32 зворотній бік).
Відповідно до п. 1.3. вказаного вище Договору, строк кредиту 30 днів. Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за Договором про споживчий кредит (далі іменується - графік платежів), що є Додатком № 1 до цього Договору. Графік платежів розраховується за зниженою процентною ставкою, виходячи з припущення, що клієнт виконає свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в Договорі.
Згідно п. 1.4. Договору, вбачається що тип процентної ставки - фіксований. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: пункт 1.4.1. - стандартна процентна ставка становить 1,90 % в день та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3.
За п. п. 1.5.1. - 1.6.2. стандартна процентна ставка за весь строк кредитування становить 24079,41% грн, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення Договору становить 3 925,00 грн.
Такі ж дані містяться і в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) (т. 1 а.с. 45).
Згідно п. 2.1. Договору № 2340785 від 09.09.2021 кредит надається Товариством у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_2 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом Товариству з метою отримання кредиту.
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох робочих (банківських) днів з моменту укладання цього Договору.
Пунктом 3.1. вказаного Договору, вбачається, що проценти, що нараховуються за цим Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Сторони домовилися, що клієнт зобов'язаний у встановлений Договором строк повернути кредит та сплатити проценти за користування, штрафні санкції (у разі наявності) та інші платежі, передбачені договором (п. 6.4.1.).
В розділі 11 «Реквізити та підписи сторін» зазначені особисті відповідача, крім того, з боку відповідача міститься, зокрема, підпис «Підписано електронним підписом електронним ідентифікатором Е039 09.09.2021 10:00:59 ОСОБА_1 ».
Як вбачається з паспорту споживчого кредиту, підписаного відповідачем за допомогою електронного підпису, орієнтована загальна вартість кредиту 3 625,00 грн, загальні витрати за кредитом за стандартною процентною ставкою 1 425,00 грн. Зазначено порядок здійснення платежів у кількості 1 платежу у сумі 3 925,00 грн (т. 1 а.с. 34 - 35 зворотній бік).
Згідно відповіді від 29.02.2024, ТОВ «Універсальні платіжні рішення», яке надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків внесене до державного реєстру фінансових установ (свідоцтво серії ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банку України № 3 від 11.11.2013.
12.03.2019 між ТОВ «Універсальні платіжні рішення» та ТОВ «Лінеура Україна» укладено Договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01.
Відповідно до зазначеного Договору 09.09.2021 о 10:02:05 було успішно перераховано кошти у розмірі 2 500,00 грн на платіжну картку клієнта, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі iPay.ua 107517216, призначення платежу - зарахування 2 500 грн на карту НОМЕР_3 (т. 1 а.с.157).
08.10.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 2340785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до Договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк 30 днів, дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 08.11.2021 (т. 1 а.с. 33 3 - 33 зворотній бік).
09.11.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 2340785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до Договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк 30 днів, дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 10.12.2021 (т. 1 а.с. 36 - 36 зворотній бік).
09.11.2021 ОСОБА_1 було підписано паспорт споживчого кредиту Інформація, яка надається споживачу до укладення Договору про споживчий кредит (т. 1 а.с. 37 - 38 зворотній бік).
10.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Додатковий договір до Договору № 2340785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до Договору строк користування кредитом за Договором продовжується на строк 30 днів, дата повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом - 10.01.2022 (т. 1 а.с. 42 - 42 зворотній бік).
11.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» укладено Договір факторингу № 11082023, у відповідності до умов якого ТОВ «Лінеура Україна» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників (т. 1 а.с. 48 - 50).
Відповідно до витягу з реєстру боржників від 11.08.2023 до Договору факторингу № 11082023 від 11 08.2023, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 4 715,00 грн, з яких: 2 500 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 2 215,00 грн - сума заборгованості за відсотками (т. 1. а.с. 52).
Згідно з розрахунком заборгованості за Кредитним договором № 2340785 від 09.09.2021 за період з 11.08.2023 по 31.08.2024 не погашена, залишок заборгованості складає 4 715,00 грн (т. 1 а.с. 53).
Мотивувальна частина
Позиція Черкаського апеляційного суду
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01).
Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву.
Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України.
Вивчивши матеріали справи за наявними в ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).
Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).
Згідно з ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в оскаржуваній скаржником частині відповідає зазначеним вимогам, виходячи з наступного.
За змістом ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України).
Статтею 204 ЦК України визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
За змістом ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).
Абзац 2 ч. 2 ст. 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Аналізуючи викладене, необхідно дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19.
Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (далі - Закон).
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону).
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону).
Згідно із ч. 6 ст. 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону у разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Із системного аналізу положень вище наведеного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладення в електронному вигляді через інформаційно-телекомунікаційну систему позичальника можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Згідно зі ст. 64 ЦПК України докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Статтею 76 ЦПК України визначено, що доказами, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
У відповідності до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Матеріалами справи доводиться, що Договір кредитної лінії № 598271879 укладений 05.11.2021 між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» та ОСОБА_1 було підписано останньою 05.11.2021 за допомогою одноразового ідентифікатора MNV54K2Х, а Договір № 2340785 про надання коштів на умовах споживчого кредиту укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_3 від 09.09.2021 підписано позичальником одноразовим ідентифікатором Е039 09.09.2021. При цьому обидва договори містять особисті дані позичальника як то її місце реєстрації, ІПН, номер телефону, електронну пошту.
Крім того, на підтвердження виконання ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» то ТОВ «Лінеура Україна» своїх зобов'язань за кредитними договорами позивачем надано належні докази, а саме копії платіжних доручень від 05.11.2021, 06.11.2021, 07.11.2021, 09.11.2021 та 09.11.2021 з яких вбачається, що ОСОБА_1 було здійснено переказ коштів згідно Договору № 598271879 від 05.11.2021 у зазначених у розрахунку заборгованості сумах на загальну суму 22 000,00 грн та інформаційну довідку ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 29.02.2024 № 1-2902, відповідно до Договору з ТОВ «Лінеура Україна», було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 09.09.2021 10:02:05 на суму 2 500 грн, маска картки НОМЕР_3 , номер транзакції в системі іРау.ua - 107517216, призначення платежу: зарахування на карту НОМЕР_3 .
Отже, кошти по кредитним договорам в сумі 22 000 грн та 2 500 грн були перераховані первісними кредиторами на картку позичальника НОМЕР_3 , що останньою не було спростовано.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 зроблено висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності спірних договорів кредитування. Зазначені договори недійсними не визнано.
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку, що договори факторингу: № 28/1118-01, укладений 28.11.2018 між ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон плюс»; № 20102022, укладений 20.10.2022 між ТОВ «Таліон плюс» та ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» та № 11082023, укладений 11.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «ЄАПБ», є дійсними та чинними, відомості про те, що вони оскаржувалися в судовому порядку, відсутні.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в оскаржуваній частині з огляду на наступне.
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до вимог ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Згідно зі ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Аналіз вказаних норм свідчить, що ч. 1 ст. 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб'єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб'єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.
Відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: (а) купівлі-продажу чи міни (ч. 3 ст. 656 ЦК України); (б) дарування (ч. 2 ст. 718 ЦК України); (в) факторингу (глава 73 ЦК України) (постанова Верховного Суду від 07 листопада 2018 року в справі № 243/11704/15-ц).
Передати можливо лише дійсне право вимоги, тобто таке, що виникає із зобов'язання, яке не припинилось на момент передачі прав новому кредитору, та умов правочину, які не є нікчемними та не визнані судом недійними.
Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною 1 ст. 1078 ЦК України встановлено, що предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Верховний Суд у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 905/306/17 зазначив, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором.
Зі змісту договорів факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, № 20102022 від 20.10.2022 та № 11082023 від11.08.2023 встановлено, що позивач, як новий кредитор відповідача набув усі права кредитора за основними договорами, у тому числі вимагати належного виконання зобов'язань за основними договорами, сплати грошових коштів, сплати процентів у розмірах, обумовлених договорами, право вимагати сплати пені, штрафів, передбачених основними договорами, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 ЦК України.
Умови зазначених договорів передбачали можливість передачі права вимоги, які виникнуть в майбутньому. Такі умови договорів не суперечать нормам чинного законодавства та в установленому законом порядку судом недійсними не визнавалися, а отже, виходячи із презумпції правомірності правочину, є правомірними, тобто такими, що породжують певні цивільні права та обов'язки.
Наявними в матеріалах справи договорами факторингу, витягами з реєстрів боржників і прав вимог, які належно засвідчені печатками та підписами сторін, підтверджується перехід права вимоги до позивача та спростовуються твердження відповідача про те, що позивач не набув права вимоги до нього.
Що стосується нарахованих відсотків за користування кредитними коштами, судом першої інстанції було вірно зазначено та відмовлено в частині вимог щодо нарахування відсотків по Кредитному договору № 598271879 від 05.11.2021, які були здійснені поза межами строку дії Кредитного договору тривалістю 30 днів, в зв'язку з чим було стягнуто тіло кредиту 22 000,00 грн та відсотки за базовою ставкою в сумі 4 884,00 грн за 30 днів користування кредитом.
Разом з тим, в Договорі № 2340785 сторони узгодили автоматичне продовження кредиту, яке обмежується загальною кількістю календарних днів користування кредитом, яка не може бути більшою за 120 днів (розділ 4 договору), а тому суд взяв до уваги автоматичне продовження договору та стягнув відсотки в межах автопролонгації 2 215,00 та тіло 2 500,00 грн.
Доказів виконання умов договору, які-б свідчили про відсутність підстав для автопролонгації Кредитного договору стороною відповідача не надано.
Відтак, інші доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції тане впливають на правильність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року).
Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.
Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Самофала Владислава Ігоровича - залишити без задоволення.
Рішення Смілянського міськрайонного суду Черкаської області від 06 листопада 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.
Головуючий Л. І. Василенко
Судді: О. В. Карпенко
О. М. Новіков