Справа № 496/3952/25
Провадження № 2-а/496/3/26
11 лютого 2026 року м. Біляївка
Біляївський районний суд Одеської області у складі:
головуючого - судді Горяєва І.М.,
за участю секретаря - Сурженко В.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Біляївка Одеської області в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив суд ухвалити рішення, яким визнати протиправною та скасувати постанову № 11622 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20.06.2025 року, провадження у справі закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Свої вимоги позивач мотивував тим, що постановою № 11622 за справою про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20.06.2025 року накладено штраф у сумі 17 000 грн. Згідно тексту постанови у матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 наявні докази, що ним допущено порушення вимог ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме: відсутність при собі (не пред'явлення за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП) військово - облікового документу в електронній або паперовій формі у період проведення мобілізації під час дії особливого періоду. Позивач зазначає, що він мав при собі військово -обліковий документ електронної форми, в якому зазначено про вчасність оновлення облікових даних та не відмовлявся його пред'явити на вимогу працівників ТЦК. Незважаючи на це, працівники ТЦК визнали це порушенням. Також вони не застосовували фото та відеофіксацію процесу пред'явлення та перевірки військово-облікового документу, як це передбачено законом. Крім того, Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, не виконано обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого рішення про притягнення Позивача до адміністративної відповідальності, фото та відеодокази відсутні. У зв'язку із чим, позивач звернувся із вказаною позовною заявою.
Ухвалою Біляївського районного суду Одеської області від 31.07.2025 року було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження.
25.11.2025 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
Позивач до судового засідання не з'явився, раніше у судовому засіданні на задоволенні позовних вимог наполягав.
Представник відповідача до судового засідання не з'явився, проте надав до суду відзив відповідно до якого посилається на те, що згідно з даними Оберігу ОСОБА_1 знаходився на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_2 . 09.01.2026 позивач знятий з військового обліку у зв'язку з тим, що був призваний на військову службу за мобілізацією. 17.06.2025 начальник групи бронювання ІНФОРМАЦІЯ_3 склала Протокол № 11414 про те, що громадянин ОСОБА_1 , допустив порушення вимог ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме, відсутність при собі (не пред'явлення за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП) військово-облікового документу в електронній або паперовій формі у період проведення мобілізації під час дії особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною ч.3 ст. 210-1 КУпАП. Факт непред'явлення військово-облікового документу підтверджується поясненням, яке позивач власноруч зробив у протоколі про адміністративне правопорушення. Позивач двічі за 2025 рік об'являвся у розшук (не уточнення вчасно облікових даних та не став на військовий облік за новим місцем проживання), що підтверджує той факт, що позивач, за власним бажанням, не вчиняв жодних дій щоб прибути до ІНФОРМАЦІЯ_2 . 20.06.2025 р. тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно громадянина (громадянки): ОСОБА_1 , установив, що у матеріалах справи про адміністративне правопорушення стосовно громадянина ОСОБА_1 , наявні докази, що ним допущено порушення вимог ч. 6 ст. 22 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", а саме відсутність при собі (не пред'явлення за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП) військово-облікового документу в електронній або паперовій формі у період проведення мобілізації під час дії особливого періоду, у зв'язку із чим, просить відмовити позивачу у задоволені його позовних вимог у повному обсязі.
Також представник відповідача надав справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 .
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, в разі неявки в судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (в тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши матеріали справи, оцінивши надані докази, суд приходить до наступного висновку.
У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ст. 9 КАС України, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно зі ст. 7 КАС України, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вище стоячих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Судом встановлено, що з копії протоколу № 11414 від 17.06.2025 року про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП вбачається, що 17.06.2025 о 15.44 год. ОСОБА_1 , порушив вимоги ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», а саме, відсутність при собі (не пред'явлення за вимогою уповноваженого представника ТЦК та СП) військово-облікового документу в електронній або паперовій формі у період проведення мобілізації під час дії особливого періоду, чим вчинив правопорушення, передбачене частиною ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
При цьому в зазначеному протоколі зазначено пояснення ОСОБА_1 , яке позивач власноруч зробив у протоколі про адміністративне правопорушення - «Мені ніхто не повідомив про те, що приписне треба замінити на квиток військовий А як почались повномасштабні військові дії, я багато разів намагався його зробити, але мені ніяк не вдавалось подати документи, так як були великі черги і мене не приймали. Так як я живу в Одеському районі, а прописаний в Миколаївській області, в тому були труднощі.».
Копія якого долучена до справи № 2938 про адміністративне правопорушення. Також зазначений протокол містить підписи особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення йому змісту ст. 63 КУ, прав та обов'язків, передбачених ст. 268 КУпАП, повідомлення про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 15.00 год. 20.06.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також отримання копії протоколу.
Постановою № 11622 тво начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_3 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП від 20.06.2025 року на ОСОБА_1 накладено штраф у сумі 17 000 грн.
На підставі ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні. Конституція України має найвищу юридичну силу, закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
Згідно положень ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її у точній відповідності із законом. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується не всебічному, повному і об'єктивному дослідженні усіх обставин справи у їх сукупності (ст.245 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан строком на 30 діб, який продовжувався Указами Президента України та триває до даного часу.
Згідно Указу Президента України №65/2022 від 24.02.2022 року постановлено про проведення загальної мобілізації.
Вимогами ст.ст. 1, 3 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» закріплено, що військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України. Виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Правовою основою військового обов'язку і військової служби є Конституція України, цей Закон, Закони України «Про оборону України», «Про Збройні Сили України», «;Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».
Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно ст. 235 КУпАП адміністративні справи про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України) розглядають територіальні центри комплектування та соціальної підтримки.
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинених в особливий період, у вигляді штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій
Статтею 39 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, що призов резервістів та військовозобов'язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Статтею 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
За змістом абз. 1 ч. 6 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», в редакції, чинній до внесення змін Законом № 3633-IX від 11 квітня 2024 року, було передбачено, що до військово-облікових документів належать: посвідчення призовника, військовий квиток, тимчасове посвідчення військовозобов'язаного.
Постановою Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа» від 16 травня 2024 року №559 затверджено нову форму військово-облікового документа, який і має таку назву.
Пунктом 2 цієї постанови установлено, що військово-облікові документи, оформлені до набрання чинності цією постановою, вважаються дійсними на всій території України до видачі військово-облікового документа нового зразка.
Відповідно до п. 1 Порядку № 559 військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16травня 2024 р.№ 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа, а також громадянам України, звільненим з військової служби в СБУ у відставку, які визнані військово-лікарськими комісіями не придатними до військової служби та не досягли граничного віку перебування в запасі (у разі, коли раніше військово-обліковий документ не видавався).
Пунктом 2 Порядку № 559 встановлено, що військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного вебпорталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); або у паперовій формі - на бланку, форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України.
Згідно із п. 7 Порядку № 559 військово-обліковий документ в електронній формі формується на безоплатній основі за бажанням особи після проходження нею електронної ідентифікації та автентифікації.
Формування та відображення військово-облікового документа в електронній формі здійснюється автоматично за умови підключення електронного пристрою до Інтернету та наявності у Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів відомостей, визначених у пункті 8 цього Порядку.
Відповідно до абз. 2 п. 8-2 та п. 9 Порядку № 559 формування військово-облікового документа в електронній формі для друку може здійснюватися особисто засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або адміністратором центру надання адміністративних послуг засобами Порталу Дія (у разі особистого звернення) за умови уточнення облікових даних. Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
За змістом ч. 6 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП настає як за відсутність при собі військово-облікового документа, так і при непред'явленні його на вимогу уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського.
Таким чином, громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ в період проведення мобілізації та/або протягом дії воєнного стану та пред'явити його за вимогою уповноваженої особи, а його відсутність у паперовій або електронній формі, чи його непред'явлення на вимогу уповноваженої особи є порушенням законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію, що визначає склад адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
З доданого до відзиву вбачається що позивач не пред'явив на вимогу уповноваженого представника ТЦК та СП військово-обліковий документ ні в паперовому, ні в електронному форматі.
Окрім того, як вбачається з протоколу № 11414 про адміністративне правопорушення від 17 червня 2025 року, позивача належним чином повідомлено про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, о 15:00 год. 20.06.2025 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_4 .
Оскаржуючи постанову по справі про адміністративне правопорушення позивач не навів доказів, які б могли вплинути на рішення по справі про адміністративне правопорушення та спростувати винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доводи позивача щодо підстав скасування оскаржуваної постанови, спростовуються дослідженими судом доказами.
Позивачем не було надано жодних доказів, які б підтвердили, що він мав при собі військово-обліковий документ, а також причини через які він не міг пред'явити його представнику ІНФОРМАЦІЯ_4 . Крім того, позивачем до позову не долучено жодних доказів щодо вчасного оновлення ним військо-облікових даних та наявності в нього на час вчинення адміністративного правопорушення військово-облікового документу в електронному форматі.
При цьому сама по собі незгода позивача щодо притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП не є підставою для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення та звільнення від адміністративної відповідальності, оскільки військовозобов'язаний зобов'язаний дотримуватись вимог законодавства про мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, а тому підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
На підставі ч. ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
У адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Отже, обов'язок доказування в адміністративному судочинстві визначений ст. 71 КАС України розподіляється таким чином, що позивач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує позовні вимоги, тобто підставу позову, а відповідач повинен довести обставини, якими він обґрунтовує заперечення проти позову, що відповідає правій позиції Верховного Суду, яка викладена у постановах від 14.03.2018 року у справі за №760/2846/17 та від 14.02.2018 року у справі за №536/583/17.
На підставі ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно ч.1 ст.76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Таким чином, матеріали справи містять належні докази у справі про адміністративне правопорушення, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, тому суд прийшов до висновку, що наданий суду відеозапис є належним та допустимим доказом, узгоджується із іншими дослідженими доказами.
З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з дотриманням ч. 2 ст. 2 КАС України, постанова та протокол по справі про адміністративне правопорушення відповідає вимогам ст. 283 КУпАП, стягнення відповідно до постанови накладено в межах санкції ч.3 ст. 210-1 КУпАП, а отже, відсутні підстави для задоволення позовних вимог.
Суд звертає увагу на те, що відповідачем під час розгляду справи були надані належні та допустимі докази, які свідчать про обґрунтованість прийняття оскаржуваного рішення.
Таким чином, позивач не довів, а матеріали справи не містять відомостей, які б спростували факти, встановлені в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення, та при складанні протоколу, та надали б суду підстав дійти висновку щодо обґрунтованості позовних вимог та наявності правових підстав для їх задоволення.
Суб'єктивна сторона адміністративного правопорушення охоплює вину, мотив і мету поведінки правопорушника. Адміністративне правопорушення може бути вчинене як умисно, так і з необережності.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, якщо особа, котра його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків.
Адміністративне правопорушення визнається вчиненим з необережності, якщо особа, котра його вчинила, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своєї дії чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення або не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була і могла їх передбачити.
Тільки за наявності складу адміністративного правопорушення особа, яка його вчинила, може бути притягнута до адміністративної відповідальності.
У відповідності до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд доходить висновку, що у задоволенні позову належить відмовити повністю.
Керуючись ст.ст. 9, 20, 77, 94, 241-246, 286, 293, 295 КАС України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення - залишити без задоволення.
Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено в порядку письмового провадження, копія судового рішення надсилається протягом двох днів із дня його складення у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до П'ятого апеляційного адміністративного суду на протязі 30 днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.М. Горяєв
З урахуванням розрахунку ДСА України щодо необхідної кількості суддів для здійснення ефективного правосуддя, яка суттєво перевищує кількість суддів визначену рішенням ВРП від 24 серпня 2023 р. 852/0/15/ - 23, чисельність суддів Біляївського районного суду, з урахуванням рівня навантаження, має складати 47 осіб (штатна кількість - 11 суддів, але фактична кількість суддів в Біляївському районному суду Одеської області, щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ на теперішній час - 6 суддів (без урахування суддів, які на лікарняному, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження, тому з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило збільшення строку складання повного тексту рішення суду, яке було складено 23.03.2026 року.